Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.016-52

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За даними різних авторів у 22 - 68 % пацієнтів після мозкового інсульту виявляють нейрогенну дисфагію, яка негативно впливає на клінічний стан хворих, підвищуючи їх інвалідизацію. Мета дослідження - з використанням клінічних критеріїв оцінити порушення акту ковтання у пацієнтів з нейрогенною дисфагією після перенесеного мозкового інсульту і обгрунтувати механізми її виникнення залежно від локалізації ішемічного чи геморагічного осередку ураження. Обстежено 61 пацієнт з нейрогенною дисфагією після гострого ішемічного (n = 50) і геморагічного (n = 11) інсульту в каротидному (n = 18) і вертебрально-базилярному (n = 43) басейнах. Описано фізіологічні механізми акту ковтання, патофізіологію нейрогенної дисфагії та її диагностику. Проведене дослідження показало, що після стовбурових і півкульних інсультів виникають дисфагічні порушення різного ступеня тяжкості: повна втрата функції ковтання з необхідністю зондового харчування - у 11,5 %; значні порушення ковтання - у 39,3 %; помірні - у 37,7 % і незначні дисфагічні розлади - у 11,5 % пацієнтів. Обгрунтовано механізми виникнення дисфагії залежно від локалізації осередку інсульту і доцільність обов'язкової перевірки ковтальної функції в усіх пацієнтів після гострого мозкового інсульту.

З використанням клінічних неврологічних шкал і параметрів прооксидантно-антиоксидантного комплексу оцінено ефективність нейропротекторної монотерапії Цераксоном, а також комбинації лікарських засобів Цераксону з Актовегіном у терапії гострого середньотяжкого і тяжкого ішемічного інсульту. Проведено клініко-лабораторне обстеження 88 пацієнтів з гострим ішемічним інсультом віком від 41 до 76 років. Комплексна нейропротекція з одночасним застосуванням Цераксону і Актовегіну істотно підвищувала ефективність терапії гострого ішемічного інсульту за рахунок синергічної та поєднаної дії застосованих лікарських засобів, що забезпечувало повніше відновлення неврологічних функцій, підвищення показника повного неврологічного одужання і зниження ранньої смертності. Нейропротекція при гострому ішемічному інсульті із застосуванням Цераксону в поєднанні з Актовегіном ефективніше, ніж традиційна терапія, нейтралізувала викликану ішемією продукцію первинних і вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, стимулювала активність внутрішньоклітинних ферментів антиоксидантного захисту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.703-52

Рубрики:

Порушення мозкового кровообігу у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - розробити неврологічну шкалу оцінки ротоглоткової дисфункції у пацієнтів з нейрогенною дисфагією в гострий період мозкового інсульту, використовуючи клінічні критерії, пов'язані з порушенням функції ковтання, методологію ймовірнісного аналізу Байєса й алгоритм послідовної статистичної процедури Вальда - Генкіна - Гублера. Обстежено 108 пацієнтів з гострим мозковим інсультом, серед яких 65 - з проявами нейрогенної дисфагії та 43 - без порушення функції ковтання. Для визначення ступеня вираженості дисфагії розроблено неврологічну шкалу оцінки ротоглоткової дисфункції, яка грунтувалась на 7 вірогідних клінічних проявах, пов'язаних з порушенням функції ковтання. Розроблена шкала є достатньо чутливою та специфічною. Використання її показало, що в гострий період мозкового інсульту дисфагічні порушення бувають різного ступеня тяжкості: повна втрата функції ковтання з необхідністю зондового харчування - у 12,5 % пацієнтів; значні порушення ковтання - у 41,5 %; помірні - у 35,4 % і незначні дисфагічні розлади - у 10,8 % випадків.

Обгрунтовано необхідність обов'язкової оцінки функції ковтання, виявлення пацієнтів з ротоглотковою дисфагією та своєчасної корекції таких порушень для попередження респіраторних ускладнень у пацієнтів з інсультом. Узагальнено та доповнено патофізіологічні механізми розвитку дисфагічних розладів після перенесеного гострого інсульту в пацієнтів з однобічним право- та лівопівкульним ураженням головного мозку, описано особливості регресу ковтальної дисфункції за такої локалізації інсультного вогнища. Вперше розроблено новий спосіб бальної діагностики й оцінки тяжкості нейрогенної ротоглоткової дисфагії після інсульту з використанням клінічних критеріїв безпосередньо біля ліжка пацієнта, що знижує ризик невиявлених ковтальних розладів і можливих респіраторних ускладнень у гострий період мозкового інсульту. Розроблено та впроваджено у клінічну практику роботи неврологічної клініки алгоритм ведення хворих з нейрогенною дисфагією після мозкового інсульту. Обгрунтовано оптимальні медикаментозні та нейрореабілітаційні заходи для відновлення орального харчування у пацієнтів, запропоновано варіанти включення дієт.

