Науково обгрунтовано та розроблено модель системи підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності засобами ділової гри, виокремлено основні складові системи, а саме: потреби суспільства, мету, завдання, принципи, зміст, види, форми, методи, критерії та показники оцінювання результатів діяльності, організаційно-педагогічні умови, суб'єкти гри та її результат. Наведена система передбачає впровадження спецкурсу, який забезпечує активну суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників гри на підставі визначених етапів і правил гри. Розроблено критерії (мотиваційний, операційний, рефлексивний) і апробовано методику діагностування рівнів (високого, середнього, низького) готовності студентів до професійної діяльності у процесі використання ділових ігор. Запропоновано структуру організації та проведення ділових ігор, яка містить взаємопов'язані етапи діагностування, моделювання, реалізацію та аналіз результатів ділової гри. Розкрито суть поняття "ділова педагогічна гра", виявлено її генезу, відмінність ігрової діяльності від інших видів діяльності, з'ясовано відмінність між рольовими, дидактичними та діловими іграми.

Розглянуто проблеми організації літнього відпочинку дітей. Висвітлено мету та завдання літньої педагогічної практики, показано її місце в системі професійної підготовки майбутніх учителів. Проаналізовано психолого-педагогічні й управлінські аспекти діяльності вожатого. Подано психолого-педагогічну характеристику дітей різних вікових груп. Наведено інформацію про класифікацію тимчасових дитячих об'єднань, типологію та причини педагогічних конфліктів в дитячому оздоровчому закладі, прийоми оптимізації педагогічної взаємодії вожатого з колегами та вихованцями. Охарактеризовано форми та зміст педагогічної діяльності в різні періоди табірної зміни.

Розглянуто місце літньої педагогічної практики в системі професійної підготовки майбутніх вчителів. Висвітлено педагогічний потенціал тимчасових дитячих об'єднань за умов дитячого оздоровчого табору. Досліджено віковий підхід організації виховного процесу в літніх оздоровчих таборах, розкрито ритуали та традиції в тимчасових об'єднаннях дітей. Охарактеризовано специфіку педагогічної діяльності за умов дитячого оздоровчого закладу. Визначено форми та зміст педагогічної діяльності в різні періоди табірної зміни. Розкрито особливості психолого-педагогічної діагностики в період літньої педагогічної практики. Подано інформацію про використання ігрових форм діяльності у тимчасових дитячих об'єднаннях.

Визначено особливості використання сучасних педагогічних технологій у підготовці майбутніх вчителів. Висвітлено еволюцію технологічного підходу в зарубіжній та вітчизняній педагогічній науці. Викладено сучасні інформаційні технології в професійно-особистісному становленні майбутніх фахівців. Подано модель формування комунікативної культури майбутніх вчителів. Проаналізовано технологію інноваційного управління ЗНЗ. Увагу приділено питанню психолого-педагогічної підтримки професійного самопізнання майбутніх вчителів у фаховій підготовці. Окреслено методологічні засади формування крос-культурної освіти майбутніх педагогів в контекстах культурнотвірного потенціалу етнопедагогічного знання. Викладено особливості підготовки студентів до використання педагогічних виховних технологій за умов педагогічної практики в літніх дитячих оздоровчих таборах.

Розкрито передумови, чинники, тенденції генези й еволюції теорії та практики розвитку гендерної культури студентства вищої школи України в 60-ті рр. XX - на початку XXI ст. Увагу приділено поняттям "стать" і "гендер" як категоріям аналізу гендерних відносин. Розглянуто статеву асиметрію студентського та науково-педагогічного складу вищої школи як прояв гендерної сегрегації та чинник розвитку гендерної культури. Висвітлено питання посилення патріархальних тенденцій, описано особливості антигендерних рухів. Подано інформацію про жіночі організації в Україні як агенти гендерних перетворень у суспільстві. Простежено процес інституціоналізації гендерних досліджень в Україні.

Цілісно та всебічно схарактеризовано розвиток гендерної культури студентів як соціокультурного й історико-педагогічного феномену, проаналізовано його ґенезу як педагогічної теорії та освітньої практики ВНЗ України в 60-ті рр. ХХ - на початку ХХІ ст. Визначено передумови, фактори, обґрунтовано історико-педагогічну періодизацію досліджуваного процесу: 1) 60-ті - початок 90-х рр. ХХ ст. - підготовчий період (складається з двох етапів: 60-ті - початок 80-х рр. ХХ ст. і середина 80-х - початок 90-х рр. ХХ ст.); 2) 90-ті рр. ХХ - початок ХХІ ст. - період виокремлення й упровадження (складається з етапів: 90-ті рр. ХХ ст. - 2005 р. та 2005 р. і дотепер). Схарактеризовано суспільно-історичний, історико-науковий та історико-освітній контексти кожного з періодів та етапів. Розглянуто особливості, шляхи та засоби розвитку гендерної культури студентів в освітній практиці ВНЗ України на кожному з періодів та етапів через спеціально організовану педагогічну діяльність і через прихований навчальний план. Розкрито ґенезу методологічних підходів до розуміння гендерних проблем у вітчизняній педагогіці (статеводиференційований, соціостатевий і гендерний), які склалися у хронологічних межах дослідження.

Присвячено проблемам підготовки майбутніх фахівців педагогічної освіти в умовах освітніх трансформацій. Авторський колектив розглядає теоретичні основи цієї важливої проблеми. Розглянуто підготовку педагогів в умовах реорганізації освітньої системи України 1917 - 1920 pp.: історико-педагогічний аспект. Розглянуто питання історії підготовки майбутніх фахівців педагогічної освіти в умовах освітніх трансформацій в педагогіці України. Визначено формування тендерної культури майбутніх учителів в умовах освітніх трансформацій. Зазначено теоретичні основи андрагогічної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти. Розглянуто організацію науково-дослідної роботи майбутніх фахівців в сучасному закладі вищої педагогічної освіти. Наведено метод портфоліо та case метод як інструменти самопрезентації результатів педагогічної діяльності. Розглянуто моделювання ситуацій професійної діяльності під час підготовки фахівців педагогічної освіти. Визначено формування професійної компетентності вчителя як потреба розвитку суспільства.