Досліджено вплив дуоденальної кровотечі та її раннього рецидиву на зміну концентрації судинного ендотеліального фактора росту (СЕФР) у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки (ДПК), а також залежно від типу виразки у хворих, старших 60-ти років, з гострокровоточивою дуоденальною виразкою. Також досліджено вплив ендоскопічної ін'єкційної терапії (ЕІТ) на зміну рівня показників СЕФР слизової оболонки ДПК. Встановлено, що у разі виникнення раннього рецидиву кровотечі характерним є підвищення концентрації СЕФР у слизовій оболонці ДПК. Найбільший вплив ЕІТ виявлено у процесі обколювання обох стінок ДПК, що супроводжується зниженням у них концентрації СЕФР слизової оболонки.

Исследовано влияние острого дуоденального кровотечения и его раннего рецидива на изменение концентрации сосудистого эндотелиального фактора роста (СЕФР) в слизистой оболочке двенадцатиперстной кишки (ДПК), а также в зависимости от типа язвы у больных, старше 60-ти лет, с острокровоточивой дуоденальной язвой. Также исследовано влияние эндоскопической инъекционной терапии (ЭИТ) на изменение уровня показателей СЕФР слизистой оболочки ДПК. Установлено, что при раннем рецидиве кровотечения характерным является повышение концентрации СЕФР в слизистой оболочке ДПК. Наиболее сильное влияние ЭИТ установлено при обкалывании двух стенок ДПК, что сопровождалось снижением в них концентрации СЕФР слизистой оболочки.

Проведено порівняння ефективності використання ендоскопічної ін'єкційної терапії (ЕІТ) з метою запобігання ранньому рецидиву кровотечі (РРК) у хворих, старших 60 років, з гострокровоточивою дуоденальною виразкою. Досліджено вплив ЕІД з використанням інгібіторів фібринолізу на стан фібринолітичної та протеолітичної активності слизової оболонки дванадцятипалої кишки (ДПК). Вставновлено, що використання ЕІТ з ін'єкцією обох стінок ДПК зменшує виникнення РРК на 16,6 % у порівнянні з ін'єкцією однієї стінки.

Проведено сравнение эффективности использования эндоскопической инъекционной терапии (ЭИТ) с методом предупреждения раннего рецидива кровотечения (РРК) у больных, старше 60 лет, с острокровоточивой дуоденальной язвой. Исследовано влияние ЭИТ с использованием ингибиторов фибринолиза на состояние фибринолитической и протеолитической активности слизистой оболочки двенадцатиперстной кишки. Установлено, что использование ЭИТ с инъекцией двух стенок уменьшает возникновение РРК на 16,16 % по сравнению с инъекцией одной стенки.

Досліджено вплив різноманітних видів ваготомії (двобічну стовбурову, передню стовбурову, селективну проксимальну) на фібринолітичну та протеолітичну активність слизової дванадцятипалої кишки. Показано характерні риси змін у ранньому післяопераційному періоді для кожного виду ваготомії. Зважаючи на одержані результати запропоновано включення ваготомії в комплекс оперативних заходів лише за суворими показаннями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.11

Рубрики:

Хірургічна патологія серця, серцевої сумки та магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено аналіз структури та причин смерті 74-х матерів, що померли у Чернівецькому регіоні за період 1954 - 1990 рр. Установлено, що сепсис і кровотеча є найбільш частими причинами материнської смертності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено динаміку змін показників загального білка, сечовини та глюкози у 32-х безпородних собак за умови моделювання кровотечі з дванадцятипалої кишки та її раннього рецидиву (РР). Встановлено, що вміст сечовини та деякою мірою загального білка найбільш чітко відображує загрозу виникнення РР кровотечі.

