Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.23 + В371.236 + В375.143

Рубрики:

Шаруваті пластмаси на основі гетероланцюгових полімерів

Кристалізація рідин. Ріст кристалів з рідин

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л713.22

Рубрики:

Поліаміди. Амідопласти

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

За допомогою методу ДСК вивчено вплив карбонанотрубок на кінетику ентальпійної релаксації полістиролу (ПС). Показано, що зменшення енергії активації та характеристичних часів релаксації нанокомпозита (НК) є результатом підвищення мобільності макромолекул ПС, що підтверджується зменшенням температури склування НК.

Полівініліденфторид (ПВДФ) і його суміші з поліаніліном (ПАНІ), допованим додецилбензосульфатною кислотою, досліджено в режимі стандартного диференційного сканувального калориметра за постійної швидкості охолодження з розплаву. Аналіз параметрів нуклеації, одержаних із швидкісних залежностей екзотерм кристалізації, виявив збільшення бар'єру нуклеації ПВДФ у бінарній композиції, в просторі між сусідніми "паличками" ПАНІ, які утворюють нескінченний кластер провідності, що відповідає сильному обмеженню транспорту сегментів ланцюгів ПВДФ через поверхню розділу кристал/розплав.

Досліджено вплив кількості хелату міді (2+) на теплофізичні властивості та термостійкість модифікованих металокомплексом сітчастих поліуретанів. Виявлено, що зі збільшенням кількості координаційного модифікатора в поліуретані від 0,5 до 5,0 % мас. спостерігається тенденція до зростання температури склування і розширення інтервалу склування, а також помітне зростання стрибка теплоємності і рівня гетерогенності системи. Активаційні параметри стадій інтенсивної термоокисної деструкції металовмісних сітчастих поліуретанів корелюють з кількістю введеної у полімер сполуки металу.

Наведено результати експериментальних і розрахункових досліджень теплофізичних характеристик частково-кристалічного поліетилену та нанокомпозитів, які містять від 0,3 до 2,5 мас. % технічного вуглецю та нанокомпозитів, які містять від 0,2 до 1,5 мас. % вуглецевих нанотрубок. Висвітлено основи теорії ефективного середовища та теорію перколяції та як вони корелюють з експериментальними даними. Вивчено особливості впливу структури полімерних композитів на їх теплофізичні властивості. Зроблено порівняльний аналіз провідності композицій залежно від геометрії та розмірів наповнювача.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г522.1

Рубрики:

Кристалічні структури неорганічних сполук

Шифр НБУВ: Ж26618 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методу диференціальної сканувальної калориметрії вивчено вплив вуглецевих нанотрубок (ВНТ) на кінетику ентальпійної релаксації поліметилметакрилату (ПММА). Запропоновано удосконалену феноменологічну модель для опису структурної релаксації аморфних полімерів в області склування. Одержані кінетичні параметри релаксації ентальпії для чистого ПММА та нанокомпозитів, що містили від 0,2 до 2 мас. % ВНТ. За змінами кінетичних параметрів релаксації встановлено факт утворення нескінченного кластера ВНТ. Вивчено особливості впливу структури полімерних композитів на їх теплофізичні властивості.

За допомогою методу диференційної сканувальної калориметрії досліджено вплив нанотрубок на механізм та структуроутворення композитів. Показано, що частинки карбонанотрубок є активними нуклеаційними агентами для кристалізації поліпропілену, яка відбувається за механізмом натягнутої матриці і створює структуру у вигляді дрібномасштабних кристалітів з великою питомою поверхнею. Зазначено, що за вмісту карбонанотрубок 1 - 2 мас.% створюються найкращі умови для кристалізації.

Наведено результати експериментальних і розрахункових досліджень теплопровідності поліметилметакрилату та композитів, які містять аеросил, вуглецеві нанотрубки, оксид заліза та дисперсні частинки алюмінію. Встановлено, що у досліджуваних системах спостерігається типовий перколяційний перехід. Показано, що за допомогою моделі МакЛахлана можна точно прогнозувати значення коефіцієнта теплопровідності для полімерних композитів.

Наведено результати експериментальних досліджень і теоретичного аналізу теплопровідності композитів на основі термопластичних полімерів та частинок алюмінію. Виявлено, що досліджувані системи виявляють перколяційну поведінку. Встановлено, що для композитів, наповнених частинками алюмінію, спостерігається ефект подвійної перколяції. Запропоновано комбіновану перколяційну модель, яка з великою точністю описує концентраційну поведінку теплопровідності та враховує два перколяційні переходи.

Наведено результати аналізу перспективності використання полімерних мікро- і нанокомпозитів для виготовлення газо-газових теплообмінників. Запропоновано дані зіставлення характеристик теплообмінних поверхонь з полімерних композитів з відповідними показниками для традиційно застосовуваних поверхонь.

Наведено результати досліджень закономірностей структуроутворення під час кристалізації полімерного мікрокомпозиту на основі поліетилену, наповненого мікрочастинками алюмінію. Наведено дані порівняльного аналізу механізмів структуроутворення у разі застосування різних методів одержання композитів.

Використовуючи метод імпедансної спектроскопії проведено дослідження особливостей електропровідності систем на основі сітчастих поліетеруретанів та вуглецевих нанотрубок в залежності від температури. Встановлено, що концентраційна залежність електропровідності проявляє перколяційну поведінку. Виявлено, що електропровідність досліджуваних систем у інтервалі температур від 300 до 400 К зростає більш ніж у 40 разів. Показано, що досліджувані системи є перспективними терморезистивними матеріалами для створення сенсорів температури.

