Обследовано 396 инвалидов с заболеваниями системы крови и кроветворных органов в трех областях Украины (Винницкой, Житомирской, Хмельницкой). Выявлены различия по полу, возрасту, структуре патологии, тяжести инвалидности, тип течения инвалидности, выяснены возможности планирования различных видов реабилитации при разной патологии исходя из нозологической формы и клинического прогноза.

Наведено розробку і обгрунтування альтернативного підходу до вирішення економічних задач, що є першорядним у теоретико-методологічних дослідженнях. Запропоновано теоретичні узагальнення і нові методичні підходи до оцінки узагальнення і нові методичні підходи до оцінки надійності персоналу в процесі роботи. Особливу увагу приділено алгоритмізації розрахунків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм (медична радіобіологія)

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р361.1

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на систему кровотворення і кров

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено класифікацію організаційних змін підприємства за рахунок додатково запропонованих і обгрунтованих класифікаційних ознак в контексті необхідності управління ними. Удосконалено технологію дослідження процесів управління організаційними змінами за рахунок поетапного аналізу їх статики та динаміки. Зазначено, що набула подальшого розвитку концепція управління організаційними змінами, яку розширено на основі розробленого комплексу стратегічних заходів і аналітичного інструментарію відповідно до об'єктів організаційних змін, засобів їх реалізації - рефреймінгу, реструктуризації, ревіталізації, оновлення та доведення необхідності та доцільності виокремлення - оцінювання стану готовності до організаційних змін. Запропоновано методичний підхід до оцінки готовності машинобудівного підприємства до реалізації організаційних змін, що базується на виділенні її суб'єктної складової - ступеня готовності до змін персоналу управління. Визначено аналітичний інструментарій для управління організаційними змінами підприємства, що відповідає засобам стратегічного управління - рефреймінгу, рееструктуризації, ревіталізації та оновленню.

Досліджено проблему радіобіології з розкриття клітинних механізмів розвитку радіаційного ефекту в імунній системі у разі аварійного опромінення. На підставі клініко-експериментальних досліджень встановлено занономірності формування радіаційного ефекту в імунній системі крізь адаптивні, генотоксичні, проліферативні, диференційні реакції кровотворних стовбурових (ранніх попередників гемопоезу) і імунокомпетентних клітин у діапазоні доз, що мали місце у випадку Чорнобильської аварії. Встановлено роль незбалансованості взаємодії цих клітин у механізмі реалізації клітинних реакцій на опромінення в імунній системі. Розроблено концепцію методичного забезпечення оптимізованого контролю формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі у постраждалих від аварійного радіаційного впливу.

Вперше виділено особливості клінічних проявів і функціональних порушень підшлункової залози (ПЗ) за біліарного хронічного панкреатиту (ХП) у поєднанні з ожирінням. Оптимізовано ультразвукову діагностику біліарного ХП у хворих з ожирінням. Проаналізовано порушення ліпідного спектру крові та функціонального стану печінки за даної поєднаної патології. Розроблено новий підхід до лікування біліарного ХП на фоні ожиріння з використанням мультинутрієнтних функціональних комплексів (МНФК) "Grinization". Вперше доведено ефективність диференційованого лікування ХП у хворих з ожирінням на підставі включення до комплексної терапії МНФК "Grinization" з урахуванням типу функціональних порушень ПЗ і особливостей сонографічних проявів захворювання.

Проведено собственное исследование 53 больных с хроническим панкреатитом (ХП) в сочетании с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ). Проведено амбулаторное реабилитационное лечение с включением препарата "Омез ДСР" по сравнению с традиционной терапией. Доказано, что препарат "Омез ДСР" является эффективным в реабилитационном лечении больных с ХП в сочетании с ГЭРБ. При включении этого препарата в комплексную терапию удается более эффективно уменьшить клинические проявления обоих заболеваний, улучшить функциональное состояние поджелудочной железы, добиться снижения частоты сонографических изменений железы и заживления эрозий пищевода.

Хронічна ревматична хвороба серця (ХРХС) протягом тривалого часу посідає основне місце в структурі інвалідності населення України. Мета дослідження - визначення клініко-функціональних ознак функції кровообігу у хворих на ХРХС для оцінки обмежень життєдіяльності в практиці медико-соціальної експертизи. Обстежено 180 хворих на ХРХС віком 40 - 65 років. Виявлено достовірні відмінності в групах хворих, які дозволяють сформулювати клініко-функціональні діагностичні маркери порушення функції кровообігу для об'єктивізації оцінки ступеня обмеження їх життєдіяльності, визначення групи інвалідності та розробки реабілітаційних програм.

Подано аналітичний звіт про Міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену 120-річчю від дня народження видатного вітчизняного педагога А. С. Макаренка, на якій учасники накреслили стратегію світової макаренківської спільноти: налагодження тісної планетарної інтеракції учених і практиків, видання академічного зібрання творів А. С. Макаренка та переклад його основними світовими мовами, організація педагогічного туризму по меморіальних макаренківських місцях, створення єдиного каталогу макаренкознавчих видань у вигляді електронної бази даних, що постійно поповнюватиметься.

