Актуальность работы обусловлена отсутствием единого мнения касательно выбора оптимального метода малоинвазивного лечения простых кист почек (ПКП). С целью исследования эффективности малоинвазивного метода лечения кист почек путем сравнительной оценки пункционного лечения со склеротерапией с дренированием и по бездренажной методике проведен ретроспективный и проспективный анализ историй болезни 63 больных с ПКП. Оценивали частоту и время дебюта рецидива заболевания. Установлено, что наличие ПКП категории 2 по Bosniak (независимо от размеров кисты) является показанием к выполнению склеротерапии с обязательным дренированием полости кисты. У пациентов с ПКП категории 1 по Bosniak с размерами до 7,99 см методом выбора рациональной хирургической стратегии является склеротерапия без дренирования кисты.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.36 + Р694.62

Рубрики:

Операції на передміхуровій залозі

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-5

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - оценить эффективность малоинвазивного метода лечения кист почек путем сравнительной оценки пункционного лечения со склеротерапией с дренированием и по бездренажной методике с определением уровня белка пунктата кисты для оптимизации лечения и оценки риска развития рецидива. Изучена эффективность лечения кист согласно оценки частоты и времени дебюта рецидива заболевания у 63-х пациентов с простыми кистами почек. Установлено, что наличие простых кисты почек по категории Bosniak 2, независимо от размеров кисты, является показанием к выполнению склеротерапии с обязательным дренированием полости кисты. Также полученные данные свидетельствуют о том, что у пациентов с простыми кистами почек категории по Bosniak 1, с размерами до 8 см, по методу выбора рациональной хирургической стратегии является склеротерапия без дренирования кисты. Выводы: всем пациентам в случае наличия в пунктате уровня белка более 5 г/л, независимо от размера кисты и категории по Bosniak, статистически обоснованно прогнозируется очень высокий риск развития рецидива кисты (вероятность более 90 %), и в данном случае оптимальным оперативным вмешательством является лапароскопическое удаление кисты.

Наведено порівняльні результати лікування 17-ти хворих з вторинними каменями сечового міхура на тлі доброякісної гіперплазії передміхурової залози, яким виконана симультанна ендоскопічна механічна цистолітотрипсія з використанням тимчасового цистомічного троакара з використанням для фіксації конкрементів лапароскопічного затискача типу "Граспер" і трансуретальна резекція передміхурової залози і 34-х пацієнтів без використання лапараскопічного затискача типу "Граспер" для фіксації конкрементів у ході проведення ендоскопічної механічної літотрипсії за трансуретральної резекції простати. Запропоновано затискач, який має цілий ряд переваг, а саме: зменшується тривалість оперативного лікування і, як наслідок, знижується кількість пов'язаних з цим ускладнень.

Приведены сравнительные результаты лечения 17-ти больных с вторичными камнями мочевого пузыря на фоне доброкачественной гиперплазии предстательной железы, которым выполнена симультанная эндоскопическая механическая цистолитотрипсия с использованием временного цистомического троакара с использованием для фиксации конкрементов лапароскопического зажима типа "Граспер" и трансуретальная резекция предстательной железы и 34-х пациентов без использования лапараскопического зажима типа "Граспер" для фиксации конкрементов при проведении эндоскопической механической литотрипсии при трансуретральной резекции простаты. Предложен зажим, который имеет целый ряд преимуществ, а именно: уменьшается продолжительность оперативного лечения и, как следствие, снижается количество связанных с этим осложнений.

Запропоновано нове практичне вирішення методів діагностики в урології та особливостей лікування простих кіст нирок залежно від їх розмірів, локалізації та рівня білка у змісті кісти. Встановлено, що проведення транскутанної ігніпунктури із аспірацією вмісту кісти нирки, тимчасового дренування порожнини кісти та склерозуванням 96° етиловим спиртом знижує ризик розвитку рецидиву кісти у порівнянні з проведенням транскутанної ігніпунктури та склерозування без дренування кісти (12,12 % і 56,67 %, відповідно). Доведено, що аналіз кількісного вмісту білка у пунктаті кісти є надійним методом лабораторного оцінювання кістозного вмісту, визначає високу можливість ризику розвитку рецидиву захворювання. У гістологічних препаратах стінки кісти нирки, яка рецидіювала, визначено вірогідне зменшення товщини зовнішньої та внутрішньої стінок кісти (349,04 ± 19,92 мкм і 263,64 ± 16,54 мкм після склеротерапії та 618 ± 17,21 мкм і 557,5 ± 54,55 мкм у контролі, відповідно) за рахунок збільшення фіброзу тканини. Обгрунтовано перевагу проведення радикального ендовідеохірургічного лікування простих і рецидивних кіст нирок із ретроперитонеального доступу за деякої локалізації кісти за винятком передньої поверхні верхнього та середнього сегментів, що підтверджено вірогідним поліпшенням стану хворих і зменшенням випадків ранніх післяопераційних ускладнень. Розроблено алгоритм діагностики та лікування простих кіст нирок. Встановлено, що у пацієнтів з простими кістами нирок і рівнем білка до 5 г/л за первинної діагностичної пункції методом вибору хірургічної стратегії є транскутанна ігніпунктура з аспірацією вмісту кісти, тимчасового дренування порожнини кісти та склерозуванням. З'ясовано, що у всіх пацієнтів за наявності в пунктаті кісти білка 5 г/л та більше незалежно від розміру кісти методом вибору є проведення ендовідеохірургічної резекції простої кісти нирки.