Представлено монографічні дослідження визначного українського історика й археолога, дійсного члена Української Вільної Академії Наук у США, голови Осередку УІТ ім. М.Грушевського у Києві, професора Києво-Могилянської академії М.Брайчевського, серед яких: "Коли і як виник Київ", "Походження Русі", "Анти" та ряд статей історико-археологічного та публіцистичного характеру, а також філософські роздуми вченого над вічними проблемами минулого та сьогодення.

Роботу присвячено останньому десятиліттю життя М.Грушевського - від його повернення у 1924 р. з еміграції до загадкової смерті 1934 р. у Кисловодську. Розглянуто передумови погрому ВУАН і закриття інституцій М.Грушевського, арешт академіка та механізм творення процесу "Український національний центр". Висвітлено механізм стеження охранки за видатним вченим-гуманітарієм та готування сталіністами масових репресій проти української інтелігенції.

Висвітлено життєвий та творчий шлях І.Вагилевича - першого дослідника іншомовних запозичень в українській мові. Розглянуто деякі мовні проблеми в українському історичному контексті 1862 - 1884 рр., а також історико-фонетичні зміни в системі української топонімії. Проаналізовано архівну спадщину Д.Донцова. Визначено ідентифікаційну функцію антропоніма. Запропоновано карту Полісся Д.Цвіккера.

Освещен жизненный и творческий путь И.Вагилевича - первого исследователя иностранных заимствований в украинском языке. Рассмотрены некоторые языковые проблемы в украинском историческом контексте 1862 - 1884 гг., а также историко-фонетические изменения в системе украинской топонимии. Проанализировано архивное наследие Д.Донцова. Определена идентификационная функция антропонима. Предложена карта Полесья Д.Цвиккера.

У джерелознавчому аспекті розглянуто особливості заснування міст на Волині у XVI - першій половині XVII ст. Висвітлено питання історичного та філологічного джерелознавства, а також історіографії досліджень історії України в Галичині до 1939-го р. Проаналізовано твір Є.Ц.Шимона "Piac prawnych prac", а також українську польськомовну поему "Еніцедіон..." М.Вишневецького. Наведено порівняльний аналіз стилів релігійної полеміки Л.Кревза і З.Копистенського.

В источниковедческом аспекте рассмотрены особенности основания городов на Волыни в XVI - первой половине XVII ст. Освещены вопросы исторического и филологического источниковедения, а также историографии исследований истории Украины в Галиции до 1939-го г. Проанализированы произведение Е.Ц.Шимона "Piac prawnych prac", а также украинская польскоязычная поэма "Еницедион..." М.Вишневецкого. Приведен сравнительный анализ стилей религиозной полемики Л.Кревза и З.Копистенского.

Вперше у значному обсязі зібрано творчу спадщину видатного вченого, митця та культурного діяча Г.К.Лукомського. Викладено низку мистецтвознавчих нарисів про садиби Харківщини, Батуринський та Вишневецький палаци, Луцький замок, архітектуру Галичини, а також мистецькі монографії про Київ, Петербург та Париж і багато інших досліджень.

Впервые в значительном объеме собрано творческое наследие известного ученого, художника и культурного деятеля Г.К.Лукомского. Изложен ряд искусствоведческих очерков об усадьбах Харьковщины, Батуринском и Вишневецком дворцах, Луцком замке, архитектуре Галиции, а также художественные монографии о Киеве, Петербурге и Париже и много других исследований.

Наведено відомості про життя та науково-просвітницьку діяльність видатного історика України І.Іванцова. Проаналізовано дослідження ученого про повстання українського народу проти шляхетської Польщі 1835 - 1838 рр., козацьких ватажків 1630-х рр. та історико-археологічну діяльність Т.Г.Шевченка. Наведено неопубліковану статтю І.Іванцова "Археологічне вивчення древнього Києва у 1940 р. (результати розкопок)", матеріали про дослідження території Михайлівського монастиря (1938 р.) та краєзнавчі розвідки. Проаналізовано життя та діяльність істориків України у період нацистської окупації Києва у 1941 - 1943 рр. Висвітлено місце археологічних досліджень І.Іванцова у вітчизняній історіографії.

