З максимальною повнотою, мовою оригіналу, зі збереженням орфографії подано опис видань творів Т. Г. Шевченка, які хронологічно охоплюють період з 1840 до 2008 рр. Окремий розділ складають переклади творів поета мовами народів світу.

Вивчено проблему образу творця, а також специфіку репрезентації авторської позиції у художньому тексті.

На основі системного аналізу простежено діяльність визначного письменника, критика, перекладача, видавця, педагога О. Я. Кониського. Зазначено, що творчість Т. Г. Шевченка була визначальною домінантою наукової, громадської та літературної діяльності О. Я. Кониського. Значну увагу приділено вивченню архівних документів, уточнено, що на час написання праці-хроніки, існувало дві тенденції стосовно висвітлення постаті Шевченка: збирання та публікація спадщини письменника та виразне прагнення використання його спадщини в політичній боротьбі. Висвітлено етапи дослідження та написання монографії "Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя", окрім того, звернено увагу на те, що О. Я. Кониський - автор широковідомого гімну "Молитва за Україну".

Висвітлено основні віхи біографії видатної української просвітительки С. Ф. Русової. Досліджено її науково-педагогічну діяльність. Розглянуто аспекти її педагогічної, громадсько-політичної діяльності, з'ясовано проблеми освіти та науки XIX ст. Наголошено на внеску подружжя Русових у вихід двотомного видання творів Т. Г. Шевченка. Оцінено внесок С. Ф. Русової у розвиток системи національного українського виховання, викладеної в посібниках "Теорія і практика дошкільного виховання", "Дидактика", "Нові методи дошкільного виховання", що вийшли в Празі, куди вона емігрувала після захоплення України більшовиками. Доведено актуальність її педагогічної спадщини для виховання української молоді на сучасному етапі розвитку України.

Здійснено аналіз образу України та особливостей його втілення в художньому тексті (на матеріалі романів сучасного українського письменника Леоніда Кононовича).

Проведено аналіз відомих способів і технологій переробки металевої стружки. Відзначено, що особливу цінність з точки зору ресурсозбереження є стружка, яка містить в своєму складі дорогі легуючі елементи (ЛЕ) - вольфрам, молібден, хром, нікель, ванадій, ніобій та інші. Для плавки традиційними способами в дугових сталеплавильних та індукційних печах стружку необхідно попередньо брикетувати. Однак є проблеми з рафінуванням металу за індукційної тигельної плавки та з істотними втратами ЛЕ за дугової. Серед технологій переробки нескомпактованої сипучої стружки найбільшого поширення набули технології, засновані на електрошлаковому процесі, коли такий матеріал плавиться в шарі рідкого шлаку. У цьому вифпадку як струмопідвідний електрод можуть слугувати як невитратні, переважно графітові, так і витратні металеві електроди. Зроблено висновок, що для рециклінгу стружки з низько- та середньовуглецевого легованого металу, в тому числі широко поширених нержавіючих і жароміцних сталей і сплавів на залізній і нікелевій основах, найбільш перспективною є комбінована плавка в електрошлаковій тигельній печі витратного електрода з одночасною подачею на плавку стружки в кількості до 70 % від загальної маси матеріалу, що переплавляється.

Виконано експерименти з переробки в індукційній та електрошлаковій печах компактованої та некомпактованої стружки нержавіючої сталі Х18Н10Т і жароміцних сплавів 07Х12НМБФ (ЭП609) і ХН70ВМТЮФ (ЭИ617). Показано, що найкращою є технологія спільного переплаву в електрошлаковій тигельній печі витратного електрода з кускових відходів і стружки. В цьому випадку у процесі плавки в печі ємністю 120 кг за кількості стружки, що подається на плавку, 45 - 55 % від загальної маси плавки питомі витрати електроенергії становлять 0,55 - 0,65 кВт-год/кг, продуктивність - 130 - 160 кг/год, а втрати на вигар - не більше 1 - 2 %. У процесі електрошлакової тигельної плавки є можливість активно проводити металургійні операції, такі як рафінування, модифікування, легування та розкиснення, що надає змогу отримувати метал високої якості.