Проаналізовано досвід комплексного обстеження дітей кафедрами пульмонології та дитячої хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України. Розглянуто питання ембріогенезу органів дихання дітей, висвітлено їх анатомо-фізіологічні особливості. Описано лабораторні, променеві, рентгеноінструментальні, інструментальні, хірургічні та патогістологічні методи діагностики.

Проанализирован опыт комплексного обследования детей кафедрами пульмонологии и детской хирургии Киевской медицинской академии последипломного образования им. П.Л.Шупика МОЗ Украины. Рассмотрены вопросы эмбриогенеза органов дыхания детей, освещены их анатомо-физиологические особенности. Представлены лабораторные, лучевые, рентгеноинструментальные, инструментальные, хирургические и патогистологические методы диагностики.

Висвітлено історію розвитку хірургії стравоходу, проаналізовано анатомо-фізіологічні особливості стравоходу у дітей. Розглянуто питання ембріології стравоходу та діафрагми, топографічної анатомії, гістології та фізіології. Описано клінічні прояви порушення функції стравоходу, методи його обстеження, зокрема, клінічні, променеві, ультразвукові, гістологічні та цитологічні.

Освещена история развития хирургии пищевода, проанализированы анатомо-физиологические особенности пищевода у детей. Рассмотрены вопросы эмбриологии пищевода и диафрагмы, топографической анатомии, гистологии и физиологии. Описаны клинические проявления нарушения функции пищевода, методы его обследования, в частности, клинические, лучевые, ультразвуковые, гистологические и цитологические.

Висвітлено питання етіології, патогенезу, діагностики і лікування у разі хімічних опіків стравоходу у дітей, а також наслідки й ускладнення під час лікування. Описано анатомо-фізіологічні особливості стравоходу у дітей. Наведено загальну характеристику сильнодіючих хімічних речовин. Розглянуто методи дослідження стравоходу. Проаналізовано сучасний стан антибактеріальної терапії.

Освещены вопросы этиологии, патогенеза, диагностики и лечения при химических ожогах пищевода у детей, а также последствия и усложнения во время лечения. Описаны анатомо-физиологические особенности пищевода у детей. Приведена общая характеристика сильнодействующих химических веществ. Рассмотрены методы исследования пищевода. Проанализировано современное состояние антибактериальной терапии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.2-387

Рубрики:

Хірургічна патологія шлунка і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено історії хвороби дітей з хронічними закрепами і SPINA BIFIDA. Розглянуто типові лікувально-діагностичні помилки при цих станах. Наголошено на необхідності всебічного та якомога швидшого обстеження таких хворих.

Проведено дослідження ступеня розповсюдження колібактеріозу перепелів у господарствах різних форм власності, охарактеризовано динаміку епізоотичного процесу на фермах різної потужності Сумської, Донецької та Полтавської областей України. Визначено бактеріальне обсіменіння повітря пташників для перепелів, вплив їх на птицю та зв'язок мікрофлори пташників зі спалахами колібактеріозу. Надано порівняльну оцінку ефективності різних засобів профілактики даного захворювання, а також прогноз використання найефективніших антибіотиків на підставі встановлення чутливості збудника колібактеріозу.

Описано алгоритми обстеження, верифікації діагнозу, передопераційної підготовки у лікуванні вродженої недуги. Обгрунтовано метод оперативного лікування (ОЛ) і післяопераційної реабілітації. Проаналізовано методи обстеження, які використовуються в Україні та в світовій практиці в контексті інформативності та безпечності проведення дослідження. Увагу приділено загальновизнаним методам ОЛ, зокрема, розробки з визначеними медичними показаннями до різних методів. Наведено рекомендації для діагностики та лікування хвороби Гіршрунга до дитячих хірургів на циклах інтернатури, спеціалізації, передатестаційних та стажування зі спеціальності "Дитяча хірургія", науково-практичної допомоги хірургам загального профілю, педіатрам, гастроентерологам, лікарям невідкладної медичної допомоги, сімейним лікарям.

