За допомогою зворотної транскрипції - полімеразної ланцюгової реакції (ЗТ-ПЛР) досліджено експресію мРНК галектину-3 у 39-ти випадках фолікулярної аденоми, 13-ти - фолікулярної карциноми та 41-му - папілярної карциноми. З тканини тиреоїдних пухлин і з позапухлинної, "умовно нормальної", тканини щитовидної залози виділено та очищено РНК. Виділену РНК характеризували методом електрофорезу у біочіпах в біоаналізаторі Agilent-2100. Одержані молекулярно-біологічні дані свідчать про вірогідні відміни у експресії мРНК галектину-3 між нормальною та пухлинною тканинами у трьох типах пухлин щитовидної залози - фолікулярній аденомі, фолікулярній карциномі у папілярній карциномі. Експресія галектину-3 в папілярній карциномі є найбільш вираженою та вірогідно відрізняється від експресії галектину-3 в інших досліджених пухлинах щитовидної залози. Визначення експресії галектину-3 за допомогою зворотної транскрипції - полімеразної ланцюгової реакції не може вважатись достатньо надійним і самостійним методом диференціальної діагностики пухлин щитовидної залози. Використання цього методу може бути рекомендовано як допоміжний до імуногістохімічних досліджень у складних для патоморфологічної діагностики випадках.

C помощью обратной транскрипции-полимеразной цепной реакции исследована экспрессия мРНК галектина-3 в 39-ти случаях фолликулярной аденомы, 13-ти - фолликулярной карциномы и 41-м - папиллярной карциномы. Из ткани тиреоидных опухолей и неопухолевой, "условно нормальной", ткани щитовидной железы выделена и очищена РНК. Выделенную РНК проанализировано методом электрофореза на биочипах в биоанализаторе Agilent 2100. Полученные молекулярно-биологические данные свидетельствуют о достоверных отличиях в экспрессии мРНК галектина-3 между нормальной и опухолевой тканями в трех типах опухолей щитовидной железы - фолликулярной аденоме, фолликулярной карциноме и папиллярной карциноме. Экспрессия галектина-3 в папиллярной карциноме является наиболее выраженной и достоверно отличается от экспрессии галектина-3 в других исследованных опухолях щитовидной железы. Определение экспрессии галектина-3 с помощью обратной транскрипции - полимеразной цепной реакции не может считаться достаточно надежным и самостоятельным методом дифференциальной диагностики опухолей щитовидной железы. Использование этого метода может рекомендоваться в качестве дополнительного к иммуногистохимическим исследованиям в сложных для патоморфологической диагностики случаях.

Using reverse transcription-polymerase chain reaction (RT-PCR) method, the expression of galectin-3 mRNA in 39 cases of follicular adenoma, 13 cases of follicular carcinoma, and 41 cases of papillary carcinoma has been studied. The RNA was extracted from the thyroid tumour tissue and from the "conventionally normal" thyroid tissue as well. Extracted RNA was characterized by biochip electrophoresis using Agilent-2100 bioanalyzer. The molecular-biology data obtained suggested reliable changes in galectin-3 mRNA synthesis between normal and tumour tissues in the three types of thyroid tumours: follicular adenoma, follicular carcinoma, and papillary carcinoma. The galectin-3 expression in papillary carcinoma was the most pronounced and was reliably distinct from galectin-3 expression in other thyroid tumours studied. We concluded that determination of galectin-3 expression using RT-PCR could not be considered as a reliable enough and self-consistent method for differential diagnosis of thyroid tumours.The use of this method could be recommended as a supplementary one for immunohistochemical investigations in cases with complicated pathomorphological diagnosis.

