Проанализирована распространенность и заболеваемость желчнокаменной болезнью (ЖКБ) у подростков в Украине за 1997 - 2006 гг. Установлено увеличение заболеваемости ЖКБ (31,8 %) в целом по Украине: 2,9 случаев на 10 тыс. подростков в 2006 г. против 2,2 в 1997 г. Существуют значительные колебания в распространенности и заболеваемости ЖКБ в разных регионах Украины, что свидетельствует о необходимости дальнейшего анализа причин. Необходимо возвратиться к тотальной диспансеризации подростков с обязательным ежегодным проведением бесплатного ультразвукового обследования, которое позволит выявить патологические изменения в желчном пузыре (сладж, осадок и др.) и при условии своевременных профилактических мероприятий предотвратить развитие холелитиаза.

Вивчено фактори агресії та захисту в шлунковому вмісті у 93 хворих із запальними та ерозивно-виразковими захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, асоційованими з кандидозною інфекцією. Встановлено, що розлади в системі антифунгальної резистентності відбуваються за умов порушення бар'єрної функції шлунка: зниження синтезу сіалових кислот (на 49,9 %) і гексозамінів (на 36,6 %). Це є найбільш характерним для інвазивного кандидозу, асоційованого з секреторною недостатністю. Розпад полімерних структур гелю призводить до зменшення стійкості глікопротеїдів до дії кандид, що сприяє порушенню механізмів регенерації та формування патологічного процесу в слизовій оболонці шлунка.

Мета дослідження - вирішення актуальних питань взаємозв'язку клінічних та ендоскопічних аспектів кандидозу слизової оболонки (СО) верхнього відділу шлунково-кишкового тракту. Результати досліджень, проведених у 122 пацієнтів, надали змогу виявити превалювання диспептичного синдрому в пацієнтів із даною патологією, у цьому випадку в пацієнтів з ураженням стравоходу, інтенсивність синдрому абдомінального болю в 1,5 разу перевищує таку в групі лише з орофарингеальним кандидозом. Більш глибоке ураження СО асоціюється зі збільшенням частоти виявлення макроскопічних ознак запалення у стравоході, нальоту на язику, утруднення проходження їжі стравоходом, болю за грудниною у випадку відсутності впливу таких факторів, як шлунково-стравохідний і дуоденогастральний рефлюкси. Виявлено прямий взаємозв'язок макроскопічних ознак запалення та рубцевої деформації в цибулині дванадцятипалої кишки зі ступенем кандидозу. У цілому аналіз одержаних даних показав необхідність подальшого осмислення ролі опортуністичної інфекції у формуванні патологічних процесів і розвитку захворювань.

У хворих на неерозивну й ерозивну форми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) вивчено особливості секреторної функції шлунка. Встановлено, що послаблення замикальної функції нижнього стравохідного сфінктера, поєднаної з посилюванням агресивних властивостей шлункового вмісту, призводило до виникнення ерозивних уражень у хворих на ГЕРХ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.220.111.1 + Р413-2

Рубрики:

Дріжджові стоматити

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено сучасні дані щодо психосоматичної проблеми у медицині, і зокрема, світовий досвід вивчення порушень психологічної адаптації у хворих на гастроезофагеальну рефлексну хворобу (ГЕРХ), та результати власних досліджень. За допомогою застосованих психологічних тестів частота виявлення тривожності та депресивності у пацієнтів із ГЕРХ становила 100 і 91,2 % відповідно. Дослідження, проведені у віддаленому періоді, свідчать, що наявність психологічної дезадаптації у пацієнтів із ГЕРХ унеможливлює досягнення стійкої ремісії щодо основного захворювання та вимагає відповідної корекції.

Показано особливості стану слизової оболонки стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Показано, що застосування вузькоспектрального дослідження та збільшення надає можливість виявляти метаплазований циліндричний епітелій у стравоході, атрофію та кишкову метаплазію слизової оболонки шлунка, тобто використання ендоскопії зі збільшенням, хромоскопії та вузькоспектральної ендоскопії значно покращує якість огляду, скорочує час дослідження та число виконуваних біопсій.

Вивчено особливості клінічної симптоматики в пацієнтів із поєднаними захворюваннями - гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) і дисфункцією сфінктера Одді (СО). Дослідження проведено на 78 пацієнтах, які були розподілені на 3 групи залежно від характеру дисфункції СО. Такий підхід надав можливість зробити низку важливих висновків, які свідчать про обтяжливий вплив дисфунції жовчовивідних шляхів на перебіг ГЕРХ незалежно від форми дисфункції, що підтверджується зростанням частоти та інтенсивності основних симптомів диспептичного та больового синдромів.

