Аналіз імунологічного дослідження крові в 66 хворих показав, що комплексне хірургічне лікування гострого калькульозного холециститу, ускладненого жовчним перитонітом, залежно від ступенів тяжкості характеризується відсутністю змін щодо показників клітинного та гуморального імунітету крові. Практична значимість досліджень обгрунтовує необхідність у ході лікування гострого калькульозного холециститу, ускладненого жовчним перитонітом, проводити корекцію імунодефіциту за умов IIIБ стадії специфічними імунокоректорами на ранніх стадіях цього захворювання.

Оценена клиническая эффективность и безопасность применения препарата Олатропил (капсулы по 0,375 г) производства АО Олайнского ХФЗ "Олайнфарм" для лечения когнитивных нарушений по сравнению с препаратом Пирацетам (таблетки) производства ФФ "Дарница" и препаратом Аминалон-Фармак (капсулы) производства ОАО "Фармак" (ограниченное клиническое исследование). Обследованы 60 лиц с когнитивными нарушениями, которые пострадали вследствие аварии на Чернобыльской АЭС. Проводили клинические, психометрические, нейрофизиологические (компьютерная электроэнцефалография с картированием) обследования. Олатропил и Аминалон положительно влияют на когнитивные функции: улучшают вербальное обучение и память, а также являются эффективными для коррекции соматоформных и тревожных нарушений на фоне органического поражения головного мозга. Принципиальным отличием Олатропила относительно Аминалона является ускорение темпа сенсомоторных реакций, повышение концентрации и стойкости внимания, оптимизация умственной трудоспособности. Выводы. Установлена эффективность Олатропила как ноотропного препарата, а также благоприятный профиль его безопасности и переносимости, что позволяет рекомендовать его для лечения пациентов с когнитивными нарушениями. Во время приема Олатропила рекомендуется проводить мониторинг ЭЭГ.

У наведеному клінічному випадку під маскою гострого апендициту виявлено перфорацію дивертикула Меккеля риб'ячою кісткою, своєчасне видалення якої дозволило уникнути непередбачуваних ускладнень.

Висвітлено сучасні етіопатогенетичні, діагностичні та лікувальні аспекти за умов надмірних маткових кровотеч у жінок під час пременопаузального періоду. Встановлено, що на фоні високої активності первинного тромбоцитарно-судинного гемостазу розвивається хронометрична гіпокоагуляція, яка зумовлена різким зниженням вмісту у плазмі крові фібриногену. Гіпофібриногенемія корелює з підвищенням загального протеолітичного потенціалу плазми крові, активацією фібринолітичної системи на фоні підвищення потенційної активності плазміногену та Х-агеман-залежного фібринолізу та недостатньої білоксинтезувальної функції печінки. Уточнено клініко-патогенетичні варіанти перебігу надмірних маткових кровотеч, в основі яких лежить метаболічний синдром і зміни гормонального спектру крові типу гіперестрогенемії. Обгрунтовано корекцію та апробовано комплекс лікувальних заходів для даної патології у вигляді місцевого застосування лівоноргестрел-рилізинг системи та внутрішнього прийому настоянки арніки гірської та хофітолу.

Гормональні девіації, які безумовно, є головним тригерним механізмом у розвитку надмірних маткових кровотечах пременопаузального віку, стають у подальшому другорядними ланками патологічного процесу, беруть незначну участь у формуванні індивідуальних рис захворювання і тому погано корелюють з особливостями їх перебігу. На перший план виходять місцеві функціональні та морфологічні зміни в матці, формуються нові стромально-мезенхімальні взаємини.

Вивчено рівень титру специфічних антитіл проти хірургічної мікрофлори у хворих на гострий розлитий перитоніт на фоні ішемічної хвороби серця.

Показано ефективність використання внутрішньотканинного електрофорезу в разі апендикулярного, навколоміхурового інфільтратів (як наслідок гострого холециститу).

Надано оцінку інформативності лейкограми периферичної крові, лейкоцитарного індексу інтоксикації, питомої електропровідності сироватки венозної крові в діагностиці запального процесу та ендотоксикозу у хворих на гострий апендицит та його ускладнення перитонітом.

