Проведено філософське вивчення світоглядних парадигм космофізики, історичну динаміку яких розглянуто у контексті мегапарадигми світодосянення, яку запропоновано розуміти як форму інтеграції та структурування наскрізних тем космофізичних концептів. На підставі їх аналізу доведено, що визначальну роль як теоретичні засади здійснюють дві мегапарадигми теоретико-фізичного знання - космоцентризм і еволюціонізм. З урахуванням трансформації історичного змісту космоцентризму є можливим виявлення його певних фундаментальних ознак, а саме: оформленість, диференційованість, структурність, спрямованість, досконалість, прогнозованість, сталість, самодостатність. Втрата світоглядної домінанти космоцентризму дозволяє виявити евристичний потенціал еволюціоністської метапарадигми, що є формою наукової самосвідомості постіндустріального соціуму та базується на його досягненнях - молекулярній біології, нанонауці, комп'ютерсайнесі. На підставі теоретичного аналізу базових концептів космофізики (від ньютонівського до інфляційного етапу космології) узагальнено світоглядні параметри сценаріїв еволюціонуючого космосу. Викладено принципи космологічної еволюції Всесвіту, розглянутої як відкрита система, що самоорганізується. Ці принципи можуть бути застосовані під час опису величезної розмаїтості процесів. Постфрідманівська репрезентація картини світу, що формується на засадах плюралізму у сприйнятті об'єктивної реальності виявляє значення культури нелінійного мислення, яка аргументує культурно-історичну зумовленість парадигм космофізики та їх трансформацій.

Запропоновано оригінальну концепцію розуміння трансформації парадигм у космофізиці та зміну світоглядних орієнтирів XXI ст. Експліковано поняття "мегапарадигма світоосягнення" як теоретичний концепт, що інтегрує історичні форми парадигм осягнення світу, теоретико-методологічне значення якого для космофізики полягає у структуруванні її проблемного поля. Історична динаміка парадигм космофізики виявляє наявність наскрізних концептів притаманних усім історичним формам. Такими інтегральними концептами є - космоцентризм та еволюціонізм, які будучи полісемантичними, несуть у собі значне філософсько-теоретичне навантаження. Встановлено, що історичні форми космоцентризму (антична, середньовічна, новоєвропейська) характеризуються наступними парадигмальними константами: оформленість, диференційованість, структурність, спрямованість, досконалість, прогнозованість, сталість, самодостатність. Зазначено, що у XX ст. метапарадигма космоцентризму втратила свій статус світоглядної домінанти культури. На підставі аналізу фундаментальних ознак космофізичного еволюціонізму доведено, що умовою його тематизації є запити постіндустріального соціуму спричинені формуванням нової наукової самосвідомості, яка базується на досягненнях космофізики, молекулярної біології, нано- й інформаційних технологій тощо. Розкрито підгрунтя взаємовпливу світоглядних і наукових чинників у становленні опозиції "космоцентризм - еволюціонізм": сучасне розуміння загальнокультурної цінності космофізики переконливо свідчить про кардинальну зміну домінуючої картини світоосягнення в культурі постіндустріального суспільства. Розкрито значення культури нелінійного мислення для постфрідманівської стратегії розробки космофізики, яка полягає у створені нової наукової методології, що дозволяє описати Всесвіт як відкриту дисипативну систему.

Обстежено 175 дітей віком від 7-ми до 17-ти років, з них 135 дітей з набутою формою міопії та 40 дітей того ж віку з еметропією. Проведено загальне офтальмологічне обстеження. Визначено функціональний стан зорового аналізатора та оптичну когерентну томографію. Встановлено морфометричні показники сітківки та зорового нерва для даної вікової групи у дітей-еметропів. Вперше встановлено, що за міопії потоншення перипапілярних волокон темпорального сегмента менше 61,9 ± 20,1 мкм супроводжується функціональними змінами - збільшенням вертикального розміру сліпої плями 5,24 - 6,19 см і значень порогу електричної чутливості за фосфеном 93,3 - 113,5 мкА. Виявлено критерії, характерні для прогресуючої форми набутої міопії: товщина сітківки (в зоні 3 мм) більше 246,3 мкм у поєднанні з рефракцією більше 4,5 дптр і передньо-заднім розміром ока більше 25,3 мм, підтверджені у 80,6 % випадків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)6-648

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены данные наблюдения за 17-ю пациентками, получавшими лечение по поводу лимфомы Ходжкина (ЛХ), у которых на разных этапах течения заболевания наступила беременность с последующим родоразрешением. ЛХ, развивающаяся во время беременности или непосредственно после родов, имеет те же клинические параметры течения, что и у небеременных женщин. Во II и III триместр беременности вопрос о проведении противоопухолевого лечения решается индивидуально, и в тех случаях, когда отсрочить его начало до родоразрешения не представляется возможным, терапевтическая стратегия не должна отличаться от традиционной для небеременных женщин. В 11-ти случаях ЛХ была диагностирована во II - III триместр, лечение с учетом всех международных рекомендаций проводили после родоразрешения. В 6-ти случаях беременность развилась после первичного лечения ЛХ на этапе стойкой ремиссии. Негативные последствия для плода в проанализированных 17-ти случаях не отмечены, а по данным литературы встречаются редко, за исключением тех клинических ситуаций, когда химиотерапевтическое лечение осуществляется в течение I триместра беременности или применяется лучевая терапия. В настоящее время все пациентки живы (срок наблюдения от 1-го до 10-ти лет); 15 из них - без признаков рецидива, 2 - в периоде ремиссии после противорецидивного лечения. Все дети (8 мальчиков и 9 девочек) практически здоровы, развиваются без отклонений.

