Подано результати клініко-біохімічних, імунологічних і цитогенетичних досліджень хворих на гострі гепатити А і В із різними формами важкості та оцінку ефективності комплексного лікування із застосуванням літію карбонату - препарату, який володіє нормотимічними та імунотропними властивостями, в порівнянні із загальноприйнятою базисною терапією. Комплексне лікування з літієм карбонатом хворих на гострий гепатит А приводить до збільшення кількості великих гранулярних лімфоцитів в периферичній крові та зниження рівня циркулюючих імунних комплексів, покращання показників фагоцитозу і функціонального стану генотипу соматичних клітин, зменшення проявів астеновегетативного синдрому, але не впливає на тривалість жовтяничного періоду. Встановлено, що застосування літію карбонату в комплексному лікуванні хворих на гострий гепатит В із середньоважкою формою та хворих, які отримували преднізолон, дає виражений клінічний ефект, швидше нормалізуються показники білірубінового обміну і скорочується жовтяничний період. У пацієнтів відновлюється імунологічний статус організму, зберігається баланс між специфічними та неспецифічними чинниками клітинного імунітету, покращується фагоцитарна активність нейтрофільних гранулоцитів і функціональний стан генотипу соматичних клітин, які перебувають в інтерфазі.

На підставі виявлення і визначення ролі первинної ланки гемостазу та порушення мікроциркуляторних процесів в осіб похилого віку, хворих на лептоспіроз, запропоновано методи діагностики та корекції виявлених порушень. Встановлено істотні порушення мікрогемодинаміки, збільшення числа тяжких і затяжних форм хвороби, полісиндромність уражень.

На основе проявления и определения роли первичного звена гемостаза и нарушения микроциркуляторных процессов у лиц пожилого возраста, больных лептоспирозом, предложены методы диагностики и коррекции выявленных нарушений. Установлены существенные нарушения микрогемодинамики, увеличение числа тяжелых и затяжных форм болезни, полисиндромность поражений.

Обстежено 33 ВІЛ-інфікованих пацієнти. Виявлено, що 87,9 % з них мають хронічний вірусний гепатит, переважно гепатит С (30,3 %) та В+С (45,4 %). Активність хронічного гепатиту зростає з поглибленням імунодефіциту, переходом ВІЛ-інфекції в ІІІ і ІV стадії. Гепатит С характеризується вищою реплікативною та цитопатичною активністю, ніж геатит В+С, має прогредієнтний перебіг і частіше супроводжується глибокою лімфопенією. Наявність активної герпесвірусної інфекції сприяє поглибленню імунодефіциту та розвитку патології жовчних ходів.

Обследованы 33 ВИЧ-инфицированных пациента. Выявлено, что 87,9 % из них имеют хронический вирусный гепатит, преимущественно гепатит С (30,3 %) и В+С (45,4 %). Активность хронического гепатита возрастает с углублением иммунодефицита, переходом ВИЧ-инфекции в ІІІ и ІV стадии. Гепатит С характеризуется более высокой репликативной и цитопатической активностью, чем гепатит В+С, имеет прогредиентное течение и чаще сопровождается глубокой лимфопенией. Наличие активной герпесвирусной инфекции способствует углублению иммунодефицита и развитию патологии желчных путей.

Вивчено соціальні умови життя та поведінкові особливості 96 ВІЛ-інфікованих жінок віком 19 - 49 років, які перебували на диспансерному обліку в обласному центрі профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом, шляхом аналізу медичних карт, а також за допомогою анонімного анкетування. Виявлено, що більшість жінок (64,58 %) підлягає впливу несприятливих соціальних чинників: низького рівня освіти, матеріального становища, відсутності житла, недостатнього харчування, відсутності роботи та постійного заробітку, зловживання алкоголем та наркотичними середниками. З'ясовано, що статевий шлях інфікування в жінок переважає над ін'єкційним і становить 88,5 %. Сприяють зараженню: комерційний секс, численні статеві стосунки зі споживачами ін'єкційних наркотиків або постійне партнерство з ВІЛ-інфікованою особою, гендерна нерівність, сексуальне насильство, наявність нелікованих хвороб, які передаються статевим шляхом, байдужість до проблем ВІЛ-інфекції. Погіршення стану здоров'я та прогресування ВІЛ-інфекції пов'язані із запізнілими термінами звертання за тестуванням і медичним спостереженням в середньому на 5 років від часу інфікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р193.95(4УКР)