Наведено огляд літератури щодо варіантів патогенезу поєднання ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони та хронічного панкреатиту. Проведено дослідження й одержано частоту цих патогенетичних варіантів. Докладно описано результати лікування коморбідної патології з застосуванням інгібіторів протонної помпи як щодо усунення загострення хронічного панкреатиту, так і щодо загоєння ерозивно-виразкових уражень. Доведено переваги лікування із включенням пантопразолу (нольпаза) у порівнянні з терапією з включенням омепразолу.

Досліджено зміст понять "менеджер освітнього закладу", "професійно-етичні якості", "виховання професійно-етичних якостей майбутніх менеджерів освітніх закладів". Розкрито структуру професійно-етичних якостей та особливості їх виховання під час здобуття освітнього ступеня магістр за спеціальністю "Управління навчальним закладом". Визначено критерії, показники та рівні вихованості професійно-етичних якостей майбутніх менеджерів освітніх закладів. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови виховання професійно-етичних якостей майбутніх менеджерів освітніх закладів, а саме: створення виховного середовища, наближеного до майбутньої професійної діяльності керівника; вдосконалення організаційно-методичного забезпечення навчально-виховного процесу шляхом етизації навчальних дисциплін та управлінсько-педагогічної практики; систематичну мотивацію майбутніх менеджерів освітніх закладів до самовиховання професійно-етичних якостей у процесі інтерактивної навчально-виховної діяльності.

Розроблено теоретико-методичні положення та практичні рекомендації щодо формування ефективної системи стратегічного управління витратами на промисловому підприємстві (ПП) як однієї з основних складових системи стратегічного управління господарської структури для визначення найкращих шляхів управління витратами. Проаналізовано понятійний апарат стратегічного управління витратами. Вдосконалено концептуальну модель стратегічного управління витратами та її складові. На засадах інтеграційного та системного підходів сформовано систему стратегічного управління витратами ПП. Досліджено, що ПП характеризуються збитковістю та витратоємністю; це зумовило проведення аналізу витрат операційної діяльності. За допомогою регресійного аналізу проведено розподіл постійних витрат підприємств. Розроблено схему контролю витрат за етапами їх формування. Обгрунтовано вибір його стратегічного позиціювання. Розроблено методичні засади використання ланцюжка цінностей у теорії стратегічного управління витратами в контексті управління витратами залежно від етапів діяльності підприємства. Розроблено підхід щодо оцінювання витрат на різних ланках ланцюжка цінностей ПП. За допомогою економіко-математичного моделювання здійснено обгрунтування витратоформівних факторів ПП.

Наведено результати лікування хворих з поєднанням медикаментозного гепатиту та хронічного гепатиту. Продемонстровано переваги лікування із застосуванням пантопразолу (нольпаза) щодо динаміки клінічних виявів і впливу на функціональний стан і сонографічні зміни підшлункової залози та печінки, на метаболічні показники, ліпідний профіль крові, якість життя хворих.

Наведено огляд літератури щодо метаболізму лікарських засобів у печінці. Особливу увагу приділено ролі системи цитохрому Р450 у цьому метаболізмі. Доведено, що пантопразол ("Нольпаза") менше за інші інгібітори протонної помпи впливає на активність ферментів системи цитохрому Р450. Автори провели власне дослідження, в якому обстежили 328 хворих із поєднаною патологією. Доведено, що у хворих суттєво порушені функціональний стан печінки та підшлункової залози, розвивається метаболічна інтоксикація, підвищується активність перекисного окиснення ліпідів та знижується антиоксидантний захист, стає патологічним ліпідний спектр крові, знижується якість життя.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування хронічного панкреатиту (ХП) у поєднанні з гелікобактеріозом. Обстежено 96 хворих на ХП і 30 здорових осіб. У хворих на ХП оцінювали частоту інфікування H. pylori, ендоскопічних змін стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК), морфологічні зміни слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони. Проведено порівняльну оцінку ерадикаційної терапії у разі ХП із застосуванням пантопразолу (нольпаза) та омепразолу. Частота інфікування H. pylori у разі ХП становила 86,5 %. У хворих на ХП, інфікованих H. pylori, ерозивно-виразкові ураження СО шлунка мали місце у 77,1 % випадків, а СО ДПК - у 85,0 % випадків, що в 2,50 і 1,38 разу частіше, ніж у хворих на ХП, не інфікованих H. pylori. Встановлено морфологічні особливості СО шлунка і ДПК у хворих на ХП, інфікованих H. pylori: високу частоту вираженої клітинної інфільтрації в антральному відділі шлунка і ДПК; фундальну метаплазію в антральному відділі шлунка і пілоричну - у фундальній слизовій оболонці шлунка; кишкову метаплазію, яка в 2,36 разу частіше виникала в антральному відділі шлунка у порівнянні з фундальним; гіперплазію парієтальних клітин (в 1,68 разу частіше, ніж у разі ХП без інфекції H. pylori). Частота кишкової метаплазії в антральному відділі шлунка у разі алкогольного ХП з інфекцією H. pylori в 1,67 разу перевищує показник в інших хворих на ХП, інфікованих H. pylori. Хворим на ХП, інфікованим H. pylori, необхідно в комплексному лікуванні проводити ерадикацію цього мікроорганізму. Висновки: антигелікобактерна терапія із застосуванням нольпази у подвійній дозі сприяє зменшенню клінічних виявів захворювання, феномену "ухилення" ферментів у кров, покращанню зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, зниженню частоти і вираженості сонографічних симптомів ХП. Ерадикаційна терапія з нольпазою має суттєві переваги перед лікуванням омепразолом.

