За результатами досліджень, проведених у 1991 - 2004 рр. з використанням фрагментарних праць, що були опубліковані в спеціальних журналах, брошурах і монографіях, розглянуто головні питання еколого-економічних засад сталого розвитку та ландшафтної екології Карпатського регіону України. Проаналізовано особливості застосування екологічної теорії в організації біосфери. Запропоновано методику оцінки сучасної еколого-економічної ситуації в даному регіоні.

На основании результатов исследований, проведенных в 1991 - 2004 гг. с учетом фрагментарних трудов, опубликованных в специальных журналах, брошюрах и монографиях, рассмотрены вопросы эколого-экономических основ устойчивого развития и ландшафтной экологии Карпатского региона Украины. Проанализированы особенности применения экологической теории в организации биосферы. Предложена методика оценки современной эколого-экономической ситуации в данном регионе.

Розглянуто сучасний стан навколишнього середовища Закарпаття. Проаналізовано основні джерела та охарактеризовано антропогенні забруднення різних складових частин довкілля. Оцінено комплексний вплив даних забруднень на здоров'я людини, трудові ресурси та найважливіші демографічні показники розвитку суспільства.

Рассмотрено современное состояние экологии Закарпатской области. Проанализированы основные источники и охарактеризованы антропогенные загрязнения разных составляющих частей окружающей среды. Оценено комплексное влияние данных загрязнений на здоровье человека, трудовые ресурсы, а также важнейшие демографические показатели развития общества.

Розкрито теоретико-методологічні засади сталого розвитку Косівщини. Проаналізовано стан її лісів, охарактеризовано принципи сталого господарювання. Описано трав'яні ресурси, тваринний світ у контексті сталого розвитку даного регіону. Визначено передумови розвитку її рекреаційної галузі, проаналізовано історико-культурну та духовну спадщину.

Раскрыты теоретико-методологические основы устойчивого развития Косовщины. Проанализировано состояние ее лесов, охарактеризованы принципы устойчивого хозяйствования. Описаны травяные ресурсы, животный мир в контексте устойчивого развития данного региона. Определены предпосылки развития ее рекреационной отрасли, приведено историко-культурное наследие.

На підставі узагальнення результатів досліджень, проведених у 1989 - 2008 рр. з використанням фрагментарних (статейних) праць, які опубліковані в спеціальних журналах, брошурах і монографіях розглянуто еколого-економічні принципи сталого розвитку природокористування та пріоритетні завдання охорони навколишнього середовища. Висвітлено шляхи організації комплексних заходів щодо сталого розвитку природокористування з метою покращання навколишнього середовища й охорони здоров'я людини. Визначено показники використання лісових ресурсів, показано роль лісу у житті людини.

На основе обобщения результатов исследований, проведенных в 1989 - 2008 гг. с использованием фрагментарных (постатейных) трудов, опубликованных в специальных журналах, брошюрах и монографиях рассмотрены эколого-экономические принципы устойчивого развития природопользования и приоритетные задачи охраны окружающей природной среды. Освещены пути организации комплексных мероприятий по устойчивому развитию природопользования с целью улучшения окружающей среды и охраны здоровья человека. Определены показатели использования лесных ресурсов, показана роль леса в жизни человека.

Розглянуто регіональні аспекти екологічної політики та управлінські, організаційні та фінансово-економічні механізми вирішення екологічних проблем соціально-економічного розвитку за умов ринкової економіки. Значну увагу приділено порівняльній оцінці екологічної ситуації в Україні та Польщі, а також напрямам їх співробітництва у сфері природоохоронної діяльності.

Розглядаються теоретико-методичні питання нового підходу до ландшафтно-екологічного районування території України, який грунтується на системній оцінці природно-екологічного потенціалу різних регіонів з урахуванням інтегрального впливу на довкілля господарської діяльності людини.

Проаналізовано актуальні питання реформування земельних відносин у колективних сільгосппідприємствах Івано-Франківської області, а також методи паювання сільськогосподарських угідь з урахуванням вимог екологічної безпеки землекористування.

Дослідженнями встановлено, що за промислової технології виробництва молока голштинські корови підвищують реалізацію генетичного потенціалу в міру їх адаптації, тому максимальний удій досягається на 6-ій лактації та становить 11 519,2 кг фізичного або 11 330,5 кг 4 %-го молока. Проте, після 305-денної лактації секреційні процеси у вимені тварин суттєво гальмуються.

Розглянуто теоретичне питання особливості системи як структури, організацій керування та інформацій, яка являє собою єдність певним чином організованої сукупності компонентів (підсистем). Результами проведеного дослідження можна вважати створенням більш чіткого уявлення про основні особливості системного підходу до збалансованого природокористування та землевпорядкування. Доведено, що за пізнання сукупної структури землеволодіння, землекористування чи природокористування складного системного об'єкта відзначаються три основні рівні: спочатку розкриваються залежності між властивостями компонентів системи; потім фіксуються залежності між властивостями системи і властивостями її компонентів (і підсистем), тобто відбувається виділення одних властивостей з інших; нарешті, встановлюються залежності між інтегральними властивостями системи.

