Здійснено ретроспективний логіко-системний аналіз становлення та розвитку психолого-педагогічної підготовки в класичних університетах України ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано провідні ідеї та досвід її організації та проведення.

Проаналізовано історичні аспекти етнопедагогічного досвіду та найдавніші джерела етнопедагогічних знань. Розглянуто розвиток української національної ідеї в науково-педагогічному й етнопедагогічному контекстах. Показано значення міжетнічної взаємодії в державі та вивчено її вплив на етновиховну діяльність. Висвітлено роль рідномовного середовища у формуванні етнопедагогічних ідей. Розкрито зміст етнотрадицій українців у родинному вихованні та практичній діяльності української національної школи.

Проанализированы исторические аспекты этнопедагогического опыта и древнейшие источники этнопедагогических знаний. Рассмотрено развитие украинской национальной идеи в научно-педагогическом и этнопедагогическом контекстах. Показано значение межэтнического взаимодействия в государстве и изучено его влияние на этновоспитательную деятельность. Освещена роль украиноязычной среды в формировании этнопедагогических идей. Раскрыто содержание этнотрадиций украинцев в семейном воспитании и практической деятельности украинской национальной школы.

Розглянуто питання становлення педагогіки як навчальної дисципліни в Університеті св.Володимира в Києві в 1813 - 1889 рр., професійно-педагогічної підготовки вчителів у системі університетської освіти в Україні у 1860 - 1869 рр., розвитку вищої освіти на півдні України в період Великої Вітчизняної війни. Проаналізовано історичний досвід підготовки вчителів у контексті сучасних освітньо-модернізаційних тенденцій. Висвітлено традиції та новації у навчально-виховному процесі ВНЗ.

Рассмотрены вопросы становления педагогики как учебной дисциплины в Университете св.Владимира в Киеве в 1813 - 1889 гг., профессионально-педагогической подготовки учителей в системе университетского образования в Украине в 1860 - 1869 гг., развития высшего образования на юге Украины в период Великой Отечественной войны. Проанализирован исторический опыт подготовки учителей в контексте современных образовательно-модернизационных тенденций. Освещены традиции и новации в учебно-воспитательном процессе ВУЗ.

Обгрунтовано роль Болонського процесу у реформуванні системи вищої освіти в Україні. Проаналізовано динаміку теорії та практики виховання, а також зміну аксіологічних орієнтирів за умов демократизації суспільства. Визначено сутність, закономірності та принципи виховання та самовиховання. Показано значення формування виховних відносин у загальноосвітньому навчальному закладі як провідного фактора гуманізації та демократизації національної освіти. Висвітлено історичні аспекти розвитку загальних методів, прийомів і засобів виховання. Розкрито зміст громадянського, морального, правового, естетичного, екологічного, трудового та фізичного виховання особистості школяра. Розглянуто нову парадигму виховання, сформовану на базі особистісно-орієнтованого підходу. Визначено педагогічний потенціал національно-культурних традицій українського народу. Показано особливості проведення виховної роботи в навчальних закладах для здібних і обдарованих дітей. Охарактеризовано сучасні виховні системи та технології, викладено основні положення концепції національного виховання.

Обоснована роль Болонского процесса в реформировании системы высшего образования в Украине. Проанализирована динамика теории и практики воспитания, а также изменение аксиологических ориентиров в условиях демократизации общества. Определены сущность, закономерности и принципы воспитания и самовоспитания. Показано значение формирования воспитательных отношений в общеобразовательном учебном заведении как основного фактора гуманизации и демократизации национального образования. Освещены исторические аспекты развития общих методов, приемов и средств воспитания. Раскрыто содержание общественного, морального, правового, эстетического, экологического, трудового и физического воспитания личности школьника. Рассмотрена новая парадигма воспитания, сформированная на базе личностно-ориентированого подхода. Раскрыт педагогический потенциал национально-культурных традиций украинского народа. Показаны особености проведения воспитательной работы в учебных заведениях для способных и одаренных детей. Охарактеризованы современные воспитательные системы и технологии, изложены основные положения концепции национального воспитания.