Оцінено соціально-психологічний клімат у колективі на підставі побудови соціометричної матриці та загальної соціограми групових відносин. Розраховано ряд соціометричних показників відносно взаємовідносин у групі. Визначено вплив соціально-психологічного клімату на процес управління організацією.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.1-52

Рубрики:

Кишкові (водно-харчові) інфекції

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Олександра Македонського вважають одним з найвидатніших полководців в історії, який протягом життя зміг створити світову державу завдяки успішним завойовницьким походам. Обставини його смерті залишаються предметом наукових дискусій в історичному і медичному середовищі. У роботі наведено можливі причини смерті державного діяча. Достовірно відомо, що в останній рік життя Олександр Македонський перебував під впливом фатального пророцтва про власну смерть, часто гнівався, зловживав алкоголем, систематично переїдав під час банкетів. Такі історики як Арістобул, Харес, Плутарх намагалися виправдати шкідливі звички царя його любов'ю до застільних бесід і "тілесним жаром". Олександр Македонський помер у червні 323 р. до н. е., проте експерти досі не можуть надати однозначної відповіді на запитання щодо причини його смерті. Запропоновано численні гіпотези: хвороба печінки, малярія, пневмонія, отруєння (можливо, чемерицею білою), укус змії, черевний тиф, синдром Гієна - Барре тощо. Дослідження 1990-х рр. з аналізом симптоматики надали змогу заперечити версії про малярію, пневмонію, черевний тиф і лихоманку Західного Нілу. На думку грецьких вчених, найбільш правдоподібною версією хвороби Олександра Македонського є панкреонекроз, спричинений пристрастю царя до "важкої" їжі і алкоголю. За свідченнями сучасників правителя, початок симптомів характеризувався сильним болем у животі після надмірної їжі та вина, лихоманкою і щоденним прогресуючим погіршенням протягом 14 днів. Лікарі застосовували штучне викликання блювоти і холодні ванни, проте Олександр Македонський, незважаючи на погане самопочуття, продовжував переїдати та пити вино. Це призвело до різкого підвищення температури тіла, посиленого потовиділення та ознобу, а також труднощів із диханням. Олександр перед смертю страждав від сильного болю у животі. Він помер у Вавилоні у віці 33 років від сепсису. Його тіло забальзамували і помістили у саркофаг.

Обставини хвороби і смерті великого письменника Миколи Васильовича Гоголя пов'язані із загадками та містикою. Біль у животі турбував Гоголя протягом усього життя. Він звертався до лікарів зі скаргами на занепад сил і больові відчуття у різних частинах живота. Лікарі припускали "катар кишок", який перетворився на "тиф", несприятливий плин гастроентериту і "нетравлення шлунка", яке ускладнилося "запаленням". Сам письменник вважав, що хворий на невиліковну хворобу, називаючи її "дияволом, який сидить у череві". В останні дні життя Гоголь відмовлявся від їжі, води і спілкування, вкрай ослаб морально і фізично. Один з лікарів виявив лише "катар кишок", інший установив діагноз inanitione ex gastroenteritis (?). Запрошені лікарі відзначили стан крайнього виснаження за відсутності гарячки і будь-якого соматичного захворювання. Консиліум пропонував різні медичні маніпуляції - від кровопускання до гіпнозу і примусового годування. Однак п'явки, обливання холодною водою, гірчичники, препарат ртуті тощо, на жаль, не допомогли Гоголю. Він втратив свідомість і до ранку перестав дихати. Розтин тіла не проводили, тому існують різні гіпотези про причини його смерті. Смерть Гоголя оповита міфами про те, що його могилу розкривали двічі, що череп витягли з труни за повторного поховання, що тіло в труні перебувало у напівзігнутому положенні тощо. Причиною популярної гіпотези щодо летаргічного сну став заповіт Гоголя, в якому він просив поховати його лише після появи явних ознак розкладання. Однак летаргічний сон великого письменника був неможливим хоча б через технологію виготовлення посмертної маски. Багато лікарів були схильні розцінювати скарги Гоголя як вияв іпохондрії. Проте відомий хірург-онколог П. О. Герцен за описом симптомів хвороби дійшов висновку: письменник помер від раку підшлункової залози. Цим пояснюється різке схуднення Гоголя ("крізь живіт пальпувався хребет") і повна відмова від їжі через неможливість проковтнути навіть маленький шматочок. Виражена кахексія дуже характерна для хворих на рак підшлункової залози. Сучасні медичні експерти провели кілька аналітичних зустрічей і дійшли висновку, що основою прогресуючої хвороби Гоголя з можливим розвитком раку підшлункової залози був панкреатит.