Показано вплив міжшарових дефектів у вигляді несуцільностей на несучу здатність шарових пластин із вуглепластиків. Міжшарові дефекти моделювалися шляхом введення між шарами поліпропіленової плівки. Описано види руйнування плоских зразків із різними схемами укладання і дефектами різних розмірів при розтязі та триточковому згині.

Досліджено закономірності деформування вуглепластика із симетричною схемою укладки шарів відносно його серединної поверхні за температур 293 і 77 К. За даними випробувань на розтяг, стиск і триточковий згин, з використанням принципу енергетичного вирівнювання Болотіна, визначено характеристики пружності та міцності "еквівалентного" ортотропного тіла. Досліджено вплив охолодження до 77 К і наступного термоциклювання на механічну поведінку шаруватого вуглепластика. Проаналізовано достовірність визначення його пружних і міцнісних параметрів залежно від виду експерименту.

Запропоновано метод оцінки міцності та жорсткості армованих вуглеволокном анізотропних шаруватих пластин під час розтягу та стиску в площині укладання волокон. Експериментально досліджено закономірності деформування та руйнування вуглепластикових пластин. За допомогою відомих механічних характеристик односпрямованого моношару оцінено міцність багатошарових пластин із різними схемами укладання волокон.

Розглянуто результати натурних випробувань пакетотвірних стропів у разі навантажування за трапецеїдальним циклом. Працездатність матеріалу стрічки стропів оцінено шляхом зіставлення її міцності в початковому стані та після напрацювання. Запропоновано параметр для оцінки пошкодження полімерного матеріалу під час витримки під навантаженням, що дозволяє визначити залишкову міцність стрічки за відомого навантаження. За циклічного навантаження стропів суттєво знижується міцність стрічки, що зумовлює зменшення фактичного коефіцієнта запасу міцності стропа. Розрахунок номінальної вантажопідйомності пакетоутворюючих стропів необхідно виконувати з урахуванням значення розривного зусилля стрічки, що випробовується після напрацювання.

Досліджено закономірності пружного деформування шаруватих склопластиків, армованих тканиною сатинового переплетення. Проаналізовано різні експериментальні методики визначення характеристик пружності шаруватих матеріалів. Розглянуто вплив охолодження матеріалу до температури 77 K на його механічну поведінку.

Изложен достаточно простой экспериментальный метод определения достоверных значений упругих, деформационных и энергетических характеристик конструкционных материалов, позволяющий учесть упругую деформацию силонагружающей цепи испытательной машины.

Исследованы закономерности упругого деформирования слоистых эпоксидных угле- и стеклопластиков, армированных прямыми волокнами или тканью сатинового переплетения. Проанализирована эффективность различных экспериментальных методик для определения усредненных характеристик упругости слоистых материалов. Изучено влияние понижения температуры испытаний до 77 K на механическое поведение указанных материалов. Рассмотрены возможности прогнозирования параметров жесткости и податливости композиций, армированных однонаправленными волокнами или тканью сатинового переплетения.

Для оптических систем, работающих при больших перепадах температуры окружающей среды, используются материалы с особыми свойствами, например с неизменными геометрическими характеристиками, такие, как стеклокерамика типа Zerodur с нулевым коэффициентом термического расширения. Необходимыми элементами систем являются прецизионные прочные соединения деталей. Процессы разрушения в нагружаемых материалах изучаются с помощью метода акустической эмиссии (АЭ), позволяющего регистрировать момент зарождения трещины и исследовать ее развитие в хрупком материале в процессе нагружения. Показана перспективность оценки прочности оптических хрупких материалов и их наносоединений методом АЭ. Установлено, что количество импульсов АЭ зависит от прочности образца. При испытаниях наносоединений ситаллов возможны два характерных вида разрушения: с переходом трещины в материал образца и без выхода ее за пределы соединительного шва. Метод АЭ гарантирует надежность регистрации этих видов разрушения.