Проведено патоморфологічні й імуногістохімічні дослiдження у 51-му випадку фолікулярної аденоми, 26-ти випадках фолікулярної карциноми і 49-ти випадках папілярної карциноми. Встановлено, що серед фолікулярних пухлин, як доброякісних (фолікулярних аденом), так і злоякісних (фолікулярних карцином) переважали пухлини мікрофолікулярно-солідної будови, серед яких 34.2 % і 11.1 % відповідно були оксифільноклітинними. Серед папілярних карцином пухлини змішаної гістологічної будови складали 59.2 %, типової папілярної будови - 16.3 %, фолікулярної - 16.3 % та солідної - 8.2 % випадків. Аналіз наявності капсули й інвазивних властивостей карцином показав, що неінкапсульовані папілярні карциноми у більшості випадків мали ознаки екстратиреоїдного росту, судинної інвазії та метастатичного ураження регіональних лімфовузлів, тобто були широкоінвазивними. Частково інкапсульовані папілярні карциноми мали ознаки інвазивного росту у прилеглу тиреоїдну тканину,

у частині випадків - ознаки судинної інвазії та регіонального метастазування. Такі пухлини були охарактеризовані як інвазивні. Повністю інкапсульовані папілярні карциноми наведеної серії в жодному випадку не мали ознак розповсюдження за межі капсули пухлини, судинної інвазії, а також метастатичного ураженя лімфовузлів і були віднесені до мінімально інвазивних. Імуногістохімічна реація з антитілами до галектину-3 у клітинах папілярних карцином будь-якої гістологічної будови та інвазивних властивостей відрізнялась від такої у клітинах фолікулярних пухлин високою інтенсивністю у 100 % випадків і широкою розповсюдженістю у переважній більшості випадків на тлі негативної реакції з боку строми пухлини (ендотелій, фібробласти). Встановлені відмінності дозволяють вважати можливим використання імуногістохімічної реакції з антитілами до галектину-3 у диференціальній діагностиці папілярної карциноми.

Проведены патоморфологические и иммуногистохимические исследования в 51-м случае фолликулярной аденомы, 26-ти случаях фолликулярной карциномы и 49-ти случаях папиллярной карциномы. Установлено, что среди фолликулярных опухолей, как доброкачественных (фолликулярных аденом), так и злокачественных (фолликулярных карцином) преобладали опухоли микрофолликулярно-солидного строения, среди которых 34 2 % и 11.1 % соответственно были оксифильноклеточными. Среди папиллярных карцином опухоли смешанного гистологического строения составляли 59.2 %, типичного папиллярного строения - 16.3 %, фолликулярного - 16.3 % и солидного - 8.2 % случаев. Анализ наличия или отсутствия капсулы и инвазивных свойств опухолей показал, что неинкапсулированные папиллярные карциномы в большинстве случаев характеризовались признаками экстратиреоидного роста, сосудистой инвазии и метастатического поражения регионарных лимфоузлов, то есть были широкоинвазивными.

Методом електрофорезу в агарозному гелі досліджено фрагментацію ДНК, яку виділяли зі зразків позавузлової тканини щитовидної залози у разі її вузлової патології, тканини еутиреоїдного чи токсичного вузлового зоба, дифузного токсичного зоба, фолікулярної аденоми, папілярної та фолікулярної карциноми. Встановлено, що у тканині еутиреоїдного вузлового зоба, фолікулярної аденоми, фолікулярної карциноми, а також позавузлової тканини, яка мала певні гістологічні ознаки порушення її будови або ознаки хронічного тиреоїдиту, спостерігалось суттєве зниження рівня мононуклеосом. У тканині вузлового токсичного чи дифузного токсичного зоба рівень олігонуклеосом не відрізнявся від такого у позавузловій незміненій тканині щитовидної залози, тоді як на електрофореграмах ДНК з тканини папілярної карциноми мав місце суттєво менший вміст моно-, ди-, три- та тетрануклеосом. Розглянуто можливі механізми виникнення особливостей змін інтенсивності термінальної стадії апоптозу у щитовидній залозі хворих на різну тиреоїдну патологію.