Досліджено динаміку вмісту загального білка, сечовини та глюкози у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки (ДПК) у 48 безпородних собак за умови моделювання дуоденальної кровотечі (ДК) та її раннього рецидиву. Динаміка досліджених показників передньої та задньої стінок ДПК є різною. Встановлено, що лише рівень сечовини за раннього рецидиву ДК має сталу тенденцію до зниження, особливо в задній стінці ДПК. Рівень глюкози майже не змінюється в обох стінках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих віком старше 60-ти років на гострокровоточиву дуоденальну виразку на основі виявлення нових патогенетичних механізмів виникнення рецидиву кровотечі. Досліджено динаміку показників фібринолітичної та протеолітичної активності, вміст оксиду азоту та судинного ендотеліального фактора некрозу росту за гострокровоточивої дуоденальної виразки у пацієнтів даного віку залежно від типу виразки та її ендоскопічних стигмат. Установлено, що найбільшу схильність до виникнення ранньої рецидивної кровотечі (РРК) мають особи з переважно "старечим" типом виразки, її великих розмірів, з ендоскопічними стигматами групи F II, особливо F II a, з вираженою супутньою патологією, переважно серцево-судинною. Запропоновано лікувальну тактику, яка передбачає лікування хворих зі "старечим" типом виразки у разі її розташування на задній стінці дванадцятипалої кишки (ДПК) та великих розмірів виразки, з ендоскопічними стигматами F I, F II a шляхом виконання ранніх оперативних втручань і дозволяє уникнути рецидиву кровотечі за термінів до трьох діб, а також виконувати ендоскопічну ін'єкційну терапію обох стінок ДПК, що дає змогу знизити відсоток виникнення раннього рецидиву кровотечі на 15,9 %, післяопераційну летальність - на 11,3 %, а загальну летальність - 8 %.

Наведено способи вимірювання внутрішньочеревного тиску у хворих на гостру хірургічну патологію. До прямих відносяться ті, які дають змогу проводити вимірювання безпосередньо в черевній порожнині. У клінічній практиці широко використовують непрямі способи вимірювання - через порожнину матки, шлунка, сечового міхура. Наведено переваги та недоліки цих способів, а також нові методи вимірювання внутрішньочеревного тиску.

Розглянуто проблему синдрому абдомінальної компресії в невідкладній хірургії органів черевної порожнини. Особливу увагу приділено способам тимчасового закриття черевної порожнини після хірургічного втручання за умов підвищеного внутрішньочеревного тиску. Окреслено їх переваги та недоліки, а також питання, які потребують подальшого розроблення.

Представлено результати дослідження тепловиділення поверхні шкіри в проекції патологічного вогнища у хворих на флегмону, абсцес та гострий остеомієліт щелепно-лицьової ділянки. В передопераційному періоді відмічаються найвищі показники тепловиділення, які після розкриття та дренування гнійника поступово вірогідно знижуються. Тепловиділення при гострому остеомієліту вірогідно більше, ніж при інших, вищеперерахованих захворюваннях, впродовж всього терміну дослідження. Доведено, що тепловий потік поверхні шкіри щелепно-лицьової ділянки, в проекції гнійно-запальних вогнищ, повною мірою відображає стадію та глибину поширення патологічного процесу, тим самим може використовуватися для додаткової діагностики та моніторингу захворювань.

Наведено результати мікробіологічного дослідження крові, вмісту шлунково-кишкового тракту, очеревини, печінки, селезінки, нирок та легень, залежно від терміну дії змодельованої внутрішньочеревної гіпертензії. Встановлено, що створена внутрішньочеревна гіпертензія з максимальними цифрами внутрішньочеревного тиску сприяє зростанню кількості колоній Escherichia coli та Klebsiella pneumoniae шлунково-кишкового вмісту, а також призводить до транслокації бактерій в черевну порожнину та печінку. Виявлено прямі кореляційні зв'язки сильної сили між мікроорганізмами очеревини та мікрофлорою тонкої кишки, що надає змогу вважати останню основним джерелом транслокації бактерій у черевну порожнину.