Рубрики:

Запобіжні щеплення. Вакцинація

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.3

Рубрики:

Серотерапія. Вакцинотерапія

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості епідемії ВІЛ-інфекції серед населення Івано-Франківської області. Висока ураженість відзначається в групах споживачів ін'єкційних наркотиків, гетеросексуальних партнерів ВІЛ-позитивних осіб, жінок сексуального бізнесу, їх клієнтів і гомосексуалістів. Домінуючими в епідемії є чоловіки і статевий шлях поширення ВІЛ. У 2009 р. встановлено зниження захворюваності на ВІЛ-інфекцію і летальності від СНІДу, одночасно, спостерігається зростання захворюваності на СНІД і смертності ВІЛ-інфікованих осіб від усіх причин. Ефективність роботи обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом, яка спрямована на попередження летальних наслідків від опортуністичних захворювань, зросла.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.921-7

Рубрики:

Коки

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати дослідження стосовно впливу умов культивування на ріст та деякі властивості сучасних пробіотиків. Виявлено, що рослинні екстракти підвищують інтенсивність росту й антагоністичні властивості пробіотиків.

Вивчено особливості танатогенезу у дорослих і дітей під час інфекційних захворювань. Установлено, що поєднання 5 - 8-ми несприятливих фонових хворобливих станів із кишковими та септичними інфекціями у дітей першого року життя спричинюють поліорганну недостатність із летальним наслідком. У дорослих виявлено несприятливе поєднання діареї з патологією серця й нирковою недостатністю, вірусного гепатиту В із шлунково-кишковою кровотечею.

Обстежено 38 хворих на сальмонельоз. Проводили клінічне обстеження пацієнтів, дослідження кишкової мікрофлори, вивчали показники копрограми. Встановлено, що у всіх хворих на сальмонельоз розвивається дисбіоз різного ступеня. Більш помітні зміни мікробіоценозу кишечнику виявлено у пацієнтів із супутньою патологією органів травлення. Застосування активованих форм пробіотиків у комплексному лікуванні хворих на сальмонельоз підвищує ефективність терапії, сприяє швидшій нормалізації біоценозу кишечнику.

Обстежено 20 пацієнтів з IV стадією ВІЛ-інфекції із клінічними проявами менінгіту або менінгоенцефаліту на наявність протитоксоплазмового IgG в лікворі і сироватці крові в тест системі ІФА "DIA-Toxo-IgG" (Україна) і розроблено алгоритм діагностики токсоплазмозного енцефаліту. Встановлено, що присутність антитіл до токсоплазм у лікворі і одночасно в крові є достатнім підтвердженням токсоплазмозної природи ураження ЦНС, а відсутність їх у лікворі за наявності у крові - заперечує діагноз церебрального токсоплазмозу.

Обследованы 20 пациентов в IV стадии ВИЛ-инфекции с клиническими проявлениями менингита или менингоэнцефалита на наличие противотоксоплазматического IgG в ликворе и сыворотке крови в тест системе ИФА "DIA-Toxo-IgG" (Украина) и разработан алгоритм диагностики токсоплазмозного энцефалита. Установлено, что присутствие антител к токсоплазмам в ликворе и одновременно в крови является достаточным подтверждением токсоплазмозной природы поражения ЦНС, а отсутствие их в ликворе при наличии в крови - отрицает диагноз церебрального токсоплазмоза.

Узагальнено результати обстежень 40-ка ВІЛ-інфікованих пацієнтів із різноманітною патологією периферичної та центральної нервової системи. Продемонстровано структуру клінічних форм неврологічних захворювань, особливості їх етіології на різних стадіях ВІЛ-інфекції. Патологія периферичної нервової системи представлена, головним чином, полінейропатією токсичного і судинного генезу, а центральної нервової системи - менінгоенцефалітом, під впливом опортуністичних мікроорганізмів - токсоплазм, мікобактерій туберкульозу, герпесвірусів.