Методом електрофореза в агарозном геле исследована фрагментация ДНК, выделенная из образцов внеузловой ткани щитовидной железы при ее узловой патологии, ткани эутиреоидного или токсического узлового зоба, диффузного токсического зоба, фолликулярной аденомы, папиллярной и фолликулярной карциномы. Показано, что в ткани эутиреоидного узлового зоба, фолликулярной аденомы, фолликулярной карциномы, а также во внеузловой ткани, в которой отмечены некоторые гистологические признаки нарушения ее строения или признаки хронического тиреоидита, виявлено существенное снижение уровня мононуклеосом. В ткани узлового токсического или диффузного токсического зоба уровень олигонуклеосом не отличался от такого во внеузловой неизмененной ткани щитовидной железы, тогда как на электрофореграммах ДНК ткани папиллярной карциномы содержание моно-, ди-, три- и тетрануклеосом было резко сниженым. Рассмотрены возможные механизмы возникновения изменений интенсивности терминальной стадии апоптоза в щитовидной железы больных с различной тиреоидной патологией.

Using the method of electrophoresis in agarose gel fragmentation of DNA isolated from specimens of thyroid extranodular tissue in case of nodular thyroid pathology, from tissues of euthyroid or toxic nodular goiter, diffuse toxic goiter, follicular adenoma, papillary and follicular carcinoma was studied. There was evidence of a significant decrease in mononucleosome level in tissue from euthyroid nodular goiter, follicular adenoma, follicular carcinoma, as well as in extranodular tissue, which had, according to pathologist's conclusion, certain histological signs of structural disturbances or signs of chronic thyroiditis. In tissue of nodular toxic or diffuse toxic goiter oligonucleosome level did not differ from that in extranodular unchanged thyroid tissue, while on electrophoregrams of DNA from papillary carcinoma tissue there was evidence of a much lower content of mono-, di-, tri-, and tetranucleosomes. The possible mechanisms of development of changes in the intensity of apoptosis at the terminal stage in the thyroid of patients with various thyroid pathology are discussed.

Проаналізовано морфологічні характеристики карцином щитовидної залози, що були видалені у пацієнтів групи посиленого ризику щодо розвитку тиреоїдного раку після Чорнобильської катастрофи (діти і підлітки до 18-ти років на час аварії). Розглянуто випадки у трьох вікових групах на час операції (діти до 15-ти років, підлітки 15 - 18-ти років і молоді дорослі 19 - 36-ти років) в три періоди спостереження: 1990 - 1995, 1996 - 2001 і 2002 - 2004 рр. Встановлено, що в усіх вікових групах і в усі періоди спостереження серед тиреоїдних карцином переважала папілярна карцинома (понад 90 % випадків). Відзначено також деяке зростання відсотка фолікулярних карцином із збільшенням часу, що минув після аварії. Папілярні карциноми щитовидної залози, що були видалені у дітей, підлітків та молодих дорослих, характеризувалися суттєвими змінами морфологічної будови з часом, що минув після аварії на ЧАЕС, тобто із збільшенням латентного періоду розвитку пухлини. Найбільш агресивні за біологічною поведінкою папілярні карциноми були зареєстровані у дітей, оперованих у 4 - 14-річному віці в 1990 - 1995 рр., тобто за умов короткого латентного періоду розвитку. У пацієнтів 1986 р. народження, незалежно від того, народились вони до аварії, чи перебували у пренатальному періоді розвитку, переважали папілярні карциноми з подібними ознаками інвазивого росту і метастатичного ураження регіональних лімфовузлів.

У хворих, народжених після Чорнобильської катастрофи в 1987 р. і наступні роки, як і у дітей, народжених до аварії, також переважали папілярні карциноми, які характеризувались вираженими інвазивними властивостями за умов розміру пухлини, більшого ніж 1 см. "Маленькі" карциноми, розміром до 1 см, в означеній групі відрізнялись відсутністю регіональних метастазів. Крім того, у порівнянні з дітьми, народженими до аварії, мав місце значно вищий відсоток фолікулярної карциноми.

