Встановлено, що індивідуальні відмінності учнів загальноосвітньої школи передусім визначаються інтелектуальними та творчими здібностями. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено, що виявлення зазначених здібностей під час комплектування профільних класів можливе за умови застосування спеціальних діагностичних методик та є необхідним для здійснення індивідуалізації навчально-виховного процесу. Розроблено й апробовано експериментальну технологію діагностування інтелектуальних і творчих здібностей, яка дозволяє на основних перехідних етапах розвитку дітей - від молодшого до середнього, та від середнього до старшого шкільного віку - визначити рівень розвитку здібностей, їх предметну спрямованість, індивідуальні особливості сприйняття та переопрацювання інформації, а також індивідуальний тип взаємозв'язку творчих та інтелектуальних здібностей.

Проведено понятійно-термінологічний аналіз категорії "освітнє середовище". Розглянуто особливості формування у старшокласників базових понять як одного із елементів освітнього середовища профільної школи. Викладено історичний аспект появи та розвитку професійної орієнтації. Запропоновано концептуальні підходи до соціально-професійної орієнтації учнів. Проведено порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду соціально-професійної орієнтації учнів. Викладено соціально-педагогічні аспекти трудового виховання та професійної орієнтації учнів за умов профільної школи. Подано теоретичне обгрунтування підходів до використання психодіагностичного інструментарію для профорієнтаційної роботи. Наведено сучасні методи вивчення особистості старшокласників з метою профорієнтації.

Подано сукупність взаємозв'язаних способів, а також прийом і проведення навчально-виховної роботи за допомогою інформаційного простору, спрямованого на вирішення проблем підготовки старшокласників до життя та праці. Наведено формування освітньо-виховного простору із врахуванням суспільної та соціально-економічної спрямованості. Викладено формування соціально-професійно зорієнтованого освітньо-виховного простору, формування та використання навчально-виховного комплекту для старшої школи та періодичності його корегування залежно від напрямів і динаміки розвитку. Розглянуто особливості використання Інтернет-технологій в освітньому середовищі профільної школи. Подано визначення базових і спеціальних знань та вмінь з метою формування компетентностей. Висвітлено особливості організації професійної орієнтації старшокласників за умов освітнього середовища профільної школи.

Обгрунтовано поняття компетентності в працях Дж. Равена та поставлені ним задачі для освіти: навчити учителя по-новому побачити можливості кожної дитини, використовуючи нові підходи до навчання. Метою освіти виставити розвиток особистості учня. Методи навчання та формування компетентностей учня мають відповідати його схильностям та інтересам, необхідно тісне співробітництво з сім'ями учнів. Головну роль у формуванні компетентностей відведено розвивальному середовищу. Розглянуто результати наукового експерименту в школах України, у результаті якого отримано відомості про наявність умов для розвитку особистості учня в навчальному закладі та в сім'ї. Запропоновано ознайомитися з аналізом факторів, які перешкоджають створенню розвивального середовища.

Проаналізовано проблеми сучасного суспільства, які могла б розв'язати освіта за наявності чітких задач від держави, як замовника на формування особистості учня, підготовку його до професійної та особистісної самореалізації. Розроблено структуру допрофесійної підготовки, обгрунтовано її етапи, науковий супровід і методичне забезпечення. Проаналізовано наявність організаційно-педагогічних умов для забезпечення допрофесійної підготовки, створення розвивального середовища та необхідність у кваліфікованих педагогічних кадрах.

Зазначено, що важливою ланкою в освіті стає створення психологічних умов, коли учень зможе чітко розуміти власні цілі та завдання в освітньому процесі. Забезпечувати якісний освітній процес мають професійно компетентні вчителі. Звернено увагу на відсутність критеріїв в оцінюванні компетентності вчителя, недостатню розробленість питання, якими саме особистісними якостями він має вололіти. Визначено, які вчитель повинен мати професійні характеристики та які конкретні функції виконувати, які формувати компетентності в учнів. Подано узагальнений портрет учителя. Проаналізовано психологічні якості, що дають змогу з'ясувати ступінь його готовності до забезпечення компетентнісно-орієнтованого навчання. Результати дослідження надають можливість розробити реальну програму підготовки професійних педагогічних кадрів.

Розглянуто проблему сутності компетентності в освітній галузі. Вчителі, психологи та адміністрація ЗЗСО не мають інструментарію для реалізації проекту формування компетентностей учнів, попри те, що перед ними виникло це завдання. Не існує моделі впровадження компетентнісно-орієнтованого навчання, відсутня структура особистості учня, програма розвитку його природних здібностей і врахування власних цінностей та поглядів в освітньому процесі. У науковій літературі визначення компетентності має розбіжності. Закладено основи психологічних досліджень у педагогічній практиці, визначено їх роль та місце в компетентно-орієнтованій освіті. На думку автора, психологічні дослідження дозволять учителю скласти знаннєву і особистісну характеристику на кожного учня. Це дасть змогу вивчити його можливості до засвоєння нового матеріалу, запам'ятовування, заучування та самоосвіти. Наявність творчих здібностей та їх варіації можуть бути використані в підготовці до занять, та пошуку нових форм і методів викладання. Спрямованість особистості та її цінності допоможуть у побудові концепції виховної діяльності. Автор упевнений в тому, що психологічний складник освітньої системи формування компетентностей є важливим і становить підгрунтя цього процесу.