Розглянуто теоретичне і практичне питання особливості водних ресурсів Карпатського регіону. Зроблено аналіз наявних водних ресурсів, використання, джерела і масштабність забруднення їх охорона від забруднення і негативних наслідків та вплив цих факторів на здоров'я людини. Визначено розвиток виробництва і неправильне ведення господарської діяльності відповідними людьми, в ході яких вона почала використовувати дедалі більшу кількість природних ресурсів, обумовили порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі, що, своєю чергою, призвело до порушення економічної ситуації. Це загострює увагу до економічних проблем і, передусім, до зменшення запасів невідновних сировинних та енергетичних ресурсів, до забруднення довкілля й втрат чистих вод, катастрофічне зменшення запасів прісної води, родючих земель, багатьох видів рослин і тварин, до збереження необхідної якості природного середовища, а головне, в кінцевому результаті, до впливу всіх негативних екологічних факторів на здоров'я людини.

Невідкладність вирішення еколого-економічних, соціальних проблем потребує радикального повороту в напрямах науково-технічного прогресу. Зусилля науки й техніки треба зосередити тепер на екологізації технологічних процесів, на запровадженні природонеруйнівних, природонезабруднюючих, ресурсозберігаючих та екологобезпечних видів техніки й технології, способів організації виробництва, форм господарювання тощо. Природоохоронні, екологобезпечні й ресурсозберігаючі напрями науково-технічного прогресу мають бути пріоритетними в усіх галузях і сферах економіки. Воднораз має бути проведена радикальна перебудова природокористування, особливо землекористування, та їх комплексних заходів у вирішенні завдань з охорони природи, яка є надзвичайно складною, єдиною, інтегральною системою. Під час розроблення комплексу заходів, які забезпечать екологізацію природокористування, особливо землекористування, пропонується широкомасштабне використання результатів науково-технічного прогресу без права ігнорування таких об'єктивних чинників, як вичерпаність окремих природних ресурсів, насамперед невідтворюваних і невідновлювальних, уразливість навколишнього середовища, його екологічну стійкість та екологічну місткість, границі (межі) екологічної міцності й опірності.

Розглянуто проблеми, які виникають у зв'язку із проведенням у країні адміністративно-територіальної реформи та реформи децентралізації, що супроводжується об'єднанням територіальних громад та підвищенням їх ролі у вирішенні питань місцевого розвитку, що вимагає формування якісно нового погляду на територіальні громади базового рівня. Запропоновано об'єднаним територіальним громадам вирішувати питання забезпечення своїх підрозділів кваліфікованими кадрами, які зможуть забезпечити місцевий розвиток територіальної громади на основі еколого-економічного збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу.

Розглянуто аспекти моніторингу земель як основа для складання проєкту землеустрою. Визначено, що розроблення й освоєння систем адаптивно-ландшафтного землеробства є стійке відтворення ресурсів і середовища в технологічному циклі одержання продукції необхідної кількості та якості. У цьому контексті одним із найважливіших завдань є формування екологічно збалансованих агроландшафтів, високопродуктивних агроекосистем на базі знання законів і закономірностей функціонування природних систем, врахування ресурсного потенціалу земель та більш поглибленої адаптації технологічних впливів. Запропоновано об'єднаним територіальним громадам вирішувати питання забезпечення своїх підрозділів кваліфікованими кадрами, які зможуть забезпечити місцевий розвиток територіальної громади на основі еколого-економічного збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу. Запропонований підхід дасть можливість робити оцінки й аналіз фактичного і прогнозуючого станів земельних ресурсів, дозволить вибрати напрями, які потребують прийняття пріоритетних рішень із нейтралізації негативних явищ, щоб пом'якшити вже розвинуті негативні процеси і проводити профілактичні заходи там, де несприятливі чинники ще не зробили шкідливий вплив, що, відповідно, забезпечить раціональне використання землі та її збереження для наступного покоління.

Розглянуто розвиток територіально-рекреаційних систем в об'єднаних територіальних громадах як організація раціонального використання природних ресурсів та їх охорони, враховуючи специфічні територіальні особливості Карпатського регіону - сприятливі природні ландшафти, оздоровчі можливості та ін.

Розглянута організація землеволодіння і землекористування в об'єднаних територіальних громадах (ОТГ), яка повинна сприяти впровадженню науково обгрунтованих зональних систем землеробства і тваринництва, ефективному використанню всіх ресурсів, розвитку спеціалізації та концентрації виробництва, вирівнюванню економічних умов господарювання на основі вдосконалення системи земельних відносин.