Розглянуто методи досліджень, які застосовуються для вирішення наукових та практичних завдань, що становлять тематичне ядро сучасної геоекології. Наведено базові методи геоекологічних досліджень (ландшафтно-геофізичні, ландшафтно-геохімічні, історико-ландшафтні, антропо-екологічні та соціо-геоекологічні). Висвітлено специфіку застосування методів дослідження агро-, урбо- та лісових ландшафтів. Запропоновано новітні методи вирішення актуальних геоекологічних проблем (оцінки антропогенних навантажень, стійкості геосистем, прогнозування та сприйняття ландшафту людиною).

Розкрито теоретико-методологічні засади естетики ландшафту, викладено основні теорії його сприйняття людиною. Виявлено біолого-еволюційні, культурно-середовищні, персональні чинники естетичного сприйняття ландшафту. Розглянуто ландшафт як об'єкт естетичного сприйняття. Особливу увагу приділено його фізіономічним, перцепційно-когнітивним якісним показникам (ЯП), формуванню образу ландшафту, ландшафтним смакам і їх зміні у часі. Наведено методи естетичної оцінки ландшафту, визначено правові засади охорони його естетичних ЯП.

Раскрыты теоретико-методологические основы эстетики ландшафта, изложены основные теории его восприятия человеком. Выявлены биолого-эволюционные, культурно-средовые, персональные факторы эстетического восприятия ландшафта. Рассмотрен ландшафт как объект эстетического восприятия. Особое внимание уделено его физиономическим, перцепционно-когнитивным качественным показателям (КП), формированию образа ландшафта, ландшафтным вкусам и его изменениям во времени. Приведены методы эстетической оценки ландшафта, определены правовые основы охраны его эстетических КП.

Висвітлено історію становлення, теоретичні та методологічні засади, головні наукові напрями дослідження та практичного застосування ландшафтознавства. Розглянуто ландшафт як загальнокультурне поняття, ціннісну категорію, просторовий і часовий феномен. Наведено інформацію про ландшафтні територіальні структури та регіони, класифікацію ландшафтів, чинники сприйняття ландшафту. Увагу приділено ландшафтній екології, палеоландшафтознавству, екологічному менеджменту, проблемам обгрунтування проектів природокористування.

Освещены история становления, теоретические и методологические основы, главные научные направления исследования и практического применения ландшафтоведения. Рассмотрен ландшафт как общекультурное понятие, ценностная категория, пространственный и временной феномен. Дана информация о ландшафтных территориальных структурах и регионах, классификации ландшафтов, факторах восприятия ландшафта. Уделено внимание ландшафтной экологии, палеоландшафтоведению, экологическому менеджменту, проблемам обоснования проектов природопользования.

Подано дані про життєвий та творчий шлях учених Київського національного університету ім. Т. Шевченка, які зробили значний внесок у розвиток географічної освіти та науки за весь час його існування.

Викладено основні цілі та засади діяльності проекту FREEWAT ("Вільні та відкриті програмні інструменти для управління водними ресурсами") рамкової програми наукових досліджень та інновацій Європейського Союзу Горизонт 2020. Увагу приділено реалізації завдань проекту українською стороною на прикладі тестової ділянки водозбору р. Бакумівка Трубізької осушувально-зволожувальної системи.

Зміст, специфіка та завдання ландшафтної географії розглянуто у двох площинах - історії розвитку ландшафтознавства у XX ст. та розширення його предметного поля на початку XXI ст. На сучасному етапі вирізнення ландшафтної географії у межах фізичної географії і ландшафтознавства виправдано з огляду на специфіку комплексної складової фізичної географії та географічної складової сучасного ландшафтознавства як загальної науки.

Мета дослідження - проаналізувати існуючі точки зору й з'ясувати причини, часовий проміжок і ареал, в якому антропізація ландшафтів України вперше досягла регіонального масштабу свого прояву, тобто вперше відбувся перехід від антропогенних змін ландшафту локального характеру до регіонального масштабу цих змін. Від часу заселення території України у ранньому палеоліті й до кінця атлантичного періоду голоцену ландшафти зазнавали антропогенних змін лише в локальному масштабі. Гіпотези щодо перебудови ландшафтної зональності на початку голоцену внаслідок винищення людиною мамонта та інших великих фітофагів, а також розорювання та знелісення на рівні ландшафтних зон (насамперед лісостепової) в неоліті не мають свого фактологічного підтвердження. За часів трипільської культури змін зазнали передусім широколистянолісові ландшафти правобережної частини лісостепової зони України, які нині виділяють в окрему зону широколистяних лісів. Проте у зв'язку з особливостями господарювання трипільців (зміни поселень через кожні 50 - 60 років) покинуті ними ресурсно-господарські території приблизно за 200 років встигали відновитись майже до клімаксового стану (грабові діброви). Однак, в останній період існування трипільської культури (її занепаду), який припадає на кінець атлантичного - початок суббореального періоду голоцену, більш посушливі умови не сприяли ренатуралізації лісових ландшафтів. З цього часу почався процес постагрікультурного остепнення ландшафту, який тривав протягом усього суббореалу і початку субатлантики й охопив ареал, який загалом збігається з областю поширення чорноземів реградованих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д821(45УКР)

Рубрики:

Ландшафтознавство. Геоекологія. Геосистеми

Шифр НБУВ: ДС49160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д821(45УКР)

Рубрики:

Ландшафтознавство. Геоекологія. Геосистеми

Шифр НБУВ: ДС49160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - з'ясування чинників сприйняття та виявлення підстав, які лежать в основі вибору зелених зон для відвідування, а також обмежують можливості їх використання. Матеріалом послугували дані необмеженого онлайн-анкетування та безпосереднього опитування киян. Виявлено головні чинники позитивного сприйняття зелених просторів. Найбільш привабливими вважаються простори з наявністю деревної рослинності та водойм. Головною проблемою, що обмежує відвідування зелених зон, названо засміченість. Втім, загальний рівень задоволеності мешканців станом, кількістю та доступністю зелених зон, говорить про те, що проблеми стосуються окремих зон, а не блакитно-зеленої інфраструктури міста загалом. Дослідження може стати ефективним інструментом в оцінці обсягів надання культурних екосистемних послуг (КЕП). Вподобання мешканців можуть правити за параметри оцінки ефективності виконання КЕП, а проблеми - обсягів їх втрати.