Впервые обобщены известные данные по химии комплексов тетрафторид кремния с органическими основаниями, содержащими азот-, кислород- и фосфор-донорные центры. Дана общая характеристика свойств тетрафторида кремния как кислоты Льюиса, рассмотрены методы синтеза, структура и физико-химические свойства пента- и гексакоординационных комплексов тетрафторида кремния з различными типами лигандов. Изложены вопросы их практического применения.

Розглянуто перспективні напрямки переробки та використання тетрафториду кремнію - високотоксичного побічного продукту деяких хімічних виробництв. Ефективне вловлювання та утилізація його дозволяють вирішити актуальні екологічні, санітарно-гігієнічні та економічні завдання.

Обсуждены возможности прикладного использования "ониевых" фторосиликатов, получаемых взаимодействием N-, O-донорных органических оснований и аммиака с кремнефтороводородной кислотой - крупнотоннажным побочным продуктом производства фосфорных удобрений.

Обсуждены известные примеры осуществления процессов сорбции оксида серы (IV) органическими основаниями и их полимерными формами, пути регенерации хемосорбентов и утилизации продуктов сорбции.

Рассмотрены известные примеры использования гидрофторидов органических оснований и "ониевых" солей с полигидрофторидными анионами в качестве фторирующих агентов. Отмечены их преимущества по сравнению с безводным фтороводородом.

Впервые обобщены литературные данные и результаты собственных исследований автора и его коллег по синтезу, электронному строению и стереохимии, спектральным характеристикам, свойствам и практическому применению "ониевых" фторосиликатов с анионами различного состава. Обсуждены вопросы состояния кремнефтороводородной кислоты в водных растворах. Подчеркнута фундаментальная роль систем межионных H-связей в определении особенностей строения и свойств "ониевых" фторосиликатов.

Мета роботи - експериментально обгрунтувати природу та концентрацію гелеутворювача для мукозо-адгезивного гелю карієспрофілактичної дії. Як карієспрофілактичну речовину було обрано цетилпіридинію гексафторосилікат, під час обгрунтування гелеутворювача використовували натрію альгінат, ксантанову камедь, похідні целюлози, карбомер марки Ultrez 10. В експериментальних зразках визначали колоїдну і термостабільність, а також їх структурно-механічні властивості. Експериментально визначено, що субстанція висолює гелі карбомеру та альгінату натрію. Гелі з похідними целюлози та ксантаном є колоїдно- та термостабільними. Введення цетилпіридинію гексафторсилікату знижує показники структурної в'язкості гелів ГЕЦ, КМЦ ксантанової камеді та зменшує їх тиксотропні властивості. Висновок: показана можливість використання ГЕЦ, КМЦ та ксантанової камеді у разі створення мукозо-адгезивного гелю карієспрофілактичної дії з цетилпіридинію гексафторосилікатом.

Показано, что использование в эксперименте на крысах гексафторосиликатов существенно улучшает у животных биохимические параметры пульпы зубов и ее минерализующую способность, снижает глубину и число кариозных поражений зубов, обеспечивает кариеспрофилактическую эффективность до 80 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-5

Рубрики:

