Індекс рубрикатора НБУВ: Р284.41-29

Рубрики:

Токсикологія металів та їх сполук

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано вплив тканинних регуляторних пептидів, виділених з нирок, тимуса, підшлункової залози на функціональний стан мембран та процеси апоптозу лімфоїдних клітин. Висвітлено роль тканинних пептидів у регуляції імунної системи, описано механізми їх взаємодії. Визначено перспективи використання препаратів тканинних пептидів для корекції функціональної активності та процесів апоптозу імуноцитів.

Проанализировано влияние тканевых регуляторных пептидов, выделенных с почек, тимуса, поджелудочной железы на функциональное состояние мембран и процессы апоптоза лимфоидных клеток. Освещена роль тканевых пептидов в регуляции иммунной системы, описаны механизмы их взаимодействия. Определены перспективы применения препаратов тканевых пептидов для коррекции функциональной активности и процессов апоптоза иммуноцитов.

Представлено аналіз особливостей клінічної картини вродженої аномалії розвитку кришталика - мікросферофакії та висвітлено значення інструментальних методів її діагностики. Зроблено висновок про необхідність своєчасного видалення мікросферофакічного кришталика з метою запобігання розвитку вторинної глаукоми. Як операція вибору за цієї патології представлена модифікована методика ленсектомії - вісколенсектомія з додатковою фіксацією кришталика ін'єкційною голкою під час оперативного втручання, використання якої дозволяє забезпечити стабільне положення кришталика під час операції, запобігти небажаної міграції кришталикових мас та скловидного тіла, захистити ендотелій рогівки та райдужки від механічного пошкодження, і як результат - отримати стійкий гіпотензивний ефект.

Представлен анализ особенностей клинической картины врожденной аномалии развития хрусталика - микросферофакии и значения инструментальных методов её диагностики. Сделан вывод о необходимости своевременного удаления микросферофакичного хрусталика с целью избежания развития вторичной глаукомы. Как операция выбора при этой патологии представлена модифицированная методика ленсэктомии - "висколенсэктомия" с дополнительной фиксацией хрусталика инъекционной иглой во время операционного вмешательства, использование которой позволяет обеспечить стабильное положение хрусталика во время операции, избежать нежелательной миграции хрусталиковых масс и стекловидного тела, защитить эндотелий роговицы и радужную оболочку от механического повреждения, и в результате получить стойкий гипотензивный эффект.

Описано 12 випадків (14 очей) нетипових змін переднього відділу ока за ретинобластоми (9 дітей) і ретиніту Коатса (3 дитини) віком від 3-х місяців до 13-ти років. Ретинобластома виявлялася ознаками переднього увеїту з корнеальним синдромом і ексудацією у передню камеру (6 очей), псевдогіпопіоном (4), гіфемою (3), гематокорнеа (1), катарактою (2). За ретиніту Коатса в усіх дітей була катаракта, у двох - рідкісне явище холестеролозису передньої камери. Офтальмоскопія в більшості випадків була неможлива. Ультразвукове сканування дозволило уточнити діагноз на 9-ти очах. У трьох дітей діагноз ретинобластоми поставлений тільки після пункційної біопсії. Патоморфологічне дослідження видалених очей з ретинобластомою виявило ендофітне збільшення з вираженим некрозом пухлини на 6-ти очах і рідкісну форму інфільтративного зростання в 3-х дітей старше 5-ти років. У більшості випадків маніфестація пухлинного процесу в передньому відділі ока свідчила про значне ураження пухлиною внутрішньоочних структур з некротичним її розпадом. Таким чином, з появою безпричинних ознак переднього увеїту, гіфеми у дітей будь-якого віку необхідно подумати про можливу наявність ретинобластоми.

Представлено 12 случаев (14 глаз) нетипичных изменений переднего отдела глаза при ретинобластоме (9 детей) и ретините Коатса (3 детей) в возрасте от 3-х месяцев до 13-ти лет. Ретинобластома проявлялась признаками переднего увеита с корнеальным синдромом и экссудацией в переднюю камеру (6 глаз), псевдогипопионом (4), гифемой (3), гематокорнеа (1), катарактой (2). При ретините Коатса у всех детей была катаракта, у двоих - редкое явление холестеролозиса передней камеры. Офтальмоскопия в большинстве случаев была невозможна. Ультразвуковое сканирование позволило уточнить диагноз на 9-ти глазах. У трех детей диагноз ретинобластомы поставлен только после пункционной биопсии. Патоморфологическое исследование удаленных глаз с ретинобластомой обнаружило эндофитный рост с выраженным некрозом опухоли на 6-ти глазах и редкую форму инфильтративного роста у 3-х детей старше 5-ти лет. В большинстве случаев манифестация опухолевого процесса в переднем отрезке глаза свидетельствовала про обширное поражение опухолью внутриглазных структур с некротическим её распадом. Таким образом, появление беспричинных признаков переднего увеита, гифемы у детей любого возраста даёт повод предположить возможное наличие ретинобластомы и провести максимальную диагностику, в том числе пункцию передней камеры для своевременной правильной постановки диагноза и выбора адекватного метода лечения.

