Здійснено історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку вищої аграрної освіти в Україні в XIX - на початку XX ст. Висвітлено процес створення мережі аграрних ВНЗ України, з'ясовано їх місце та роль в освітянському процесі, забезпеченні кадрами вищої кваліфікації. Визначено та науково обгрунтовано етапи розвитку вищої аграрної освіти. Досліджено професорсько-викладацький склад, його професійний рівень. Показано основні шляхи вирішення кадрової проблеми в аграрних ВНЗ України. Охарактеризовано динаміку студентського контингенту, зокрема, джерела та тенденції його поповнення, рівень підготовки та соціальний статус. На підставі аналізу навчальних планів і програм визначено особливості змісту вищої аграрної освіти та розглянуто напрями його розвитку. Систематизовано й узагальнено принципи, організаційні засади, форми та методи освітньої діяльності аграрних ВНЗ.

Розкрито сутність процесу навчання у вищій школі, методику його планування й організації. Охарактеризовано науково-методичні засади здійснення професійної діяльності науково-педагогічного працівника. Розкрито методичні аспекти проведення основних видів навчальних занять і практичної підготовки студентів у ВНЗ. Увагу приділено науково-методичному забезпеченню навчального процесу та методиці проведення контролю знань студентів у ВНЗ. Наведено термінологічний словник, в якому розкрито сутність таких понять, як авторитарне навчання, академічна година, акредитований напрям, аудіовізуальні засоби, вибіркові змістові модулі, етнодидактика, навчально-методичний комплекс.

Визначено поняття, сутність і структуру трудового потенціалу українського суспільства, методи його управління та формування якості. Розкрито основні характеристики населення України, джерела інформації про українське населення та його зайнятість. Висвітлено сутність і показники оцінювання природного руху населення, умови та фактори його відтворення, процесів міграції населення. Наведено причини та види міграційних процесів, розкрито основні характеристики робочої сили, загальної та професійної працездатності. Охарактеризовано основні напрями та принципи демографічної політики, політики зайнятості, соціальної та кадрової політики, методи їх реалізації. Проаналізовано поняття, сутність і структуру трудового потенціалу українського суспільства. Розкрито роль системи управління трудовим потенціалом, методи управління трудовим потенціалом, умови формування якості трудового потенціалу та чинники конкурентоспроможності робочої сили. Наведено умови планування трудових ресурсів і набору працівників. Висвітлено форми оцінювання трудової діяльності працівників, процедури підвищення, зниження, переведення, звільнення робітників з посад, наведено методи розвитку здібностей та підвищення ефективності праці.

Розкрито загальні засади педагогічної професії. Досліджено становлення та розвиток професії педагога вищої школи. Розглянуто сучасний стан, перспективи розвитку та специфіку профеійної діяльності викладача. Висвітлено сутність процесу навчання у вищій школі. Приділено увагу організації виховної роботи у ВНЗ. Обгрунтовано загальнонаукові підходи до визначення сутності професійної компетентності педагога. Розроблено модель такої компетентності. З'ясовано професійно зумовлені вимоги до особистості педагога вищої школи. Показано роль особистісних якостей викладача в педагогічній діяльності.

Індекс рубрикатора НБУВ: П.р3г

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П.р(4УКР)3г

Рубрики:

Сільськогосподарська освіта

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - провести моніторинг інноваційного забезпечення у сфері охорони здоров'я України з проблеми захворюваності на найбільш соціально небезпечні та соціально значущі хвороби за 2011 - 2014 рр. Проаналізовано 378 нововведень, 167 інформаційних листів, 130 методичних рекомендацій. Застосовано методи експертної оцінки, статистичного, системного, структурно-логічного та кластерного аналізу. Встановлено, що за період 2011 - 2014 рр. найбільшу кількість інновацій запропоновано за напрямком "Онкологія" та "Хвороби системи кровообігу". Висновки: визначено недостатнє інноваційне забезпечення практичної охорони здоров'я з актуальних питань діагностики, профілактики, лікування та реабілітації хворих унаслідок травм, отруєнь та наслідків дії зовнішніх чинників.

Мета роботи - наукометрична оцінка інноваційних ресурсів з проблем онкології. Проаналізовано інноваційні ресурси за 2009 - 2014 рр., зокрема інформаційні листи, методичні рекомендації, реєстри галузевих нововведень і наукових медичних форумів, а також патенти на винаходи та корисні моделі. Надано оцінку кількісних показників процесу розробки методичних рекомендацій та інформаційних листів за роками та темами. Аналіз структури засобів наукової комунікації з онкології надав можливість з'ясувати розподіл методичних рекомендацій та інформаційних листів, більшість з яких припадає на 2011 р., а за останні 2 роки спостерігається тенденція зростання кількості інформаційних листів щодо подолання онкозахворюваності. Проаналізовано розробки методичних документів та їх тематику. Проаналізовано патентну статистику для одержання розподілу патентів за способами лікування, діагностики, прогнозування та профілактики онкозахворювань. Встановлено, що у тематичній структурі інновацій, створених в онкології у 2009 - 2014 рр., перше місце посідають пропозиції для впровадження, які належать до нових методів лікування (54,0 %), діагностики (15,0 %) та профілактики (15,0 %) онкологічних захворювань. Зросла кількість нововведень, що свідчить про підвищення значущості цього інноваційного засобу, який виконує головну функцію маркетингової комунікації у розповсюдженні медичних інновацій з метою підвищення ефективності боротьби з онкозахворюваннями. Серед патентовласників корисних моделей понад 20 державних установ, зокрема 7 медичних вузів, 3 академії післядипломної освіти та Національний інститут раку МОЗ, 4 наукових установи НАМН України.

