Ключ. слова: внутрішньоклітинні збудники в дітей, хронічний пієлонефрит, хронічний цистит, протимікробне лікування
Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.540.112-52 + Р733.696.560.11-52

Рубрики:

Пієлонефрит у дітей

Цистити і перицистити у дітей

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано патогенетичні механізми сприяння виникненню та хронізації запалення нирок і сечового міхура у дітей, принципи діагностики та лікування різного за локалізацією запалення органів сечової системи. Проведено аналіз ускладнень запалення нирок та сечового міхура.

Зазначено, що спостереження засвідчили високу ефективність, безпечність і добру переносність 5-денного курсу лікування препаратом фурамаг у разі гострого циститу у дітей та дорослих. Результати не продемонстрували відмінностей в ефективності 5- і 7-денного курсів терапії у разі гострого циститу та в збереженні ремісії протягом наступних 3 міс. Побічної дії фурамагу в пацієнтів жодної з груп не зареєстровано.

Доведено, що наявність нейрогенної гіперрефлектроної дисфункції сечового міхура у хворих на міхурово-сечовідний рефлюкс (МСР) збільшує у 1,5 рази частоту виникнення пієлонефрита, ускладнює його клінічний перебіг і прискорює глибокі анатомо-функціональні зміни нирки у порівнняні з хворими з МСР без порушення функції сечового міхура. Наведено патогенетичне обгрунтування даних ускладнень, зокрема, встановлено наявність постійно інтермітуючої інтралюмінарної ниркової гіпертензії у фазі наповнення ("спокою") сечового міхура. Розроблено новий метод субуретеральної імплантації біологічно нейтральних субстанцій. Вперше визначено у часі динаміку, послідовність і ступінь відновлення функціонального стану нирок і сечових шляхів після ендовезікального лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура залежно від використання різних пластичних матеріалів. Розроблено абсолютні та відносні показання щодо ендовезікального лікування МСР. Запропоновано методику кількісної бальної оцінки результатів ендоскопічного лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура, застосовану у процесі розробки нового напрямку комплексного лікування та для визначення кінцевих результатів лікування. Обгрунтовано патогенетичний напрямок лікуваня МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура на підставі формування ендоскопічного механізму за умов тривалого використання фармакологічних і фізіотерапевтичних чинників, спрямованих на нормалізацію резервуарної функції сечового міхура.

Висвітлено питання патогенезу, діагностики та лікування пієлонефриту й циститу в дітей раннього віку (до трьох років). Проаналізовано особливості анатомічної будови та фізіології нирок і сечовивідних шляхів у даної вікової категорії дітей. Обгрунтовано особливості клінічних проявів, діагностики, послідовності діагностичних заходів і методів консервативного, ендоскопічного та хірургічного лікування, хронізації запальних процесів органів сечової системи в дітей раннього віку.

Освещены вопросы патогенеза, диагностики и лечения пиелонефрита и цистита у детей раннего возраста (до трех лет). Проанализированы особенности анатомической структуры и физиологии почек и мочевыводящих путей в данной возрастной категории детей. Обоснованы особенности клинических проявлений, диагностики, последовательности диагностических мероприятий и методов консервативного, эндоскопического и хирургического лечения, хронизации воспалительных процессов органов мочевой системы у детей раннего возраста.

Протокол лечения инфекций мочевой системы не предполагает использования фитотерапии, за исключением фитонирингового препарата Канефрон Н, который рекомендован для назначения как в период острых проявлений цистита, так и для профилактики его рецидивов для всех возрастных групп. Фитопрепараты, созданные на основе фитониринга, наиболее приближены к рекомендациям доказательной медицины.

Описано випадок лікування дівчинки віком 16 років із рентгенонеконтрастним стороннім тілом у сечовому міхурі. Незважаючи на проведене комплексне інструментальне та лабораторне дослідження (оглядова рентгенографія, ультразвукове дослідження, цистоскопія, загальнолабораторні аналізи крові та сечі), запідозрити наявність стороннього тіла в сечовому міхурі можна було лише за умов детального збору анамнезу та ретельного фізикального обстеження.

Рассечение задних и межкостных крестцово-подвздошных связок с обеих сторон при экстрофии мочевого пузыря вместо остеотомии подвздошных костей позволяет легко ликвидировать большой диастаз между лонными костями, осуществить их остеосинтез, нормализовать расположение тазобедренных суставов, а также дает возможность осуществить пластику мочевого пузыря. При этом не возникает кровотечения, поскольку связки являются практически бессосудистой тканью, не возникает прорезание или повреждение лигатур на месте остеосинтеза лобковых костей. Таким способом прооперированы 3 детей в возрасте от 3 недель до 1 года. Осложнений не было.

