Обследовано 27 больных хроническими простатитами на фоне хламидиоза, 21 практически здоровых лиц соответствующего возраста составляли контрольную группу. Диагностика хламидиоза произведена иммуноферментным методом. Иммуноферментное исследование на урогенитальный герпес и цитомегаловирус дало отрицательный результат. Исследование имунного статуса включало определение субпопуляций иммунорегуляторных лимфоцитов с помощью моноклональных антител и гуморального иммунитета, неспецифических факторов защиты, интерферонового статуса. Установлено явление приобретенного иммунодефицита, со снижением общей популяции Т-лимфоцитов (36,7 +- 4,11, в контроле 50,1 +- 4,11), Т-хелперов (26,9 +- 3,31, в контроле 32,11 +- 3,07), NK-клеток (11,02 +- 1,18, в контроле 12,03 +- 2,07) при увеличении количества B-лимфоцитов. В крови уменьшается количество IgA (3,2 +- 0,31, в контроле 3,82 +- 0,19), при увеличении IgG (26,86 +- 0,67, в контроле 13,9 +- 0,64) и IgM (2,02 +- 0,11, в контроле 1,81 +- 0,16). Интерферонпродуцирующая реакция лейкоцитов и их фагоцитарная активность снижены.

Досліджено хворих з поверхневими пухлинами сечового міхура. Хворим проводили повне урологічне обстеження. Проаналізовано введення реаферону даним хворим тричі на тиждень за два тижні до трансуретральної резекції пухлини сечового міхура. Виявлено, що в групі, яка не одержала у передопераційному періоді реаферон, рецидиви пухлин сечового міхура були у 3-х хворих, а в групі, яка одержувала реаферон, - лише в одного хворого.

Исследования провели у больных с поверхностными опухолями мочевого пузыря. Больным провели полное урологическое обследование. Введение реаферона больным с поверхностными опухолями мочевого пузыря три раза в неделю за две недели перед ТУР опухоли мочевого пузыря. Наблюдения за больными на протяжении одного года выявило в группе, которая не получала в предоперационном периоде реаферон, рецидивы опухоли мочевого пузыря у 3-х больных, а в группе, которая получала реаферон, рецидив был только у одного больного.

У ході дослідження патогенезу та методів лікування раку передміхурової залози (РПЗ) виявлено недостатньо вивчені аспекти у разі застосування антиандрогенів і аналогів ЛТ-РГ у разі комбінованої андрогенної блокади у комплексній терапії РПЗ. Ріст захворюваності на РПЗ спонукає до розробки та застосування імунотерапевтичних препаратів і вакцин поряд зі стандартною терапією РПЗ. Ураховуючи, що ракові пухлини розвиваються у людей зі слабкою імунною відповіддю, то у разі адекватної імунотерапії є можливим відновлювання імунологічної реактивності, яка забезпечить ефективне лікування РПЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696-5

Рубрики:

Урологічна патологія

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання вивчення імунопатогенезу: змін у клітинній та гуморальній ланках імунітету, неспецифічних факторів захисту, в тому числі інтерферонового статусу, у разі хронічних інфекційних запальних процесів чоловічих статевих органів за наявності хламідійно-бактеріальної, герпетично-бактеріальної та трихомонадно-бактеріальної інфекцій. Завдяки порівняльному статистичному аналізу імунопатологічних змін у випадку хронічного інфекційного простатиту, залежно від варіанта інфікування, одержано нові відомості щодо патогенезу імунних порушень за даної патології. Встановлено, що зміни певних параметрів імунного гомеостазу зумовлені впливом інфекційного фактора, інші показники функціонального стану імунної системи практично не залежать від варіанта інфікування і відображають лише вплив хронічного запального ураження передміхурової залози. Запропоновано нові схеми лікування хронічних простатитів за наявності хламідійно-бактеріальної, герпетично-бактеріальної та трихомонадно-бактеріальної інфекцій із застосуванням імунотропних препаратів у поєднанні з антибактеріальними та противірусними засобами, принципово нові методи місцевого лікування.