Надано результати вивчення поєднаного перебігу захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту - гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) і дисфункції сфінктера Одді. У результаті проведеного дослідження показано, що показники pH-моніторингу в дистальному відділі стравоходу прямо пов'язані з наявністю клінічних проявів, характерних для ГЕРХ. Доведено, що зміни тонусу сфінктера Одді, незалежно від їх характеру, негативно впливають на перебіг ГЕРХ, обтяжуючи його.

У сучасну епоху внаслідок бурхливого зростання числа стресорних факторів особливо велике значення мають психотерапія та психофармакотерапія в комплексному лікуванні хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Психогенні нашарування відіграють провідну роль у клінічній картині захворювання та визначають зниження працездатності пацієнтів. Мета роботи - оцінити ефективність лікування з застосуванням психокорегувального засобу у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи, за наявності у них депресивних і тривожних проявів. Всі хворі були розподілені на дві групи: I група - 27 хворих, які одержували тільки комплексне базове лікування, II група - 25 пацієнтів, яким додатково до базисного лікування призначався тіоридазин, що є піперидиновим похідним фенотіазину та належить до групи нейролептиків. Обидві групи були репрезентативні за віком, тривалістю та перебігом захворювань. У всіх пацієнтів за допомогою шкали HADS виявлено тривожно-депресивні прояви. Для аналізу якості життя використано опитувальник SF-36. Ефективність терапії оцінювали через 14 діб. У результаті лікування в обох групах спостерігали покращання загального самопочуття на тлі зменшення больового та диспептичного индромів. За додавання психокорегувального засобу (тіоридазину) до базисно терапії відзначалися більш виражені позитивні зміни за інтенсивністю тривожно-депресивних проявів. Розподіл пацієнтів за рівнем тривоги та депресії після лікування виявив, що відсутність цих показників частіше відзначалась хворими II групи (в 2,6 і 1,5 разу відповідно). Проте в 4,6 і 3,7 разу більше встановлено випадків клінічно вираженої тривоги і депресії в групі пацієнтів, які не одержували тіоридазин. Різниця у балах між рівнем тривоги і депресії до та після лікування була в 4 рази більшою у хворих, які додатково одержували психокорекцію. Також у II групі спостерігалося більш значне покращання показника якості життя під час порівняння балів до та після лікування. Зроблено висновок, що включення до основної терапії тіоридазину за наявності депресивних і тривожних порушень у хворих на ГЕРХ, поєднану з дисфункцією жовчовивідної системи, підвищує клінічну ефективність фармакотерапії даної коморбідної патології.

Хронічний атрофічний гастрит (ХАГ) належить до передракових захворювань шлунка, на тлі якого часто спостерігаються кишкова метаплазія і дисплазія, а також частіше, ніж у здорових осіб, може виникати рак шлунка. Вивчити фактори ризику ХАГ та їх взаємозв'язок із вираженістю морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Під спостереженням перебували 120 пацієнтів із ХАГ. Усі хворі проходили ендоскопічне (із функцією NBI), морфологічне обстеження й анкетування за допомогою анкети, що була розроблена для хворих із ХАГ, із метою вивчення факторів ризику. Визначено значущі чинники розвитку передракових змін слизової оболонки шлунка, серед яких на перший план виступили показники, які характеризують гострий (r = 0,593) та хронічний стрес (r = 0,544), вживання надмірної кількості жарених (r = 0,636), копчених (r = 0,512) та маринованих (r = 0,591) продуктів, вік (r = 0,639), II групу крові (r = 0,651), онкоспадковість (r = 0,533), наявність дуоденогастрального рефлюксу (r = 0,524) та патології щитоподібної залози (r = 0,522). За результатами ендоскопічного (езофагогастродуоденоскопія) та морфологічного досліджень виявлено зменшення частоти Helicobacter pylori-інфікування із зростанням перебудовних змін слизової оболонки шлунка (атрофія - метаплазія - дисплазія). Висновки: установлено можливий вплив таких факторів ризику, як стрес, вік, група крові, спадковість, вживання надмірної кількості жарених, копчених та маринованих продуктів, захворювання щитоподібної залози та наявність дуоденогастрального рефлюксу, на розвиток ХАГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.201.1 + Р415.12

Рубрики:

