Висвітлено методологічні та методичні аспекти проблеми розвитку психологічної культури (ПК) учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти. Наведено структурну та змістову характеристики ПК особистості майбутнього професіонала, методичні підходи до її розвитку у школярів, учнів професійно-технічних закладів, студентів вищих навчальних закладів, аспірантів і молодих робітників. Розглянуто чесність, організованість, працьовитість, відповідальність як базові цінності характерологічної культури професіонала.

Освещены методологические и методические аспекты проблемы развития психологической культуры (ПК) учащейся молодежи в системе непрерывного профессионального образования. Приведены структурная и содержательная характеристика ПК личности будущего профессионала, методические подходы к ее развитию у школьников, учеников профессионально-технических училищ, студентов высших учебных заведений, аспирантов и молодых рабочих. Рассмотрены честность, организованность, трудолюбие, ответственность как базовые ценности характерологической культуры профессионала.

На підставі теоретичного аналізу сформульовано визначення психосексуальної культури (ПСК) особистості, вивчено внутрішні та зовнішні особистісні сфери її прояву, механізми вияву та формування. Експериментально досліджено особливості ПСК студентської молоді та її зміни за останні сім років, здійснено порівняльний аналіз одержаних результатів. Диференційовано рівні психосексуальної культури молоді юнацького віку за основними оціночними сферами: потребово-мотиваційною, когнітивно-інформативною, регулятивно-вольовою, поведінково-результативною, емоційно-почуттєвою у підсистемах внутрішньої суб'єктної рефлексії та зовнішньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Зауважено, що підсистема зовнішньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії репрезентована у стосунках студентської молоді типу "суб'єкт - партнер", "суб'єкт - батьки", "суб'єкт - нащадок". З використанням одержаних даних розроблено концептуальну модель та відповідні до неї програму й методику формування психосексуальної культури студентської молоді.

Розглянуто особистісні кризи, які доводиться долати людині протягом всього життя. Проаналізовано роль сім'ї, родини, роду, народу у формуванні в особистості механізму профілактики, генерування та подолання кризових подій, явищ та переживань на різних етапах життєтворення. Наведено результати багаторічних емпіричних та герменевтичних досліджень впливу соціальних моделей відреагування, що практикувалися в сім'ї, родині, родові на розвиток та подолання криз нащадками. Досліджено вплив родинного фактора на життєтворення особистості в умовах мирного життя та війни. Висвітлено програми з доведеною ефективністю щодо подолання наслідків переживання кризових явищ і травмуючих ситуацій особистістю в різних життєвих обставинах.

