Комп'ютерено змодельовано та проаналізовано каркас кузова автобуса типу Low-entry; надано оцінку його рівноміцності за умовами визначення перевантажених зон із недопустимими значеннями напружень і деформацій. За результатами аналізу визначено особливості спільної поведінки класичної задньої та низькопідлогової міжосьової та передньої частини автобуса середнього класу типу Low-entry під дією різних навантажень.

Проаналізовано поведінку секцій кузовів автобусів за умов напружено-деформованого стану під час їх випробувань на міцність. Досліджено фактори впливу на результуючу пасивну безпеку, визначену залишковим життєвим простором салону внаслідок нормативних випробувань.

Досліджено напружено-деформований стан типових вузлових з'єднань каркасів кузовів автобусів різних типів (Low-enetry та на базі шасі вантажного авто) за умов випробувань пасивної безпеки на відповідність Правилом N 66 ЄЕК ООН і нормативним вимогам FMVSS No. 216.

Описано режим кручення каркаса кузова міської моделі автобуса типу Low-entry з визначенням зон можливих перевантажень і місцезнаходження недопустимих значень напружень і деформацій у них. За допомогою комп'ютерного моделювання проаналізовано особливості поведінки варіанта поєднання класичної задньої та низькопідлогової передньої частини автобуса середнього класу типу Low-entry за крайових умов навантажень.

Комп'ютерно змодельовано та проаналізовано поведінку каркаса кузова мікроавтобуса для підтвердження відповідності міцності його верхньої частини нормативним документам у разі одержання офіційного затвердження типу транспортного засобу. Проаналізовано існуючі методи випробувань міцності верхньої частини кузовів автобусів і на базі одного з них визначено найімовірніші зони появи критичних значень напружень і деформації верхньої частини кузова мікроавтобуса А 049 ВАТ "Укравтобуспром".

Наведено алгоритм порівневого розбиття моделі каркаса кузова автобуса за допомогою методу суперелементів. Розглянуто вплив обшивки каркаса кузова для розрахунку та оцінки його напружено-деформованого стану під час перекидання.

Висвітлено основні аспекти теорії пасивної безпеки та рівноміцності кузовів, методи комплексного їх дослідження стосовно сучасних нормативних вимог щодо її забезпечення під час перевезення пасажирів в автобусах. Викладено загальні питання забезпечення життєвого простору та міцності конструкцій каркасів кузовів автобусів у разі ДТП. Розглянуто проблеми пасивної безпеки автобусів різних типів на етапах проектування, виготовлення та сертифікаційних випробувань. Наведено методику та розраховано рамний і несівний тип кузова на рівноміцність конструкції методами комп'ютерного моделювання варіанта виконання вимог правил ДСТУ UN/ECE R 66. Висвітлено методи реєстрації, вимірювання й обробки експериментальних даних під час випробувань автобусів на відповідність вимогам пасивної безпеки.

Розглянуто методи розрахунку та оптимізації вібраційних процесів у колісних машинах і малопараметричні схеми аналізу вібрації. Запропоновано нову математичну модель для визначення рівнів вібрації та динамічних напружень в автобусі.

Проаналізовано критерії оцінки ударних навантажень тіла людини під час ДТП. Розглянуто результати аналізу пошкоджень тіла людини залежно від напряму удару. Запропоновано заходи підвищення пасивної безпеки пасажирів під час ДТП та зниження рівння перевантажень, що діють на тіло людини.

На базі проведеного порівняльного аналізу ефективності використання на маршруті автобусів типу low-entry національного й закордонних виробників визначено продуктивність їх експлуатації залежно від пасажиромісткості, спорядженої та повної мас, корисного навантаження і габаритних розмірів досліджуваних моделей. Розглянуто особливості застосування модульних систем каркасу в межах одного сімейства автобусів.

Вирішено науково-прикладну проблему забезпечення вимог пасивної безпеки кузовів автобусів під час їх проектування, доведення та сертифікації. Для розрахунку каркаса кузова на рівноміцність із забезпеченням вимог пасивної безпеки використано супер- і модульелементне 3D-моделювання, що надало можливість створити моделі повної конструкції кузова автобуса з можливістю розбиття їх на сукупність підконструкцій на рівнях. Рівновага складових кузова досягається побудовою ієрархії підструктур. Розділення каркаса кузова методом модуль-елементів проведено на окремі просторові об'єми площинного, рамного та призматичного типів за допомогою вертикально поперечних площин. Реалізовано теоретичні основи в практику формування, окрім класичних схем структур каркаса, двох принципово нових міських автобусів з низькою підлогою (двох типів - як Low-floor, так і Low-entry) та туристських з високим розміщенням салону, т. зв. 1,5-поверхового типу (couch-highdecker). Для концептуально відмінних у своїх структурах і сортаменті прокату каркасах нових типів Low-floor, Low-entry, Highdecker автобусів здійснено за допомогою просторового 3D МСЕ-моделювання розрахунок їх на міцність за умови забезпечення європейських вимог пасивної безпеки. Проведено розрахункові та експериментальні дослідження кузовів автобусів на відповідність Правилам ДСТУ UN/ ЕСЕ R66 під час їх перекидання. Опрацьовано методику розрахунку міцності верхньої частини кузова та системи кріплення на даху автобуса балонів з природним стисненим газом для газобензинових і газових модифікацій автобусів за умов сертифікації транспортних засобів категорії М3 згідно з Правилами ЄЕК ООН R 110.