Карієс

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останні роки як перспективні антикарієсні агенти активно вивчають амонію гексафторосилікат і гексафторосилікати органічних амонієвих катіонів, які демонструють певні переваги у порівнянні з традиційно використовуваними сполуками фтору. Раніше було показано, що гексафторосилікати з бактерицидними катіонами хлоргексидину, полігексаметиленгуанідину і цетилпіридинію ефективно зменшують кількість і глибину каріозних уражень зубів у щурів та одночасно суттєво поліпшують біохімічні показники пульпи зубів. Мета дослідження - вивчення карієспрофілактичної і пародонтопротекторної ефективності октенідину гексафторосилікату. Досліджувані препарати наносили на зуби та ясна щурів у складі фітогелю на основі Na-солі карбоксиметилцелюлози. У пульпі різців визначали активність лужної та кислої фосфатаз, еластази, лізоциму та розраховували мінералізуючий індекс. Підраховували кількість і глибину каріозних уражень зубів та обчислювали карієспрофілактичну ефективність. У яснах визначали рівень малонового діальдегіду, активність еластази, каталази, лізоциму та уреази. Розраховували ступінь дисбіозу і антиоксидантний-прооксидантний індекс. Визначали ступінь атрофії альвеолярного відростку та розраховували пародонтопротекторну ефективність. Показано вплив октенідину гексафторосилікату на ураженість зубів щурів, які одержували карієсогенний раціон. Встановлено, що октенідину гексафторосилікат має карієспрофілактичну дію, про що свідчить його більш сильний, у порівнянні з NaF, противокаріозний ефект. Результати визначення глибини каріозних уражень у пульпі різців та активності фосфатаз показали, що октенідину гексафторосілікат достовірно підвищує активності лужної і кислої фосфатаз, але практично не впливає на показники мінералізуючого індексу. Октенідину гексафторосилікат достовірно підвищує в пульпі активність еластази та знижує активність лізоциму. Карієспрофілактична ефективність октенідину гексафторосилікату вища, ніж аналогічний показник для NaF більш ніж в 1,7 разу. В яснах щурів октенідину гексафторосилікат спричиняє достовірне зниження маркера запалення - еластази. Ступінь дисбіозу в яснах щурів, які одержували карієсогенний раціон, збільшується в 1,73 разу і знижується практично до рівня інтактних щурів після аплікацій гелю з октенідином гексафторосилікатом і навпаки, активність каталази і антиоксидантний-прооксидантний індекс суттєво знижуються за карієсогенного раціону, а у разі аплікації гелю підвищуються до показників інтактних щурів. Показано, що сахарозна дієта достовірно збільшує ступінь атрофїї (на 31 %), а октенідину гексафторосилікат знижує ступінь атрофії на 17 %. Встановлено, що октедідину гексафторосилікат має значну (54,7 %) пародонтопротекторну ефективність. Одержані результати вивчення властивостей октенідину гексафторосилікату свідчать про його досить високу карієспрофілактичну ефективність і пародонтопротекторну дію, що надає змогу віднести його до потенційних засобів лікування та профілактики карієсу і захворювань пародонта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.703

Рубрики:

Анельгезувальні, жарознижувальні та протизапальні засоби

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Профілактика карієсу передбачає комплекс заходів, спрямованих на попередження хвороби століття та зміцнення захисних сил організму. Ефективний метод захисту зубів - мінералізація і фторування емалі. Фармакологічні дослідження показали більш високу карієспрофілактичну ефективність "онієвих" гексафторосилікатів у порівнянні з NаF. Мета роботи - вивчення антимікробної дії дослідних зразків для удосконалення складу гелю карієспрофілактичної дії з октенідингексафторосилікатом (О-ГФС). В якості обєкту дослідження використовували гелі з О-ГФС. Антимікробну активність гелів вивчали in vitro методом дифузії в агар (метод "колодязів"). Для візуального вивчення однорідності гелів використовували біолюмінесцентний мікроскоп "Люмам-Р1" (РФ). Мікробіологічними дослідженнями встановлена наявність широкого спектра антимікробної дії дослідних зразків, інтенсивність якої підвищується при додавання ефірних олій. Введення ефірних олій обумовлює додавання співрозчинників або солюбілізаторів. Мікроскопічними дослідженнями показана необхідність застосування ПЕГ-400 ГРО, який в концентрації 0,5 та 0,75 % або полісорбату-80 в концентрації 1 % забезпечують розчинення ефірних олій та прозорість гелю. Висновки: гелі з октенідингексафторосилікатом володіють широким спектром антимікробної дії, яка зростає при введенні ефірних олій. Використання солюбілізаторів сприяє розчиненню ефірних олій та отриманню прозорих гелів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-5 + Р281.7/9

