Розглянуто та проаналізовано сучасну методологію наукознавчого дослідження. Наведено основні підходи до оцінки результатів наукометричного та експертного аналізу та її критерії. Сформульовано вимоги до комплексного наукознавчого дослідження, спрямованого на виявлення тенденцій та перспектив розвитку наукової проблеми. Виходячи з досвіду авторів, обгрунтовано необхідність застосування оптимального набору методів прикладного наукознавства з метою визначення пріоритетів розвитку конкретної дослідницької області.

Постаріння населення сьогодні є одним з провідних економічних, соціальних і медичних проблем. Значне збільшення частки осіб похилого та старечого віку обумовлює лідерство в сучасній медицині завдання ефективних діагностики та лікування різних форм вікзалежної патології. Зазначені тенденції особливо актуальні для України, де частка осіб похилого віку становить 23 - 25 % від загальної популяції, а, згідно з демографічними прогнозами, до 2025 р. цей показник перевищить 30 %. Окрім того, в Україні серед осіб похилого віку визначають високий рівень захворюваності, передусім, на серцево-судинну патологію та смертність від неї. Серед різних форм серцево-судинних захворювань особливе місце посідає цереброваскулярна патологія.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.426.3-52

Рубрики:

Хвороба Паркінсона

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р628.063-52

Рубрики:

Вегетативні неврози (вегетативна дистонія). Вегетативна дисфункція

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою бібліометричного аналізу динаміки кількості публікацій протягом 1996 - 2006 рр. встановлено, що серед дослідницьких напрямів у галузі геріатричної неврології та психіатрії найбільш пріоритетним є вивчення вікових особливостей деменцій, цереброваскулярної патології, депресії та тривожних розладів. Щодо тенденцій розвитку, то за останнє десятиріччя в цілому найбільш стрімко розвиваються дослідження вікових аспектів цереброваскулярної патології, розладів адаптації, когнітивних порушень, тривожних та афективних розладів, а за останні три роки цього 10-річчя - розладів адаптації, когнітивних порушень, тривожних розладів і психосоматичної патології.

Розглянуто сучасні погляди на проблему нейропротекції в ургентній ангіоневрології. З цієї точки зору проаналізовані вимоги до вибору оптимального фармакологічного інструменту зазначеної стратегії. Особливу увагу приділено механізмам дії та особливостям клінічного застосування препарату Гліатилін - засобу з унікальними механізмом дії та клініко-фармакологічними властивостями, що дозволяють реалізувати стратегію патогенетично обгрунтованої нейропротективної фармакотерапії при гострих порушеннях мозкового кровообігу, зокрема при ішемічному інсульті. Детально розглянуті клінічна ефективність Гліатиліну, його характеристики безпеки й рекомендації щодо практичного застосування препарату.

Розглянуто сучасні погляди на проблему хронічного психогенного болю і його взаємозв'язок з депресивними розладами. З цього погляду проаналізовано вимоги до вибору оптимального фармакологічного інструменту в межах комплексної терапії психогенного болю й депресії. Увагу приділено механізмам дії та особливостям клінічного застосування дулоксетину (дюлок) - антидепресанта з унікальними механізмами дії і клініко-фармакологічними властивостями, що надають змогу реалізувати стратегію патогенетично обгрунтованої фармакотерапії у разі депресії і хронічних психогенних больових синдромів. Детально розглянуто клінічну ефективність дулоксетину (дюлок), його характеристики безпеки й рекомендації щодо практичного застосування препарату.

Розглянуто сучасні погляди на проблему нейропротекції при хронічній ішемії головного мозку. Детально обгрунтована необхідність застосування стратегії комбінованої нейропротекції з метою одночасного патогенетичного впливу на провідні ланки ішемічного каскаду. З цієї точки зору проаналізовані вимоги до вибору оптимальних фармакологічних інструментів зазначеної стратегії. Особливу увагу приділено механізмам дії та особливостям клінічного застосування препаратів Ліра (цитиколін) та Вазопро (мельдоній), що дозволяють реалізувати стратегію патогенетично обгрунтованої корекції мембранних і нейрометаболічних порушень при хронічній ішемії мозку. Детально розглянуті клінічна ефективність Ліри і Вазопро, їх характеристики безпеки й стратегія практичного застосування в ангіоневрології.

Розглянуто сучасні погляди на проблему хронічного психогенного болю і його взаємозв'язок з депресивними розладами. З цього погляду проаналізовано вимоги до вибору оптимального фармакологічного інструменту в межах комплексної терапії психогенного болю й депресії. Увагу приділено механізмам дії та особливостям клінічного застосування дулоксетину (дюлок) - антидепресанта з унікальними механізмами дії і клініко-фармакологічними властивостями, що надають змогу реалізувати стратегію патогенетично обгрунтованої фармакотерапії у разі депресії і хронічних психогенних больових синдромів. Детально розглянуто клінічну ефективність дулоксетину (дюлок), його характеристики безпеки й рекомендації щодо практичного застосування препарату.

