Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.69-5

Рубрики:

Дитяча урологія

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - оцінити диференційований підхід до лікування декомпенсованих форм мегауретера (МУ) залежно від причин порушення уродинаміки на рівні уретеровезикального сегмента та активності мікробно-запального процесу сечової системи. Залежно від застосованого методу оперативного лікування дітей віком від 3 до 36 міс з декомпенсованими формами МУ розподілено на 2 групи. 1 група - 18 дітей (27 сечоводів), у яких спостерігався рецидивний перебіг пієлонефриту, виражена уретеропієлокалікоектазія, порушення внутрішньониркової гемодинаміки та розвиток хронічної ниркової недостатності. Як перший етап покращання уродинаміки застосовано уретерокутанеостомію за Sober. 2 група - 14 дітей (21 сечовід) із декомпенсованими формами обструктивного МУ без явищ активного пієлонефриту. Перший етап покращання уродинаміки - застосування резекції середнього сегмента сечовода за розробленою методикою. Остаточну корекцію уретеровезикального сегмента (УВС) проводили після покращання стану уродинаміки та функції нирки завдяки виконанню уретероцистонеостомії (14 випадків), а у випадках міхурово-залежних форм МУ (13 сечоводів) достатньо було закрити уретерокутанеостоми. Безпосереднього відновлення прохідності УВС сечовода та покращання уродинаміки верхніх сечових шляхів (ВСШ) вдалося досягти в 41 (85,4 %) випадку. Показники індексу резистентності (ІР) в післяопераційному періоді свідчать про різноспрямованість змін гемодинаміки нирок, навіть за умов значного покращання уродинаміки ВСШ. Визначено два варіанти реакції внутрішньониркової гемодинаміки на покращання уродинаміки: нормалізація ІР в 36 (75 %) випадках; у 12 (25 %) випадках зниження ІР не досягло критерію позитивного результату, що свідчить про збереження порушень ниркової гемодинаміки.

Мета роботи - обгрунтувати диференційну тактику лікування дітей молодшого віку з нерефлексивним мегауретером (МУ) на основі оцінки ризику порушень уродинаміки верхніх сечових шляхів (ВСШ), оцінити функціональний стан нирок після хірургічної корекції. Матеріалом для аналізу були дані комплексної оцінки стану уродинаміки ВСШ та функції нирок у 62-х дітей (92 сечоводи) із декомпенсованими формами МУ віком від 1-го міс до 3-х років. Стан ВСШ оцінювали за допомогою ультразвукового дослідження. Визначали скорочувальну функцію та лінійні розміри діаметра сечоводів. Залежно від частоти скорочень розрізняли дітей зі збереженою скорочувальною здатністю сечоводів (більше 4 за хв) та із низькою (менше 4-х за хв), залежно від ступеня дилатації дистального відділу сечоводу і менше та більше 2 см. Оцінку декомпенсації уродинаміки (залежна змінна) ВСШ здійснювали шляхом розрахунку відносного ризику з використанням таблиць зв'язаності. Відповідно до одержаних результатів оцінки скорочувальної здатності сечоводу та його діаметра визначали ризик декомпенсації уродинаміки ВСШ. У пацієнтів із частотою скорочень менше 4-х ризик декомпенсації уродинаміки сечоводу високий і становить 12,778 (95 % довірчий інтервал - 4,575 - 35,687).У пацієнтів із діаметром сечоводу понад 2 см ризик декомпенсації становить 11,058 (95 % довірчий інтервал - 4,042 - 30,252). Залежно від визначення ризику декомпенсації (низький або високий) застосовано різні варіанти етапного лікування. У першому варіанті за умови низького ризику 23 дітям (33 сечоводи) без явищ активного пієлонефриту, зі збереженою функцією нирок та субкомпенсацією уродинаміки виконували резекцію середнього сегмента сечоводу. У разі високого ризику декомпенсації як перший етап лікування у разі вираженого пригнічення скорочувальної здатності сечоводів, суттєвого порушення функції нирки та активного перебігу пієлонефриту 39-ти дітям (59 сечоводів) виконували уретерокутанеостомію за Sober. Висновки: оцінка декомпенсації уродинаміки ВСШ на основі визначення ехографічних маркерів може бути одним із визначальних чинників під час вибору варіантів етапного лікування. Порушення функції нирок та активність запального процесу слід зараховувати до клініко-лабораторних критеріїв вибору варіантів етапного лікування (резекція середньої третини сечоводу, уретерокутанеостомія за Sober). Враховуючи, що в 30 - 40 % випадків після завершення етапного лікування зберігаються порушення функції тубулярного апарату паренхіми нирки, а в 60 - 70 % хворих діагностують ознаки тубулоінтерстиціального фіброзу оперованої нирки, необхідно виокремлювати групу ризику з розвитку нефросклерозу для проведення ренопротекторної терапії.

Проаналізовано дані ехографічного оцінювання уродинаміки верхніх сечових шляхів у 62-х дітей з декомпенсованим мегауретером. Аналіз інформативності ехографічних маркерів оцінювання скорочувальної здатності сечовода та ступеня його дилатації показав, що динамічна оцінка частоти скорочень сечовода може бути одним з критеріїв декомпенсації уродинаміки у разі мегауретера у дітей. Виражена дилатація сечовода також є інформативним маркером глибокого пригніченя уродинаміки сечовода.

Проанализированы данные эхографической оценки уродинамики верхних мочевых путей у 62-ти детей с декомпенсированным мегауретером. Анализ информативности эхографических маркеров оценки сократительной способности мочеточника и степени его дилатации показал, что динамическая оценка частоты сокращений мочеточника может быть одним из критериев декомпенсации уродинамики при мегауретере у детей. Выраженная дилатация мочеточника также является информативным маркером глубокого подавления уродинамики мочеточника.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-1

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що критеріями кількісного оцінювання ступеня декомпенсації уродинаміки верхніх сечових шляхів у дітей грудного та молодшого віку зі нерефлюксуючим мегауретером за даними динамічної пієлоуретеросонографії є рівень зниження частоти скорочень сечоводу та вираженість його дилатації. Обгрунтовано диференційований підхід до етапного лікування дітей із декомпенсованими формами мегауретера на основі оцінювання ризику декомпенсації уродинаміки сечоводу: при низькому ризику - обгрунтованою є резекція середнього сегмента сечоводу, при високому - уретерокутанеостомія за Sober із наступною (або без) уретероцистонеостомією. Встановлено залежність відновлення внутрішньониркової гемодинаміки від варіанту корекції декомпенсованих стадій нерефлюксуючого мегауретера у дітей молодшого віку. Встановлено біваріантність реакції функціонального стану паренхіми нирок після етапного лікування декомпенсованих стадій нерефлюксуючого мегауретера у таких дітей у вигляді збереження або зниження підвищеного рівня екскреції ензимів і цитокінів сечі.