Проанализированы морфологические характеристики карцином щитовидной железы, удаленных у пациентов группы повышенного риска относительно развития тиреоидного рака после Чернобыльской катастрофы (дети и подростки до-18 лет во время аварии). Случаи рассмотрены в трех возрастных группах на момент операции (дети до 15 лет, подростки 15 - 18 лет и молодые взрослые 19 - 36 лет) в три периода наблюдения: 1990 - 1995, 1996 - 2001 и 2002 - 2004 гг. Установлено, что во всех возрастных группах и во все периоды наблюдения среди тиреоидних карцином преобладала папиллярная карцинома (более 90 % случаев). Отмечено также увеличение процента фолликулярных карцином с увеличением времени, прошедшего после аварии. Папиллярные карциномы щитовидной железы, удаленные у детей, подростков и молодых взрослых характеризовались существенными изменениями гистологического строения по мере увеличения времени, прошедшего после аварии на ЧАЭС, то есть с увеличением латентного периода развития опухоли. Наиболее агрессивные по биологическому поведению папиллярные карциномы были зарегистрированы у детей, оперированных в 4 - 14 летнем возрасте в 1990 - 1995 гг., то есть при коротком латентном периоде развития. У пациентов 1986 г. рождения, независимо от того, родились ли они до аварии, или находились в пренатальном периоде развития, преобладали папиллярные карциномы с подобными признаками инвазивного роста и метастатического поражения регионарных лимфоузлов.

Ключ. слова: лімфоїдна інфільтрація, хронічний тироїдит, неспецифічна проникливість мітохондрій, каспаза-3, апоптоз, іони кальцію
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-2

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ефективність використання експрес-гістологічних та експрес-цитологічних досліджень (як кожного окремо, так і в комплексі) в інтраопераційній діагностиці пухлин щитовидної залози. Доведено, що обидва методи характеризуються високою специфічністю, чутливістю та точністю. Паралельне проведення експрес-гістологічних та експрес-цитологічних досліджень, які доповнюють одне одного, сприяє поліпшенню рівня інтраопераційної діагностики папілярної карциноми щитовидної залози.

Проанализирована эффективность применения экспресс-гистологических и экспресс-цитологических исследований (как каждого в отдельности, так и в комплексе) в интраоперационной диагностике опухолей щитовидной железы. Показано, что оба метода характеризуются высокой специфичностью, чувствительностью и точностью. Параллельное проведение экспресс-гистологических и экспресс-цитологических исследований, которые дополняют друг друга, способствует улучшению уровня интраоперационной диагностики папиллярной карциномы щитовидной железы.

The effectiveness of using both frozen section and cytology examinations (separately and in combination) in the diagnosis of thyroid neoplasms during surgical treatment has been analyzed. It was shown that both methods were characterized by a high degree of sensitivity, specificity, and diagnostic accuracy. Also, it was demonstrated that using these methods in combination has led to increasing the level of intraoperative diagnosis of thyroid papillary carcinomas.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.213

Рубрики:

Базедова хвороба

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено зміни концентрації високомолекулярної (у складі хроматину) та низькомолекулярної (фрагментованої) ДНК у тканині щитовидної залози хворих з вузловими формами зоба, дифузним токсичним зобом, карциномою й аденомою. Виявлено, що концентрація високомолекулярної ДНК є збільшеною у тканині залози у випадках дифузного токсичного зоба, хронічного тиреоїдиту, а також у тканині папілярної карциноми, фолікулярної аденоми та зменшеною - у тканині фолікулярної карциноми. Підвищену концентрацію фрагментованої ДНК визначено у випадках еутиреоїдного вузлового, токсичного вузлового зобів, фолікулярної карциноми та фолікулярної аденоми, тоді як у тканині папілярної карциноми вона знижена. Частка фрагментованої ДНК є нижчою у разі папілярного раку та хронічного тиреоїдиту та вищою - у разі еутиреоїдного зоба та фолікулярної карциноми.