Представлены сведения о жизни и научно-просветительской деятельности выдающегося историка Украины И.Иванцова. Проанализированы исследования ученого о восстании украинского народа против шляхетской Польши 1835 - 1838 гг., казацких атаманах 1630-х гг. и историко-археологической деятельности Т.Г.Шевченко. Представлена неопубликованная статья И.Иванцова "Археологическое исследование древнего Киева в 1940 г. (результаты раскопок)", материалы об исследовании территории Михайловского монастыря (1938 г.) и краеведческие изыскания. Приведены сведения о жизни и деятельности историков Украины в период нацистской оккупации Киева в 1941 - 1943 гг. Освещен вклад археологических исследований И.Иванцова в развитие отечественной историографии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т.р(4УКР) + Ч421.215.1

Рубрики:

Історія.Історичні науки - Вивчення та викладання історії. Історична освіта

Підручники та навчальні посібники в галузі шкільної педагогіки

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено різноманітні аспекти життя, діяльності й увіковічнення пам'яті видатного вітчизняного історика М.С. Грушевського. Проаналізовано історичну спадщину, державницьку діяльність вченого, зокрема, його погляди на сутність історичного процесу, оцінку Переяславсько-Московської угоди 1654-го р., періодизацію історії українського козацтва, проблеми культурно-національного відродження України XIX - початку XX ст. Увагу приділено родині вченого, а також ролі Поділля та поділлєзнавства у формуванні творчих поглядів М.С. Грушевського.

Освещены разнообразные аспекты жизни, деятельности и увековечения памяти выдающего отечественного историка М.С. Грушевского. Проанализированы историческое наследие, государственная деятельность ученого, в частности, его взгляды на сущность исторического процесса, оценку Переяславско-Московского договора 1654-го г., периодизацию истории украинского казацтва, проблемы культурно-национального возрождения Украини XIX - начала XX вв. Уделено внимание семье ученого, а также роли Подолья и подольеведения в формировании творческих взглядов М.С. Грушевского.

На підставі ще не введених у науковий обіг щоденникових записок М. Грушевського 1904 - 1910 рр. зроблено спробу дати відповіді на ключові питання відносин між ученими: періодизувати їх стосунки, з'ясувати причини потеплінь та охолоджень на різних етапах співпраці, розглянути діяльність М. Грушевського та І. Франка на тлі тогочасного суспільного життя, впливів його визначних представників (О. Барвінського, М. Драгоманова, О. Кониського та ін.). Зроблено висновок про суттєвий вплив М. Грушевського на І. Франка та навпаки, про обопільну зацікавленість у праці в тандемі в період між 1897 і 1906 рр. На думку автора, саме хвороба І. Франка (1907 - 1916 рр.) справила вирішальний вплив на погіршення його стосунків із М. Грушевським.

Висвітлено історію Києва та розкрито його значення в історії національно-визвольного руху ХІХ - початку ХХ ст. Увагу приділено питанням історичної топографії Печерська, діяльності Київського товариства охорони пам'яток історії та мистецтва (1910 р.), Музею переходової доби (1942 р.), документам про потерпілі від більшовицьких обстрілів у січні 1918 р. київські церкви.

Висвітлено проблеми української історіографії, історіософські питання формування історичної пам'яті й функціонування конструктивних та деструктивних міфів. Розкрито особливості автономізму козацької старшини Лівобережної України та проблему формулювання незалежницьких постулатів, причини національної дегенерації суспільної верхівки XVIII - XIX ст. Описано євразійську колоніальну модель взаємовідносин між метрополією та залежною територією. Проаналізовано витоки українського суспільного та суспільно-політичного розвитку у XIX ст. Визначено українофільський культурницький (академічний) та український (політичний) етапи визвольного руху середини XIX - початку XX ст. в контексті розвитку національної ідеї та формування української національної ідентичності.

Розкрито найрізноманітніші аспекти життя та творчості цього видатного українського вченого та відомого громадського діяча, творця львівської археологічної школи. Проаналізовано здобутки Я. Дашкевича як історика України, вірменіста, засновника арабістичних студій в державі. Розкрито політичні погляди й акцентовано увагу на його активній участі в аналітичних розробках у період розвалу Радянського Союзу та становлення незалежної України. Наведено спогади друзів, співробітників та учнів вченого про співпрацю Я. Дашкевича в різноманітних проектах та організації досліджень.