Здійснено морфологічне вивчення тканин сечового міхура 30-ти новонароджених пацієнтів хворих на екстрофію сечового міхура. Відмічено зростання коефіцієнта тканевого матрикса до 1,2 проти 0,38 в контрольній групі. Виявлено зменшення кількості мієлінізованих нервових волокон зі рахунок зменшення кількості малих волокон за збереженням великих нервових волокон.

Проведено морфологическое изучение тканей мочевого пузыря 30-ти новорожденных с экстрофией мочевого пузыря. Отмечено возрастание коэфициента тканевого матрикса до 1,2 против 0,38 в контрольной группе. Выявлено уменьшение количества миелинизированных нервных волокон за счет уменьшения количества маленьких волокон с сохранением больших нервных волокон.

Проведено дослідження на 279-ти хворих з міхурово-сечовідним рефлюксом (МСР), котрий виник на тлі нейрогенного сечового міхура. У кожного пацієнта були відсутні ознаки інфравезикальної обструкції та інших анатомічних аномалій сечостатевої системи або захворювань центральної нервової системи. Показано, що більшість клінічних та лабораторних проявів МСР не корелює зі ступенем вираженості МСР. Установлено чітку кореляцію ступеня МСР з віком та лейкоцитурією. Це дозволяє зрозуміти, що МСР є тільки однією з ланок складного патологічного процесу, що розвивається в сечових шляхах і стан хворих необхідно оцінювати з урахуванням не тільки ступеня МСР, а й інших його проявів.

Увагу приділено розвитку нових підходів до діагностики, лікування, медичної абілітації дітей з аноректальними вадами розвитку та екстрофією сечового міхура. Запропоновано експериментальну модель формування комбінованих вроджених вад розвитку сечостатевої та травної систем у плодів щурів. Вивчено структурні зміни, особливості анатомічних співвідношень органів малого тазу, формування спинної хорди за цих вад. На підставі ретроспективного аналізу ультразвукових пренатальних досліджень плодів з підозрою на вроджені вади розвитку розроблено критерії ранньої діагностики аноректальних і урогенітальних аномалій. Вивчено кількісно-просторову організацію структурно-функціональних елементів стінки сечового міхура у разі екстрофії сечового міхура та аноректальних вад, ректоуретральної фістули та дистального відділу прямої кишки у разі аноректальних вад. Виявлено чинники ризику формування незадовільних результатів лікування. Оцінено ефективність різних методів у ранній діагностиці нейрогенних розладів сечовипускання у дітей з вказаними вадами розвитку. Обгрунтовано критерії диференційованого підходу до вибору методу хірургічної корекції вказаних вад з метою зниження ризику ураження органів сечостатевої системи. Проаналізовано вплив різних видів лікування на психологічний стан, показники якості життя, визначено економічні показники лікування цієї групи хворих залежно від методів лікування. Встановлено критерії вибору абілітаційних програм з використанням хірургічних, фармацевтичних видів лікування, методів біоуправління для формування функції тримання сечі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.620.42-52 + Р733.696.56-52

Рубрики:

