Всебічно вивчено структуру, семантику, мотивованість зоонімів, їх концептуалізацію та катетеризацію у ментальних лексиконах носіїв української, англійської та російської мов. Описано специфіку зоонімної лексики у мові та мовленні з урахуванням структурних та семантичних особливостей. Розроблено денотатно-номінативну класифікацію двох рівнів специфікації з термінуванням необхідних наукових понять та вдосконалено структурну класифікацію зоонімної пропріальної лексики з огляду на специфіку предмета дослідження. Висвітлено мотиваційну структуру зооніміконів трьох мов з встановленням як універсальних, так і етноспецифічних рис. З'ясовано форми та особливості функціонування зоонімів у ментальному лексиконі індивіда та виявлено способи організації зоонімів у ментальному лексиконі у фрейми та субфрейми рекурсивної природи. За допомогою вільного асоціативного експерименту сформовано та охарактеризовано асоціативне поле зоонімічних концептів. Виокремлено гештальтні ядра асоціативних полів зоонімів, за допомогою яких уточнено структуру індивідуального та загальномовного зоонімічних фреймів та визначено спільне та відмінне зоонімічних фреймів у носіїв англійської, української та російської мов.

Проведено аналіз результатів вільного асоціативного експерименту, який було проведено на матеріалі української, англійської та російської мов. Виокремлено типи реакцій, сформовано структуру асоціативного поля зоонімів-стимулів, встановлено асоціативні гештальтні ядра аналізованих власних назв.

Проаналізовано асоціативне поле зоонімів, що і становить об'єкт дослідження. Предмет дослідження - структура асоціативного поля узуальних зоонімів. Матеріал дослідження - результати вільного асоціативного експерименту, який проведено із залученням 30 інформантів-носіїв англійської , української та російської мов. У дослідженні поєднуються методика аналізу асоціативних реакцій О. Ю. Карпенко та методика виокремлення семантичних гештальтів асоціативного поля Ю. М. Караулова.

Досліджено організацію зоонімів у ментальному лексиконі носіїв англійської, української та російської мов. Проведено й проаналізовано результати вільного асоціативного експерименту зі встановлення структури асоціативного поля узуальних, віртуальних й сакральних зоонімів.

Проаналізовано реалізації зоонімів у царині сакральності. Сакральна складова мовної картини світу є первинною основою існування індивіда, за зразком якої відбувається протиставлення священного та людського. Мета статті - аналіз та опис сакральної складової скрипту індивідуального зоонімічного фрейму за даними асоціативного ономастичного експерименту. Об'єктом дослідження є зооніми, що становлять собою певний компонент картини світу. Предметом дослідження вважаємо структурно-семантичні та когнітивні особливості буття зоонімів у мові, мовленні та ментальному лексиконі носіїв англійської, української та російської мов. Орієнтація сучасної ономастики на виділення та дослідження механізмів репрезентації знань, а також міждисциплінарний характер лінгвістичних студій визначають актуальність порушеної проблеми.

Запропоновано загальну класифікацію власних назв взагалі або ж окремих онімічних розрядів за мотиваційними параметрами. Мотивована власна назва має прозору семантичну структуру завдяки своїй твірній основі, вибір якої зумовлено екстралінгвальною причиною, обраною шляхом лінгвопсихоментальної операції, яка базується на певній закономірності відносин між змістом і формою мовної одиниці. Мета розвідки - встановити та виокремити мотиваційні параметри власних назв взагалі або окремого онімічного розряду, пильна увага приділена зоонімам. Виокремлємо класифікацію зоонімів, яка розподіляє власні назви тварин на реально мотивовані, умовно мотивовані та немотивовані, причому мотивованість у даному випадку розуміється як риса іменувань, які виникають природним шляхом, бо базуються на реальних особливостях тварини прямо або метафорично. Методи і матеріал дослідження. Матеріалом дослідження послугували зоонімні одиниці, які склали стимули для проведення асоціативного ономастичного експерименту, в якому онімізуються лексичні одиниці на позначення ознак тварин: було обрано по 50 україно-, російсько- та англомовних реципієнтів, причому кожному реципієнтові було запропоновано назвати п'ять будь-яких тварин, надати їм імена та пояснити, чому саме такий зоонім було обрано. Результати. Загальні результати нашого дослідження вказують на те, що процеси онімізації (284) та трансонімізації (468) становлять основними тенденціями щодо зоономінаційної рушійної сили досліджуваних мов. Зіставлення результатів експерименту, який було проведено з носіями трьох мов, дозволяє зробити припущення щодо універсального характеру цієї тенденції, хоч процентне співвідношення показників російсько- та англомовного експериментів є більш драматичним. Висновки: мотивована власна назва має прозору семантичну структуру завдяки своїй твірній основі, вибір якої зумовлено екстралінгвальною причиною, обраною шляхом лінгвопсихоментальної операції, яка базується на певній закономірності відносин між змістом і формою мовної одиниці. Базуючись на результатах вільного асоціативного експерименту можемр стверджувати, що основною рушійною силою під час зоонімотворчої діяльності є трансонімізація, яка превалює над процесом онімізації.