Досліджено особливості клінічного перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок, які до вагітності перенесли оперативне втручання на придатках матки. На підставі одержаних результатів розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів. Розширено наукові уявлення щодо патогенезу функціональних порушень у системі мати - плацента - плід. Показано роль корекції плацентарної недостатності у профілактиці акушерської та перинатальної патології у вагітних жінок, прооперованих на придатках матки до вагітності. На базі використання комплексної медикаментозної терапії розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерської та перинатальної патології у жінок, які до вагітності перенесли операцію на придатках матки.

Визначено частоту вірусу папіломи людини (ВПЛ) високого ступеня онкогенності серед жіночої популяції. Встановлено основні фактори ризику інфікування та прогресування папіломавірусної інфекції генітальної локалізації. Вивчено імунний статус жінок із ВПЛ високого ступеня онкогенності.

Наведено результати обстеження та лікування жінок репродуктивного віку з запальними захворюваннями придатків матки. Установлено, що ефективним засобом лікування даної патології є застосування в комплексній терапії препарату, діючі речовини стрептокіназа та стрептодорназа, який не виявляє побічної негативної дії та сприяє зменшенню частоти рецидивів захворювання та покращанню репродуктивного здоров'я пацієнток.

Розглянуто особливості консультування підлітків з питань контрацепції. Висвітлено рівень обізнаності молоді щодо планування сім'ї. Наведено аспекти сучасних методів контрацепції, які можуть застосовуватися підлітками.

Наведено дані літератури про значення ентеровірусів у розвитку ускладнень вагітності та репродуктивних втрат. Показано зв'язок уроджених вад, патології новонароджених з ентеровірусною інфекцією у вагітних.

Проаналізовано перебіг вагітності та пологів у жінок з ентеровірусною інфекцією. Визначено, що інфікування ентеровірусами зумовлює розвиток гестаційних ускладнень і репродуктивних втрат. Одержані дані необхідно враховувати під час розроблення заходів профілактики акушерської та перинатальної патології.

Проаналізовано основні показники стану цитокінового профілю (ЦП) у вагітних з ентеровірусною інфекцією (ЕВІ). Виявлено зміни імунного статусу у вигляді надлишкового утворення інтерферону, дисбалансу про- та протизапальних цитокінів, що свідчить про вплив ентеровірусів на механізми адаптації імунної системи під час вагітності. Оцінка ЦП у вагітних з ЕВІ може бути чутливим маркером патологічного перебігу вагітності.

Наведено результати обстеження мікробіоценозу статевих шляхів вагітних з ентеровірусною інфекцією (ЕВІ). Виявлено розширення спектра аеробної умовно-патогенної флори з середнім і високим ступенем мікробного обсіменіння, наявність гарднерел, виражене зниження кількості лактобацил. Одержані дані свідчать про необхідність розроблення та застосування ефективних заходів відновлення мікробіоценозу та місцевої імунорезистентності у вагітних з ЕВІ.

Вагітність на тлі бактеріального вагінозу (БВ) супроводжується високим ризиком акушерських і перинатальних ускладнень. Тому БВ необхідно лікувати у вагітних. Скринінг і терапію проводять на початку II або III триместра гестації. Виживання колоній патогенних мікроорганізмів у біоплівках суттєво підвищується, тому вони можуть залишатися життєздатними навіть за високих концентрацій антисептика. Основною перевагою застосування місцевих комбінованих антисептичних засобів є можливість досягнення максимальної концентрації антибіотика саме у місці найбільшого нагромадження патогенів з можливістю впливати на біоплівки. Мета дослідження - порівняння ефективності та безпеки різних схем терапії місцевими комбінованими препаратами (ліменда і мератин комбі) у вагітних з БВ. Було досліджено біоценоз піхви у 351 вагітної у II триместрі. Діагноз БВ встановлювали за наявності у пацієнтки будь-яких трьох з критеріїв Amsel. Мікробіологічний скринінг біоценозу піхви у II триместрі вагітності продемонстрував, що показник нормоценозу серед обстежених жінок становить 18,5 %; БВ - 31,6 %; вульвовагінального кандидозу - 26,5 %; аеробного вагініту - 22,8 %, трихомонадного вагініту - 0,6 %. На тлі БВ загрозу невиношування вагітності, плацентарну дисфункцію діагностували у 6 разів частіше, анемію і прееклампсію - втричі частіше, гестаційний пієлонефрит - вдвічі частіше, ніж у здорових вагітних. У більшості пацієнток чутливість мікрофлори піхви до метронідазолу та орнідазолу співпадає, проте залежить від дози антисептичного засобу. Чутливість до міконазолу виявилась майже вдвічі вищою, ніж до ністатину. Це підтверджує необхідність диференційованого підбору антисептиків для місцевої терапії БВ під час вагітності. Заключення: більш швидку динаміку зникнення основних симптомів БВ та нормалізацію pH секрету піхви відзначали після застосування препарату ліменда. З метою запобігання рецидивам захворювання вважаємо за необхідне проведення другого етапу лікування пробіотиками задля відновлення власної лактофлори.