Проведено обстеження 107-ми хворих на ревматоїдний артрит (РА), яке включало визначення антигенів цитомегаловірусу (ЦМВ) і вірусів герпесу І та ІІ типів (ВГ) у мононуклеарних лейкоцитах (МЛ) крові, антитіл до ЦМВ і ВГ у плазмі крові, проведення реакції бласттрансформації МЛ з ФГА і КонА, вивчення спонтанного апоптозу МЛ і здатності МЛ до Fas-індукованого апоптозу. Встановлено підвищення частоти персистенції ЦМВ і ВГ у МЛ хворих на РА, що супроводжується вищими показниками проліферативного відгуку МЛ на ФГА та виразнішим зниженням здатності МЛ до Fas-індукованого апоптозу, а також корелює з тяжчим перебігом РА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-43 + Р410.030-43

Рубрики:

Бронхіальна астма

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-54

Рубрики:

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) - це одна з найбільш поширених патологій серед різноманітних захворювань органів грудної клітини. Але багато з симптомів можуть зустрічатися як при ГЕРХ, так і при інших захворюваннях близько розташованих органів. Розглянуто основні езофагеальні й екстраезофагеальні симптоми, надано увагу діагностичним критеріям, завдяки яким можна поставити правильний діагноз.

Зазначено, що гастроезофагеальна рефлюксна хвороба - поширене захворювання. Основу лікування становить кислотознижувальна терапія. Препаратами вибору є інгібітори протонної помпи. Наведено результати порівняльного дослідження ефективності лікування 62-х пацієнтів, хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, які вживали пантопразол (Пульцет) і омепразол. Одержані дані свідчать про переваги пантопразолу щодо швидкості й повноти терапевтичного ефекту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-5

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба - дуже поширене захворювання. Основу лікування становить кислотознижувальна терапія. Препаратами вибору є інгібітори протонної помпи. Наведено результати порівняльного дослідження ефективності лікування 62 пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою за допомогою пантопразолу ("Пульцет") і омепразолу. Одержані дані свідчать про переваги пантопразолу щодо швидкості й повноти терапевтичного ефекту.

Представлен анализ этиологических и патогенетических механизмов формирования хронического рецидивирующего стоматита у больных целиакией. Показано, что автоиммунная агрессия на глютен может стать причиной часто рецидивирующих афт на слизистой оболочке ротовой полости. Условием для развития рецидивирующего афтозного стоматита у больных целиакией является снижение секреторного IgA в ротовой жидкости и сыворотке крови. Исключение целиакии при наличии рецидивирующего афтозного стоматита должно стать обязательным в практике врача-стоматолога.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-4

Рубрики:

Бронхіальна астма

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-21

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР-6КРИ)026.241,2

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202-37 + Р413-1

Рубрики:

Бронхіальна астма

Хвороби системи травлення, печінки

Шифр НБУВ: Ж24000 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогодні в Україні до 73,3 % усіх летальних випадків припадає на три класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. Перше місце посідають хвороби системи кровообігу (30,67 %). При цьому більше третини становлять хворі на артеріальну гіпертензію (АГ). Серед жителів міст цей показник становить 30 %, у сільській місцевості - 36 %. Водночас АГ є вагомим фактором ризику ішемічної хвороби серця (ІХС). Згідно з останніми офіційними даними, поширеність комбінації АГ та ІХС серед дорослого населення становить 63,3 % випадків, захворюваність - 58,8 %. Мета дослідження - вивчення впливу молсидоміну (синднофарму) на показники центральної гемодинаміки та на порушення толерантності до фізичних навантажень у пацієнтів з АГ II стадії без явних клінічних ознак ІХС. У дослідження було включено 100 хворих на АГ II стадії без явних симптомів стабільної хвороби коронарних артерій. Середній вік пацієнтів становив 59,2 +- 1,7 року. Усім хворим на початку дослідження та після проведеного лікування проводили обстеження, передбачене сучасними стандартами курації пацієнтів з АГ. Оцінювали результати велоергометри, добового моніторування ЕКГ та ехокардаографії. Було проведено стандартну терапію згідно з національними рекомендаціями. Хворим першої групи додатково до основного лікування був призначений сиднофарм у дозі 2 мг двічі на добу протягом 3 тиж. Під час проведення добового моніторування ЕКГ виявлено, що 46 (92 %) хворих 1-ї групи та 44 (88 %) пацієнтів 2-ї групи мали напади "безбольової ішемії": від 1 до 3 нападів протягом доби, тривалістю до 4 хв максимально. В обох групах до лікування переважали пацієнти з низькою та середньою толерантністю до фізичних навантажень (за результатами ВЕМ) та порушеннями діастолічної функції лівого шлуночка (ЕХоКГ). Після обстеження пацієнтам було призначене лікування протягом 3 тиж. Хворі 1-ї групи одержували базову терапію згідно зі стандартами лікування. Окрім основної терапії цим пацієнтам було додатково призначено сиднофарм у дозі 2 мг двічі на добу. Заключення: застосування у схемі лікування сиднофарму по 2 мг двічі на добу має позитивний вплив на прояви ішемії у пацієнтів з АГ II стадії. На тлі сиднофарму суттєво зменшилася кількість нападів "безбольової ішемії" у порівнянні з пацієнтами 2-ї групи. Результати дослідження свідчать, що у пацієнтів 1-ї групи, які одержували додатково сиднофарм до базової терапії, показники толерантності до фізичних навантажень були кращими. Кількість хворих, які досягли навантаження у 100 Вт на 50 % була більшою (1-а група - 46 %, 2-а група - 26 %). Також серед пацієнтів 1-ї групи не було жодного, хто б зупинився на потужності 50 Вт, у той час як у 2-й групі таких хворих було 10 %. Отже, стабілізація артеріального тиску у пацієнтів з АГ 2 ступеня підвищує толерантність до фізичних навантажень, але, застосовуючи сиднофарм, можна досягнути значно кращих результатів навіть за стислий термін. Враховуючи одержані дані, доцільно рекомендувати застосовувати сиднофарм у пацієнтів з АГ II стадії навіть за відсутності клінічних проявів стабільної хвороби коронарних артерій.