В експерименті досліджено динаміку показників фібринолітичної та протеолітичної активності слизової оболонки обох стінок дванадцятипалої кишки в осіб, старше 60 років, із гострокровоточивою дуоденальною виразкою, враховуючи її тип.

Представлено сучасний стан проблеми синдрому абдомінального компартменту в хірургії. Показано причини, які призводять до його виникнення, а саме до зростання внутрішньочеревного тиску та його негативний вплив на різні органи та системи організму. Розглянуто питання діагностики та моніторингу інтраабдомінальної гіпертензії, методів прогнозування, а також профілактики, лікування синдрому абдомінального компартменту.

Досліджено статистичні моменти координатних розподілів інтенсивності мікроскопічних лазерних зображень плазми крові у хворих на гострий панкреатит, залежно від його форми. Проведено кореляційний аналіз між клінічно-лабораторними показниками, величиною внутрішньочеревного тиску та одержаними статистичними моментами III - IV порядків координатних розподілів інтенсивності лазерних зображень плазми крові. На момент надходження до лікарні відмічаються найвищі показники асиметрії та ексцесу розподілів інтенсивності лазерних зображень плазми крові, з переважанням показників статистичних моментів IV порядку, які протягом лікування поступово знижуються. Для деструктивної форми гострого панкреатиту є характерними максимальні значення асиметрії та ексцесу розподілів інтенсивності мікроскопічних зображень плазми крові, а для набрякової - найнижчі. Встановлено кореляційні зв'язки середньої та сильної сили між клінічно-лабораторними показниками, величиною внутрішньочеревного тиску та статистичними моментами вищих порядків, які характеризують координатні розподіли інтенсивності лазерних зображень плазми крові.

Досліджено статистичні моменти координатних розподілів інтенсивності мікроскопічних лазерних зображень тканини червоподібного відростка, ексудату черевної порожнини та плазми крові у хворих на гострий апендицит, залежно від його патоморфологічних форм. Одержані статистичні моменти розподілів інтенсивності лазерних зображень, за допомогою кореляційного аналізу, порівняно з деякими показниками загального аналізу крові. Встановлено, що для доопераційного періоду є характерним максимальні значення статистичних моментів вищих порядків розподілів інтенсивності лазерних зображень тканин людського організму, із переважанням величини четвертого статистичного моменту, які після виконання апендектомії поступово знижуються. Для гострого катарального апендициту є характерними найвищі статистичні моменти III - IV порядків розподілу інтенсивності тканин людського організму, а для гострого гангренозного - найнижчі.

Залежно від різної величини внутрішньочеревного тиску, після моделювання та хірургічного лікування гострого поширеного перитоніту, досліджено трансамінази, сечовину, креатинін сироватки крові, а також протромоіновий час згортання, протромбіновий індекс, активований частковий тромбопластиновий час, фібриноген та розчинний фібрин-мономерний комплекс її плазми. Для внутрішньочеревної гіпертензії характерно порівняно вищий рівень трансаміназ, сечовини та креатиніну сироватки крові, який безпосередньо залежить від величини внутрішньочеревного тиску та тривалості даного стану. Також зростання внутрішньочеревного тиску супроводжується прогресуючим подовженням протромбінового часу та скороченням його індексу, зростанням у плазмі крові фібриногену, що свідчить про розвиток несправжньої гіпокоагуляції.

На 34 лабораторних шурах досліджено вплив внутрішньочеревної гіпертензії на патоморфологічні зміни внутрішніх органів тварин після моделювання та хірургічного лікування гострого поширеного перитоніту. Встановлено, що створена внутрішньочеревна гіпертензія за гострого поширеного перитоніту призводить до тяжких прогресуючих розладів кровообігу, набряку, а також дистрофії тканин внутрішніх органів, особливо нирок, селезінки та серця. Даний патологічний процес безпосередньо залежить від тривалості внутрішньочеревної гіпертензії.