Мета роботи - дослідити взаємозв'язок між півкульною локалізацією інсультного вогнища в різних структурах головного мозку та стадією порушення акту ковтання у хворих з гострим супратенторіальним мозковим інсультом, виявити особливості відновлення функції ковтання. Проведено клініко-неврологічне та магнітно-резонансно-томографічне обстеження 105-ти хворих віком від 46 до 84 років (середній вік 66 років) з гострим мозковим інсультом супратенторіальної локалізації та порушенням акту ковтання після перенесеного мозкового інсульту. Під час обстеження хворих застосовано клініко-неврологічні методи, структуровані шкали для оцінки неврологічного та ковтального статусу. Встановлення діагнозу мозкового інсульту та визначення локалізації інсультного вогнища проведено з застосуванням клінічних методів і методів нейровізуалізації. Найвираженіші дисфагічні розлади виявлено у разі двобічного півкульного інсульту - порушення оральної та/або глоткової стадії акту ковтання. З'ясовано, що інсульти з ураженням тім'яної частки правої півкулі головного мозку спричиняють утруднення ініціації акту ковтання, негативно впливають на ковтальний процес загалом та на його відновлення. Ураження нижніх відділів тім'яної частки лівої півкулі зумовлює дисфункцію оральної стадії ковтання. Півкульна локалізація вогнища інсульту впливає не лише на стадію нейрогенної дисфагії, а й на ступінь відновлення ковтальної функції. Двобічне півкульне ураження тканини мозку асоціюється з меншою частотою повного відновлення функції ковтання, ніж у разі унілатеральної локалізації вогнища інсульту (50,0 і 67,5 % відповідно).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-3

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-2

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено основні принципи діагностики, формування діагнозу, лікування та профілактики мозкового інсульту з метою інформування лікарів: неврологів, кардіологів, нейрохірургів, лікарів екстреної медичної допомоги, лікарів загальної практики - сімейної медицини, які беруть участь у наданні медичної допомоги пацієнтам з інсультом на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах. Також наведено принципи надання медичної допомоги пацієнтам з інсультом на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах згідно з Уніфікованими клінічними протоколами лікування ішемічного, геморагічного інсульту і субарахноїдального крововиливів 2012, 2014 рр.

Запропоновано алгоритм надання медичної допомоги пацієнтам із гострим мозковим інсультом на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах відповідно до уніфікованих національних протоколів, міжнародних рекомендацій, а також локальних протоколів провідних клінік м. Київ.

Гострий мозковий інсульт є однією з основних причин інвалідності та смертності у світі. Щорічно близько 16 млн людей уперше переносять мозковий інсульт, а близько 7 млн помирають унаслідок нього. В Україні 100 - 110 тисяч жителів щороку переносять мозковий інсульт, вмирає приблизно 40 тисяч жителів України. Стратегія профілактики інсульту базується на виявленні та корекції факторів ризику мозкового інсульту. Існує 5 підтипів ішемічного інсульту (атеротромботичний, кардіоемболічний, лакунарний, гемодинамічний, гемореологічний). На сьогодні ще не вирішено багато питань, пов'язаних з етіологією, патогенезом, особливостями клінічного перебігу лакунарного інсульту. Аналіз патогенезу лакунарного інсульту показав, що провідними внутрішніми факторами ризику є артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, вік, гіперхолестеринемія та кардіальна патологія. Проте зовнішні (або соціальні) фактори ризику, що модифікуються, є недостатньо вивченими, хоча вони відіграють значну роль у формуванні авторегуляції мозкового кровообігу. Мета роботи - вивчення спектра та оцінка впливів соціальних факторів ризику на частоту виникнення лакунарного мозкового ішемічного інсульту. Обстежено 140 пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, віком від 42 до 84 років (середній вік - 65 років), використовувалися клініко-інструментальні методи, зокрема нейровізуалізація (комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія), ультразвукова допплерографія магістральних артерій голови, електрокардіографія, лабораторне підтвердження цукрового діабету та детальне клініко-анамнестичне опитування. Оцінка зовнішніх факторів ризику здійснювалася за допомогою спеціалізованої шкали соціального ризику інсульту. Проведена статистична обробка матеріалу. У результаті дослідження встановлено, що найбільш значимими внутрішніми факторами з високим ступенем вірогідності виникнення лакунарного інсульту була артеріальна гіпертензія (100 %) та атеросклероз судин (96,1 %), хоча ступінь стенозу судин був гемодинамічно незначимим. Серед соціальних факторів ризику основними предикторами, що впливають на розвиток церебральної ішемії за механізмом лакунарного інсульту, були надмірна стресогенність оточення (100 %), надмірна нічна активність (73 %), тривала робота з моніторами (76 %) та нерегулярне харчування (65,3 %). Отримана комбінація зовнішніх та внутрішніх факторів ризику ішемії головного мозку дозволить клініцистам своєчасно виявити пацієнтів, які знаходяться в групі ризику щодо виникнення лакунарного інсульту, та розробити відповідну індивідуальну стратегію профілактики.