Проведено оцінку структури та тенденцій розвитку українських засобів наукової комунікації з питань медичних наслідків радіаційної аварії на ЧАЕС із використанням бібліометричних методів дослідження. Виділено основних розробників методичних документів, оцінено динаміку розподілу методичних рекомендацій, інформаційних листів і нововведень. Показано значимість засобів наукової комунікації в поширенні та використанні нових медичних знань.

Мета дослідження - аналіз забезпечення інноваційними розробками за напрямами "Онкологія" та "Медична радіологія" у сфері охорони здоров'я України у 2014 - 2015 рр. Проаналізовано основні засоби інноваційного забезпечення у сфері охорони здоров'я України: інформаційні листи, методичні рекомендації, погоджені МОЗ України, переліки, реєстри з'їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій. Застосовано методи експертної оцінки, статистичного, системного та структурно-логічного аналізу. Надано оцінку стану забезпечення інноваційними розробками. Встановлено тематичний розподіл основних засобів наукової комунікації. Проаналізовано стан охороноспроможності об'єктів права інтелектуальної власності, які входять до складу наукових повідомлень. Оцінено рівень проведених досліджень, результати яких відображені в наукових повідомленнях у вигляді інноваційних розробок. Здійснено кількісний і структурний аналіз наукових форумів. Зроблено висновки, що інноваційне забезпечення за напрямами "Онкологія" та "Медична радіологія" у сфері охорони здоров'я України за період 2014 - 2015 рр. можна вважати достатнім щодо лікування злоякісних новоутворень. Розробка нових способів прогнозування та профілактики онкологічних захворювань, нових пропозицій поліпшення організації медичної допомоги хворим з такою патологією потребують більшої уваги наукових установ.

Проведено моніторинг інноваційного забезпечення закладів охорони здоров'я України науковою продукцією, розробленою вищими медичними навчальними закладами (ВМНЗ) України та науково-дослідними установами (НДУ) МОЗ та НАМН України у 2016 р. Виконано ретроспективний аналіз 630 наукових повідомлень про інноваційні розробки. Під час роботи використано методи експертної оцінки, статистичного, системного, структурно-логічного та кластерного аналізу. Результати дослідження показали, що у 2016 р. науковими установами розроблено найбільше інновацій із спеціальностей "Фармакологія. Фармація", "Хірургія. Торакальна хірургія. Трансплантологія" та "Педіатрія". Серед запропонованих наукових розробок найбільшу кількість становили нові способи лікування - 34,8 %, нові способи діагностики - 28,1 % та нові пристрої й лікарські засоби - 7,6 %. Серед проаналізованого масиву запропонованих інновацій 62,4 % захищені об'єктами права інтелектуальної власності, зокрема: корисних моделей - 89,1 %, винаходів - 7,9 %, деклараційних патентів = 3,1 %. Таким чином, своєчасний моніторинг інноваційного забезпечення, аналіз стану проблематики інноваційної діяльності у сфері охорони здоров'я України щодо можливості більш ефективного впровадження в медичну практику сучасних інноваційних розробок є запорукою виходу на ринок України та зарубіжжя необхідних лікарських засобів, методологій, способів профілактики та підтримки здоров'я людини на рівні світових стандартів і вимог.

Бізнес-середовище суб'єктів господарювання є складним, динамічним і мінливим, тому суб'єкти управління повинні швидко реагувати на такі зміни, зокрема через упровадження процесного підходу до управління, який дозволяє підприємствам зберігати конкурентоспроможність. Дослідження розглянутої проблематики свідчить про необхідність упровадження новітніх технологій оптимізації й управління процесами підприємства через застосування інформаційних технологій. Розроблено алгоритм процедури прийняття рішення щодо вибору сучасних інформаційних технологій у концепції процесного підходу до управління підприємством. Доведено актуальність процесного підходу до управління підприємством на сучасному етапі розвитку суспільства; проведено аналітичний огляд сучасних платформ програмних засобів, використання яких значно підвищує ефективність процесного підходу до управління підприємством; обгрунтовано комплексний підхід до встановлення послідовних етапів вибору інструментів підтримки інформаційних технологій у процесному управлінні підприємством для кожного конкретного випадку. Мету дослідження було досягнуто за допомогою застосованої методики, яка включала загальнонаукові прийоми та методи дослідження, зокрема аналізу та синтезу, індукції та дедукції (з метою з'ясування сутності та особливостей об'єкта та предмета дослідження); наукової абстракції, логічного аналізу (з метою встановлення причин, факторів впливу, наслідків для об'єкта та предмета дослідження); комплексного та системного підходу (з метою побудови алгоритму процедури прийняття рішення щодо вибору сучасних інформаційних технологій у концепції процесного підходу до управління підприємством). Подальші наукові розвідки із запропонованої проблематики будуть зумовлені тим, що швидкий розвиток сучасних технологій, в умовах прогресуючої інформатизації суспільства, вимагає перегляду основних принципів управління процесами на підприємстві.