Узагальнено теоретичні та методологічні аспекти аналізу наукової проблеми проектування та прогнозування розвитку особистості в ситуації життєвих змін. Досліджено концептуальні підходи до визначення сутності проектування як ефективної технології формування життєвої активності особистості. Обгрунтовано думку, що провідним соціально-психологічним чинником прогнозування розвитку особистості та випереджальної стратегії її поведінки є соціально-психологічна компетенція, яка визначає соціальну поведінку особистості та в широкому сенсі включає її адаптивні здібності та ефективність функціонування в ситуації життєвих змін. Виявлено, що випереджальні стратегії поведінки в такій ситуації опосередковані особистісними чинниками (когнітивними, емоційними, регуляторними) та характеризуються активізацією адаптивних механізмів психіки. Показано, що випереджальні стратегії поведінки взаємопов'язані зі здатністю до прогнозування, толерантністю, локусом контролю та життєстійкістю особистості.

Розкрито організаційні основи психологізації професійної підготовки за умов освітньої взаємодії. Висвітлено теоретичні аспекти організації професійної підготовки у ВНЗ, проблемні питання психологічної підготовки учасників навчально-виховного процесу до професійної діяльності та ін. Розглянуто теоретико-методологічні та психологічні основи вивчення освітньої взаємодії у проектуванні освітнього простору. Надано відомості про психологічні особливості професійного зростання особистості в процесі спільної трудової діяльності, вікові чинники розвитку емоційного інтелекту студентів у системі фахової підготовки, психологічної профілактики та корекції професійних криз на етапі навчання у ВНЗ, екологічність освітньої взаємодії як основи проектування системи дистанційної освіти та ін.

Визначено зміст, структурні складові (когнітивно-оцінну, мотиваційно-ціннісну, емоційно-поведінкову) та функції (регулятивну, прогностичну, розвивальну) суб'єктивного благополуччя особистості в шлюбі. Виокремлено соціально-психологічні чинники суб'єктивного благополуччя особистості в шлюбі: соціально-психологічна адаптованість та толерантність; ціннісно-орієнтаційна єдність із партнером в сумісності та благополуччі шлюбних стосунків; задоволеність шлюбом; узгодженість ступеня значущості сімейних цінностей в емоційній, інтимно-сексуальній, господарсько-побутовій, батьківсько-виховній сферах, сферах особистісної ідентифікації та соціальної активності; можливість саморозвитку, самовдосконалення й особистих досягнень в поєднанні з домінуванням сімейних цінностей; визначеність і несуперечливість рольових очікувань та рольових домагань, збіг уявлень про рольову поведінку; низький рівень конфліктності в сімейній взаємодії (подружня підтримка, емоційний комфорт, культура спілкування) за виокремленими показниками його структурних складових. Розроблено інтегровану програму соціально-психологічної підтримки суб'єктивного благополуччя особистості в шлюбі, ефективність реалізації якої забезпечено принципами її побудови й функціонування та системністю застосування визначених соціально-психологічних чинників.

Вивчено соціально-психологічні чинники суб'єктивного благополуччя особистості в шлюбі. Визначено зміст, структурні складові та функції такого благополуччя особистості в шлюбі. Виокремлено зазначені чинники суб'єктивного благополуччя особистості за показниками функціонування його складових за умов шлюбу. Розроблено інтегровану програму соціально-психологічної підтримки указаного благополуччя особистості в шлюбі, ефективність реалізації якої забезпечено принципами її побудови та функціонування та системністю застосування визначених соціально-психологічних чинників.

Увагу приділено визначенню соціально-психологічних засад формування комунікативної компетентності (КК) майбутніх лікарів у системі вищої освіти (ВО). Визначено соціально-психологічний зміст феномену КК майбутніх лікарів у спеціальній (практичній) сфері, в особистісній і соціальній сферах. Розкрито структурні складові (інтеракційно-діяльнісну, емоційно-вольову, соціально-перцептивну) КК майбутніх лікарів у системі ВО та їх змістовно-критеріальне наповнення. Виокремлено емпіричні показники ступенів сформованості (оптимального, заниженого, низького) КК майбутніх лікарів відповідно до особливостей функціонування її складових, визначено позитивні та негативні соціально-психологічні чинники її формування. Розроблено та доведено ефективність інтегрованої соціально-психологічної програми формування КК майбутніх лікарів у системі ВО, заснованої на принципах особистісно-компетентнісного та системного підходів, яку складали інформаційно-аналітичний, планово-формувальний і контрольно-діагностичний етапи, із застосуванням активних соціально-психологічних форм і методів роботи емоційно-оцінної, рефлексивно-дискурсивної й інтеракційно-ситуативної спрямованості.

Висвітлено соціально-психологічні основи професійного здоров'я (ПЗ) фахівців економічної сфери (ЕС). Визначено сутність, види, компоненти та критерії ПЗ фахівців ЕС. Виокремлено принципи формування та збереження їх ПЗ, розглянуто етапність, закономірності та динаміку цих процесів. Розкрито соціально-психологічну специфіку вивчення та рівні сформованості ПЗ фахівців ЕС. Запропоновано концептуальну модель формування та збереження ПЗ фахівців ЕС, що реалізується як теоретико-методологічна стратегія системного та цілісного процесу в напрямі забезпечення спрямованості на результат, поданий у вигляді образу здорової особистості, яка відповідально управляє власним здоров'ям і реалізує себе в соціумі. Розроблено модель формування та збереження ПЗ фахівців ЕС, яка забезпечує якісно новий рівень особистісної, фізичної, професійної й соціальної готовності особистості до самореалізації у професійній економічній діяльності й інтеграції у соціум. Розроблено та впроваджено системний програмно-цільовий проект формування та збереження ПЗ фахівців ЕС, визначено основні умови його ефективної реалізації на різних етапах їх професіоналізації.