Розглянуто сучасні погляди на проблему нейропротекції при хронічній ішемії головного мозку. Детально обгрунтована необхідність застосування стратегії комбінованої нейропротекції з метою одночасного патогенетичного впливу на провідні ланки ішемічного каскаду. З цієї точки зору проаналізовані вимоги до вибору оптимальних фармакологічних інструментів зазначеної стратегії. Особливу увагу приділено механізмам дії та особливостям клінічного застосування препаратів Ліра (цитиколін) та Вазопро (мельдоній), що дозволяють реалізувати стратегію патогенетично обгрунтованої корекції мембранних і нейрометаболічних порушень при хронічній ішемії мозку. Детально розглянуті клінічна ефективність Ліри і Вазопро, їх характеристики безпеки й стратегія практичного застосування в ангіоневрології.

Наведено сучасні погляди на проблему судинної когнітивної дисфункції, зокрема, на природу та можливості лікування синдрому помірних когнітивних розладів як однієї з найпоширеніших форм когнітивної недостатності в людей похилого і старечого віку. З цієї точки зору проаналізовані вимоги до вибору оптимального інструменту фармакотерапії та фармакопрофілактики зазначеного синдрому, перш за все стратегії мембранопротекції. Особливу увагу при цьому приділено механізмам дії та особливостям клінічного застосування препарату Ліра (цитиколін) - засобу з унікальними клініко-фармакологічними властивостями, які дозволяють реалізувати стратегію патогенетично обгрунтованої нейро- та геропротекторної фармакотерапії при порушеннях мозкового кровообігу. Детально розглянуті механізми дії, клінічна ефективність Ліри (цитиколіну), характеристики безпеки та рекомендації щодо практичного застосування препарату.

Комбінована нейропротекція в даний час є світовим трендом у неврологічній практиці. Запропоновано зупинитися на препаратах-нейропротекторах, що впливають на фундаментальні, провідні механізми розвитку цереброваскулярної патології і при цьому є наочним прикладом можливості успішного застосування ефективної комбінації даних засобів у лікуванні конкретної форми захворювання в конкретного пацієнта. Оптимальним варіантом вибору інструментів комбінованої нейропротекції є цитиколін і етилметилгідроксипіридину сукцинат. Крім взаємодоповнюючих механізмів дії для цієї комбінації препаратів характерний синергізм у розвитку терапевтичних ефектів, тобто не просто сумація, а взаємне посилення дії кожного з компонентів комбінації.

Розглянуто питання лікування тривожних розладів, а також депресії. Приділено увагу порушенням сну при депресивних станах. Підкреслена ефективність тразодону - першого (і єдиного в Україні) антидепресанту, що є представником групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Даний препарат є класичним представником концепції мультимодальних препаратів. Він поєднує снодійну й анксіолітичну дії при призначенні в малих дозах. При використанні великих доз тразодон починає працювати як антидепресант.

Розглянуті актуальність, концепції патогенезу та підходи до фармакотерапії однієї з найбільш значущих форм депресивних розладів у неврологічній практиці - постінсультної депресії (ПД). Детально проаналізовані погляди на ПД як на складну полікомпонентну структурно-функціональну патологію ЦНС. Наведені сучасні можливості вибору антидепресантів для лікування зазначеної форми патології в контексті критеріїв безпеки цих засобів та можливості розвитку клінічної резистентності в процесі лікування. З цієї точки зору розглянуті механізми дії, клінічна ефективність та практичні переваги вітчизняного інноваційного комбінованого засобу з антидепресивною дією - Депріліуму. Обгрунтована фармакологічна та клінічна доцільність об'єднання в одній лікарській формі (Депріліум) трьох компонентів - S-аденозилметіоніну, L-метилфолату та метилкобаламіну, які справляють комплексну взаємодоповнюючу дію на процеси біосинтезу біогенних амінів і можуть розглядатися як патогенетично обгрунтована терапія депресивних розладів. Особливу увагу приділено можливостям застосування Депріліуму як інструмента стратегії аугментації депресивних розладів, і зокрема ПД, у випадках резистентності або непереносимості терапії конвенційними антидепресантами. Разом з тим обгрунтована необхідність додавання до терапії когнітивних розладів при ПД засобу з комплексною ноотропною і нейропротекторною дією. З цією метою запропоновано використання вітчизняного комбінованого засобу Церебровіталу, до складу якого входять екстракти гінкго білоба та центелли азійської, а також лецитин. Описані механізми дії та переваги Церебровіталу при лікуванні когнітивної дисфункції в рамках ПД. Загалом комбінацію Депріліум + Церебровітал можна розглядати як ефективну і безпечну альтернативу можливій поліпрагмазії при фармакотерапії ПД.