Проаналізовано вплив інформаційних революцій на систему освіти в історичному аспекті. Розглянуто питання теоретичної професійно-педагогічної підготовки вчителів в автономних педагогічних ВНЗ України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Описано особливості психолого-педагогічної підготовки в учительських інститутах України початку ХХ ст. Висвітлено організацію та зміст педагогічної практики в позашкільних навчально-виховних закладах комплексу Київського педагогічного інституту в 1907 - 1920 рр. Викладено наукові підходи до обгрунтування професійно-педагогічної підготовки вчителів іноземної мови в Україні в 1920 - 1930 рр.

Проанализировано влияние информационных революций на систему образования в историческом аспекте. Рассмотрены вопросы теоретической профессионально-педагогической подготовки учителей в автономных педагогических ВУЗ Украины второй половины ХІХ - начала ХХ ст. Описаны особенности психолого-педагогической подготовки в учительских институтах Украины начала ХХ ст. Освещены организация и содержание педагогической практики во внешкольных учебно-воспитательных заведениях комплекса Киевского педагогического института в 1907 - 1920 гг. Изложены научные подходы к обоснованию профессионально-педагогической подготовки учителей иностранного языка в Украине в 1920 - 1930 гг.

У дисертації здійснено цілісний аналіз процесу становлення і розвитку загальнопедагогічної підготовки вчителя у вищих закладах освіти України періоду ХІХ - першої чверті ХХ ст., виявлено та охарактеризовано його основні етапи (1800-1859 рр., 1860-1869 рр., 1870-1904 рр., 1905-1916 рр., 1917-1919 рр., 1920-1924 рр., 1924-1928 рр.). Розкрито соціально-економічні, соціально-політичні й організаційно-педагогічні передумови. Науково обгрунтовано конкретно-історичну сутність, зміст та структуру загальнопедагогічної підготовки у закладах вищої освіти досліджуваного періоду, виведено закономірності, розкрито основні суперечності, встановлено і класифіковано тенденції її розвитку. Виконане дослідження дало змогу виділити й актуалізувати провідні ідеї, специфічні особливості процесу загальнопедагогічної підготовки, теоретично обгрунтувати та оцінити реальний доробок вищих закладів педагогічної освіти й творчий внесок окремих педагогів у розвиток теорії і методики загальнопедагогічної підготовки вчителя, визначити шляхи їх упровадження в практику сучасного вищого закладу освіти, що дозволило розробити теоретичні засади авторської варіативної концепції загальнопедагогічної підготовки вчителя в сучасних соціально-економічних реаліях.

Комплексно досліджено польські фразеологізми із загальним значенням внутрішньої (ментальної) характеристики людини. Проаналізовано дане лексико-фразеологічне поле відповідно до його складу та семантичної структури. Визначено типологію формально-граматичної структури його складових, характер розповсюдженості окремих типів, їх варіативність та евентуально транформаційну пов'язаність. Проаналізовано внутрішню форму даних фразем, тобто спосіб смислового представлення ними позначуваних ментальних властивостей, зокрема, установлено більш узагальнені та конкретні структурно-семантичні особливості їх внутрішньої форми.

Розкрито теоретико-методологічні засади педагогіки вищої школи (ВШ), описано історико-системний процес її становлення, проаналізовано роль і місце в системі сучасної освіти, цілісний науково-педагогічний процес у ВШ, державну політику й управління в сфері вищої освіти (ВО), її роль в особистісному становленні та самореалізації людини. Розглянуто питання реалізації ідеї університетської освіти в середньовічних цивілізаціях та в епоху Відродження, еволюції моделей університету в Західній Європі Нового та Новітнього часу, розвитку ідеї імператорського університету в епоху Просвітництва й її впливу на становлення університетської освіти в Україні, трансформації ідеї університету в період ХХ - початку ХХІ ст. Визначено рівневу, галузеву та типову структуризацію ВО, її стандарти, методи навчання та форми організації навчального процесу у ВНЗ, загальноцивілізаційні чинники та напрями державної освітньої політики.

