Розглянуто питання необхідності введення гендерного компонента до освітнього стандарту вищої школи. Стверджується нагальна потреба корегування стандарту вищої педагогічної освіти з урахуванням гендерної складової.

Визначено головні тенденції становлення та розвитку гендерної теорії в освіті. Проаналізовано теоретичний і практичний досвід впровадження гендерного знання в освітньо-виховний процес. Розроблено концепцію гендерної освіти та виховання учнівської молоді відповідно до завдань і перспектив розвитку національної системи освіти в Україні. Доведено, що провідною особливістю гендерної теорії є її міждисциплінарність. Складність самого феномена "гендер" зумовила його всебічний розгляд системою наук, які безпосередньо пов'язані з проблемами існування людини. Тому сучасна теорія гендеру має своє філософське, політико-правове, соціально-економічне та психологічне обгрунтування, що базується на теоретичних засадах відповідних наук. Ці теорії допомагають розглядати гендер як багатовимірне утворення, яке одночасно виступає як процес, структура та система стратифікації. Показано, що гендерний підхід в освіті - це новітня стратегія навчання та виховання молоді, заснована на розумінні рівності прав і можливостей у набутті освіти, гармонійному розвитку та самореалізації особистості.

Розглянуто основні підходи до визначення сутності статевого виховання/освіти, що сформовані у педагогіці на початок ХХІ ст. На основі розглянутих концепцій обґрунтовано положення про концептуальну відмінність статевого виховання/освіти та виховання/освіти гендерної. Зроблено висновки, що статеве виховання має концептуальні розходження із вихованням гендерним, яке визнає існування статевих відмінностей чоловіка/жінки, але спрямоване на повноцінне розкриття особистості учнів (хлопчика та дівчинки), за рахунок їх гармонійного розвитку, тобто збалансування саме інструментальних та експресивних рис особистості.

Рассмотрены основные подходы к определению сущности полового воспитания/образования, которые сформированы в педагогике на начало ХХІ в. На основании представленных концепций обоснованы положения о концептуальном отличии полового воспитания/образования и воспитания/ образования гендерного. Сделаны выводы, что половое воспитание имеет концептуальные расхождения с воспитанием гендерным, которое признает существование половых отличий мужчины/женщины, но направлено на полноценное раскрытие личности учащихся (мальчика и девочки) за счет их гармоничного развития, то есть сбалансирования именно инструментальных и экспрессивных черт личности.

Вперше відтворено цілісну картину гендерної освіти та виховання учнівської молоді в навчальних закладах України в досліджуваний період з урахуванням становлення та розвитку гендерної теорії в педагогіці та загальнонауковому дискурсі. Встановлено періодизацію цього процесу: І етап - підготовчий (кінець 1970-х - 1990-ті рр.); II етап -інституалізаційний (кінець 1990-х рр. - 2005 р.); III етап - апробаційний (2005 р.- дотепер). Вперше виявлено провідні тенденції розвитку теорії та практики гендерної освіти учнівської молоді в даний період, зокрема: демократизацію освітньої системи України та поступове впровадження гендерних ідей до вітчизняної системи освіти; наявність суттєвих розбіжностей у розумінні науковцями методологічних засад гендерної освіти учнівської молоді, що ускладнює практичне впровадження гендерної ідеології в освіту. Уточнено термінологічний апарат гендерної проблематики в освіті та предметну галузь гендерних досліджень у педагогіці. Удосконалено методику проведення гендерної експертизи нормативно-правової бази вітчизняної системи освіти, на підставі якої сформульовано висновок про те, що сучасна система освіти України все ще перебуває під дією прихованого навчального плану щодо відтворення наявних (домінаторних) гендерних відносин у суспільстві та потребує грунтовного розроблення сучасної концепції освіти й виховання з обов'язковим урахуванням гендерного компонента. Набули подальшого розвитку положення про гендерну освіту та виховання як обов'язкову складову євроінтеграційного процесу реформування вітчизняної освітньої системи та як одну із засад сталого розвитку сучасного суспільства, повноцінного розвитку особистості. Удосконалено рекомендації щодо гендерного збалансування вітчизняної системи освіти учнівської молоді.

Розкрито теоретико-методологічні засади становлення й розвитку особистості в просторі культури. Проаналізовано культуротворчу функцію сучасного юнацтва у просторі взаємодії людини та культури. Досліджено ментальний образ особистісної надійності у студентської молоді. Викладено аспекти складової культури особистості: наукові розвідки щодо обгрунтування змісту, структури, функцій. Висвітлено передумови становлення ергономічної культури в Україні. Розкрито зміст і структуру інтелектуальної культури. Визначено фактори активізації етнокультурної освіти й виховання молоді. Викладено методику формування інтелектуальної культури майбутнього вчителя. Визначено шляхи формування професійної культури майбутніх менеджерів у системі професійної підготовки.