Рубрики:

Карієс

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.40-5 + Р281.7/9

Рубрики:

Карієс

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В останнє десятиліття як агентів антикарієсної дії активно вивчають амонію гексафторосилікат (АГФС) і амонію гексафторосилікати з біологічно активними катіонами (АГБАК), які мають певні переваги перед традиційними фторидними препаратами. Зокрема, важливою особливістю дії АГФС є його здатність спричиняти пролонговану оклюзію тубул дентину осадом кальцію фториду; за використання АГБАК виникає можливість посилення антикарієсної активності субстанції за рахунок фармакологічного потенціалу катіона. Мета обзору - аналіз впливу ефектів катіона на фізико-хімічні властивості і біологічну активність амонієвих гексафторосилікатів як потенційних антикарієсних агентів. Методи дослідження - бібліосемантичний, контент-аналіз. Звернено увагу на особливість будови АГБАК: структури солей формуються на основі систем міцних міжіонних H-зв'язків, переважно типу NH - F, які мають суттєвий вплив на властивості гексафторосилікатів у кристалічному стані і їх поведінку в розчинах. Продемонстровано нетривіальний характер зміни розчинності у воді АГБАК із гетероциклічними та ароматичними катіонами, що полягає у зменшенні розчинності зі збільшенням числа гідрофільних фрагментів у структурі катіонів. Побудовано адекватні 2D QSPR моделі для інтерпретації та віртуального скринінгу розчинності у воді АГБАК. Деталізовано облік впливу H-зв'язків на розчинність АГБАК, виявлено структурні фрагменти катіонів, що проявляють "гідрофобний ефект". Припущено, що процес гідролізу АГБАК у водних розчинах може стимулюватися подовженням частини зв'язків Si - F аніона за рахунок ефектів H-зв'язків. Показано, що термічна стабільність АГБАК із піридинієвими катіонами симбатно корелює з кількістю сильных і середніх H-зв"язків у структурах солей. Вплив фармакологічних ефектів катіона на біологічну активність АГБАК проявляється у формі збільшення карієспрофілактичної ефективності АГБАК у порівнянні з аналогічною дією АГФС. Спроби встановити взаємозв'язок між антикарієсною активністю АГБАК і певною фармакологічною дією катіона призвели до неоднозначних результатів. Це, очевидно, відображає складний механізм впливу біологічної активності катіона на карієспрофілактичну ефективність гексафторосилікатів, що не зводиться до якогось одного, можливо і домінуючого, виду активності.

