Визначено стан і динаміку розвитку, розроблено систему оцінки рухових здібностей дівчаток віком 4 - 6 років, яка передбачає комплексне тестування їх індивідуальних здібностей, переведення результатів у бали за оціночними шкалами та визначення інтегральної оцінки рухових здібностей.

Определено состояние и динамика развития, разработана система оценки двигательных способностей девочек 4 - 6 лет, которая предусматривает комплексное тестирование их индивидуальных способностей, перевод результатов в балы по оценочным шкалам и определение интегральной оценки двигательных способностей.

The state and dynamic of development is determinated, the system of the motive abilities of 4-6 year-old girls is worked out, which contains: complex testing of their individual possibilities, conversion the results into marks according to the mark scales and determination of the integral estimation of motive abilities.

На підставі аналізу даних, які визначають стан функціональної системи енергозабезпечення організму, виявлено, що з віком у дітей за більшістю параметрів спостерігається тенденція до вдосконалення їх механізмів.

Проанализированы данные, которые отражают состояние функциональной системы энергообеспечения организма. Выявлено, что с возрастом у детей по большинству параметров наблюдается тенденция к совершенствованию их механизмов.

Analyzing datas, which map a state of a functional system of power security of an organism, is detected, that with age at children on the majority of parameters the tendency to perfecting their mechanisms is observed.

На підставі аналізу змін рухової функції хлопчиків віком 4 - 6-ти років розроблено диференційовані та загальні оціночні шкали рухових, морфофункціональних і психофізіологічних можливостей дітей віком 4 - 6 років.

На основании анализа изменения в состоянии двигательной функции мальчиков возрастом 4 - 5, 5 - 6, 4 - 6 лет на достоверность отличий между показателями, разработаны дифференцированные и общие оценочные шкалы двигательных, морфофункциональных и психофизиологических возможностей детей возрастом 4 - 6 лет.

Analysing changes to the condition of motor functions of boys 4-5, 5-6, 4-6 years on validity of differences between factors, designed differentiated and general merit scales of motor, morpfofunctional and psychophysiological possibilities of children4-6 years.

Ключ. слова: рухові здібності, анатомо-фізіологічні особливості, стан, оціночні шкали, інтегральна оцінка
Індекс рубрикатора НБУВ: Ч411.354 + Р128.93-31

Рубрики:

Фізичне виховання в галузі дошкільної педагогіки

Гігієна дітей дошкільного віку і установ для них

Шифр НБУВ: Ж69411 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено стан і динаміку показників рухової функції дітей віком 4 - 6 років. Уточнено критерії визначення рухової обдарованості, наведено їх цифрове вираження у кількісній і бальній оцінці з урахуванням віку дітей. Розроблено профілі рухової функції дітей для виявлення схильності до роботи різного характеру. Експериментально обгрунтовано систему оцінки індивідуальних можливостей моторної обдарованості на основі застосування інтегральної оцінки. Визначено надійність і прогностичність оцінки за стабільністю індивідуальних рівнів розвитку.

Зазначено, що необхідність урахування сенситивних періодів у навчанні та тренуванні юних футболістів зумовлює проведення безперервного контролю над станом їх кондиційних рухових якостей. Мета роботи - визначити загальнокомандний рівень фізичної підготовленості юних футболістів за показниками тестування; зробити їх груповий аналіз, прослідкувати динаміку зрушень у річному циклі тренувань. Розроблено 10-бальну шкалу, за якою визначено загальнокомандний рівень фізичної підготовленості юних футболістів. Проаналізовано групові показники в абсолютному та відсотковому значеннях, динаміку їх зрушень. Розмаїття в динаміці коливань індивідуальних показників знайшло своє відображення в загальнокомандних результатах.