Наведено дані наукового дослідження щодо обгрунтування рентгенендоурологічних методів лікування стриктур сечоводів різної етіології, визначено пріоритетність використання лазерної уретеротомії і уретеролітотрипсії.

Проведено сравнение результатов лечения больных мочекаменной болезнью (МКБ) с использованием методов лазерной уретеролитотрипсии и открытой уретеролитотомии. Проанализированы результаты лечения 93 пациентов с МКБ, из которых 42 лица прошли лазерную уретеролитотрипсию, 51 - открытую уретеролитотомию. Установлено, что использование эндоскопических методов лечения конкрементов мочеточников, по сравнению с открытыми оперативными вмешательствами (уретеролитотомией), почти в 8 раз сокращает сроки пребывания больных в стационаре. Лазерная литотрипсия - это эффективный метод дробления конкрементов мочеточника любого минерального состава, размеры которых не превышают 2 см, при этом несущественна также локализация камня и продолжительность его пребывания в мочеточнике. Преимуществом литотрипсии с использованием гольмиевого лазера перед другими методами контактной литотрипсии является ее высокая эффективность при дроблении твердых фиксированных и вросших камней.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.54-5

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняння результатів лікування хворих на сечокам'яну хворобу (СКХ) із використанням методів лазерної уретеролітотрипсії та пневматичної. Проаналізовано результати лікування 143-х пацієнтів із конкрементами сечоводів, яких лікували з використанням лазерної і пневматичної уретеролітотрипсії. Встановлено, що у хворих із конкрементами сечоводів відзначається тенденція до зростання ступеня уретерогідронефрозу, залежно від терміну їх перебування в сечоводі. У більшості хворих з уретерогідронефрозом ІІІ ступеня конкременти перебували в сечоводі більше 1-го року. Зі зростанням ступеня уретерогідронефрозу у хворих із конкрементами сечоводів погіршуються показники функціонального стану нирок, розвивається хронічна ниркова недостатність.

Проведено сравнение результатов лечения больных мочекаменной болезнью (СКХ) с использованием методов лазерной уретеролитотрипсии и пневматической. Проанализированы результаты лечения 143-х пациентов с конкрементами мочеточников, которых лечили с использованием лазерной и пневматической уретеролитотрипсии. Установлено, что у больных с конкрементами мочеточников отмечается тенденция к росту степени уретерогидронефроза, в зависимости от срока их пребывания в мочеточнике. В большинстве больных с уретерогидронефрозом ІІІ степени конкременты находились в мочеточнике больше 1-го года. С ростом степени уретерогидронефроза у больных с конкрементами мочеточников ухудшаются показатели функционального состояния почек, развивается хроническая почечная недостаточность.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-58

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-436

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дослідженні взяли участь 26 хворих на рак сечового міхура (РСМ). Перехідноклітинну карциному виявлено у 14-ти хворих у стадії Т1, з них 12 - з неоплазією G2; у 9-ти пацієнтів у стадії Т2 з неоплазією G2; у 3-х хворих Т3 із деференціацією G1. Генотипи досліджень проводили із праймерами для VEGF із використанням ПЛР/світлооптичний мікроскоп "Primo Star" у разі збільшеня 100 та 400 разів. За РСМ дослідження гену VEGF виявило генотип GG у 57,6 % хворих, генотип GC - у 34,6 % та CC - у 7,6 %. У здорових осіб генотипи представлені відповідно: GG - у 31,6 %, генотип GC - у 53,4 % та CC - у 16,1 %. Генотип GG гена VEGF у хворих на РСМ найчастіше виявлено у стадії Т2 та G2 неоплазії у 40 % пацієнтів, у стадії Т1 та неоплазії G2 у 33,3 % хворих, іноді у стадії Т3 у разі неоплазії G3 - 20 % випадків. Генотип CC гена VEGF виявлено у 2-х хворих із 26-ти хворих на РСМ, тому його показники не є репрезентативними у випадку РСМ.