Описаны алгоритмы обследования, верификации диагноза, предоперационной подготовки в лечении врожденного недомогания. Обоснован метод оперативного лечения (ОЛ) и послеоперационной реабилитации. Проанализированы методы обследования, используемые в Украине и в мировой практике в контексте информативности и безопасности проведения исследования. Внимание уделено общепризнанным методам ОЛ, в частности, разработки с определенными медицинскими показаниями к разным методам. Даны рекомендации для диагностики и лечения болезни Гиршрунга к детским хирургам на циклах интернатуры, специализации, предаттестационных и стажировки по специальности "Детская хирургия", научно-практической помощи хирургам общего профиля, педиатрам, гастроэнтерологам, врачам неотложной медицинской помощи, семейным врачам.

Розглянуто основні вади розвитку та хвороби у дітей. Описано причини їх виникнення, клінічний перебіг, диференціальну діагностику, методи обстеження та лікування. Увагу приділено анастезіологічному забезпеченню оперативних втручань у дітей різних вікових груп, особливостям передопераційної підготовки та післяопераційного спостереження, реанімаційним заходам. Наведено інформацію про гнійно-запальні хвороби, травматичні ушкодження органів черевної порожнини, вади розвитку та хвороби опорно-рухового апарату, добро- і злоякісні пухлини у дітей.

Рассмотрены основные недостатки развития и болезни у детей. Описаны причины их возникновения, клиническое протекание, дифференциальная диагностика, методы обследования и лечения. Уделено внимание анастезиологическому обеспечению оперативных вмешательств у детей разных возрастных групп, особенностям предоперационной подготовки и послеоперационного наблюдения, реанимационным мероприятиям. Дана информация о гнойно-воспалительных болезнях, травматических повреждениях органов брюшной полости, недостатках развития и болезнях опорно-двигательного аппарата, добро- и злокачественных опухолях у детей.

Мета роботи - вивчити закономірності та особливості клінічного перебігу дивертикуліту Меккеля, визначитися з вибором пріоритетної тактики щодо його лікування за умов іншої гострої абдомінальної хірургічної патології. Проаналізовано результати лікування 163 випадків дивертикулу Меккеля за період з 1999 р. до січня 2010 р. Пацієнтів було проліковано на клінічній базі N 2 кафедри дитячої хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика (Київська міська дитяча клінічна лікарня N 2). Хлопчиків було 63,8 %, дівчаток - 36,2 %. Дітей віком до року було 1 (0,6 %), від 1 до 3 років - 6 (3,7 %), від 3 до 7 років - 47 (28,8 %), від 7 до 10 років - 36 (22,1 %) та понад 10 років - 73 (44,8 %). Групу порівняння склали 100 пацієнтів відповідного віку з нерозлитим апендикулярним перитонітом без дивертикулу Меккеля. Дивертикулектомію виконано 157 (96,32 %) пацієнтам, із них у 74 (45,4 %) - за умов гнійного апендикулярного перитоніту. Усі діти одужали. З ускладнень виявлено злукову непрохідність в 1 (0,6 %) пацієнта. Середній ліжко-день в основній групі становив 11,1, тоді як у групі порівняння - 10,3. Висновки: симультанне видалення дивертикулу Меккеля у разі виявлення його під час ургентної абдомінальної операції з іншого приводу є доцільним, навіть за умов гнійного апендикулярного перитоніту.

Мета роботи - покращання результатів комплексного лікування дітей із гнійною хірургічною інфекцією кісток та суглобів (ГХІКС) і оптимізація методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Протягом 2004 - 2011 рр. проведено лікування 218 дітей, хворих на ГХІКС. Хворі були розподілені на дві клінічні групи. До першої (основної) групи увійшли 104 дитини, яким у комплексному лікуванні застосовували місцеву санацію шляхом крапельного введення у патологічне вогнище запалення розчину NaOCl (600 мг/л) протягом 1,5 - 2 год 1 раз на добу (10 - 20 крап./хв). До другої (контрольної) групи введено 114 пацієнтів, у яких застосовували традиційні методи. Обстежені були віком від періоду новонародженості до 16 років. Клінічний аналіз спостережень показав, що в основній групі післяопераційний період за клініко-лабораторними та цитологічними даними перебігав сприятливіше, ніж у контрольній групі, де проточним або фракційним методом вводили у патологічне вогнище розчини антибіотиків (цефалоспорини II - III генерації), 0,02 % розчин "Фурациліну" (розведення 1:5000), 0,05 % водний розчин хлоргексидину, 1 % розчин діоксидину. Застосування методики дозволило досягти значного поліпшення стану хворих на 3 - 4-ту добу, нормалізації температури тіла, стабілізації запального процесу, зменшення перифокального набряку та гіперемії тканин, що оточують вогнище інфекції. Алергічних реакцій на введення розчину NaOCl (600 мг/л) не спостерігали. Хронізація запального процесу в основній групі відмічена у 15 (14,4 %) пацієнтів, у контрольній - у 21 (18,4 %). В основній групі призначена інвалідність 3 (2,9 %) дітям, у контрольній - 7 (6,1 %).