Сьогодні як потенційні антикарієсні агенти активно вивчають амонію гексафторосилікат і гексафторосилікати органічних амонієвих катіонів, які демонструють певні переваги у порівнянні з традиційно використовуваними сполуками фтору. Раніше було показано, що гексафторосилікати з бактерицидними катіонами хлоргексидину, полігексаметиленгуанідину і цетилпіридинію ефективно зменшують кількість і глибину каріозних уражень зубів у щурів та одночасно суттєво поліпшують біохімічні показники пульпи зубів. Мета роботи - вивчення впливу різних доз октенідину гексафторосилікату на ураженість зубів карієсом у щурів, які одержували карієсогенний раціон. Препарати октенідину гексафторосилікату наносили на зуби та ясна щурів у складі фітогелю на основі Na-солі карбоксиметилцелюлози. У пульпі різців визначали активність лужної і кислої фосфатаз, еластази, лізоциму та розраховували мінералізуючий індекс. Підраховували кількість і глибину каріозних уражень зубів та обчислювали карієспрофілактичну ефективність. У яснах визначали активність еластази, каталази, лізоциму та уреази, визначали ступінь атрофії альвеолярного відростка. Визначення ураженості зубів карієсом показує, що карієсогенний раціон не збільшує кількість каріозних уражень, а після аплікації гелів з октенідину гексафторосилікатом їх кількість достовірно знижується. Найефективнішим виявився гель із концентрацією октенідину гексафторосилікату, рівною 2 мг/мл, хоча і концентрація 1 мг/мл показала зниження на 33,3 %. Розрахована карієспрофілактична ефективність дорівнює для гелю з 1 мг/мл октенідину гексафторосилікату 33,3 %, для гелю з 2 мг/мл - 36,4 % і для гелю з 4 мг/мл - 24,2 %. Показано, що у щурів, які одержували карієсогенний раціон, достовірно знижується активність лужної фосфатази і достовірно підвищується активність кислої фосфатази, що надає значне зниження мінералізуючого індексу з 43,9 до 28,9. Аплікації гелів з октенідину гексафторосилікатом повертають до рівня контролю активність обох фосфатаз і майже повністю нормалізують мінералізуючий індекс, причому найефективнішим виявився гель із концентрацією октенідину гексафторосилікату 2 мг/мл. Аплікації гелів із 1 мг/мл і 2 мг/мл октенідину гексафторосилікату знижують активність еластази на 6 % і 12 % відповідно, тоді як аплікації гелю з 4 мг/мл октенідину гексафторосилікату не надали зниження активності еластази. Із результатів визначення ступеня дисбіозу в сироватці крові щурів видно, що карієсогенний раціон спричиняє розвиток генералізованого дисбіозу. Аплікації гелів з октенідину гексафторосилікатом достовірно знижують ступінь дисбіозу, особливо гелі з концентрацією 1 і 2 мг/мл. Оральні аплікації гелів, що містять октенідину гексафторосилікат, знижують ураженість зубів карієсом, збільшують мінералізуючу активність пульпи і знижують ступінь генералізованого дисбіозу. Найефективнішим став гель з концентрацією октенідину гексафторосилікату 2 мг/мл, що відповідає дозі 2,2 мг/кг.

На сьогодні як нові антикарієсні агенти активно досліджують амонієві гексафторосилікати, які за результатами досліджень на щурах виявляють більш значну карієспрофілактичну ефективність відносно натрію фториду з одночасним суттєвим поліпшенням біохімічних показників пульпи зубів та відсутністю гепатотоксичної дії. Раніше аыторами було синтезовано 2-, 3-, 4-амінофенілоцтових кислот гексафторосилікати (2-, 3-, 4-АФГФС); при спробі перекристалізації солі 2-АФГФС з етанолу було одержано кристалічний продукт червоного кольору. Мета дослідження - враховуючи потенціальну перспективність 2-, 3-, 4-АФГФС, доцільним є встановлення складу і будови продукту перекристалізації 2-АФГФС. Мас-спектри реєстрували на спектрометрах МХ-1321 та VG 7070 (VG Analytical), рентгеноструктурний аналіз здійснювали на дифрактометрі Xcalibur Е. Як випливає з порівняння зовнішнього огляду зразків вихідного 2-АФГ ФС та продукту його перекристалізації (ПП), вони суттєво відрізняються - світло-коричневий аморфний 2-АФГФС і червоний кристалічний продукт його перекристалізації. Також відрізняються характеристики мас-спектрів 2-АФГФС і продукту його перекристалізації. Будову продукту перекристалізації як 2-оксіндолу було об'єктивно встановлено за даними РСА. Процес перекристалізації 2-АФГФС з одержанням 2-оксіндолу не потребує нагрівання реакційної суміші, тобто реалізується у виключно м'яких умовах. Не виключено, що це може бути пов'язано з участю протонованої форми 2-амінофенілоцтової кислоти у складі 2-АФГФС у хімічних перетвореннях. Таким чином, слід з обережністю ставитися до експериментів як з розчинами, так і, очевидно, з твердими зразками 2-АФГФС під час процедур очищення солі або інших маніпуляцій. Висока лабільність 2-амінофенілоцтової кислоти гексафторосилікату обмежує можливості використання стандартних методів очищення (сублімації, перекристалізації) для цієї сполуки.