Гастрити. Дуоденіти

Хвороби щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисбаланс взаємодії симпатичної і парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи призводить до вегетативної дисрегуляції серцевого ритму, наслідком якої є недостатня стійкість до стресів, порушення адаптації та виснаження захисних механізмів слизової оболонки шлунка. Мета дослідження - оцінити адаптаційний потенціал організму залежно від агресивних і захисних факторів шлункового соку. Було обстежено 71 хворого із патологією езофагогастродуоденальної зони з використанням PRECISE-діагностики. У шлунковому вмісті визначали рівень pH, пепсину, глікопротеїнів, фукози та сіалових кислот. Хворих було розподілено на 3 репрезентативні групи: I - 30 пацієнтів із грижею стравохідного отвору діафрагми; II - 20 хворих на ахалазію кардії; III - 21 пацієнт із ускладненим перебігом виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. 85,2 % пацієнтів мали дисбаланс симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної системи. Симпатичні механізми домінували в 71,3 % пацієнтів. У той же час більшість пацієнтів з ахалазією кардії мали ваготонію. Адаптаційний та компенсаторний механізми було виявлено після вивчення взаємозв'язку між факторами агресії та захистом слизової шлунка. При аналізі співвідношення агресивних і захисних факторів шлункового соку було виділено такі адаптаційно-компенсаторні варіанти: гіперреактивний - одночасне підвищення рівня факторів як агресії, так і захисту; компенсаторний - збільшення рівня агресивних факторів на фоні нормальних захисних показників; декомпенсаторний - підвищення рівня агресивних факторів одночасно зі зниженням рівня факторів захисту. Висновки: адапатаційнийпотенціал організму 85,2 % хірургічних хворих, переважно пацієнтів із грижею стравохідного отвору діафрагми та ахалазією кардії, за даними PRECISE-діагностики, визначений як знижений у вигляді зриву адаптації при декомпенсаторному варіанті співвідношення агресивних та захисних факторів шлункового соку.

Для оцінки впливу поєднаної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) та дисфункції сфінктера Одді на якість життя (ЯЖ) пацієнтів, пов'язану зі здоров'ям (ЯЖ ПЗ), неможливо використовувати такі відомі специфічні опитувальники, як GERD Health-Related Quality of Life Questionnaire, the Quality of Life in eflux and Dyspepsia, які пристосовані для оцінки ЯЖ лише при ГЕРХ і коморбідних захворюваннях (ГЕРХ і функціональна диспепсія). Не знайдено специфічного опитувальника для коморбідної патології ГЕРХ і дисфункції сфінктера Одді. Мета: вивчити ЯЖ ПЗ у пацієнтів із коморбідною патологією ГЕРХ і дисфункцією сфінктера Одді до та після лікування за допомогою неспецифічного опитувальника SF-36 і розробленого специфічного опитувальника для цих коморбідних захворювань. Обстежено 30 пацієнтів із коморбідними захворюваннями ГЕРХ і дисфункцією сфінктера Одді. Застосовано неспецифічний опитувальник SF-36 і розроблений специфічний опитувальник для цих коморбідних захворювань. Розроблено специфічний опитувальник для пацієнтів із коморбідною патологією ГЕРХ і дисфункцією сфінктера Одді та проведено його дослідження (зрозумілість запитань для пацієнтів, витрати часу на заповнення тощо). Всі пацієнти мали зниження ЯЖ ПЗ через коморбідні ГЕРХ і дисфункцію сфінктера Одді. Виявлено помірні або значні порушення активної діяльності пацієнтів і ритму життя внаслідок цих захворювань. У динаміці лікування в обстежених пацієнтів відмічалося вірогідне покращання ЯЖ ПЗ за всіма шкалами опитувальника SF-36: фізичне функціонування (PF, (77,1 +- 2,0) проти (71,4 +- 2,2)), роль фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності (RP, (52,1 +- 5,0) проти (30,6 +- 2,4)), фізичний біль (BP, (65,8 +- 1,2) проти (48,7 +- 2,1)), соціальне функціонування (SF, (69,5 +- 2,0) проти (50,8 +- 2,1)), ментальне здоров'я (MH, (68,5 +- 2,1) проти (49,8 +- 1,8)), роль емоційних проблем в обмеженні життєдіяльності (RE, (65,2 +- 4,7) проти (35,8 +- 3,7)), життєздатність (VT, (63,3 +- 2,1) проти (43,2 +- 2,2)), загальне здоров'я (GH, (58,1 +- 2,4) проти (46,1 +- 1,7) балу). Також відзначалося помірне або значне порушення активності та ритму життя внаслідок коморбідної патології ГЕРХ і дисфункції сфінктера Одді, однак після лікування ці вагомі показники ЯЖ ПЗ покращувалися в усіх хворих, до того ж більш позитивним ставало психоемоційне сприйняття існуючих хвороб. Встановлено, що всі пацієнти мали зниження ЯЖ ПЗ через коморбідні захворювання ГЕРХ і дисфункцію сфінктера Одді, яка у більшості хворих покращувалася після лікування.