Гострий мозковий інсульт (МІ) являє собою одну з основних причин інвалідності та смертності в світі. Щорічно близько 16 млн людей вперше переносять МІ, а близько 7 млн помирають внаслідок нього. В Україні 100 - 110 тис жителів щороку переносять МІ, вмирає біля 40 тис жителів України. Стратегія профілактики інсульту базується на виявленні та корекції факторів ризику МІ. Існує 5 підтипів ішемічного інсульту (ІІ) (атеротромботичний, кардіоемболічний, лакунарний, гемодинамічний, гемореологічний), проте сьогодні ще не вирішено багато питань, пов'язаних з етіологією, патогенезом, особливостями клінічного перебігу різних підтипів інсульту. Мета роботи - визначення спектра підтипів мозкового ІІ залежно від часу виникнення церебральної катастрофи. Обстежено 140 пацієнтів, які перенесли ІІ, віком від 42 до 84 років (середній вік 65,2 +- 8,7 роки), використовувалися клініко-інструментальні методи, в тому числі - нейровізувалізація (КТ, МРТ), УЗДГ МАГ, ЕКГ і детальне клініко анамнестичне опитування. Проведено статистичну обробку матеріалу. Встановлено, що атеротромботичний підтип інсульту зустрічався у 112-ти пацієнтів (80,0 %), кардіоемболічний підтип - у 24-х (17,1 %), лакунарний - у 4-х хворих (2,8 %). Важливо відмітити, що вранці (6.00 - 12.00) переважно виникали атеротромботичний (n = 42) та кардіоемболічний підтипи (n = 8). В денний період (12.00 - 18.00) спостерігалися всі підтипи - атеротромботичний (n = 50), кардіоемболічний (n = 16) та лакунарний (n = 2). Вечірній час (18.00 - 0.00) демонстрував виражене превалювання атеротромботичного підтипу (n = 15). В нічний час у хворих виникали лише варіанти атеротромботичного підтипу (n = 5) та лакунарного (n = 2) підтипу. Висновки: одержані дані нададуть змогу провести чітку стратифікацію ризику виникнення різних підтипів ІІ залежно від часу виникнення та розробити патофізіологічну трактовку цього явища для подальшої профілактики гострих порушень мозкового кровообігу за типом ішемії.

Подано аналіз літературних даних щодо думки міжнародної наукової спільноти про питання надання допомоги при гострому мозковому інсульті та необхідності створення інсультних центрів, наводять приблизний опис інсультних центрів, які рекомендуються для впровадження у м. Київ та Україні. Опис складається із загальних положень, основних завдань центру, функцій, керівництва центром, рекомендацій для спеціалізованих центрів з лікування інсультів (невідкладної діагностики, загального догляду та лікування ускладнень інсульту).

Наведено характеристику нейрохірургічних відділень, підпорядкованих Департаменту охорони здоров'я (ДОЗ) КМДА, кількість ліжок, їх використання, результати лікування у 2016 р. порівняно з 2015 р. Оцінено оперативну активність при різних гострих захворюваннях (гострому порушенні кровообігу головного мозку, черепно-мозковій та спінальній травмі, запальних процесах у головного мозку, онкологічних захворюваннях тощо). Узагальнено показники ефективності, недоліки в роботі нейрохірургічних відділень, кадровий склад нейрохірургічної служби. Визначено шляхи подальшої реорганізації нейрохірургічної служби в Києві.