Проаналізовано світову практику впровадження ґендерної теорії в освіту країн Західної Європи та Північної Америки щодо введення ґендерної освіти в навчальний процес. Відзначено, що ґендерну проблематику досліджують наукові центри, освітні департаменти та відділення; програми з жіночої, ґендерної проблематики запроваджені в більшості закордонних університетів. Наголошено, що країни з розвиненою демократією нині мають значний теоретико-методичний доробок із упровадження ґендерної теорії на різних освітніх рівнях і зосереджені на питаннях, які мають глобально-цивілізаційний характер. Аргументовано, що вивчення досвіду інших країн щодо запровадження ґендерного компонента в освіту доводить, що ґендерна освіта та виховання є необхідним складником загального процесу демократизації суспільства й запорукою існування суспільства рівних прав і рівних можливостей.

Проанализирована мировая практика внедрения гендерной теории в образование стран Западной Европы и Северной Америки по введению гендерного образования в учебный процесс. Отмечено, что гендерную проблематику исследуют центры, образовательные департаменты и отделения; программы по женской, гендерной проблематике введены в большинстве зарубежных университетов. Отмечено, что в странах с развитой демократией сейчас имеют значительные теоретико-методические наработки по внедрению гендерной теории на разных образовательных уровнях и сосредоточены на вопросах, которые имеют глобально-цивилизационный характер. Аргументировано, что изучение опыта других стран по внедрению гендерного компонента в образование доказывает, что гендерное образование и воспитание является необходимой составляющей общего процесса демократизации общества и залогом существования общества равных прав и равных возможностей.

World practice of implementing gender theory into education of Western European and Northern American countries regarding introduction of gender education into educational process is analyzed. It is noted, that the gender issues are being researched by science centers, educational departments and units; curriculums on female, gender issues are implemented in majority of foreign universities.

Висвітлено проблеми фахової підготовки у педагогічних ВНЗ України у XX ст. Досліджено історико-теоретичні та науково-практичні аспекти розвитку вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки. Висвітлено роль персоналій, зокрема, В. Іконнікова, Н. Волошиної, А. Макаренка у розвитку педагогічної науки та практити. Розглянуто особливості педагогічної думки кінця XIX - початку XX ст. про домінантний суб'єкт статевого виховання. Увагу приділено проблемам становлення та розвитку медико-біологічної підготовки студентів.

Висвітлено концептуальні положення про права людини у контексті соціально-педагогічних категорій і потреб. Розкрито зміст базових технологій соціально-педагогічного захисту прав людини. Увагу приділено правам людини під час війни та збройного конфлікту. Акцентовано на урахуванні права війни (збройного конфлікту) після припинення війського конфлікту. Розкрито значення механізмів захисту прав людини. Висвітлено діяльність міжнародних організацій захисту прав людини. Наведено рівні та критерії сформованості гендерної толерантності.

Розглянуто актуальні проблеми входження України до європейського освітнього простору, зокрема такі питання, як: трансформації освітньо-наукового простору вищої школи у викликах сьогодення; концепція освіти впродовж життя; професійна підготовка фахівців у контексті інтернаціоналізації освітніх систем; розвиток відкритого освітньо-виховного середовища вищої школи; компетентнісний підхід у проєктуванні та впровадженні інноваційних освітніх технологій; академічний капіталізм; принцип автономії в управлінні ЗВО; неформальна й інформальна освіта як ресурс розвитку особистості. Описано перспективні нооінновації в розвитку освітньо-наукової сфери України в постпандемічну нооепоху. Окреслено наукові орієнтири створення структурно-функціональної моделі неперервної підготовки вчителів початкової школи до професійної діяльності. Проаналізовано сучасний стан підготовки майбутніх соціальних працівників до соціалізації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування у ЗВО України. Розглянуто сучасні методи розвитку вокальних компетенцій студентів мистецьких факультетів на прикладі вітчизняного та зарубіжного досвідів.

Визначено теоретико-методологічні засади системи неперервної підготовки вчителів початкової школи до роботи в умовах інклюзивного навчання. Висвітлено етапи її розвитку. Створено авторську концепцію та структурно-функціональну модель системи неперервної підготовки вчителів початкової школи до роботи в умовах інклюзивного навчання. Запропоновано систему роботи щодо впровадження у практику закладів вищої освіти технології формування професійної готовності вчителів початкової школи до роботи в умовах інклюзивного навчання.