Актуальність наукового дослідження обгрунтовано наявними недоліками в правовому регулюванні професійного спорту, зокрема в регулюванні праці професійних спортсменів. Потрібно підкреслити, що в Законі України "Про фізичну культуру і спорт" міститься лише одна стаття щодо такого напряму діяльності в спорті, як професійний спорт. Мета роботи - узагальнення результатів наукових досліджень і формулювання пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання праці спортсменів-професіоналів. Проведено узагальнення результатів наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців із регулювання праці професійних спортсменів. Установлено, що на сьогодні відсутня єдність думок науковців із приводу питань регулювання праці спортсменів-професіоналів та, зокрема, чи повинна діяльність спортсменів-професіоналів у професійному спорті врегульовуватися на підставі норм цивільного або ж трудового права. Указано, що згідно з положеннями чинного вітчизняного законодавства спортсмен набуває статус спортсмена-професіонала з моменту укладення трудового договору (контракту) з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури й спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів. Отже, набуття спортсменом статусу професіонала пов'язано моментом укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури та спорту. Зазначено, що зміст трудового договору (контракту) становлять умови, якими визначаються права й обов'язки його сторін. Проаналізовано основні права та обов'язки сторін трудового договору (контракту), зокрема професійного спортсмена, з одного боку, і роботодавця (суб'єкта сфери фізичної культури й спорту) - з іншого. За результатами наукового дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці професійних спортсменів. На наше переконання, воно можливе на підставі систематизації норм, що регулюють працю професійних спортсменів, зокрема за допомогою закріплення таких норм у новому Трудовому кодексі.

Представлено результати науково-дослідницької діяльності авторського колективу щодо професійної підготовки фахівців у системі дошкільної та початкової освіти. Висвітлено історичні та теоретико-методичні аспекти розвитку освіти, навчання та виховання. Визначено актуальні питання навчання та виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в умовах полікультурного середовища. Презентовано досвід організації процесу підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності в умовах сучасної системи освіти. Висвітлено психолого-педагогічні аспекти готовності вихователів до роботи в умовах інклюзії. Досліджено проблеми культурологічного підходу до підготовки педагога засобами національного мистецтва. Увагу приділено сучасним підходам до організації контролю й оцінки знань, умінь і навичок студентів із дошкільної педагогіки. Подано інформацію щодо реалізації принципу акмеологічного підходу у формуванні професійної компетентності майбутніх вихователів дітей дошкільного віку засобами проєктування. Висвітлено філологічно-методичний аспект формування професійної компетентності під час підготовки вчителя початкових класів у ЗВО.

Актуальність теми зумовлена потребою в розширенні доктринальних підходів до розв'язання проблеми захисту прав суб'єктів спортивних правовідносин і механізмів розгляду та вирішення спортивних спорів. Мета роботи - дослідження специфіки правового регулювання відносин у сфері професійного спорту та розкриття правил розмежування юрисдикції спортивних спорів крізь призму аналізу практики Верховного Суду та його правових позицій. Досягнення окресленої мети стало можливим завдяки комплексному підходу до використання методів наукового пізнання, зокрема формально-юридичного методу (для встановлення змісту правових норм, що регулюють відносини у сфері професійного спорту), формально-логічного методу (для виявлення недоліків у правовому регулюванні механізмів захисту прав учасників спортивних правовідносин і пошуку шляхів їх усунення), аналізу та синтезу (для визначення тенденцій у правозастосовній практиці розмежування юрисдикції спорів, що виникають у сфері професійного спорту). Зважаючи на наявну специфіку правового регулювання відносин у сфері професійного спорту, зроблено висновок, що визначення належної юрисдикції того чи іншого спортивного спору багато в чому залежить від положень статутних документів відповідних спортивних організацій, членами яких виступають суб'єкти такого спору, зокрема, чи передбачено такими документами створення спеціальних органів спортивного правосуддя. З аналізу правових позицій Верховного Суду вбачається, що більшість спорів, які виникають у сфері професійного спорту, за загальним правилом, підюрисдикційні спеціалізованим органам спортивного правосуддя, зазвичай арбітражам, і не можуть прийматися до розгляду національними судовими органами. Не заперечуючи в цілому привабливість арбітражного механізму вирішення спортивних спорів і доцільність існування недержавних спеціалізованих органів спортивного правосуддя, звернено увагу на низку системних проблем, які потребують розв'язання в національному законодавстві та локальних нормативних актах спортивних організацій, із метою підвищення ефективності функціонування механізму захисту прав професійних спортсменів.