Раскрыты теоретико-методологические основы педагогики высшей школы (ВШ), описан историко-системный процесс её становления, проанализированы роль и место в системе современного образования, целостный научно-педагогический процесс в ВШ, государственная политика и управление в сфере высшего образования (ВО), её роль в личностном становлении и самореализации человека. Рассмотрены вопросы реализации идеи университетского образования в средневековых цивилизациях и в эпоху Возрождения, эволюции моделей университета в Западной Европе Нового и Новейшего времени, развития идеи императорского университета в эпоху Просветительства и её влияния на становление университетского образования в Украине, трансформации идеи университета в период ХХ - начала ХХІ ст. Определены уровневая, отраслевая и типовая структуризация ВО, его стандарты, методы обучения и формы организации учебного процесса в ВУЗ, общецивилизационные факторы и направления государственной образовательной политики.

Проаналізовано процес становлення і розвитку учительських інститутів (УІ) в Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст., його періодизацію, провідні тенденції та особливості адміністративно-організаційного устрою, змісту професійно-педагогічної підготовки на основі дослідження архівних джерел. Висвітлено досвід діяльності УІ даного періоду за сучасних умов розбудови національної педагогічної освіти.

Проанализированы процесс становления и развития учительских институтов (УИ) в Украине второй половины ХІХ - начале ХХ ст., его периодизация, ведущие тенденции и особенности административно-организационного строя, содержания профессионально-педагогической подготовки на основе исследования архивных источников. Освещен опыт деятельности УИ данного периода в современных условиях развития национального педагогического образования.

Вперше систематизовано й узагальнено педагогічну спадщину В.М. Верховинця з формування національної культури молоді. Обгрунтовано основні підсистеми його педагогічної і мистецької діяльності. Виявлено й охарактеризовано складові національної культури в спадщині педагога. Сформульовано її концептуальні засади; визначено засоби та розкрито процес формування національної культури молоді в творчості видатного педагога. Вивчено досвід впровадження його педагогічних ідей у сучасну практику виховання.

Досліджено проблему модернізації змісту гуманітарної освіти в контексті трансформації українського суспільства, що здійснюється під впливом глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Визначено інноваційні підходи до вирішення теоретичних, методологічних і методичних проблем розвитку гуманітарної освіти, осучаснення її змісту відповідно до останніх вітчизняних і світових напрацювань у галузі гуманітаристики. Увагу приділено дослідженню мови як інтеграційного чинника у підготовці фахівців негуманітарного профілю. Обгрунтовано доцільність залучення медіаосвітніх технологій для удосконалення викладання гуманітарних дисциплін, підготовки фахівців нафтогазового профілю, формування професійних комунікативних умінь майбутніх менеджерів інформаційних систем.

З метою вирішення проблем підготовки педагога для сучасного стрімко мінливого суспільства досліджено проблему конструювання контекстно-професійної моделі формування та розвитку психолого-педагогічної компетентності випускника вищого педагогічного закладу. Визначено основні напрями реалізації компетентнісного підходу у вищій педагогічній освіті та наведено пов'язані з ним функції. Охарактеризовано ключові структурні компоненти контекстно-професійної моделі підготовки педагогічних кадрів, за допомогою якої формується нове освітнє середовище. Наголошено на перспективності створення проблемно-тематичних об'єднань - наукових шкіл - для забезпечення науково-дослідної підготовки конкурентоспроможного фахівця.

С целью решения проблем подготовки педагога для современного стремительно меняющегося общества исследована проблема конструирования контекстно-профессиональной модели формирования и развития психолого-педагогической компетентности выпускника высшего педагогического заведения. Определены основные направления реализации компетентностного подхода в высшем педагогическом образовании и приведены связанные с ним функции. Охарактеризованы ключевые структурные компоненты контекстно-профессиональной модели подготовки педагогических кадров, с помощью которой формируется новая образовательная среда. Отмечена перспективность создания проблемно-тематических объединений - научных школ - для обеспечения научно-исследовательской подготовки конкурентоспособного специалиста.

The article examines the problem of designing competence and contextual model of teachers' training on the background of the restructuring of educational activities, increasing the research component, expanding the functions of pedagogical university in innovative social and economic environment.

Досліджено проблему модернізації змісту гуманітарної освіти в контексті трансформації українського суспільства, що здійснюється під впливом глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Визначено інноваційні підходи до розв'язання теоретичних, методологічних і методичних проблем розвитку вищої гуманітарної освіти, осучаснення її змісту відповідно до останніх вітчизняних і світових напрацювань у галузі гуманітаристики. Обгрунтовано тенденції інтернаціоналізації вищої освіти, здійснено актуалізацію моделей підготовки педагога для об'єднаної Європи за умов сьогодення, визначено пріоритети інтерактивних (медіа-освітніх) технологій для системи вищої освіти України.