Висновки: таким чином, використання розчину NaOCl (600 мг/л) для санації патологічного вогнища в комплексному лікуванні дітей із ГХІКС призвело до швидкої елімінації збудників інфекції та очищення запального осередку від гнійно-некротичних тканин; з 3-ї доби лікування у 64 % пацієнтів основної групи зафіксовані достовірно вищі темпи нормалізації досліджуваних клініко-лабораторних та цитологічних показників відносно контрольної групи.

Мета роботи - висвітлити проблему лікування абдомінальної форми крипторхізму малоінвазивними та оптимальними методами оперативного втручання за допомогою лапароскопічного обладнання. Узагальнено досвід лікування 63 хворих із абдомінальною формою крипторхізму, які лікувались у хірургічних відділеннях Житомирської обласної дитячої лікарні в період з 2000 до 2012 рр. Для визначення діагнозу крипторхізму (черевна форма) використовували сучасні методи діагностики та лікування: ультразвукову діагностику (УЗД), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію, діагностичну лапароскопію. Діагностується крипторхізм зазвичай під час огляду завдяки пальпації. При паховому крипторхізмі яєчко знаходиться в паховому каналі, якщо не вдається його пропальпувати в паху, то необхідно відхилити припущення щодо абдомінальної форми захворювання. Допоміжні методи під час діагностики черевної форми крипторхізму: УЗД, КТ, томографія з використанням ядерно-магнітного резонансу, ангіографія тощо. Найоптимальніший та найточніший метод під час діагностики черевної форми крипторхізму - діагностична лапароскопія. Висновки: лапароскопічний метод під час діагностики найінформативніший, менш травматичний, найефективніший у порівнянні з традиційною лапаротомією та є методом вибору за абдомінальної форми крипторхізму.

Наведено основні причини виникнення суглобового синдрому в дітей усіх вікових груп. Висвітлено діагностику, зокрема диференційну, у дітей із хірургічною і соматичною патологіями.

Мета роботи - вивчити ефективність препарату іТирозурі у лікуванні гнійно-запальних захворювань шкіри, м'яких тканин та інфікованих ран, визначити його безпечність; порівняти результати застосування з результатами дії іншого місцевого антибактеріального препарату на прикладі мазі "Левомеколь". На базі хірургічного відділення № 2 КМДКЛ № 1 відібрано 30 дітей різного віку, враховуючи новонароджених, із гнійно-запальними захворюваннями шкіри, м'яких тканин, основу яких склали: катаральний омфаліт (мокнучий пупок) - 4 хворих, стрептодермія - 4, фурункульоз, абсцедуючий фурункул - 2, гідраденіт - 2, абсцес м'яких тканин - 4, інфіковані рани - 10 та пролежні - 4. Усіх пацієнтів поділено на 2 групи по 15 осіб у кожній (за рівною кількістю нозологій): під час лікування пацієнтів 1-ої групи застосовували гель "Тирозур", 2 - гіпертонічний розчин натрію хлориду, мазь "Левомеколь". У кожній групі виокремлено підгрупу (7 осіб), котру складали хворі з інфікованими ранами та пролежнями. Проводилось клініко-інструментальне, мікробіологічне, цитологічне дослідження пацієнтів цієї групи. Основні критерії оцінки ефективності дії такі: цитологічне дослідження мазків-відбитків із ран, кількість та характер ексудату, бактеріологічне дослідження виділень, динаміка ранового процесу (вияви локального запального процесу, поява грануляцій та епітелізація). Цитологічне та бактеріологічне дослідження проводили при надходженні хворих до стаціонару та на 3 добу, інші обстеження - під час лікування. Бактеріологічне дослідження ранового ексудату продемонструвало високу частоту виявлення Staphilococcus aureus (80 %), Staphilococcus epidermidis (10 %), Staphilococcus haemolyticus (6,6 %), E. coli (3,4 %). При контрольному посіві на 3 добу повторний ріст помічено лише у 2 хворих 2 групи. Для 1 груп и хворих, де застосовували гель "Тирозур", характерна різко позитивна динаміка ранового процесу. Вже на 3 - 4 добу спостерігалося очищення ран від гнійно-некротичного вмісту, зменшення запального валу навколо рани, значне зменшення ексудативного компоненту. Розвиток "соковитої" грануляційної тканини із вираженою крайовою епітелізацією (закриття первинного дефекту на 25 - 35 %) спостерігався на 9 - 10 добу, а повне загоєння ран - на 14 - 16 добу. Поява грануляцій відбулася вже на 5 - 7 добу. Водночас у контрольній 2 групі процеси загоєння відбувалися на 3 - 5 діб пізніше. Висновки: результати застосування препарату "Тирозур" при місцевому лікуванні гнійно-запальних захворювань шкіри свідчать не тільки про виражену протимікробну дію препарату, а й про значний позитивний вплив на регенеративно-репараційні процеси. Достатня осмотична активність, широкий спектр антимікробної активності, стимуляція грануляційної тканини та крайової епітелізації, запобігання вторинному інфікуванню дають змогу застосовувати препарат у I - II періодах ранового процесу.