Представлен анализ литературы, посвященной вопросу оптимизации алгоритмов мониторинга и лечения больных неходжкинскими лимфомами (НХЛ) на фоне беременности. Сочетание НХЛ и беременности является достаточно редким, мнения специалистов о лечебной тактике неоднозначны. В случаях, когда НХЛ (особенно неагрессивные гистологические подтипы) ранних стадий выявляются в III триместр беременности, прогноз достаточно благоприятный. Однако у беременных чаще наблюдают агрессивные формы, что, вероятно, связано с молодым возрастом; выявляются поздние стадии и необычные локализации процесса. Лечебная стратегия у беременных пациенток с НХЛ должна строиться с учетом всех аспектов соотношения "риск-польза" и для матери, и для плода. Во II и III триместр беременности все авторы рекомендуют полнодозовый режим полихимиотерапии (ПХТ) из числа наиболее эффективных, в случае агрессивных НХЛ - СНОР или R-CHOP (комбинированный режим, содержащий ритуксимаб (Мабтера "Рош"). При применении на ранних стадиях НХЛ у беременных современных методов лечения ответ на него, клинические параметры течения болезни сходны с таковыми у небеременных. Согласно доступным данным большинства публикаций, в которых анализировали течение беременности, родов, состояние при рождении и последующее развитие детей пациенток с НХЛ после применения современной ПХТ в подавляющем большинтве случаев родились нормальные дети. Описан клинический случай наблюдения и лечения (лучевая терапия на вовлеченную зону; режим R-СНОР-21 - 8 курсов) больной с крупноклеточной B-клеточной НХЛ во время беременности. Пациентка родила здорового ребенка, которому в настоящее время 2 года. Сама пациентка находится в состоянии ремиссии.

Розглянуто цивілізаційні парадигми і пов'язані з ними гуманітарні проблеми сучасної цивілізації. Досліджено багатовимірність поняття "цивілізація", запропоновано ретроспективний аналіз цивілізаційної теорії. Увагу приділено класичним теоріям цивілізацій, визначенню модусів майбутнього в контексті сучасних геополітичних реалій. Проведено багатоаспектний аналіз гуманітарних проблем сучасності, розглянуто феномен сучасної науки, її перспективи та ризики розвитку в контексті глобалізаційних процесів. Подано інформацію про цивілізаційну теорію А. Тойнбі, концепцію "кінця історії" Ф. Фукуями та концепцію "зіткнення цивілізацій" С. Гантінгтона.

Проанализированы современные системные и локальные методы лечения больных раком молочной железы с костными метастазами, профилактики и коррекции скелетных осложнений. В частности, приведена оценка эффективности применения бисфосфанатов, различных курсов (однофракционные, многофракционные) и доз лучевой терапии, а также рассмотрены хирургические и малоинвазивные вмешательства, имеющие клиническое использование. Приведен клинический случай из собственной практики, демонстрирующий эффективность мультидисциплинарного подхода к лечению при костных метастазах рака молочной железы.

Цель работы - исследование сравнительной эффективности и безопасности бисфосфоната и антирезорбтивного моноклонального антитела в лечении больных раком молочной железы с метастатическим поражением костей. Проанализированы данные наблюдения 40-ка пациенток, 20 из которых (основная группа) получали деносумаб, 20 (группа контроля) - золедроновую кислоту. Оценивали в динамике результаты компьютерной томографии органов грудной, брюшной полости, малого таза с внутривенным контрастированием и остеосцинтиграфии; интенсивности болевого синдрома с использованием визуальной аналоговой шкалы; статуса по шкале ЕСОС; уровни кальция, креатинина, щелочной фосфатазы и лактатдегидрогеназы в сыворотке крови, а также уровни опухолевых маркеров (PEA, CA 15-3). Продемонстрированы преимущества применения деносумаба для улучшения качества жизни и результатов лечения пациенток с метастазами в кости рака молочной железы в сравнении с золедроновой кислотой. Доказан благоприятный профиль безопасности этого моноклонального антитела.

Використано методику розрахунку оболонок від'ємної Гаусової кривини методом скінченних різниць. Розглянуто розрахунок однопорожнинного гіперболоїда. Вивчено моментний напружений стан при навантаженні від власної ваги. Розглянуто питання внутрішньої збіжності розв'язку.

Запропоновано математичну модель, яка базується на описанні причинно-наслідкових зв'язків між факторами ризику та конкретним діагнозом, які подаються у вигляді виразів, зручних для формалізації за допомогою апарату нечіткої логіки, що дозволяє проводити комплексне діагностування макули сітківки ока та постановку конкретного діагнозу. Сформовано критерії для класифікації стадій діабетичного макулярного набряку, які дозволяють поєднати основні ознаки захворювання, враховуючи анатомічні та функціональні результати сучасних методів діагностики.

Досліджено процес формування нової особистісної та культурної ідентичності у контексті постмодерното дискурсу. Реконструйовано процес становлення та розвитку цивілізаційної теорії. Окреслено та проаналізовано основні гуманітарні проблеми сьогодення. Окрему увагу приділено феномену сучасної науки, яку розглянуто як необхідну умову, двигун і одночасно "джерело невизначеності" майбутнього світової спільноти. Висвітлено глибинні злами суспільних відносин, що проявляються в науці, техніці та культурі.

Проаналізовано природу і складну, багатогранну сутність людини, а також множинність світів, у яких вона перебуває. Грунтовно досліджено процес формування нової особистісної та культурної ідентичності у контексті постмодерного дискурсу, реконструйовано процес становлення і розвитку цивілізаційної теорії, окреслено та проаналізовано основні гуманітарні проблеми сьогодення. Увагу приділено феномену сучасної науки, яка розглядається як необхідна умова, двигун і одночасно "джерело невизначеності" майбутнього світової спільноти. Окреслено перспективи та ризики розвитку науки.