Висвітлено структуру історико-педагогічних навчальних курсів (на матеріалах діяльності кафедри історії освітньо-виховних систем і технологій Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова). Визначено необхідність системності дослідження та викладання проблематики історико-педагогічного знання: за хронологічними періодами, в рамках філософської чотиривимірності. Акцентовано увагу на інтегративній, комплексній побудові подібних навчальних курсів, на використанні з цією метою наступних наукових підходів: конкретно-історичного, формаційного, цивілізаційного, культурологічного. Розглянуто й охарактеризовано функції історико-педагогічних навчальних курсів: науково-пізнавальну, системотвірну, прогностичну. Розглянуто сутність навчального курсу вищезгаданої кафедри.

Розглянуто питання розширення функцій університету у ХХ ст., поглиблення професіоналізації змісту навчання, орієнтацію на формування не лише носіїв ідей, а й професіоналів, здатних на прийняття практичних рішень. Констатовано трансформування ідеї університету сьогодні, яка з етапу визначення його як місця передачі й поширення знань перетнулася з ідеєю організації університету як освітньо-науково-промислового конгломерату, своєрідного мегаоб'єднання, реалізації як простору для бізнесу та підприємництва.

Обгрунтовано перший період розвитку вітчизняної вищої педагогічної освіти (1804 - 1867 рр.). Висвітлено хід освітньої реформи 1802 - 1804 рр., коли офіційно було поставлено питання про необхідність спеціальної підготовки педагогічних кадрів на базі класичних університетів. Розкрито два основних етапи розвитку педагогічної освіти в історії Університету св. Володимира, який в 1832 р. став освітньо-науковим центром Київського учбового округу: 1834 - 1860 рр. - педагогічний інститут; 1860 - 1867 рр. - педагогічні курси. Охарактеризовано діяльність першого директора педагогічного інституту при Університеті св. Володимира М. О. Максимовича, ученого-енциклопедиста, природознавця, фольклориста, етнографа, історика. Визначено внесок у розвиток педагогіки в Університеті професора С.С. Гогоцького - першого розробника та викладача педагогічних навчальних курсів. Зазначено, що загалом процес пошуків організації системи університетської педагогічної освіти в Україні досліджуваного періоду був досить суперечливим: дискутувалися питання про доцільність зарахування студентів на педкурси лише після закінчення університету, про підпорядкування університетові спеціальної педагогічної гімназії тощо. Запропоновано зміст професійно-педагогічної підготовки цього періоду представити за такими хронологічно вибудованими напрямами: філософсько-педагогічним, релігійно-педагогічним, психолого-педагогічним, прагматично-педагогічним, професійно зумовленим.

Визначено місце і роль педагогічного інституту Університету св. Володимира (1834) в історії Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Обоснован первый период развития отечественного высшего педагогического образования (1804 - 1867 гг.). Освещен ход образовательной реформы 1802 - 1804 гг., когда официально был поставлен вопрос о необходимости специальной подготовки педагогических кадров на базе классических университетов. Раскрыты два основных этапа развития педагогического образования в истории Университета св. Владимира, который в 1832 г. стал образовательно-научным центром Киевского учебного округа: 1834 - 1860 гг. - педагогический институт; 1860 - 1867 гг. - педагогические курсы. Охарактеризована деятельность первого директора педагогического института при Университете св. Владимира М. А. Максимовича, ученого-энциклопедиста, естествоиспытателя, фольклориста, этнографа, историка. Определен вклад в развитие педагогики в Университете профессора С.С. Гогоцкого - первого разработчика и преподавателя педагогических учебных курсов. Указано, что в целом процесс поисков организации системы университетского педагогического образования в Украине исследуемого периода был достаточно противоречивым: дискутировались вопросы о целесообразности зачисления студентов на педкурсы лишь после окончания университета, о подчинении университету специальной педагогической гимназии т.д. Предложено содержание профессионально-педагогической подготовки этого периода представить по таким хронологически выстроенными направлениям: философско-педагогическом, религиозно-педагогическом, психолого-педагогическом, прагматично-педагогическом, профессионально обусловленным.