С помощью иммуногистохимической реакции с соответствующими антителами изучена экспрессия тироглобулина в фолликулярных аденомах щитовидной железы различного гистологического строения у детей и подростков. Установлено, что положительная иммуногистохимическая реакция в клетках и коллоиде выявлялась во всех фолликулярных аденомах, однако степень ее распространенности и интенсивности зависела от гистологического строения опухолей. Оксифильноклеточные аденомы имели преимущественно микрофолликулярное строение и характеризовались наиболее высокими показателями интенсивности иммуногистохимической реакции с антителами к тироглобулину.

У зразках тканини щитоподібної залози (ЩЗ, 7 зразків від хворих з еутиреоїдним вузловим зобом, 3 зразки від хворих із рецидивним еутиреоїдним вузловим зобом та 7 зразків позавузлової незміненої тканини ЩЗ нормофолікулярної будови) досліджено інтенсивність, динаміку у часі та швидкість набряку мітохондрій як одного з найбільш адекватних параметрів оцінки індукції неспецифічної проникності та визначено величину трансмембранного потенціалу мітохондрій як інтегрального параметра їх енергетичного статусу. З'ясовано, що інтенсивність набряку мітохондрій із зобнозміненої тканини ЩЗ хворих з еутиреоїдним вузловим зобом не відрізнялася від такої мітохондрій з незміненої тканини, проте його швидкість зменшувалася з часом, а величина трансмембранного потенціалу мітохондрій була удвічі нижчою за норму. Ні іони Ca, ні антиоксиданти не впливали на зазначені параметри проникності мітохондрій. Інтенсивність набряку мітохондрій із зобнозміненої тканини ЩЗ хворих із рецидивним еутиреоїдним зобом у 3 рази, його початкова швидкість - у 19 разів, а трансмембранний потенціал на 29 % перевищували значення аналогічних показників мітохондрій з незміненої тканини ЩЗ. Іони Ca гальмували інтенсивність набряку, а антиоксиданти виявляли ефект, подібний до такого для мітохондрій з незміненої тканини. Обговорено значення виявлених змін проникності мітохондрій для реалізації апоптозу в тканині еутиреоїдного вузлового, а також рецидивного еутиреоїдного вузлового зоба.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-3

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.452

Рубрики:

Пухлини щитовидної залози у дітей

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зниження активності катепсину H та її частки в цитозолі зі зобнозміненої тканини щитовидної залози хворих із мікрофолікулярним еутиреоїдним зобом може свідчити про гальмування лізосомального шляху програмованої загибелі клітин. Навпаки, на активацію її вказують дані про підвищену активність катепсинів H і L та їх відсотка у цитозолі зі зобнозміненої тканини з ознаками оксифільноклітинних змін.

За допомогою імуногістохімічної реакції з антитілами до кальцитоніну проведено порівняльний аналіз наявності парафолікулярних нейросекреторних C-клітин у папілярних карциномах дітей, які мешкали в найбільш і найменш забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) регіонах України та народились до чи після Чорнобильської катастрофи. З'ясовано, що C-клітинну гіперплазію виявляли лише в неінкапсульованих пухлинах і відзначали в ділянках солідної та фолікулярно-солідної будови безпосередньо в пухлині чи в зонах інвазійного росту. Така C-клітинна гіперплазія виявлялася в середньому в 32 % випадків і, за одержаними даними, вірогідно не відрізнялася в означених 4-х групах, тобто не була пов'язана з радіаційним опроміненням хворих внаслідок аварії на ЧАЕС у дитячому віці. Між тим, присутність C-клітин у пухлинній тканині папілярних карцином щитовидної залози дітей була асоційована з більш агресивною біологічною поведінкою зазначених карцином, оскільки саме у таких випадках частіше відзначали ознаки екстра- та інтратиреоїдного розповсюдження пухлини, судинної інвазії, метастази у лімфатичних вузлах шиї та віддалені метастази у легенях, що очевидно свідчить про можливе залучення паракринних механізмів до прогресування пухлинного процесу.