Розглянуто можливість застосування мікропроцесорного захисту в якості двозонного захисту фідерів тягових підстанцій постійного струму під час використання нових швидкодіючих вимикачів.

Мета роботи - оцінити ефективність гелю "Тромбоцид" під час лікування післяопераційних та післятравматичних поверхневих гематом і набряків у дітей різних вікових груп. До 1-ї групи дослідження ввійшло 42 дитини з набряками та гематомами в післяопераційному періоді, які перебували під спостереженням у клініці дитячої хірургії. 2-у групу склали 40 дітей, які мали забиття та набряки без пошкодження шкіри з побутових причин. Хворі обох груп були розподілені на підгрупи. 1-а група (n = 42): основна підгрупа - 22 пацієнти (в яких використовували гель "Тромбоцид"), порівняння - 20 пацієнтів (без використання медичних препаратів); 2-а група (n = 40): основна підгрупа - 20 осіб (в яких використовували гель "Тромбоцид"), порівняння - 20 дітей (без медичних препаратів). Вік усіх дітей становив від 6 до 18 років. Щодо локалізації пошкоджень у 1-й групі: у 30 хворих гематоми розташовувалися в паховій області, у 12 - на задній поверхні нижньої третини гомілки. Найчастіше гематоми виникали в паховій ділянці після міотенотомій аддукторів стегна. Пацієнти 2-ї групи мали забиття та набряки такої локалізації: нижні кінцівки (стегна) - 14 випадків, верхні кінцівки (передпліччя та кисті) - 6 хворих, яких оглядали в приймальному відділенні і яким надали рекомендації щодо перебігу недуги. З метою визначення ефективності лікувального препарату та спостереження за недугою провдено оцінку кожного параметра: площа поверхні гематоми, колір шкіри ураженої ділянки, температура шкіри, набряк, біль. Оцінку проведено за 10-бальною шкалою протягом десяти днів, починаючи з другого дня після травми чи спостереження. За результатами дослідження в усіх пацієнтів помітно позитивний лікувальний ефект у разі застосування гелю "Тромбоцид". Під час місцевого лікування "Тромбоцидом" у дітей не було визначено та задокументовано жодних побічних ефектів - ні місцевого, ні загального характеру. Одержані дані надають змогу рекомендувати застосування гелю "Тромбоцид" з метою лікування післяопераційних і післятравматичних поверхневих гематом і набряків у дітей різних вікових груп.