Обобщены результаты обследований 40-ка ВИЧ-инфицированных пациентов с разнообразной патологией периферической и центральной нервной системы. Продемонстрирована структура клинических форм неврологических заболеваний, особенности их этиологии на разных стадиях ВИЧ-инфекции. Патология периферической нервной системы представлена, главным образом, полинейропатией токсического и сосудистого генеза, а центральной нервной системы - менингоэнцефалитом, под влиянием оппортунистических микроорганизмов - токсоплазм, микобактерий туберкулеза, герпесвирусов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.0 + Р517.58

Рубрики:

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Токсоплазмоз

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під спостереженням перебували 60 ВІЛ-інфікованих пацієнтів в IV клінічній стадії із підтвердженим токсоплазмозним енцефалітом, які одержували лікування кліндаміцином по 600 мг 4 рази на день протягом 28-ми днів, з них 30 осіб - додатково специфічний імуноглобулін проти Toxoplasma gondii та нормальний імуноглобулін для внутрішньовенного введення. Встановлено, що обидві схеми лікування були ефективними, однак, у пацієнтів, які одержали імуноглобуліни, загально-мозкові симптоми й інтоксикація зникали на 4 - 5 днів швидше, у більших об'ємах відновлювалися функції парезованих кінцівок, зменшувалася летальність, скорочувався час перебування у відділені інтенсивної терапії та загалом у стаціонарі.

Под наблюдением находились 60 ВИЧ-инфицированных пациентов в IV клинической стадии с подтвержденным токсоплазмозным энцефалитом, которые получали лечение клиндамицином по 600 мг 4 раза в день в течение 28-ми дней, из них 30 - дополнительно специфический иммуноглобулин против Toxoplasma gondii и нормальный иммуноглобулин для внутривенного введения. Установлено, что обе схемы лечения были эффективными, однако, у пациентов, которые получили иммуноглобулины, общемозговые симптомы и интоксикация исчезали на 4 - 5 дней быстрее, в больших объемах возобновлялись функции парезированых конечностей, уменьшалась летальность, сокращалось время пребывания в отделении интенсивной терапии и в целом в стационаре.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.0 + Р517.58 + Р627.701.61

Рубрики:

ВІЛ-інфекція. СНІД (синдром набутого імунодефіциту)

Токсоплазмоз

Енцефаліти

Шифр НБУВ: Ж101103 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено концепцію ведення осіб з ВІЛ-асоційованою токсоплазмовою інфекцією на популяційному, диспансерному та стаціонарному рівнях медичного обслуговування. Розроблена система додаткових комплексних показників оцінки епідемії ВІЛ-інфекції та роботи центрів профілактики і боротьби зі СНІДом на регіональному рівні і на їх основі з'ясована кількість уперше виявлених ВІЛ-інфікованих осіб у звітному році, всіх виявлених ВІЛ-інфікованих осіб, які проживають в області, розрахована умовна річна інтенсивність епідемії, перехід ВІЛ-інфікованих у стадію СНІДу, летальність ВІЛ-інфікованих, комплексний бал епідемії, похибку диспансеризації, повноту охоплення диспансеризацією, охоплення антиретровірусною терапією в період 2005 - 2015 рр. Вивчено вплив антиретровірусної терапії на запобігання захворюваності на СНІД та, зокрема, церебральний токсоплазмоз у популяції ВІЛ-інфікованих осіб у 2008 - 2015 рр. Вивчено поширеність токсоплазмової інвазії серед ВІЛ-інфікованих осіб та її вплив на результати антиретровірусної терапії. Встановлено абсолютний додатковий, відносний, додатковий популяційний ризик і додаткову частку популяційного ризику виникнення токсоплазмозу мозку серед ВІЛ-інфікованих осіб. Доповнено концепцію про комплексну імунопатологію у ВІЛ-інфікованих осіб, спричинену токсоплазмами та встановлено імунологічні предиктори розвитку токсоплазмозного енцефаліту. Застосовано імунотропну терапію препаратом дріжджової рибонуклеїнової кислоти для підвищення рівня СD4+Т-лімфоцитів і усунення ризику розвитку токсоплазмозного енцефаліту. Розроблено алгоритм діагностики різних клінічних форм токсоплазмозу у ВІЛ-інфікованих осіб залежно від ступеня імунодефіциту, серологічного профілю протитоксоплазмових антитіл і клінічної симптоматики. Запропоновано спосіб підвищення ефективності діагностики церебрального токсоплазмозу у хворих на СНІД на основі даних томографічної нейровізуалізації, визначення рівня протитоксоплазмового IgG у крові та в спинномозковій рідині. Обґрунтовано необхідність застосування імуноглобулінів людини для синергічного посилення хіміотерапевтичних засобів у лікуванні хворих на церебральну та не-СНІД-індикаторну форми токсоплазмозу, вивчена їх ефективність.