Исследованы осмотические свойства модельной эмульсионной основы, состоящей из масла кукурузного, комплекса эмульгаторов и неводных растворителей, в зависимости от концентрации масляной фазы и типа эмульгатора 2-го рода. На основании проведенных исследований установлена зависимость осмотической активности от количества масляной фазы, используемого неводного растворителя и показано, что, варьируя составом, можно управлять физико-химическими свойствами, исходя из медико-биологических требований, предъявляемых к препаратам.

Вивчено технологічні та фізико-хімічні властивості кислоти гіалуронової (КГ) та її солей і створено на їх основі за поєднання з тіотриазоліном науково обгрунтований склад м'якої лікарської форми для лікування за другої та третьої фаз ранового процесу, яка має високу біодоступність та достатню стабільність під час зберігання. На підставі результатів технологічних, фізико-хімічних, біофармацевтичних і біологічних досліджень науково обгрунтовано оптимальний склад і технологію виготовлення мазі на емульсійній основі з цинковою сіллю КГ і тіотриазоліном. Вивчено фізичні та фізико-хімічні властивості водних розчинів КГ та її цинкової, натрієвої, мідної солей, що дозволило прогнозувати їх вплив на структурно-механічні властивості емульсійних лікарських форм. Розроблено методики якісного та кількісного визначення тіотриазоліну та цинкової солі КГ у препараті. Розроблено проекти аналітичної нормативної документації та технологічного регламенту на лікарський засіб.

Физические и физико-химические свойства мягких лекарственных форм для местного применения необходимо исследовать еще на этапе их подготовки к внедрению в промышленное производство. Это позволяет адекватно и всесторонне оценить потребительские характеристики разрабатываемого препарата, и, если это необходимо, скорректировать состав и технологию его производства. К таким свойствам мягкой лекарственной формы, прежде всего, относятся реологические параметры препарата. Изучены реологические свойства мази с цинковой солью кислоты гиалуроновой и тиотриазолином с целью определения тиксотропных свойств, экструзионной способности, консистенции и намазываемости. Объектами исследования были образцы мази с цинковой солью кислоты гиалуроновой и тиотриазолином, реологические свойства которых изучали на приборе "Rheotest-2" с коаксиальными цилиндрами. На основании проведенных исследований построены реограммы образцов мази с цинковой солью кислоты гиалуроновой и тиотриазолином на оптимумах намазываемости и консистентных свойств. При анализе этих кривых видно, что кривые течения мази не выходят за пределы оптимумов. Это свидетельствует о принадлежности мази к структурированным системам и она обладает тиксотропными свойствами, удовлетворительными показателями намазываемости и консистенции.

В останні роки лікування лікарськими засобами рослинного походження набуває все більшої популярності у фармакотерапії багатьох захворювань. Кількість людей, які страждають хронічною патологією видільної системи, зокрема нирок, на сьогодні невпинно зростає. Для фармакологічної корекції хронічних захворювань нирок доцільно використовувати фітопрепарати, здатні зменшувати запальний процес у нирках та підтримувати фізіологічний баланс для реалізації і нормалізації функцій організму. Мета роботи - фармакологічне вивчення шипучих таблеток на основі густого екстракту з листя берези, а саме дослідження антиексудативної активності на моделі карагенінового набряку та діуретичної активності на моделі водного навантаження у щурів. Як об'єкт дослідження використовували таблетки з густим екстрактом листя берези, розроблені на кафедрі технологій фармацевтичних препаратів Національного фармацевтичного університету. Референс-препаратами було обрано канефрон Н (Bionorica SE, Німеччина) та ортофен-здоров'я (діюча речовина диклофенак натрію). Дослідження виконано на 42 статевозрілих щурах масою 180 - 200 г, яких утримували на стандартному раціоні віварію при Науково-дослідницькому інституті прикладної фармації Національного фармацевтичного університету. Запалення моделювали субплантарним введенням 1 %-го розчину карагеніну в задню кінцівку щурів. Вивчення діуретичної активності здійснювали на фоні водного навантаження. Під впливом досліджуваного препарату об'єм кінцівки достовірно зменшувався у порівнянні з контрольною патологією протягом 2, 3 та 4 год експерименту. Референс-препарат канефрон Н виявляв менш виражену протизапальну дію та поступався за активністю шипучим таблеткам із густого екстракту листя берези з однаковою тенденцією протизапальної дії. Як свідчать результати дослідження, діурез через 2 год після введення шипучих таблеток із густим екстрактом листя берези достовірно відрізняється від інтактного контролю і вже через 4 год в групах тварин, що одержували досліджуваний препарат, діурез був достовірно вищим. Аналогічну дію виявляв референс-препарат канефрон Н до кінця експерименту. Вперше виконано дослідження антиексудативної і діуретичної активності шипучих таблеток на основі екстракту з листя берези. На підставі одержаних даних встановлено, що таблетки з густим екстрактом листя берези виявляють найбільш виражені антиексудативні властивості протягом перших 2 год експерименту і перевершують по цій активності референс-препарат канефрон Н та поступаються референс-препарату ортофен-здоров'я. Антиексудативна активність розробленого препарату становила 28,9 %, у референс-препарату канефрон Н - 22,3 %, у референс-препарату ортофен-здоров'я - 44,8 %. Вивчення діуретичної активності у здорових щурів на фоні водного навантаження виявило діуретичний ефект, рівний із референс-препаратом канефрон Н. Через 4 год діуретична активність становила у шипучих таблеток із густим екстрактом листя берези 127 і 124 % - у препарату канефрон Н.

Відображено загальні питання промислового виробництва ліків, сучасний стан технології всіх груп лікарських форм (твердих, рідких, м'яких та ін.) з різних видів сировини. Висвітлено досягнення фармацевтичних технологій у створенні нових лікарських засобів останніх поколінь. Наведено нові відомості про виробництво пелет, льодяників, жувальних гумок медичних. Розглянуто питання комплексної переробки рослинної сировини, представлено принципи роботи поліфункціонального устаткування і автоматичних ліній, по-новому викладено матеріал з біотехнологічних процесів. Особливу увагу приділено терапевтичним системам спрямованої доставки ліків до органів, тканин або клітин та перспективам нанотехнології.