Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За умов гострого експерименту досліджено зміни показників систем фібринолізу, протеолізу крові та тканини тонкої кишки у разі перитоніту. Виявлено дисбаланс між системними та тканинними показниками систем фібринолізу та протеолізу. Досліджено корелятивні зв'язки між змінами показників фібринолітичної, протеолітичної активності плазми крові та тканини тонкої кишки, що потрібно враховувати у процесі розробки патогенетично обгрунтованих методів профілактики та лікування кишкової недостатності.

В гострому експерименті досліджено вплив ішемії та реперфузії на структуру та функцію тонкої кишки. Порушення інтрамурального кровотоку відіграє основну роль у розвитку ішемічних пошкоджень. Скоротлива здатність тонкої кишки знаходиться в обернено пропорційній залежності від ступеня її ішемії.

Встановлено, що за експериментального перитоніту провідними механізмами порушень функції кишок є значна активація процесів нероксидного окиснення, суттєве зниження активності систем антиоксидантного захисту. Розглянуто зростання сумарної фібринолітичної активності плазми крові та пригнічення сумарної фібринолітичної активності тканини тонкої кишки. Визначено зростання протеолітичної активності плазми крові. Доведено, що за перитоніту доцільно виділяються ступені порушення функцій кишечника - кишкова дисфункція, кишкова недостатність та кишкова неспроможність, які відрізняються патогенетичними механізмами, клінічно-діагностичними критеріями і потребують використання відповідних алгоритмів лікування.

Наведено методику профілактики неспроможності кишкових швів, яка включає визначення життєздатності кишкової стінки шляхом вимірювання її оксигенації, обгрунтований вибір кишкового шва з врахуванням його властивостей та укріплення лінії швів завдяки локальному підведенню медикаментозних препаратів.

Наведено результати експериментального дослідження розробленого способу кількісної оцінки життєздатності кишки, основаного на неінвазивному визначенні оксигенації гемоглобіну артеріальної крові. Встановлено, що такий метод дозволяє точно і швидко визначити характер та глибину морфологічних змін.

На основі аналізу результатів досліджень виділено такі ступені порушень функції кишечнику при перитоніті: кишкову дисфункцію, кишкову недостатність та кишкову неспроможність. Запропоновано алгоритми патогенетично обгрунтованого лікування різних ступенів порушення функцій кишечнику у хворих з розповсюдженим перитонітом.

Розроблено класифікацію гострого перитоніту, яка дозволяє стандартизувати етапи надання медичної допомоги, оптимізувати вибір лікувальної тактики та поліпшити результати лікування.

На основі аналізу результатів експериментальних, клініко-діагностичних, лабораторних та інструментальних досліджень виділено ступені порушень функції кишок у випадку перитоніту: кишкову дисфункцію, кишкову недостатність, кишкову неспроможність. Запропоновано алгоритми комплексного патогенетично обгрунтованого лікування різних ступенів порушення функцій кишок у хворих з розповсюдженим перитонітом.

Узагальнено досвід лікування понад 1200 хворих на гострий перитоніт впродовж 20 років. Для хворих застосована розроблена лікувальна тактика, яка базується на проведених дослідженнях механізмів патогенезу гострого перитоніту. Основою вибору комплексу лікувальних заходів становила запропонована класифікація гострого перитоніту. Наведено комплексний підхід передбачає використання розроблених методів діагностики перитоніту, санації та дренування очеревинної порожнини, визначення життєздатності порожнистих органів травлення, способів накладання швів і профілактики їх неспроможності, методів післяопераційного лікування. Застосування такої тактики надало змогу знизити летальність у разі поширених форм перитоніту до 8,67 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р45 е(4УКР) л31

Рубрики:

Хірургія

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р. д(4РОС)

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р45 д(4УКР)

Рубрики:

Хірургія

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу результатів операційних втручань і результатів хірургічного лікування 230-ти хворих з ПВГ у хірургічному відділенні ЧОКЛ впродовж 2009 - 2013 рр. виявлено значну перевагу алопластики сітчастими матеріалами. Правильний вибір способу операційного лікування потребує індивідуального підходу до кожного конкретного хворого, а належна передопераційна підготовка та післяопераційне лікування надає змогу звести до мінімуму післяопераційні ускладнення та зменшити частоту виникнення рецидивів.