Рассмотрена проблема использования налоговых рычагов в регулировании конкурентоспособности национальной экономики. Обосновано, какие налоговые рычаги целесообразно использовать с целью повышения конкурентоспособности национальной экономики. Налоги остаются главным источником наполнения бюджета страны, поэтому, в зависимости от заложенных принципов оптимизации налоговой системы зависит выход Украины с кризиса и поднятие конкурентоспособности страны. Предложено дифференцирование ставок налога на прибыль в зависимости от того, занимается предприятие инновационно-инвестиционной деятельностью или нет. Изменение ставки налога на добавленную стоимость в сторону понижения приведет к уменьшению поступлений в бюджет страны. Для предприятий, которые не являются экспортерами продукции, уменьшится объем оборотных средств на определенный период. Фискальная политика, способствующая выведению страны из финансово-экономического кризиса и повышению конкурентоспособности государства, должна быть стимулирующей. С целью реализации стимулирующих эффектов налогов, заложенных в Налоговом кодексе, предложена модель линейного программирования формирования бюджета (доходной и расходной частей). Построена экономико-математическая оптимизационная многовариантная модель с учетом возможных действий стимулирующих налоговых факторов отдельных налогов и возможностей использования поступлений от отдельных налогов на определенные статьи расходов бюджета.

Досліджено застосування малоінвазивного обладнання в хірургічному лікуванні вад нижніх сечовивідних шляхів. Приділено увагу лапароскопії в діагносиці та лікуванні абсцесів черевної порожнини постапендикулярного генезу в дітей. Висвітлено клінічні та морфологічні особливості спонтанних перфорацій шлунково-кишкового тракту в новонароджених. Здійснено ретроспективне вивчення результатів лікувальних бронхоендоскопій у дітей з гострою, хронічною та природженою патологією бронхолегеневої системи. Подано інформацію про лапароскопію як метод діагностики та лікування черевної форми крипторхізму. Розглянуто дискусійні питання в лікуванні синдрому Пайра у дітей. Охарактеризовано новітні технології за умов хірургічного лікування гастрошизису. Проаналізовано внутрішньочерепні вияви пізньої геморагічної хвороби новонароджених.

Мета роботи - визначити ефективність використання препарату декаметоксин у профілактиці та лікуванні місцевих і поширених гнійно-запальних хвороб у дітей з деструктивним та перфоративним апендицитами, а також оцінити ефективність препарату під час селективної деконтамінації кишечника (СДК) при його резекції. У дослідженні брали участь 118 дітей, котрі перебували на лікуванні в клінічних відділеннях КМДКЛ N 1 та КМДКЛ N 2 кафедри дитячої хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика. З метою профілактики та лікування використовували антисептик "Декасан" (ФП "Юрія-Фарм"). Вік дітей становив від 3 міс до 17 років. У всіх хворих клінічно і лабораторно підтвердили етіологічний діагноз гнійно-запальних захворювань. Діти одержували традиційну адекватну терапію у повному обсязі, за показаннями їм виконували оперативне втручання. Хірургічне лікування полягало у проведенні лапаротомії, апендектомії, за необхідності виконували дренування черевної порожнини, а також резекцію ділянки кишки як у разі гострої, так і у випадку планової хірургічної хвороби. Інтраопераційно проводили забір матеріалу для бактеріологічного дослідження. Дослідження проведено в 3 нозологічних групах: I - при лікуванні деструктивних апендицитів, II - при лікуванні гнійних перитонітів, III - СДК при проведенні резекцій кишечника. Перша група - це 48 хворих, які мали деструктивні форми апендициту (флегмонозний, гангренозний, емпієма червоподібного відростка) без перфорації, але з місцевим запальним процесом очеревини. Як вказують дослідження, хвороба у цієї групи тривала до 48 год, а черевна порожнина мала локальну ранову поверхню з гнійними чи гнійно-фібринозними нашаруваннями в ділянці локалізації відростка. Друга група - це 42 хворих, які мали різні за поширеністю перитоніти. Хвороба у дітей цієї групи тривала понад 48 год, а дві чи три ділянки черевної порожнини мало ранову поверхню з гнійними та гнійно-фібринозними нашаруваннями. Забір матеріалу та мікробіологічне дослідження проводили інтраопераційно на 3 - 4-ту добу після оперативного лікування. Третя група - 28 хворих, котрим проводили СДК при його резекції розчином декаметоксину. Під час резекції тонкого (10 випадків) та товстого кишечника (18 дітей) проведено селективну інтраопераційну та післяопераційну деконтамінацію. На наступному етапі виконували інтубацію кишечника через цекостому - у 9 пацієнтів та через пряму кишку - у 14 хворих. Післяопераційну СДК проведено через трубку, яку ввели крізь цекостому, та інтубаційну прямокишкову трубку кожні 6 год з об'ємом уведення 40 - 70 мл залежно від віку хворого. У 7 пацієнтів СДК проведено через катетер, уведений у просвіт кишки - місце анастомозу, а перед закриттям останнього шва вводили розчин декаметоксину об'ємом 15 - 20 мл. Потім видаляли катетер і зав'язували останній стіжок міжкишкового шва. Висновки: антисептичний препарат "Декасан" характеризується адекватною лікувальною здатністю завдяки високій протимікробній активності та ізотонічності, що надає змогу успішно застосовувати його у хворих із гнійно-запальними захворюваннями різної локалізації, у дітей усіх вікових груп. Застосування "Декасану" сприяє швидкому очищенню рани черевної порожнини від гнійно-некротичного вмісту, утворенню в ній грануляційної тканини, зменшенню ранового больового синдрому, та має високу профілактичну спрямованість. Досвід тривалого застосування "Декасану" у різних вікових групах засвідчує, що діти переносять препарат добре, без токсичних впливів на організм та без побічних явищ.