Проведено порівняльну оцінку інформативності визначення тяжкості загального стану у хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений жовчним перитонітом і Мангеймським перитонеальним індексом (МПІ) у тієї ж групи. Встановлено, що МПІ є досить інформативним критерієм прогнозу перебігу жовчного перитоніту, але не дозволяє встановити ступінь тяжкості загального стану хворого та потребує додаткового використання оціночних бальних систем, однією з яких може бути запропонована шкала.

Надано оцінку цінності лейкограми периферичної крові, лейкоцитарного індексу інтоксикації, електропровідності сироватки венозної крові у визначенні ендотоксикозу у випадку жовчного перитоніту.

Проведено оцінку цінності лейкограми периферійної крові, лейкоцитарного індексу інтоксикації, питомої електропровідності сироватки венозної крові у визначенні ендотоксикозу в разі перитоніту.

Вивчено особливості хроноритмологічної перебудови імунного захисту проти хірургічної мікрофлори у здорових донорів та хворих на гострий перитоніт протягом року. Виявлено основні закономірності змін хроноритмів, які потрібно враховувати в процесі лікування хворого на гострий перитоніт.

На підставі результатів лікування 361 хворого на гострий перитоніт установлено істотні розбіжності на етапі діагностики та лікування. Для запобігання імовірних розбіжностей на етапі діагностики гострого перитоніту слід чітко дотримуватися вдосконалених стандартів організації надання невідкладної медичної допомоги хворим і ширше застосовувати ургентні відеолапароскопії.

Установлена висока прогностична значимість вивчення динаміки показників про- та антиоксидантних систем, а також сироваткових концентрацій цитокінів у хворих на гострий перитоніт. Включення в комплекс лікування антиоксидантної та антицитокінової терапії надало змогу домогтися зниження частоти післяопераційних гнійно-септичних ускладнень.

Наведено результати аналізу клініко-імунологічного обстеження 49 хворих на різні форми перитоніту. Доведено, що за умов виснаження функціональної здатності захисних механізмів і вторинного імунодефіциту у хворих з III-Б, IV ступенем тяжкості перитоніту, проведення імуностимуляції є недоцільним. З метою корекції вторинного імунодефіциту в комплексному лікуванні обгрунтовано введення плазми донорів-реконвалесцентів, що перехворіли на гострий перитоніт.

Узагальнено досвід лікування понад 1200 хворих на гострий перитоніт впродовж 20 років. Для хворих застосована розроблена лікувальна тактика, яка базується на проведених дослідженнях механізмів патогенезу гострого перитоніту. Основою вибору комплексу лікувальних заходів становила запропонована класифікація гострого перитоніту. Наведено комплексний підхід передбачає використання розроблених методів діагностики перитоніту, санації та дренування очеревинної порожнини, визначення життєздатності порожнистих органів травлення, способів накладання швів і профілактики їх неспроможності, методів післяопераційного лікування. Застосування такої тактики надало змогу знизити летальність у разі поширених форм перитоніту до 8,67 %.

У наведеному клінічному випадку під час виконання лапароскопічної холецистектомії з приводу жовчнокам'яної хвороби, хронічного калькульозного холециститу діагностовано лівобічне розміщення жовчного міхура. Хірурги прийняли рішення стосовно проведення операції як за "важкого" жовчного міхура, що надало змогу запобігти ускладненню під час операції та суттєво зменшити частоту ускладненого перебігу післяопераційного періоду.

У наведеному клінічному випадку під час виконання лапароскопічної холецистекгомії з приводу жовчно-кам'яної хвороби, хронічного калькульозного холециститу діагностовано лівобічне розміщення жовчного міхура. Прийняте хірургами рішення проведення операції як за "тяжкого" жовчного міхура надало змогу запобігти ускладненню під час операції та суттєво зменшити частоту ускладненого перебігу післяопераційного періоду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р. д(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уваги заслуговує проблема виникнення порушень менструального циклу, а саме - надмірних маткових кровотеч, за надлишкової маси тіла та у разі ожиріння у перименопаузальному віці, оскільки за даними ВООЗ, від 64 до 96 % жінок цієї вікової категорії населення мають проблеми з надлишковою масою тіла, а надмірні кровотечі преклімактерію трапляються з частотою 10 - 25 %. Патологічні процеси, які пов'язані зі змінами обміну жирів, вуглеводнів (гіпер- та дисліпідемії, інсулінорезистентність, порушення толерантності до глюкози) зумовлюють формування ожиріння і в той же час посилюються у разі збільшення маси тіла.