Вивчено експресію ядерного антигену проліферуючих клітин (PCNA) в нормальних тканинах, доброякісних і злоякісних (з метастазами та без метастазів) пухлинах щитоподібної залози (ЩЗ) людини. У злоякісних пухлинах та тканині фолікулярної аденоми виявлено підвищений рівень експресії PCNA, а кількість антигену в пухлинній тканині, за винятком фолікулярної карциноми, перевищувала його кількість в умовно нормальній тканині. Важливо відмітити, що в інкапсульованих пухлинах папілярних карцином це перевищення становить 85 %, тоді як у неінкапсульованих, метастазуючих пухлинах кількість PCNA вище від норми в середньому більш ніж у 3 рази, а в найбільш агресивних пухлинах з метастазами в легені - навіть у 4 рази. Отже, кількість PCNA у тканині ЩЗ може слугувати діагностичним і прогностичним маркером, а розробка ефективних інгібіторів антигену може бути перспективним напрямом під час лікування раку ЩЗ.

Вивчено експресію та активацію головної ефекторної кінази мітогенного каскаду - позаклітинної сигнал-регульованої кінази-1/2 (ERK1/2) в нормальних тканинах, доброякісних і злоякісних пухлинах щитоподібної залози (ЩЗ) людини. Показано, що загальний вміст ERK у всіх досліджених пухлинах, крім зоба, є значно нижчим у пухлинній тканині у порівнянні з нормальними тканинами. Активність ERK майже повністю пригнічена в пухлинах, але не в нормальній тканині. Зроблено висновок, що активність ERK не пов'язана з проліферативними процесами в пухлинній тканині ЩЗ. Розглянуто можливі механізми пригнічення активності мітогенного сигнального каскаду в пухлинах ЩЗ.

Досліджено рівень метаболітів оксиду азоту та активність його синтаз (конститутивної та індуцибельної, NOS та iNOS) у тканині щитоподібної залози людей із хворобою Грейвса. Встановлено вищий рівень метаболітів оксиду азоту в тканині дифузного токсичного зоба порівняно з таким у незміненій тканині щитоподібної залози хворих із вузловою еутиреоїдною патологією, який не залежав від особливостей фолікулярної будови тканини, вираженості гіперпластичного процесу або тиреоїдиту, наявності фіброзно-склеротичних змін строми, а також величини перевищення об'єму залози понад вікову норму. У тканині залози за тяжкої форми хвороби відсутні значні зміни рівня метаболітів оксиду азоту, тоді як за середньої тяжкості перебігу він збільшений більше ніж удвічі. Активність NOS у тканині дифузного токсичного зоба підвищено лише за наявності осередкового тиреоїдиту та в тканині макрофолікулярної будови, тоді як статистично значуще збільшення активності iNOS підтверджено в патологічно зміненій тканині за наявності супутнього тиреоїдиту, осередкової гіперплазії тиреоїдного епітелію, в тканині залози хворих зі збільшенням її об'єму в межах до 300 % понад норму та в залозі хворих із середньою тяжкістю перебігу хвороби; воно не залежить від особливостей фолікулярної будови тканини та наявності фіброзно-склеротичних змін строми, індукція iNOS відсутня в разі реєстрації вираженого гіперпластичного процесу, за значного перевищення об'єму залози (300 - 800 % понад норму) та в залозі хворих із тяжкою формою хвороби Грейвса. Зміни функціонального стану системи оксиду азоту, який поєднує властивості активного радикалу з функціями сигнальної молекули та медіатора, в тканині дифузного токсичного зоба можуть асоціюватися як зі збільшеною активністю залози, наявністю запальних або автоімунних процесів, так і з порушенням функції ендотелію тиреоїдних судин, а також механізмів регуляції проліферації та загибелі клітин щитоподібної залози.