Мета роботи - вивчити мікробіологічні характеристики сечі в дітей із нервово-м'язовою дисфункцією сечового міхура (НМДСМ), зокрема антибіотикорезистентність збудників, які найчастіше зумовлюють катетер-асоційовану бактеріурію та/або інфекцію сечовивідних шляхів (СВШ). Проаналізовано результати бактеріологічних досліджень сечі в пацієнтів з інфекцією СВШ, які перебували на лікуванні у відділеннях Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні у 2010 та 2013 рр. Усього протягом 2010 р. досліджено 259 проб сечі, тоді як у 2013 р. - 309. У 2010 р. з позитивними результатами виявлено 107 (41,3 %) проб, а у 2013 р. - 108 (35 %). Етіологічним фактором при запальних процесах СВШ найчастіше були такі мікроорганізми: E. coli, E. faecalis, Ps. aeruginosa, Kl. pneumoniae, бактерії роду Proteus та ін. При цьому виділяли моно- (88,8 % у 2010 р. і 87 % у 2013 р.) і міксткультури. Протягом 2010 р. обстежено 22 дитини, хворих на НМДСМ, яким виконано 29 бактеріологічних досліджень сечі, з них 27 (25,2 %) з позитивними результатами. Серед усіх висівів у цієї групи хворих монокультури складали 21 (77,8 %) випадок, тоді як комбінація культур - 6 (22,2 %). У 2013 р. обстежено 16 дітей, хворих на НМДСМ. Виконано 21 пробу сечі, позитивних результатів одержано 15 (13,9 %). Проаналізувавши одержані результати бактеріологічних досліджень, можна зазначити, що у 2013 р. (порівняно з 2010 р.) у 3 рази збільшився відсоток інфекцій, викликаних бактеріями Pr. mirabilis, Pr. vulgaris, E. faecalis, на 30 % збільшилась питома вага інфекції, спричиненої E. coli. Натомість у 2,5 разу зменшився відсоток інфекції, збудником якої була Kl. pneumoniae, на 30 % - Ps. aeruginosa. Окрім того, майже у 2 рази зменшився відсоток складних мікстінфекцій. Визначено, що Kl. pneumoniae була у 50 % усіх мікстінфекцій при НМДСМ у 2010 р., тоді як у 2013 р. - у 100 % випад ків. Помічено зниження числа мікробного забруднення за всіма найпоширенішими збудниками, а також динамічне зниження чутливості до антибіотиків стосовно практично всіх препаратів. Висновки: упровадження методів ефективної деривації сечі у дітей із НМДСМ призвело до зменшення виявів катетер-асоційованої бактеріурії та мікробного наванта ження на дитячий організм. Широке застосування антибактеріальних препаратів призводить до зниження чутливості мікроорганізмів до найпоширеніших антибіотиків. Існує необхідність у диференційованому підході до комплексного застосування антибактеріальних препаратів у дітей із порушенням акту сечовипускання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.1-5 + Р733.415.202.831-52

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглобу і стегна у дітей

Рахіт

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