Неізотермічна кристалізація чистого ізотактичного гомополімеру поліпропілену і нанокомпозитів, що містять 0,2 - 1,0 % аеросилу, досліджено за допомогою стандартного методу ДСК за охолодження систем із розплаву з постійною швидкістю. Аналіз параметрів кристалоутворення, одержаних із залежностей швидкості охолодження і площ під екзотермами кристалізації, показав збільшення бар'єру кристалоутворення для ламелярної кристалізації поліпропілену у просторі між сусідніми наночастинками нескінченного кластера нанокампозиту, що відповідає сильному обмеженню транспорту сегментів ланцюга поліпропілену в області кристал/розплав. На підставі даних , одержаних за валової кристалізації нанонаповненого поліпропілену, підтверджено припущення, що кристалізація відбувається за двома механізмами: початкової кристалізації (незбуреної) і вторинної (збуреної, обмеженої).

За допомогою диференціальної скануючої калориметрії та ІЧ-спектрів при різних температурах проведено дослідження твердофазного переходу в системі силікагель - 1-октадецен. Використовувались силікагелі марок KSK 2.5, Silica Gel 60, KSS 4, які мають різні характеристики поверхні. Показано, що температура твердофазного переходу систем силікагель - 1-октадецен лінійно залежить від відношення площі до об'єму пор. За допомогою термодинамічної моделі плавлення кристалів у порах розраховані енергетичні характеристики поверхневого шару нанокристалів.

Реалізація освітніх реформ в Україні обумовлює необхідність модернізації професійної підготовки педагогічних працівників. Дисбаланс між суспільним запитом на висококваліфікованих педагогічних працівників та застарілою системою педагогічної освіти стимулює до впровадження інноваційних технологій, методів та форм освітньої діяльності, що має забезпечити формування високого рівня технологічної компетентності здобувачів вищої освіти. Мета статті - висвітлення досвіду формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничо-математичних дисциплін в умовах контекстного навчання. Дослідження проведено на базі механіко-математичного факультеті ім. В. О. Сухомлинського в рамках роботи студентоцентрованого навчально-практичного центру при кафедрі фізики. В процесі дослідження використано теоретичні (абстрактно-логічний, методи аналогії і порівняння) та емпіричні (педагогічний експеримент, педагогічне прогнозування) методи. Розроблена модель формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання через методику занурення студентів у технологізоване освітнє середовище та з використанням інноваційних форм освітньої діяльності (університетська студія, майстерклас, інтерактивний майданчик, фестиваль цікавої науки). Висновки: запровадження моделі формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання вимагає урахування педагогічних умов: збагатити зміст професійної підготовки майбутніх викладачів природничо-математичних дисциплін (курси "Освітні технології", "Методика викладання фізики", "Методика викладання математики") комплексом понять, методів і засобів, які націлюють його на технологізацію освітнього процесу; озброїти студентів прийомами технологізації освітнього процесу і власного самовдосконалення; стимулювання розвитку технологічної компетентності в умовах навчальнопрактичного центру при кафедрі фізики.

За допомогою диференціальної скануючої калориметрії та ІЧ-спектрів при різних температурах проведено дослідження твердофазного переходу в системі силікагель - 1-октадецен. Використовувались силікагелі марок KSK 2.5, Silica Gel 60, KSS 4, які мають різні характеристики поверхні. Показано, що температура твердофазного переходу систем силікагель - 1-октадецен лінійно залежить від відношення площі до об'єму пор. За допомогою термодинамічної моделі плавлення кристалів у порах розраховані енергетичні характеристики поверхневого шару нанокристалів.

Реалізація освітніх реформ в Україні обумовлює необхідність модернізації професійної підготовки педагогічних працівників. Дисбаланс між суспільним запитом на висококваліфікованих педагогічних працівників та застарілою системою педагогічної освіти стимулює до впровадження інноваційних технологій, методів та форм освітньої діяльності, що має забезпечити формування високого рівня технологічної компетентності здобувачів вищої освіти. Мета статті - висвітлення досвіду формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничо-математичних дисциплін в умовах контекстного навчання. Дослідження проведено на базі механіко-математичного факультеті ім. В. О. Сухомлинського в рамках роботи студентоцентрованого навчально-практичного центру при кафедрі фізики. В процесі дослідження використано теоретичні (абстрактно-логічний, методи аналогії і порівняння) та емпіричні (педагогічний експеримент, педагогічне прогнозування) методи. Розроблена модель формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання через методику занурення студентів у технологізоване освітнє середовище та з використанням інноваційних форм освітньої діяльності (університетська студія, майстерклас, інтерактивний майданчик, фестиваль цікавої науки). Висновки: запровадження моделі формування технологічної компетентності майбутнього викладача природничоматематичних дисциплін в умовах контекстного навчання вимагає урахування педагогічних умов: збагатити зміст професійної підготовки майбутніх викладачів природничо-математичних дисциплін (курси "Освітні технології", "Методика викладання фізики", "Методика викладання математики") комплексом понять, методів і засобів, які націлюють його на технологізацію освітнього процесу; озброїти студентів прийомами технологізації освітнього процесу і власного самовдосконалення; стимулювання розвитку технологічної компетентності в умовах навчальнопрактичного центру при кафедрі фізики.