Диференційна діагностика малих ниркових новоутворень (small renal masses - SRM) є актуальною проблемою сучасної урології. Частка неінформативних черезшкірних пункційних біопсій коливається у межах 10 - 23 %, при цьому 7,5 - 33,6 % парціальних нефректомій при SRM та підозрі на злоякісний процес виконують при доброякісних пухлинах нирки. Патоморфологічно нирково-клітинний рак (НКР) діагностують у 48 - 66 % випадків SRM. Мета дослідження - оцінювання ефективності застосування вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД) дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) МРТ у якості променевого біомаркера НКР для диференційної діагностики SRM. Заключения: ВКД ДЗЗ магнітно-резонансної томографії може бути використаний у якості променевого біомаркера НКР та як ефективний інструмент для диференційної діагностики злоякісних і доброякісних SRM.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-43

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-4

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-4

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Останнім часом на підставі широкого застосування діагностичних методик суттєво зросла кількість виявлених асимптомних пухлин нирок невеликих розмірів, що обмежені діаметром 4,0 см (малих ниркових новоутворень, small renal masses, SRM). Органозберігальні методи лікування є пріоритетними під час вибору тактики лікування таких новоутворень. Проте на сьогодні відсутні чіткі критерії визначення технічної можливості проведення окремих органозберігальних методик. На підставі попередніх досліджень авторами було розроблено власну шкалу (Local Varieties of Intrarenal tumour Visualisation [LVIV]), що надає змогу визначати технічну можливість вибору методу органозберігального лікування хворих з SRM з урахуванням особливостей внутрішньониркової локалізації пухлини. Запропоновано та впроваджено у застосування власний алгоритм, який дозволяє визначити оптимальний метод хірургічного лікування SRM. Із застосуванням наведеного алгоритму, що грунтується на обчисленні індивідуального бала LVIV score, лише у 7 (4,2 %) із 168 профільних хворих виникла необхідність у конверсії в іншу лікувальну опцію. Таким чином, запропонована власна шкала із застосуванням LVIV score надає змогу визначити наявність технічної можливості проведення різних видів органозберігального лікування у хворих з SRM з точністю 95,8 %.

Наведено аналіз результатів комплексного реабілітаційного лікування 101 хворого раком нирки (РН), ускладненого хронічною нирковою недостатністю (ХНН). Усім пацієнтам було проведено хірургічне лікування наведеної вище патології. У дослідженні оцінювали вплив комплексного післяопераційного лікування групи хворих із застосуванням мінеральних вод Східницького регіону. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що застосування мінеральних вод Східницького регіону у комплексному реабілітаційному лікуванні хворих, які перенесли хірургічне втручання з приводу РН, надає змогу знизити прогресію ХНН.

Одним із результатів дії іонізуючого випромінювання на клітину є поява генетичних мутацій, які в свою чергу можуть призводити до розвитку злоякісних захворювань. Доза опромінення хворого за абдомінального КТ-обстеження під час діагностики нирково-клітинного раку (НКР) становить близько 5 мГр (5 мЗв) у разі звичайного обстеження і може зростати до 50 мГр (50 мЗв) під час мультифазного. До недавнього часу вважалось недоцільним напряму оцінювати ризик виникнення онкологічної патології під впливом таких відносно малих доз опромінення. В останні роки підтверджено важливу роль іонізуючого опромінення, одержаного хворими під час діагностичних процедур, у розвитку злоякісних новоутворень багатьох органів. Під час мультифазного КТ-сканування, яке рутинно застосовується у разі діагностики НКР, 1 випадок розвитку радіаційно-індукованого раку припадає на 250 (180 - 370) сканувань у жінок і на 330 (240 - 490) у чоловіків. Доведено зв'язок між проведенням компіютерної томографії з дозою опромінення >> 7,5 мЗв і ушкодженням ДНК хворих. Одним із шляхів уникнення променевого навантаження на хворого у разі діагностики НКР є ширше застосування магнітно-резонансної томографії і використання рентген-трубок зі зниженим вольтажем, проте, необхідні подальші дослідження у цьому напрямку.