У больных с артериальной гипертензией (АГ) I - III ст. изучена взаимосвязь между экскрецией ванилилминдальной кислоты в суточной моче и уровнем артериального давления. Установлено, что при I - II ст. экскреция ванилилминдальной кислоты увеличивается, а при III ст. несколько снижается, не достигая уровня здоровых. Включение в базисную терапию АГ "Йодомарина" и метопролола способствует уменьшению экскреции одного из метаболитов распада катехоламинов и снижению активности симпатоадреналовой системы.

Вивчено функціональний стан щитовидної (ЩЗ) та прищитовидних залоз та їх вплив на клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ). Визначено, що у патогенезі ГХ важливу роль відіграє дисфункція ЩЗ, спричинена йоддефіцитом, гіперсимпатикотонією, підвищеною екскрецією ванілін-мигалевої кислоти, безсимптомною гіперфункцією прищитовидних залоз і зміною кальцієво-фосфорних взаємовідносин. Установлено, що комплексне застосування калію йодиду та метопрололу у хворих на ГХ II ступеня забезпечує вирівнювання функції ЩЗ у різні періоди дня, сприяє нормалізації йодурії, зменшенню активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Під впливом амлодипіну та калію йодиду вірогідно знижується виділення паратгормону та кальцитоніну, нормалізуються рівні фосфатемії та кальцемії, що оптимально змінює добовий профіль артеріального тиску та структурно-функціональні зміни лівого шлуночка у хворих на ГХ.

Вивчено рівень кальцію, фосфору та паратгормону у 45 хворих на гіпертонічну хворобу II та 34 пацієнтів - III стадії з порушенням функції нирок. Встановлено, що із прогресуванням артеріальної гіпертензії і ниркової дисфункції зростає рівень паратгормону в крові, який супроводжується зниженням концентрації сироваткового кальцію, у той час як рівень фосфору зростає у разі зменшення швидкості клубочкової фільтрації. Встановлено нефропротективні властивості антагоністу кальцію - амлодипіну, що посилюються за його комбінації з валсартаном.

У хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) I - II стадій вивчено ефективність включення до комплексної терапії АГ йодомарину. Встановлено, що під впливом комплексної терапії з включенням метопрололу спостерігається зниження надлишкової симпатичної активації, а при додаванні йодомарину - нормалізація вегетативного тонусу. При поєднаній терапії досягнуто нормалізації безсимптомної гіперфункції прищитоподібних залоз та зниження підвищеної концентрації кальцитоніну, а також - вирівнювання рівнів Т3 і Т4 в різні періоди доби. Застосування йодомарину у комбінованому лікуванні АГ сприяє зменшенню йододефіциту легкого ступеня у хворих, які одержували метопролол.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведення виробничої навчальної практики зі спеціалізації "Використання лікарських засобів у клінічній практиці" на фармацевтичному факультеті є важливим етапом у підготовці майбутнього провізора. Наведено досвід проведення виробничої практики за умов кредитно-модульної системи навчання, зокрема, вдосконалення практичних умінь та навичок, що стосуються оптимального використання ліків для раціональної фармакотерапії, запобігання та усунення небажаної побічної дії лікарських засобів, а також надання фармацевтичної опіки хворим різного профілю. Розглянуто та запропоновано впровадження системного підходу до організації навчання та контролю успішності знань студентів.

Наведено визначення понять коморбідності та мультиморбідності, синтропії та дистропії та розповсюдженість таких станів за даними експертів ВООЗ. Надано інформацію про причинно-наслідкові зв'язки формування коморбідності, значення анатомічної близькості органів, роль у цьому випадку попередньої фармакотерапії, побічної дії ліків та їх ефектів у розвитку супутньої патології. Виділено "феномен взаємного обтяження" перебігу патологічних процесів і методи оцінки ступеня коморбідності. Визначено стратегію та тактику лікування коморбідних станів у кардіології.

Зазначено, що якість підготовки провізора значною мірою визначається насиченістю, систематичністю, активністю тренінгу в розв'язанні нестандартних, нетипових задач III рівня. Розв'язання ситуаційних задач надає можливість студенту застосувати максимально раціональну лікарську терапію в конкретного хворого на базі даних доказової медицини, вибрати найбільш ефективні та безпечні лікарські засоби, адекватну лікарську форму та дозовий режим уведення, інтерпретувати і враховувати у клінічній практиці особливості клінічної фармакокінетики, фармакодинаміки, побічну дію та взаємодію основних груп лікарських засобів, враховуючи індивідуальні особливості організму, перебіг і форму захворювання, наявність супутньої патології.

Наведено результати обстеження 85-ти хворих на есенційну артеріальну гіпертензію (АГ) II стадії, з них 60, крім АГ, мали прояви остеодефіциту різного ступеня вираженості і склали основну групу, та 25 хворих на АГ без остеодефіциту, аналогічного віку і конституції - контрольна група. Для реалізації поставлених завдань здійснено комплекс систематичних заходів, які включали анкетування хворих, клінічне обстеження, добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ), денситометрію з визначенням мінеральної щільності кісткової тканини. Установлено, що пацієнток із тяжко коригованими високими рівнями АТ слід віднести до осіб із підвищеним ризиком розвитку суглобової патології внаслідок посиленого вимивання кальцію з кісткової тканини. Із прогресуванням суглобової патології змінюється добовий профіль артеріального тиску в бік збільшення кількості осіб із недостатнім (0 - 10 %) зниженням АТ вночі (іnon-dipperі) та зі стійким підвищенням нічного АТ, який перевищував денний (іnight-peakerі), що призводить до збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень і підвищення рівня смертності пацієнтів. Фармакотерапія АГ у жінок з остеопенічним синдромом, хворих на АГ, потребує вищих доз інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами кальцію.

На сучасному рівні представлено основні відомості про анатомію та фізіологію морфологічних елементів крові, органів і систем, які беруть участь у процесах виділення, утворення харкотиння, травлення. Подано інформацію про лабораторні та біохімічні показники крові в нормі та при патології, лабораторні показники сечі людини в нормі і при патології. Описано методи дослідження шлункового та дуоденального вмісту, дослідження калу. Подано історію розвитку клінічної лабораторної діагностики. Наведено характеристику матеріалу для досліджень, методи його отримання та вимоги до роботи в клініко-діагностичних лабораторіях. Висвітлено роль клінічних і лабораторних методів дослідження хворого як критеріїв ефективності та безпечності лікарських препаратів. Охарактеризовано шляхи можливого впливу ліків на лабораторні показники.