Проаналізовано результати вивчення передньо-заднього розміру псевдофакічних і парних здорових очей у 96-ти дітей, прооперованих з приводу монокулярної травматичної катаракти. Перед та після факоаспірації катаракти з внутрішньокапсульною імплантацією гнучких інтраокулярних лінз (ІОЛ) проводилось УЗ-вимірювання передньо-задніх осей обох очей. На підставі порівняння одержаних результатів зроблено припущення про можливий вплив відсутності акомодаційного процесу на збільшення розміру псевдофакічного ока у дитячому віці.

Проанализированы результаты изучения передне-заднего размера псевдофакичных и парных здоровых глаз у 96-ти детей, оперированных по поводу монокулярной травматической катаракты. Перед и после факоаспирации катаракты с внутрикапсульной имплантацией гибких интраокулярных линз (ИОЛ) проводилось УЗ-измерение передне-задних осей обоих глаз. На основании сопоставления полученных результатов сделано предположение о возможности влияния отсутствия аккомодационного процесса на увеличение размера псевдофакичного глаза в детском возрасте.

Розроблено та використано у ході 779-ти операцій факоаспірації дитячих катаракт з імплантацією інтраокулярної лінзи (ІОЛ) систему медикаментозного забезпечення, яка складається з трьох етапів: передопераційної підготовки, інтраопераційної фармакологічної підтримки та післяопераційного лікування. Передопераційна підготовка передбачає санацію кон'юнктивальної порожнини з застосуванням антибіотика "Флоксал", забезпечення максимального мідріазу інстиляціями атропіну та цикломеду, зниження запальної іридоциліарної реакції з використанням крапель індоколліру. Інтраопераційна терапія полягає в асептичних заходах у разі обробки операційного поля з застосуванням розчину хлоргексидину, підтримки мідріазу шляхом введення у передню камеру ока розчину мезатону, у профілактичному антибактеріальному, протизапальному лікуванні - інтракамерній ін'єкції розчину зинацефу та дипроспану субкон'юнктивально. У післяопераційному періоді - п'ятиразові інстиляції макситролу або максидексу.

Разработана и применена в ходе 779-ти операций факоаспирации детских катаракт с имплантацией интраокулярной линзы (ИОЛ) система медикаментозного обеспечения, состоящая из трех этапов: предоперационной подготовки, интраоперационной фармакологической поддержки и послеоперационного лечения. Предоперационная подготовка включает санацию конъюнктивальной полости с применением антибиотика "Флоксал", обеспечение максимального мидриаза инстилляциями атропина и цикломеда, снижение воспалительной иридоцилиарной реакции с применением капель индоколлира. Интраоперационная терапия заключается в асептических мероприятиях при обработке операционного поля с применением раствора хлоргексидина, поддержании мидриаза путем введения в переднюю камеру глаза раствора мезатонав, в профилактическом антибактериальном противовоспалительном воздействии - интракамерной инъекции раствора зинацефа и дипроспана субконъюнктивально. В послеоперационном периоде - пятикратные инстилляции макситрола или максидекса.

The medicamental providing system consisting of three stages: pre-operative preparation, intra-operative pharmacological support and post-operative treatment has been developed and used during 779 operations of the cataract phacoaspiration with implantation of the intraocular lens (IOL). The pre-operative preparation includes the conjunctival sac sanitation with antibiotic Floxal, the providing the maximal mydriasis by Atropine and Cyclomed instillations, reduction of the inflammatory iridociliary reaction with Indocollir drops. The intra-operative therapy consists in the aseptic measures while treating the surgical area with the Chlorhexidine solution, support of mydriasis by the Mesaton injection into the eye anterior chamber, the preventive antibacterial, anti-inflammatory influence - the Zinacef solution infusion into the anterior chamber and Diprospan subconjunctivally. In the postoperative period there were instillations of Maxitrol or Maxidex five times daily.

Представлены основные этапы истории, тематика научных работ сотрудников, современный этап развития научной и клинической деятельности отдела детской офтальмонологии Института глазных болезней и тканевой терапии им. В.П.Филатова, а также других подразделений Института, тесно связанных с проблемами детской офтальмологии.

Наведено результати вивчення впливу природного пептидного комплексу підшлункової залози на процеси апоптозу панкреатичних клітин у разі експериментального алоксанового діабету. Одержані результати показують, що у фізіологічних умовах існує базальний рівень апоптозу як ацинарних, так і острівцевих клітин. Це свідчить про його важливу роль у патогенезі згаданої моделі експериментального діабету. Пептидний комплекс, екстрагований із тканин підшлункової залози, чинить антиапоптичну дію щодо ацинарних та острівцевих клітин цього органа.

Досліджено терапевтичну активність пептидного комплексу підшлункової залози, що не містить інсуліну, за умови експериментального автоімунного панкреатиту. Експериментальний автоімунний панкреатит у щурів індукували шляхом уведення суспензії підшлункової залози в повному ад'юванті Фрейнда. Пептидний препарат уводили внутрішньом'язово в дозі 0,12 мг/кг протягом 7 днів. Установлено, що пептидний комплекс підшлункової залози має гіпоглікемічний ефект, а також властивість відновлювати мінеральний обмін і гематологічні показники. Рекомендовано схему застосування препарату у вигляді 7-денних курсів з перервою в 3 міс.