Исследованы кратковременная ползучесть и прочность полипропиленовых волокнистых структур. На основании полученных экспериментальных данных разработаны модели линейного и нелинейного вязкоупругого деформирования материалов. Определены области их применимости и рассмотрены критерии оценки статистической прочности и долговечности таких композиций.

Исследованы процессы статического кратковременного деформирования различных видов полимерных нитей. Испытания на растяжение выполнены на полипропиленовых и полиамидных образцах, с использованием специально разработанного роликового захватного устройства. Исследовано влияние различных режимов нагружения на процессы деформирования. Определены мгновенные диаграммы деформирования представленных волокнистых структур.

Досліджено деформування та міцність стрічкових вантажопідйомних пристосувань різноманітного виконання під час відтворення реальних умов експлуатації. Проведено натурні випробування стропів у разі статичного та циклічного навантаження і визначено вплив напрацювання на їх несівну здатність. Виконано числове моделювання деформування синтетичних тканих стрічок досліджуваних стропів. В цьому разі застосовано структурні моделі деформування саржевих тканин, які побудовані на основі теорії двовісного розтягу тканих матеріалів. Ефективність моделей підтверджено задовільною кореляцією розрахункових і експериментальних даних.

Рассмотрен новый подход к расчетной оценке прочности и деформационной способности шнуров типа сердечник-оплетка, изготовленных из мультифиламентных полиамидных нитей. Предлагаемый метод, известный в механике композиционных материалов как правило смесей, позволяет на основе известных геометрических параметров структурных компонентов шнура определить его механические характеристики с учетом взаимодействия составляющих элементов. Результаты экспериментальных исследований показывают, что взаимодействие отдельных структурных компонентов шнура в процессе растяжения существенно влияет на определяемые при разрушении характеристики прочности и деформационной способности. Относительная, приведенная к суммарной площади поперечного сечения волокон, прочность сердечника с увеличением диаметра шнура от 5 до 18 мм снижается на 10 %. Перспективным представляется использование правила смесей для оценки прочности плетеных шнуров, сердечник и оплетка которых изготовлены из разномодульных материалов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.92-106.2

Рубрики:

Термостійкі пластмаси

Шифр НБУВ: Ж61773 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отримані експериментальні результати випробувань гусеничних траків із аустенітної сталі типу Гадфільда на 4-х точковий згин підтвердили можливість застосування неруйнівного коерцитиметричного контролю для оцінки рівня навантаженості металу, який характеризує ступінь отриманих у цьому випадку пошкоджень, за результатами вимірювання коерцитивної сили. Завдяки ефекту різкої зміни значень коерцитивної сили у разі перевищення напружень умовної межі плинності, яким відповідають порогові значенням переходу від пружного до пластичного деформування, зникає необхідність у визначенні механічних характеристик міцності та пластичності металу, оскільки діагностування відносної навантаженності проводиться відносно умовної межі плинності. Проведено орієнтовну оцінку рівня навантаженості металу траків із використанням відомої залежності значень коерцитивної сили від напружень для аустенітної сталі AISI 304 та аналогічної гіпотетичної залежності для дослідженої сталі. Встановлено, що кожному етапу навантаження на 4-х точковий згин відповідає визначений рівень відносних напружень, які характеризують ступінь пошкодження металу. Максимальний рівень отриманих пошкоджень приблизно відповідає напруженням межі міцності металу. Отримані результати добре узгоджуються з даними металографічних досліджень.

Коерцитометричним контролем (КМК) установлено суттєві відмінності структури металу в приповерхневому шарі експериментальних гусеничних траків. Отримані експериментальні результати випробувань на 4-х точковий згин експериментальних гусеничних траків зі сталей, що дещо відрізняються за своїм хімічного складом, підтвердили можливість застосування неруйнівного КМК для оцінки початкового структурного стану та рівня навантаженості металу, який характеризує ступінь отриманих пошкоджень після навантаження. Метал якісного траку зі сталі типу 110Г13Л у вихідному стані має мати нульові значення коерцитивної сили, що забезпечується оптимальним структурним станом металу. Дана обставина може стати обгрунтуванням запровадження КМК для експресної оцінки якості відливок та їх термічної обробки.