Подано інформацію про пізнавальні, пояснювальні, інтерпретаційні та виховні обмеження національного наративу - певного способу писання історії, який може провокувати нетерпимість і неповагу до Іншого, ксенофобію, агресію. Розглянуто європейський досвід руху до толерантності у викладанні історії, перспективи та можливості України на цьому шляху. Запропоновано методичні та методологічні поради щодо організації змісту та структури підручника на принципах етнічної та культурної толерантності. Подано конкретні приклади суперечливих моментів у текстах сучасних підручників з історії України. Розкрито проблеми та можливості у контексті толерантності, проаналізовано приклад висвітлення історії однієї етнічної групи в шкільному курсі історії України та розглянуто варіанти змін.

Висвітлено суспільно-політичні погляди на українське суспільство видатних істориків і мислителів національного життя кінця XIX - другої половини XX ст.: В. Антоновича, О. Кониського, С. Єфремова, А. Жука, В. Вернадського, О. Левицького, М. Брайчевського та Я. Дашкевича. Простежено взаємозв'язок між ідейними переконаннями цих діячів і напрямом їх громадської діяльності та історіографічних оцінок.

Досліджено українофільський етап національно-визвольного руху. Проаналізовано народницький національно-демократичний напрям. Висвітлено ідеї автономізму-федералізму, окремішності в українській суспільній думці другої половини XIX - початку ХХ ст. Охарактеризовано національно-демократичний консервативний напрям (Є. Чикаленко і В. Леонтович). Розкрито особливості українського соціалізму.

Висвітлено діяльність відомих, маловідомих і забутих нині видатних осіб України, які працювали у сфері гуманітарних і природничих наук, національної історії, красного письменства, освіти, оброзотворчого мистецтва, театру та культури. Підкреслено, що в українській історіографії біографічний жанр має сталу традицію. Наголошено, що спостереження та висновки О. Купчинського змушують переглянути усталені погляди на розвиток західноукраїнського джерелознавства. Підкреслено, що необхідно шанувати дослідницькі традиції, про збереження зв'язку між старшими та молодшими поколіннями науковців, бо розірваність генерацій - одна з найголовніших причин невідповідного рівня студій, відставання української науки від світових стандартів.

Висунуто тезу, що окремішницька ідеологія визрівала в рамках консервативної частини національно-демократичної течії українського руху. Показано, що у марксистському соціал-демократичному українському русі існував ортодоксальний і реформістський консервативний національно-центристський напрями. Якщо представники першого напряму наголошували на досягненні соціально-класових завдань, то представники іншого напряму відстоювали ідеї самостійності України та вирішення передусім національно-державних завдань. Центристи есдеки шукали співробітництва з українською наддніпрянською інтелігенцією. Запропоновано тезу про закладання основ молодоукраїнської течії в національній ідеології, яка намагалася об'єднати всі партії - від правих до лівих - в один надпартійний блок для пропаганди ідей політичної незалежності. Показано, що організаційно та структурно цього не вдалося досягти, але ця ідейна спадщина лягла в основу національної ідеології XX ст.

Розглянуто українське священництво як носія національних цінностей. Вивчено особливості збереження / порушення православними священниками вірності канонічному обов'язку в 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано духовну споорідненість і співпрацю братів на основі листів Марка Грушевського до Михайла. Охарактеризовано працю Марка Грушевського "Дитина в звичаях і віруваннях українського народа" в контексті європейських досліджень. Приділено увагу дослідницьким працям Марка Грушевського з ігрової культури українців.

Приділено увагу М. Грушевському як історіографу України. Визначено місце науковця в українській історіографії. Охарактеризовано публіцистичну діяльність професора. Подано інформацію про святкування різних ювілейних дат, пов'язаних із життям і діяльністю М. Грушевського.

У контексті сучасної української археографії проаналізовано підготовку до видання творів М. Грушевського у 50-ти томах. Актуалізовано й обгрунтовано необхідність публікації праць видатного українського історика для академічних і суспільно-політичних потреб. Крім детального опису проекту подано основні напрями дослідження в межах державного замовлення програми "Українська книга".