Досліджено терапевтичну активність пептидного комплексу підшлункової залози, що не містить інсуліну, в разі експериментального автоімунного панкреатиту. Експериментальний автоімунний панкреатит у щурів індуковано шляхом уведення суспензії підшлункової залози в повному ад'юванті Фрейнда. Пептидний препарат уведено внутрішньом'язово в дозі 0,12 мг/кг протягом 7 днів. Установлено, що пептидний комплекс підшлункової залози має гіпоглікемічний ефект, а також властивість відновлювати мінеральний обмін і гематологічні показники. Рекомендовано схему застосування препарату у вигляді 7-денних курсів з перервою в 3 міс.

Показана сравнительная оценка суспензии клеток костного мозга (СККМ), периферической крови (ПК), фибробластов (ФБ), нанесенных на препарат "Коллапан" либо деминерализованный костный матрикс (ДКМ), для замещения дефекта альвеолярного отростка нижний челюсти у крыс. Животным наносили дозированный дефект, который заполняли комбинированными трансплантатами: СККМ и ДКМ; СККМ и гранулами препарата "Коллапан"; суспензией ФБ и гранулами препарата "Коллапан". Исследования показали перспективность применения ДКМ, костных морфологических белков в комплексе с клетками костного мозга и ПК с использованием в качестве матрицы препарата "Коллапан".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.12-5

Рубрики:

Періодонтити. Перицементити. Пародонтит. Гранульоми зуба

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив основних медіаторних систем організму на манозовмісні мембранні структури (ММС) лейкоцитів. Розглянуто дію синтетичного антиоксиданту мексидолу та інсуліну, як ростового фактора, на експресію ММС лейкоцитів. Встановлено, що лімфоцити та поліморфноядерні лейкоцити реагують на дію інсуліну посиленням експресії їх ММС. Доведено, що за умов зміни медіаторних систем організму за експериментальних патологій (гострий стрес, інтоксикація тетрахлорметаном, фенілгідразинова анемія, аутоімунний нефрит) органні пептидні комплекси та пептидні фрагменти гемоглобіну регулюють функціональний стан клітин імунної системи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*446.33 + Р715.016 + Р696.016

Рубрики:

Біологія людини

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*745 + Е60*725.13

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.41

Рубрики:

Склероз коронарних судин

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.12-29

Рубрики:

Хвороби суглобів. Артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено механізми пептидергічної регуляції функції нирок за участі природного пептидного комплексу (ПКН), одержаного із кіркової речовини нирок. Показано, що ПКН має тканиноспецифічність, здатність впливати на функціональний стан нирок - на процеси фільтрації, реабсорбції та секреції за фізіологічних умов і під час модуляції секреції та реабсорбції фізіологічно активними речовинами: впливати на стан біохімічних реакцій, гемокоагуляцію, біосинтез ДНК. Для ПКН визначено взаємодію з клітинами імунної системи - здатність модулювати активність лімфоцитів периферичної крові (переважно T-клітин), викликати морфофункціональну перебудову в тимусі, відновлювати стан природної імунологічної толерантності організму лабораторних тварин до суміші тканинних антигенів, змінювати експресію поверхневих антигенних детермінант лімфоцитів та манозомісних мембранних структур, впливати на процеси апоптозу лімфоцитів та тимоцитів. Визначено фізіологічнуі активність ПКН стосовно показників периферичної крові та печінкових функцій. Синтезовано та досліджено вплив штучних пептидів-аналогів ПКН - PEKDLRK, PEKDSRK, PEKDDRL. Результати роботи підтверджують існування в нирках локальної системи пептидної регуляції, яка реалізується шляхом утворення низькомолекулярних пептидних речовин та впливає на фізіологічні процеси не тільки в нирках, але й в інших органах та системах. Широкий спектр фізіологічної активності ПКН та синтетичних пептидів, створених на його основі, свідчить про перспективність подальшого їх дослідження з метою розробки ефективних лікарських засобів у разі ниркової патології.

Показано, что, независимо от способа получения, наночастицы (НЧ) серебра обладают антибактериальным и противогрибковым действием, выраженность которого зависит от размера, характера покрытия и состояния поверхности. Такое действие обусловлено высвобождением ионов серебра и определяется формированием интерфейса между НЧ и клеткой. Антибактериальные эффекты наносеребра сильнее проявляются в отношении грамотрицательной микрофлоры, распространяются на биофильм- и спорообразующие штаммы, а также на микроорганизмы с множественной резистентностью к антибиотикам. Характерный синергизм с антибиотиками, особенно ингибиторами синтеза клеточной стенки и препаратами, нарушающими структуру клеточной мембраны, очевидно, обусловлен направленностью влияния НЧ серебра на те же морфофункциональные образования бактерий, но при разных точках приложения действия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-1

Рубрики:

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