Оцінено динаміку гальмування колісних транспортних засобів. Здійснено порівняльний огляд і аналіз міських автобусів катогорії М2. Розглянуто особливості побудови підсистеми для формування оптимального температурного стану двигуна та транспортного засобу за умов ITS. Досліджено вплив умов зовнішнього середовища на процес функціонування міських транспортно-пересадочних вузлів. Розроблено методику аналітичного нормування швидкості руху автобусів на міських маршрутах. Обгрунтовано необхідність застосування автобусів зміною трас їх маршрутів. Приділено увагу категоруванню автобусних маршрутів міського пасажирського транспорту.

Виконано динамічний розрахунок моделі каркаса пасажирського сидіння великогабаритного транспортного засобу за умов імітації натурного експерименту. Комп'ютерним 3-D моделюванням встановлено відповідність двомісних автобусних сидінь до вимог єдиних технічних приписів щодо офіційної сертифікації сидінь великогабаритних пасажирських дорожніх транспортних засобів та офіційної сертифікації цих дорожніх транспортних засобів щодо міцності сидінь та їх кріплень згідно з міжнародними правилами ЄЕК ООН R 80.

Одержано результати комп'ютерного моделювання напружено-деформованого стану моделі пасажирського двомісного автобусного сидіння під час прикладення різного типу навантажень. На підставі одержаних деформаційних переміщень і максимальних пришвидшень виявлено їх істотну залежність від закону зміни навантаження у часі. Розглянуто варіант їх врахування під час проведення випробувань пасажирських сидінь згідно з Правилами ЄЕК ООН R 80 щодо забезпечення вимог пасивної безпеки.

Мета роботи - розраховуючи каркас кузова автобуса на рівноміцність, використати суперелементне 3D-моделювання, що надає змогу створити модель повної конструкції туристичного кузова автобуса з можливістю розбиття його на сукупність підконструкцій на рівнях. Рівновага складових цього типу кузова досягається побудовою ієрархії підструктур. Під час дискредитації моделі використано поділ каркаса кузова вертикально поперечними площинами на окремі просторові об'єми призматичного типу. Розрахунок каркаса кузова на міцність проведено за умови забезпечення європейських вимог пасивної безпеки. Досліджувана модель характеризується значеннями переміщень у структурі каркаса мотовідсіка у межах 6 - 7,5 мм. Відносне переміщення точок кріплення силового приводу на двох опорах під двигуном і двох - під трансмісією не перевищує 5 мм, що знаходиться у допустимих межах для нормальної спільної роботи двигуна та трансмісії.

Проведено порівняльний аналіз та досліджено економічну доцільність розширення методом секційних модульних систем сімейства автобусів типу Low-entry порівняно з побудовою нових моделей вищого середнього класу.

Для розрахунку рамних і несучих каркасів ТЗ використано модуль-елементне 3D-моделювання, що в перспективі надасть змогу довстановнити додаткові агрегати спеціалізованого призначення на повну конструкцію надбудови. Розбиття на модулі залежить від сукупності підконструкцій на рівнях. Рівноваги складових досягають побудовою ієрархії підструктур. Під час дискретизації моделі використано поділ каркаса кузова вертикально поперечними площинами на окремі просторові об'єми призматичного і рамного типу.

Проаналізовано динамічні характеристики шаруватих пластин, що складаються з жорстких зовнішніх шарів і внутрішніх з магнітореологічними (МР) властивостями. Оцінено вплив магнітного поля на частоту і коефіцієнт втрат для різних МР шарів і зовнішніх жорстких шарів матеріалів. Застосована уточнена теоретична модель враховує деформації кожного шару, в тому числі деформації поперечного зсуву та поперечну нормальну, а також нелінійні зміни переміщень по товщині пластини.

Внесено пропозиції щодо обов'язкового періодичного технічного контролю та допуску до експлуатації автобусів громадського транспорту. Здійснено розрахунок регулятора гальмівних сил для автобусів 5-го класу. Проведено порівняльну оцінку якостей ресорної та пневморесорної підвісок на автобусі середнього класу. Проаналізовано системи й алгоритми керування автоматичних трансмісій автомобіля. Розглянуто види несправностей двомасових маховиків і причини їх виникнення у привідних системах автомобілів. Досліджено особливості технічного обслуговування й експлуатації електричних автомобілів. Удосконалено якість виготовлення автобусних панелей на електрогідравлічних пресах. Наведено рішення завдання підвищення довговічності робочих спряжень геомодифікаторами. Досліджено зміну швидкісних характеристик автобусного маршруту в різні періоди доби. Описано методи оцінки впливу чинників непрямої дії на функціонування підприємства. Розроблено методику оцінки конкурентноспроможності міських автобусних маршрутів. Запропоновано модель зміни функціонального стану водія автобуса на міських маршрутах. Визначено інноваційні шляхи підвищення ефективності доставки партіонних вантажів у міжміському сполученні автомобільним транспортом. Розроблено алгоритм вибору пріоритетної стратегії розвитку діяльності автотранспортних підприємств.

Висвітлено наукові основи формування шасі спеціальних автомобілів і технологічних машин (САТМ). Науковою новизною є тріада взаємовпливів технологічних процесів функціонування САТМ, домінуючих та граничних умов їхнього використання і конструкції машин, насамперед шасі як основи, їхніх технологічних характеристик і конструктивних параметрів, використання принципу предиктивності (передбачуваності) із застосуванням методу почленної диз’юнкції у морфологічному середовищі. Запропоновано використовувати графи конструкції САТМ, які дають змогу виявити подібні конструкції для різних класів ТЗ.