Обстежено 126 пацієнтів, яких з приводу хірургічних захворювань органів черевної порожнини лікували у відділенні хірургії стравоходу, шлунка та кишечнику у 2016 - 2017 рр. Визначено частоту виявлення фенотипових синдромів ураження сполучної тканини, на основі яких розроблена оцінювальна скринінг-шкала, що дозволяє діагностувати та визначити вираженість недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ), використовуючи загальнодоступні методи обстеження. Розроблений спосіб діагностики НДСТ для оцінки найбільш інформативних фенотипових та вісцеральних ознак ураження сполучної тканини, що необхідно для вибору адекватної та ефективної тактики лікування пацієнтів.

На основі аналізу результатів лікування 62 хворих після оперативних втручань на органах травлення у ДУ "НІХТ імені О. О. Шалімова" НАМН України впродовж 2015 - 2016 рр. виявлено, що використання препарату надропарин кальцію (фраксипарин) і переміжної пневмокомпресії нижніх кінцівок надає змогу знизити частоту післяопераційних тромбозів, а також поліпшити ефективність результатів лікування.

Наведено особливості проявів та частота поширення фенотипічних синдромів патології сполучної тканини, на основі обстеження 94 хворих з хірургічною патологією, які лікувались у відділенні хірургії стравоходу, шлунка та кишечника ДУ "НІХТ імені О. О. Шалімова" за 2016 - 2017 рр. Визначено найбільш інформаційні фенотипічні та вісцеральні ознаки патології сполучної тканини, які можуть використовуватись для діагностики недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) у хворих з хірургічною патологією, що необхідно для вибору адекватної та ефективної тактики лікування та запобігання післяопераційних ускладнень.

Покращення результатів лікування хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення шляхом визначення ролі недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ) у розвитку цього ускладнення, оцінки поширеності та напрацювання інформативних критеріїв діагностики НДСТ. Об'єктом ретро- та проспективного дослідження були 42 хворих з неспроможністю швів анастомозів, яких лікували в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова, та 20 практично здорових людей (контрольна група), порівнянних за віком і статтю з досліджуваними пацієнтами. Зі спеціальних лабораторних досліджень використовували визначення вмісту прокальцитоніну сироватки крові та С-реактивного білка. Стан метаболізму сполучної тканини оцінювали за вмістом у сироватці крові вільного оксипроліну та рівнем глікозаміногліканів у сечі. Виявлено, що найбільш інформативними фенотипічними маркерами НДСТ у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення є вісцеральний (78,6 %), судинний (73,8 %) та аритмічний (54,7 %) синдроми. Встановлено, що пряму кореляцію рівня біохімічних маркерів біодеградації колагену та ступеня тяжкості НДСТ можнавикористовувати для прогнозування розвитку та перебігу ускладнень у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення. Тяжкий ступінь НДСТ у хворих з неспроможністю міжкишкових анастомозів, ускладненою розповсюдженим перитонітом, є несприятливою прогностичною ознакою та на 87,5 % збільшує смертність. Висновки: наявність НДСТ у хворих з неспроможністю анастомозів порожнистих органів травлення є обтяжуючим коморбідним фактором, який необхідно враховувати, вибираючи адекватну хірургічну тактику та комплексне патогенетично обгрунтоване лікування.

Обстежено 42 хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення, які лікувались у ДУ "НІХТ ім. О. О. Шалімова". Визначено частоту поширення фенотипічних синдромів патології сполучної тканини, на основі яких розроблено оцінювальну скринінг-шкалу, яка надає змогу діагностувати та визначити ступінь вираженості недиференційованої дисплазії сполучної тканини (НДСТ). Виявлено найбільш інформаційні фенотипічні маркери НДСТ у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення: вісцеральний (78,6 %), судинний (73,8 %), аритмічний (54,7 %) синдроми. Розроблено спосіб діагностики НДСТ, який оцінює найбільш інформаційні фенотипічні, вісцеральні й інструментальні ознаки патології сполучної тканини. Виявлено, що наявність дисплазії сполучної тканини у хворих з неспроможністю швів анастомозів порожнистих органів травлення є обтяжуючим коморбідним фактором, що складно піддається лікуванню та супроводжується високими показниками летальності. Наявність ознак НДСТ у таких хворих необхідно враховувати під час вибору адекватної хірургічної тактики та комплексного патогенетично обгрунтованого лікування.