Присвячено розв’язанню важливої наукової та практичної проблеми – оптимізації взаємодії особистості з досвідом психологічної кризи, виокремленню психолого-педагогічних чинників, які забезпечують цей процес, та визначенню ролі родинної детермінації у кризовому досвіді людини. Вплив психолого-педагогічних чинників родинної детермінації на психічний, духовний, психосексуальний та соціальний розвиток особистості забезпечує їй здатність як до позитивної взаємодії з життєвим кризовим досвідом, так і до негативної. Тому актуальність дослідження обумовлена, передусім, науково-практичною потребою у віднаходженні механізмів конструктивного впливу психолого-педагогічних чинників родинної детермінації на забезпечення прогресивного руху особистості. Обґрунтувано роль та місце родинної детермінації у структурі життєдіяльності людини; у формуванні її психологічної культури, яка проявляється через діяльність, творчість та спілкування і забезпечується внутрішнім та зовнішнім вчинком особистості; у реалізації внутрішньої свободи особистості у динаміці її розгортання від екзистенціної свободи до трансцендентної. Виокремлено групи психолого-педагогічних чинників особистісної детермінації, родинної детермінації, суспільно-групової детермінації, які, залежно від спрямованості, сприяють/протидіють розвитку кризи в особистості та є взаємозвꞌязаними. Визначено основні групи психолого-педагогічних чинників родинної детермінації життєконструювання особистості та формування її кризового досвіду, а саме: чинники конструювального порядку, стратегічного порядку, функціонального порядку. Серед них, зокрема, психолого-педагогічні чинники конструювального порядку забезпечуються дією: гуманістично-ціннісних чинників (розуміння людини та її життя як найвищої цінності на всіх етапах її розвитку), акумулятивно-ціннісних чинників (акумулювання культурних, духовних, поведінкових взірців та цінностей, які є багатовіковими здобутками свого роду, народу, людства); чинників конструктивного балансу (здатність до балансу задоволення/користі у будь-якій діяльності, спрямованій на себе, родину, колектив, суспільство, світ), цілепокладально-ціннісних чинників (спроможність ставити та досягати цілі, реалізовувати цінності); проблемноорієнтованих чинників (спроможність розглядати життєві труднощі як кризові задачі, що підлягають розвꞌязанню); субꞌєктно-життєдіяльнісних чинників (розвиток здатності бути суб’єктом власної життєдіяльності, життєдіяльності своєї сімꞌї, свого народу, людства); творчо-конструювальних чинників (творчий розвиток, спрямований на позитивне конструювання себе, сімꞌї, країни, світу). Чинники стратегічного порядку охоплюють рефлексивноекзистенційні чинники (визначають здатність особистості чи спільноти відслідковувати явища, усвідомлювати їх суть, пізнавати екзистенційні цінності), досвідно-історичні чинники (визначають стандартизовані моделі поведінки особистості, сім′ї, народу, які сприяли виживанню, протягом певного історичного періоду), культурно-традиційні чинники (визначають локальні та глобальні надбання, досягнення суспільства у матеріальному та духовному сегментах буття та їх проявленість у житті особистості, родини, народу, людства), духовно-релігійні чинники (характеризують базові духовно-ціннісні уявлення особистості, сімꞌї, родини, щодо значення і місця людини у світі як особистості, як чоловіка та жінки у взаємозв′язках та у взаємостосунках з Абсолютом). Функціональні психолого-педагогічні чинники, передусім, забезпечують узгодженість подружніх цінностей (у батьківській та власноствореній сім′ї), узгодженість цінностей (сімейних та особистісно набутих) з традиційними цінностями конкретного народу (чи народів), представником етносу якого є особистість, узгодженість цінностей (сімейних та особистісно набутих) із ситуативними цінностями конкретної спільноти та суспільства у конкретному часі та просторі. Розширено наукове уявлення про види та характер кризових станів особистості, про роль та значення історичної травми, родових та сімейних кризових сценаріїв у системі травмівного досвіду особистості. Здійснено науково-теоретичне та емпіричне дослідження ролі трансгенераційного та інтергенераційного впливу на розвиток кризового досвіду особистості та на її здатність долати кризи. Виявлено розбіжності у результатах досліджень науковців різних країн щодо наслідків впливу трансгенераційної травми на особистість, які обумовлені низкою причин, зокрема, характером історичної травми/травмівної події, тривалістю історичної травми/травмівної події), специфікою заходів з подолання наслідків історичної травми/травмівної події. Доповнено наукове уявлення про вікові детермінанти кризового досвіду особистості у процесі її психічного, соціального, психосексуального, духовнорелігійного розвитку від пренатального періоду до похилого віку. Виокремлено позитивні та негативні наслідки кризового досвіду особистості в процесі її онтогенезу. Емпірично встановлено зв’язок між кризовим досвідом родинної системи та кризовим досвідом особистості, між особистісним сприйманням кризового досвіду особистістю та характером її кризових переживань. З'ясовано, що наслідки історичної травми Голодомору, репресій, депортацій на українських теренах проявляються у третьому-четвертому поколіннях у вигляді проблем із соматичним, психічним здоровꞌям та психологічним благополуччям. Представлено аналіз чинників ризику розвитку криз у неодруженої молоді, наречених, молодих подружніх пар, подружніх пар зі значним досвідом. На основі кореляційного аналізу виявлено різну значущість чинників групи стратегічного впливу на вибірки кризового та посткризового досвіду, гармонійних та кризових подружніх стосунків. Отримано значимі показники кореляції між кризовим досвідом дитини та кризовим досвідом батьків, між психологічним благополуччям особистості та її ставленням до батька та матері. Обґрунтовано психолого-педагогічні чинники родинної детермінації у профілактиці та подоланні особистісних криз. Окреслено їхню дію та ймовірність застосування у позародинному просторі. Визначено структуру психолого-педагогічних чинників родинної детермінації фонового та цілеспрямованого впливу на особистість у позародинному середовищі при проходженні освітніх/формувальних, корекційних, реабілітаційних програм з метою профілактики та формування здатності особистості долати кризи. Виявлено дію психолого-педагогічних чинників фонового впливу, які створюють психолого-педагогічні умови розвитку особистості та її здатності до подолання криз, зокрема, це: чинники інтергенераційного спектру родинної детермінації (функціональний вплив батьківської сімꞌї, особливості впливу родини та родичів, специфіка образу родини у виховних стратегіях сімꞌї, чинники макросоціуму), чинники трансгенераційного спектру родинної детермінації (способи подолання історичної травми, зокрема, шляхом культивування любові та почуття належності особистості до сім΄ї; практикування спільної сімейної молитви; розвиток почуття власної гідності та ідентифікації дитини зі своєю сім΄єю, своїм родом і своїм народом). Психолого-педагогічні чинники родинної детермінації цілеспрямованого впливу забезпечують функціонування психолого-педагогічної моделі конструктивного руху-поступу особистості з метою профілактики та подолання криз і шляхом зміни ставлення особистості до трансгенераційних та інтергенераційних сценаріїв взаємодії з кризовим / травмівним досвідом, переосмислення вже набутого особистісного досвіду. Сконструйовано психолого-педагогічну модель урахування чинників родинної детермінації у профілактиці та подоланні криз. При цьому, психолого-педагогічна модель реалізується через стратегії: формувальні (забезпечують розвиток особистісних якостей учасників процесу), корекційні (впливають на заміну базових деструктивних сценаріїв учасників процесу на більш адаптивні й конструктивні), реабілітаційні (містять механізми відновлення психічного здоровꞌя та психологічного благополуччя, втрачених в результаті акумуляції травмівного кризового досвіду). Розширено уявлення про психолого-педагогічні технології, які забезпечують позитивні зміни особистості під дією цілеспрямованого та фонового коригувального впливу. Розроблено та апробовано низку програм, що базуються на представлених психолого-педагогічних чинниках родинної детермінації профілактики та подолання особистісних криз, зокрема формувальні (Програма підготовки молоді до шлюбу "Абетка подружжя"; Програма розвитку психосексуальної культури у кризових сім′ях "Ми – єдине ціле"; Тренінгова програма з підготовки старшокласників до сімейного життя; Програма підготовки школярів до сімейного життя "Шлях до зрілості людини"); корекційні (програми психологічної допомоги родинам з дітьми з особливими потребами (Програма "Моя дитина – це радість і шанс для мене", Психокорекційна програма подолання дитячої агресії "Сонячний зайчик", казкотерапевтична програма для дітей з травмівним досвідом)), реабілітаційні (тренінгова програма з подолання залежності від алкоголю "Життя цікаве"; програма сімейної реабілітації учасників АТО/ООС, реабілітаційна програма сопричасноі християнської терапії). Доведено ефективність розроблених формувальних, корекційних та реабілітаційних програм профілактики та подолання кризового досвіду особистості, конкретизовано умови застосування у них інтерактивних методів навчання та виховання.