Артериальная гипертензия (АГ) способна оказывать выраженное негативное влияние на состояние церебральной сосудистой системы и приводить к значительной микротравматизации стенок сосудов и срыва сосудистой ауторегуляции. Данный предиктор имеет наибольшее влияние на возникновение ишемического инсульта атеротромботического и лакунарного подтипов, однако АГ встречается почти у всех пациентов с острой ишемией мозга. Интересным и вовсе не представленным в современной научной литературе является вопрос о взаимосвязи колебания артериального давления (АД) с периодом суток возникновения очага ишемии, что и обусловило цель работы. Цель исследования - определить взаимосвязь деформации профиля колебания АД пациентов в острый период ишемического инсульта в зависимости от времени возникновения цереброваскулярной катастрофы. Обследовано 300 больных, перенесших острый ишемический инсульт (мужчин - 196, женщин - 104) в возрасте от 42 до 84 лет (средний возраст - 65,2 +- 8,7 года). Всех пациентов разделили на 3 группы по времени суток, когда возник ишемический инсульт: 1 группа (n = 146), пациенты которой пострадали от церебральной ишемии в дневной период (8.00 - 14.59), 2 группа (n = 107), среди пациентов которой инсульт наблюдался в вечернее время (15.00 - 21.59), 3 группа (n = 47), где у пациентов ишемический инсульт возникал в ночное время (22.00 - 7.59). Для 1-й группы пациентов, у которых ишемический инсульт произошел в дневной период и как правило на фоне повышения АД, характерно выраженное повышение АД в периоды 12.00 и 15.00 и тенденция к компенсаторному парасимпатическому влиянию в виде снижения АД в ночное время (over-dipper). В то же время во 2-й группе пациентов с инсультами в вечернее время наблюдались повышение АД в периоды 18.00 и 21.00 и расстройства парасимпатической активности с преобладанием недостаточного снижения АД в вечернее время и во время сна (non-dipper). Для пациентов с ночным инсультом (третья группа) характерным было наличие двух пиков повышения АД в периоды 9.00 и 21.00 и значительное повышение АД ночью (night-peaker), что обычно и приводило к возникновению цереброваскулярной катастрофы. Резкие изменения биоритма жизненного цикла человека в значительной степени влияют на нарушение регуляции вегето-сосудистой системы и приводят к срыву регуляции сосудистого тонуса с возникновением феноменов "вегетативной бури" и резкого повышения АД по типу "night peacker". Подобный эффект вызывает и хроническая алкогольная интоксикация, вероятно из-за токсического поражения гипоталамо-гипофизарного комплекса вследствие высокой проницаемости гематоэнцефалического барьера в этой области мозга из-за чрезмерно активной гормонально-регуляторной диффузии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.2

Рубрики:

Крововиливи (апоплексія, геморагії)

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Незважаючи на те, що інсульт є найчастішим захворюванням, що може призвести до необоротних наслідків, лише незначна частина пацієнтів з інсультом перебувають під постійним спостереженням достатньо кваліфікованих неврологів, нейрохірургів, сімейних лікарів, кардіологів, педіатрів, реаніматологів. Мета дослідження - провести аналіз наукової літератури щодо виявлення сучасних світових тенденцій організації та надання допомоги хворим із цереброваскулярними захворюваннями і визначити головні напрямки на сьогодні. Виконання поставленого завдання здійснювалося за допомогою структурно-логічного аналізу та бібліосемантичного методу, а також опрацювання 242 джерел літератури. Вже в 1960-х рр. було відкрито спеціалізовані нейросудинні відділення і палати інтенсивної терапії, створено неврологічні бригади служби швидкої медичної допомоги, кабінети відновного лікування в поліклініках. У 1974 р. ця систему було впроваджено у всіх країнах світу. Проте в колишньому Радянському Союзі і тепер у вільній Україні вона не працює. Протягом останніх 25 років сталася "тиха революція" у наданні допомоги хворим на інсульт з упровадженням ефективних методів лікування (застосування антитромбоцитарних засобів: препаратів ацетилсаліцилової кислоти (1978 р.), варфарину (1993 р.), клопідогрелю (1996 р.), каротидної ендартеректомії (1991 р.), тканинного активатора плазміногена (2003 р.)). Сучасні дані свідчать, що лікування всіх хворих з інсультом мають проводитися в організованих інсультних центрах. Такі центри існують в Англії, Північній Ірландії, Швеції, Австрії, Японії, США, Франції. Висновки: на сьогодні актуальним є створення інсультних центрів (відділень), в яких надаватиметься допомога хворим з інсультом, починаючи з гострого періоду. В центрах мають працювати мультидисциплінарні бригади, блоки інтенсивної терапії, неврологічні та нейрохірургічні відділення, проводитися цілодобова нейровізуалізація.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1-5

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