Сімейна спінальна аміотрофія дитячого віку

Хвороби сечового міхура у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити мікробіологічні характеристики сечі в дітей із нервово-м'язовою дисфункцією сечового міхура (НМДСМ), зокрема антибіотикорезистентність збудників, які найчастіше зумовлюють катетер-асоційовану бактеріурію та/або інфекцію сечовивідних шляхів (СВШ). Проаналізовано результати бактеріологічних досліджень сечі в пацієнтів з інфекцією СВШ, які перебували на лікуванні у відділеннях Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні у 2010 та 2013 рр. Усього протягом 2010 р. досліджено 259 проб сечі, тоді як у 2013 р. - 309. У 2010 р. з позитивними результатами виявлено 107 (41,3 %) проб, а у 2013 р. - 108 (35 %). Етіологічним фактором при запальних процесах СВШ найчастіше були такі мікроорганізми: E. coli, E. faecalis, Ps. aeruginosa, Kl. pneumoniae, бактерії роду Proteus та ін. При цьому виділяли моно- (88,8 % у 2010 р. і 87 % у 2013 р.) і міксткультури. Протягом 2010 р. обстежено 22 дитини, хворих на НМДСМ, яким виконано 29 бактеріологічних досліджень сечі, з них 27 (25,2 %) з позитивними результатами. Серед усіх висівів у цієї групи хворих монокультури складали 21 (77,8 %) випадок, тоді як комбінація культур - 6 (22,2 %). У 2013 р. обстежено 16 дітей, хворих на НМДСМ. Виконано 21 пробу сечі, позитивних результатів одержано 15 (13,9 %). Проаналізувавши одержані результати бактеріологічних досліджень, можна зазначити, що у 2013 р. (порівняно з 2010 р.) у 3 рази збільшився відсоток інфекцій, викликаних бактеріями Pr. mirabilis, Pr. vulgaris, E. faecalis, на 30 % збільшилась питома вага інфекції, спричиненої E. coli. Натомість у 2,5 разу зменшився відсоток інфекції, збудником якої була Kl. pneumoniae, на 30 % - Ps. aeruginosa. Окрім того, майже у 2 рази зменшився відсоток складних мікстінфекцій. Визначено, що Kl. pneumoniae була у 50 % усіх мікстінфекцій при НМДСМ у 2010 р., тоді як у 2013 р. - у 100 % випад ків. Помічено зниження числа мікробного забруднення за всіма найпоширенішими збудниками, а також динамічне зниження чутливості до антибіотиків стосовно практично всіх препаратів. Висновки: упровадження методів ефективної деривації сечі у дітей із НМДСМ призвело до зменшення виявів катетер-асоційованої бактеріурії та мікробного наванта ження на дитячий організм. Широке застосування антибактеріальних препаратів призводить до зниження чутливості мікроорганізмів до найпоширеніших антибіотиків. Існує необхідність у диференційованому підході до комплексного застосування антибактеріальних препаратів у дітей із порушенням акту сечовипускання.

Мета роботи - визначити плазмову концентрацію TGF-B1 у хворих на пієлонефрит дітей і вивчити вплив алельних поліморфізмів гена TGF-В1 (-509 C/T, +869 T/C) на схильність до розвитку нефросклерозу за пієлонефриту на тлі міхурово-сечовидного рефлексу (МСР) у дітей раннього віку. Під спостереженням знаходилось 68 дітей із пієлонефритом, що перебували на лікуванні у нефрологічному відділенні Хмельницької обласної дитячої лікарні. Першу групу склали 36 дітей без ознак МСР. До другої групи увійшло 32 дитини з пієлонефритом на тлі МСР. Вміст TGF-B1 визначено за допомогою імуноферментного методу (ELISA). Визначення поліморфізмів гена TGFB1 (C-508T та T+869C) проведено шляхом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі. У більшості дітей із пієлонефритом на тлі МСР визначено атипові варіанти алелей гена TGF-B1 (-509 CC у 90,62 % та +869 TT у 81,25 %), що може бути предиктором формування фіброзу паренхіми нирок. Атипові варіанти гена TGF-B1 (-509 CC та +869 TT) частіше виявляються у хлопчиків, ніж у дівчаток. У дітей bз МСР II і III ст. виявлено атиповий варіант (-509 СС) гена TGF-B1. Натомість за I ст. рефлюксу достовірно частіше визначався поліморфізм гена TGF-B1 (+869 TT). Сильні кореляційні зв'язки між поліморфізмом гена TGF-B1 і плазмовою концентрацією даного цитокіну вказують на гіперпродукцію TGF-B1.

Среди всех заболеваний мочевой системы доминируют микробно-воспалительные поражения, распространенность которых составляет 29 на 1000 человек детского населения. Нейрогенная дисфункция мочевого пузыря (НДМП) приводит к хронизации и рецидивированию инфекций мочевой системы (ИМС). Цель исследования - изучение этиологического спектра у детей с ИМС в сочетании с НДМП. Проведено обследование 434-х детей в возрасте от 4-х до 15-ти лет, находившихся на стационарном и амбулаторном лечении в г. Омск с 2008 по 2014 гг. Осуществлен бактериологический посев мочи на микрофлору с определением чувствительности к антибактериальным препаратам с использованием Urin System Plus (Liofilchem, Италия). Параллельно исследовалась моча на наличие Cytomegalovirus, Herpes simplex virus IіII, Mycoplasma genitalium, Chlamydiae trachomatis, Ureaplasma urealyticum с помощью метода полимеразной цепной реакции и иммуноферментного анализа. Обработка данных проводилась с использованием пакета программ Statistica 10.0. Установлено, что у детей с ИМС и НДМП в микробном пейзаже мочи доминируют представители семейства Staphylococcus в отличие от спектра уропатогенов у пациентов с ИМС без функциональной обструкции, для которых характерно преобладание Escherichia coli. Высокая частота обнаружения цитомегаловирусов в моче свидетельствует о значительном снижении иммунитета у детей с ИМС и НДМП. Заключение: показанные отличия в микробном пейзаже мочи при ИМС в сочетании с НДМП и без функциональной обструкции необходимо учитывать при подборе адекватной терапии пациентам разных групп, включая иммунокорригирующие подходы.