Останнім часом зріс інтерес до взаємозв'язку між масою тіла (МТ) та захворюваннями органів травлення людини. Однак досі немає єдиної думки щодо розрахунку ідеальної МТ (ІМТ) людини та впливу її змін на захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Проаналізовано інтернет-ресурси (PubMed, Scopus, Web of Science, Medline та інші) за 1980 - 2020 рр. Наведено різні формули для діагностики ІМТ людини. Проведено порівняльний аналіз сучасних методів оцінки складу тіла. Проаналізовано можливості та переваги використання двоенергетичної рентгенівської денситометрії. Описано плюси та мінуси аналізу біоелектричного імпедансу для оцінки складу тіла. Наведені взаємозв'язки між МТ і захворюваннями органів травлення. Показано, що надмірна МТ та ожиріння пов'язані з розвитком захворювань травної системи, таких як функціональні розлади ШКТ, неспецифічні запальні захворювання кишечника, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стравохід Барретта, рак стравоходу, поліпоз і рак товстої кишки, гепатоцелюлярна карцинома, жовчнокам'яна хвороба, холангіокарцинома, рак підшлункової залози, неалкогольна жирова хвороба печінки та інші. Встановлено, що існують певні зв'язки між МТ і захворюваннями ШКТ. Збільшення або втрата МТ пацієнта опосередковано можуть свідчити про наявність патології ШКТ, що необхідно брати до уваги клініцистам при призначенні діагностичних заходів.

Наведено клінічний випадок рефрактерної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у пацієнтки з неалкогольною жировою хворобою печінки та морбідним ожирінням. Пацієнтка віком 38 років звернулась у клініку зі скаргами на печію до 5 - 6 разів на день, інші прояви больового та диспептичного синдромів. При дообстеженні було діагностовано морбідне ожиріння, рефрактерна ГЕРХ з ерозивним езофагітом та стеатоз печінки. Було розроблено комплекс лікувальних заходів, що містив модифікацію способу життя, прийом інгібіторів протонної помпи та препаратів урсодезоксихолевої кислоти. За період спостереження - 16 міс. - поступове зниження маси тіла супроводжувалось зменшенням частоти печії. У результаті пацієнтка втратила 49 кг маси тіла. При контрольному інструментальному дослідженні спостерігалась позитивна динаміка щодо показників сонографічного та ендоскопічного досліджень, зменшення жорсткості печінки за даними еластографії. Наведено огляд літератури щодо зв'язку ожиріння, стеатозу та рефлюксної хвороби. Висновок: ожиріння та пов'язана з ним жирова хвороба печінки можуть бути додатковими факторами розвитку рефрактерної ГЕРХ, а суттєве зниження маси тіла призводить як до регресування ГЕРХ, так і до поліпшення показників, що характеризують структурний стан печінки.

Медикаментозне походження патології печінки має розглядатись у випадках гострого гепатиту, коли всі інші чинники виключено. Уже декілька десятиріч анаболічні стероїди розглядаються не тільки як засіб лікування хвороб на кшталт гіпогонадизму, саркопенії, гіпотрофії в онкологічних пацієнтів, апластичної анемії тощо, але і як чинник гострої печінкової недостатності, небезпеки розвитку новоутворень печінки і навіть раптової смерті. Становище ускладнюється тим, що анаболічні стероїди все частіше використовуються не за медичними показаннями, а як засіб досягти ідеальної форми тіла відповідно до нав'язаних ззовні уявлень. У роботі наведено клінічний випадок раніше здорового 25-річного чоловіка, у якого через 2 міс. вживання синтетичного похідного тестостерону - станозололу - розвинувся гострий медикаментозний гепатит. Ретельний клінічний пошук надав змогу виключити інші чинники гострої печінкової недостатності. Пацієнта було проліковано у стаціонарі й виписано з поліпшенням, але поступова нормалізація показників цитолітичного й холестатичного синдромів зайняла декілька місяців. Клініцисти мають бути обізнані щодо можливості розвитку токсичного медикаментозного гепатиту в чоловіків, які займаються культуризмом, і проводити ретельний збір анамнезу щодо приймання пацієнтами харчових добавок, які можуть містити похідні андрогенів.