Розглянуто структуру та діяльність Інституту вищої освіти АПН України (ІВО АПН України) у справі нових підходів щодо методології, змісту, еволюції концепцій вищої освіти, розкриття спектра індивідуальних можливостей особистості. Висвітлено наукові фахові видання, видавничі проекти, науково-експериментальні програми, основні напрями наукових досліджень відповідно до профілю відділів ІВО АПН України. Обговорено співробітництво з іншими вищими навчальними закладами України у справі розробки вченими ІВО АПН України навчальних програм, методичних рекомендацій, навчальних посібників, підручників з нормативних та елективних навчальних дисциплін.

Рассмотрена структура и деятельность Института высшего образования АПН Украины (ИВО АПН Украины) в определении новых подходов к методологии, содержанию, эволюции концепций высшего образования, раскрытии спектра индивидуальных возможностей личности. Освещены научные профессиональные издания, издательские проекты, научно-экспериментальные программы, основные направления научных исследований в соответствии с профилем отделов ИВО АПН Украины. Обсуждено сотрудничество с другими высшими учебными заведениями Украины по проблемам разработки учеными ИВО АПН Украины учебных программ, методических рекомендаций, учебных пособий, учебников по нормативным и элективным учебным дисциплинам.

It is analyzed the structure and activities of the Institute of Higher Education APS Ukraine (IHE APS of Ukraine) in new approaches to methodology, content, evolution of concepts of higher education, the disclosure of the spectrum of individual features of personality. Are illuminated, scientific professionals, publishing projects, research, pilot programs, the main directions of scientific research in accordance with the profile parts IHE APS of Ukraine. Discussed cooperation with other educational institutions of Ukraine in the development of Ukrainian scientists IHE APS educational programs, guidelines, manuals, textbooks, regulatory and elective disciplines.

На основі документальної бази ЮНЕСКО періоду 1949 - 2010 рр. (фонди ООН НБУ імені В. І. Вернадського) здійснено логіко-системний аналіз міжнародного досвіду і перспектив розвитку ідей освіти дорослого населення та освіти впродовж життя. Зазначено, що в 1940-і роки освіта дорослих розглядалася в основному як додаткова освіта традиційного гуманітарного типу, що призначалася для людей з елементарним рівнем освіченості, а 1960-ті роки стали початком концептуалізації ідеї освіти дорослих впродовж життя, визначення перспектив її реалізації на міжнародному рівні. Охарактеризовано рішення щодо означеної проблеми Міжнародних конференцій ЮНЕСКО 1972 р., 1976 р., 1985 р., 1997 р., 2000 р., 2005 р., 2009 р., в яких, зокрема, констатується, що освіта і навчання мають здійснюватися впродовж життя, враховуючи вдосконалення, оновлення та отримання нових професійних знань і вмінь, з використанням будь-яких можливих засобів забезпечення права кожної людини на особистісний розвиток. Розкрито значення національних Тижнів освіти дорослих, які проходять щорічно в 52-х країнах світу відповідно до програмних документів. Засвідчено рівень реалізації цієї проблеми в Україні в контексті інтеграції до світового освітнього простору.

На основе документальной базы ЮНЕСКО периода 1949 - 2010 гг. (фонды ООН НБУ имени В. И. Вернадского) осуществлен логико-системный анализ международного опыта и перспектив развития идей образования взрослых и образования в течение всей жизни. Освещен уровень реализации данной проблемы в Украине в контексте интеграции в мировое образовательное пространство.

In this article international experience on the documental base of UNESCO (1949 - 2010) (the funds of UNO Vernadsky national library of Ukraine) and perspectives of development of ideas of adult population education and long life education are analyzed. There is a level of implementation of this problem in Ukraine in the context of integration to the world educational space.

На основе архивных документов раскрыты предпосылки, проанализировано развитие и разработана периодизация становления общепедагогической подготовки учителя в высших учебных заведениях Восточной и Центральной Украины периода XIX - первой четверти XX в.

Введено и обосновано понятие нового педагогического сознания как социальный феномен, доказано его обусловленность историко-педагогическим опытом, в частности, общепедагогической подготовкой учителя.