Визначено соціально-психологічний зміст феномену професійного здоров’я фахівців медичної галузі. Розкрито структурні складові (емоційно-вольова, когнітивно-оцінна, компетентнісно-поведінкова) професійного здоров’я фахівців медичної галузі та їх змістовно-критеріальне наповнення. Виокремлено емпіричні показники ступенів сформованості (високого, середнього, низького) складових професійного здоров’я відповідно до особливостей їх функціонування у фахівців-медиків. Визначено соціально-психологічні чинники збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі на різних його рівнях. Розроблено та доведено ефективність інтегрованої соціально-психологічної програми збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі, реалізованої з позицій системного, суб'єктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та інтегративного підходів із задіянням емоційно-оцінної, інструментальної, інформаційної соціальної підтримки і комплексу інноваційних соціально-психологічних технологій особистісної та міжособистісної спрямованості, впроваджену у блоках системної інтеграції особистості; емоційної саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій.

Розкрито соціально-психологічну специфіку особистісно-професійної адаптації, як системно-інтегрованого поняття, і виявлено її змістовні та динамічні характеристики у фахівців соціономічного профілю. Визначено концептуальні соціально-психологічні основи дослідження особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю (на пізнавально-інтеріоризаційному та продуктивно-діяльнісному етапах їх професіоналізації з урахуванням норми і девіації в професіях соціономічного типу). Розкрито у контексті детермінізму, системності, інтегративності та проектно-квалітативної парадигми управління інноваційними розвитком системи підготовки і перепідготовки фахівців соціономічного профілю на основі полідисциплінарного підходу до процесу безперервної багаторівневої професійної освіти, зокрема її рекурентного характеру, і соціально-психологічного супроводу цього процесу.

Надано соціально-психологічну характеристику феномену життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості зі здійсненням його аналізу в структурі особистісної та соціальної зрілості і у процесі самовизначення особистості. Розкрито вектори соціальної активності та рефлексивно-особистісні детермінанти життєвого вибору особистості у віці ранньої дорослості. Виокремлено процесуальні та результативні характеристики життєвого вибору особистості і його специфіку у гендерному вимірі. Визначено соціально-психологічні ресурси та бар'єри здійснення життєвого вибору особистості у віці ранньої дорослості. Розроблено та доведено ефективність багаторівневої соціально-психологічної програми оптимізації процесу життєвого вибору особистості в період ранньої дорослості на мотиваційно-діагностичному, корекційно-розвивальному та аналітико-моніторинговому її етапах.

Наведено матеріали щодо організації реабілітаційної та лікарсько-педагогічної допомоги на заняттях з фізичного виховання. Розглянуто фізичні вправи при захворюваннях серцево-судинної системи, фізичні вправи при захворюваннях органів дихання, а також при порушеннях постави та захворюваннях суглобів. Особливу увагу звернено на питання планування та управління самостійними заняттями, лікувально-педагогічні спостереження та попередження травматизму у спорті.

Дисертацію присвячено вивченню психологічних основ соціальної мобільності особистості в період криз. Визначено концептуальні психологічні основи дослідження соціальної мобільності особистості в період криз. Обгрунтовані теоретико-методологічні засади та методична база дослідження соціальної мобільності особистості в період криз, спрямовані на вивчення психологічних компонентів і предикатів соціальної мобільності у взаємодії з провідними психологічними характеристиками особистості (активністю, самодетермінацією, саморегуляцією, саморозвитком, самовдосконаленням, стратегіями атрибуції та копінг-ресурсами). Розкрито психологію життєвих та екзистенціальних криз у векторах соціальної мобільності особистості; виявлено специфіку професійних криз та інноваційного потенціалу особистості у її професійному розвитку і соціальній мобільності. Встановлено системний характер і соціально-психологічні критерії соціальної мобільності особистості в період криз (ступінь її інтегрованості і суб’ектності у соціальному пізнанні; рівень розвитку соціально значущих якостей) та виокремлено основні психологічні детермінанти соціальної мобільності особистості (готовність і здатність до конструювання образу соціального світу, адекватного соціальній реальності, здатність до самоуправління, як системоутворююча функція суб’єктності) в період криз. Розкрито вплив на соціальну мобільність особистості соціально-психологічних аспектів її життєвого сценарію, параметрів соціальної зрілості та адаптаційних ресурсів (інваріантних і динамічних складових). Визначено просторові проекції соціальної мобільності досліджуваних та її взаємозв'язок із показниками компетентності у часі в період криз. Проведено диференціацію рівнів вираженості (високого, середнього, низького) соціальної мобільності особистості в період криз. Обгрунтовано концептуальні й змістовно-процесуальні засади побудови та реалізації системно-інтегрованого проекту соціально-психологічного супроводу процесу розвитку соціальної мобільності особистості в період криз, заснованого на організаційно-методичних принципах науковості, поступовості, послідовності, урахування вікових особливостей, комплексного використання психотехнологій, просоціальної орієнтації, культуровідповідності, й доведено його ефективність.