Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мікрооточення пухлинних клітин (МПК), що походять з епітеліальної тканини, є осередком клітинних і гуморальних чинників, які за епігенетичними механізмами контролюють проліферативну активність пухлинних клітин і їх фенотипові характеристики. Зміна фенотипових властивостей клітин від окремих мезенхімальних ознак до повного стовбурового фенотипу становить основну визначальну характеристику злоякісної пухлини, що призводить до певної автономності її клітин, їх метастазування і резистентності до лікарських засобів. Окремі фактори МПК можуть виступати як маркери ступеня злоякісності пухлини та як мішень для протипухлинних засобів. Наведено результати визначення біомаркерних елементів МП К у кістковому мозку хворих на рак молочної залози ще до оперативного втручання. Це надало змогу достовірно прогнозувати можливий ризик рецидиву захворювання і сприяло раціональній корекції протипухлинної терапії, знизило ризик метастазування. На моделі пухлин інших локалізацій продемонстровано зв'язок маркерів епітеліально-мезенхімального переходу (ЕМП) з клінічним перебігом захворювання. В експериментах in vitro показано активацію ЕМП прозапальними цитокінами і клітинами кісткового мозку хворих, у яких існує ризик метастазування, а також показана анти-ЕМП дія протипухлинних засобів, використаних у лікуванні.

Ранее в ретроспективном исследовании авторми была определена прогностическая ценность панели антигенов (топоизомераза II-альфа (Topo II-alpha), ERCC1, E-кадгерин) при выборе химиотерапии (ХТ) больных колоректальным раком (КРР). Цель работы - сравнение эффективности у больных КРР режимов ХТ FOLFOX-6 или FOLFIRI, назначенных с учетом экспрессии в материале первичных опухолей E-кадгерина, ERCC1, Topo II-alpha. В работе были использованы клинические данные 85 больных первичным КРР (T2 - 4N0 - 2M0), получивших комплексное лечение согласно современным стандартам: 53 пациента - основная группа, 32 - контрольная. Выбор схемы ХТ в основной группе проводили с учетом данных иммуногистохимического определения E-кадгерина, Topo II-alpha, ERCC1. Пациентам с показателями низкой экспрессии ERCC1 в сочетании с высокой экспрессией E-кадгерина независимо от экспрессии Topo II-alpha или низкой экспрессией E-кадгерина и Topo II-alpha назначали лечение по схеме FOLFOX-6, остальным - по схеме FOLFIRI. В контрольной группе экспрессию названных маркеров не определяли, все пациенты получили адъювантную ХТ в режиме FOLFOX-6. Использование алгоритма подбора схем ХТ на основе определения экспрессии маркеров ERCC1, Topo II-alpha и E-кадгерина позволило достоверно повысить частоту безрецидивного течения заболевания (66,0 % - в основной группе против 53,1 % - в контроле; p = 0,046). При низкой экспрессии маркеров ERCC1, Topo II-alpha и высокой E-кадгерина отмечен благоприятный прогноз после комплексного лечения с использованием режима FOLFOX-6. У пациентов с преимущественно высокой экспрессией ERCC1 при различных сочетаниях уровней E-кадгерина и Topo II-alpha прогноз менее благоприятен, у таких пациентов обосновано использование схемы FOLFIRI. Вывод: полученные данные позволяют целенаправленно корректировать медикаментозное лечение больных КРР после оперативного вмешательства.

Досліджено експресію білків, асоційованих із чутливістю / резистентністю до протипухлинних чинників - ERCC1, Торо IIa, та маркерів, що опосередковують адгезивні властивості клітин - ERCC1, Twist, у пухлинних клітинах хворих на рак прямої кишки (РПК) з урахуванням клініко-морфологічної характеристики хворих, клінічного перебігу захворювання та 3-річної загальної виживаності. Проаналізовано експресію різних варіантів комбінацій наявності / відсутності експресії маркерів, що обумовлюють медикаментозну стійкість та адгезивні властивості пухлинних клітин, визначено їх інформативність при прогнозуванні клінічного ефекту після проведеного комплексного лікування з використанням платиновмісної схеми поліхіміотерапії у хворих на РПК. Визначено інформаційність порогових значень рівня експресії ERCC1, Topo IIa та ERCC1 і сформовано групи хворих із різним ступенем ризику виникнення прогресії захворювання після застосування платиновмісної схеми поліхіміотерапії. Індивідуалізовано схеми медикаментозного лікування хворих на РПК після проведеного радикального хірургічного лікування, зважаючи на профіль експресії досліджуваних маркерів чутливості / резистентності до хіміопрепаратів та адгезії. Порівняно ефективність лікування індивідуалізованої та стандартної поліхіміотерапії на основі препаратів платини у хворих на РПК після проведеного радикального хірургічного лікування.