Мета роботи - проаналізувати основні причини та наслідки формування конкрементів сечового міхура (СМ) у дитячому віці, особливо у випадку порушення його накопичувальної та/або евакуаторної функції та сучасні методи комплексного (у т.ч. хірургічного) лікування вказаної недуги. Починаючи з 2008 р., на базі Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні прооперовано 17 дітей з приводу сечокам'яної хвороби (СКХ). Не вдалося виконати ендоскопічне оперативне втручання 3 (17,6 %) дітям (у 2 (66,6 %) - із 2 відстрочених у часі спроб; 1 - вклинення конкременту в рубцево-змінену шийку СМ, 1 - стриктура сечоводу, 1 - виразний бульозний цистит). За період, що вивчався, з приводу даної патології 14 дітям загалом виконано 19 оперативних втручань: 3 (15,8 %) - відкрито та 16 (84,2 %) - ендоскопічно. Оперовані більше одного разу 3 (17,6 %) дітей: 1 дитина 2 рази (1 - відкрито та 1 - ендоскопічно); 1 дитина 2 рази (обидва ендоскопічно); 1 дитина 4 рази (1 - відкрито і 3 - ендоскопічно). Середній вік оперованих із приводу СКХ дітей склав 11,95 року (4 - 17 років). Розподіл за статтю: 75 % - хлопчики, 25 % - дівчатка. Розподіл конкрементів по локалізації (ті, які піддавались оперативному втручанню, та ті, за яких провести оперативне втручання не вдалось) наступний: СМ - 3 (13,6 %), сечовід - 13 (59,1 %), сечовід і нирка - 4 (18,2 %), нирка - 2 (9,1 %). Середній ліжко-день становив 9,2. Поширеність мікроорганізмів роду Proteus за бактеріологічного дослідження сечі становила 4,8 % від усіх виділених культур у 2010 р., із значним зростанням - до 15,4 % у 2013 р., і 14,8 % у 2015 р. Зроблено висновки, що проблема каменеутворення є актуальним питанням у хворих із дисфункцією СМ. Підтверджено вагому роль протейної інфекції серед етіологічних чинників утворення конкрементів СМ у дитячому віці. Тактика хірургічного лікування повинна бути спрямована виключно на зменшення травматизації сечових шляхів. Малоінвазивні методи лікування уролітіазу у хворих із дисфункцією СМ надають можливість мінімізувати пошкодження стінки СМ, скоротити післяопераційний період.

Вивчено ефективність застосування препарату цефікс (цефіксим) як монотерапії гострого циститу, гострого та хронічного пієлонефриту у дітей. Показано, що застосування цефіксиму як засобу антибактеріальної терапії у разі циститу та неускладненого перебігу пієлонефриту у дітей є етіологічно обгрунтованим, високоефективним та безпечним.

Встановлено, що у дітей існує тісний зв'язок між констипацією та проблемами сечового тракту, включаючи інфекції, нічне нетримання сечі (енурез), міхурово-сечовідний рефлюкс та розширення верхніх сечових шляхів [Averbeck М. A., Madersbacher Н., 2011; Muhammad S. et al, 2015]. J. Pannek ct al. (2009) описали випадки затримки сечопуску внаслідок масивної констипації, коли калові маси перекривали сечові шляхи. Erhun Kasirga et al. (2006) встановили значно більшу частоту інфекцій сечових шляхів у хворих дітей із констипаційним синдромом (КС). Veiga ML et al. (2013) встановили, що діти із нейрогенною дисфункцію сечового міхура (СМ) мають більші шанси на констипацію, ніж ті, у яких відсутні симптоми нижніх сечових шляхів. На основі одержаних літературних даних і результатів власних спостережень, встановлено взаємозв'язок між КС та нервово-м'язовою дисфункцію СМ у дитячому віці. Таким чином, порушення функції СМ у контексті її кореляції із КС, є актуальною проблемою, яка через свою багатовекторність потребує подальшого вивчення та розробки як новітніх діагностичних алгоритмів, так і комплексного лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.56

Рубрики:

Хвороби сечового міхура у дітей

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведен случай собственного клинического наблюдения инородных тел мочевого пузыря у девочки 11 лет.