Исследованы уровень метаболитов оксида азота и активности его синтаз (конститутивной и индуцибельной, cNOS и iNOS) в ткани щитовидной железы пациентов с болезнью Грейвса. Установлен высший уровень метаболитов оксида азота в ткани диффузного токсичного зоба по сравнению с таким в неизмененной ткани щитовидной железы больных с эутиреоидной узловой патологией, который не зависел от особенностей фолликулярного строения ткани, выраженности гиперпластического процесса или тиреоидита, наличия фиброзно-склеротических изменений стромы, а также величины превышения объема железы над возрастной нормой. В ткани железы при тяжелой форме болезни отсутствуют значительные изменения уровня метаболитов оксида азота, тогда как при средней тяжести он увеличен более чем в 2 раза. Активность cNOS в ткани диффузного токсического зоба повышена только в случае присутствия очагового тиреоидита и в ткани макрофолликулярного строения, тогда как статистически значимое увеличение активности iNOS подтверждено в патологически измененной ткани при сопутствующем тиреоидите, очаговой гиперплазии тиреоидного эпителия, в ткани железы больных при увеличении ее объема в пределах до 300 % свыше нормы и в железе больных при средней тяжести болезни; оно не зависит от особенностей фолликулярного строения ткани и наличия фиброзно-склеротических изменений стромы. Индукция iNOS отсутствует в случае регистрации выраженного гиперпластического процесса, при значительном превышении объема железы (300 - 800 % сверх нормы) и в железе больных с тяжелой формой болезни Грейвса. Изменения функционального состояния системы оксида азота, который объединяет свойства активного радикала с функциями сигнальной молекулы и медиатора, в ткани диффузного токсического зоба может ассоциироваться как с увеличенной активностью железы, наличием воспалительных или аутоиммунных процессов, так и с нарушением функции эндотелия тиреоидных сосудов, а также механизмов регуляции пролиферации и гибели клеток щитовидной железы.

The authors have studied the level of nitric oxide metabolites and its synthase activity (constitutive and inducible ones, cNOS and iNOS) in thyroid tissue of patients with Graves'disease. It has been established the highest level of nitric oxide metabolites in the tissue of toxic goiter compared with that in the unmodified thyroid tissue of patients with euthyroid nodular pathology, which did not depend on the structure of follicular tissue, hyperplastic process or severity of thyroiditis, presence of fibro-sclerotic changes in stroma, as well as excess in gland volume above the age norm. In thyroid tissue with severe disease there are no significant changes in nitric oxide levels, whereas in case of moderate disease it is increased more than two-fold. cNOS activity in the tissue of toxic goiter is increased only in case of focal thyroiditis and in tissue of macrofollicular structure, whereas a statistically significant increase in iNOS activity is confirmed in pathologically modified tissue in case of concomitant thyroiditis, focal hyperplasia of thyroid epithelium, in tissue of patients with an increase in gland's volume up to 300% above the normal volume and in patients with mild disease; it does not depend on the peculiarities of tissue fоllicular structure and presence of fibro-sclerotic stroma. iNOS induction is absent in case of a marked hyperplastic process, in the presence of a significant excess of gland volume (300-800% above normal) and in patients with severe Graves'disease. Changes in functional state of nitric oxide system, which combines the properties of the active radical with functions of signaling molecule and mediator, in toxic goiter tissue may be associated both with an increased activity of the gland, presence of inflammatory or autoimmune processes, and with endothelial dysfunction of thyroid vessels, and mechanisms of regulation of thyroid cell proliferation and thyroid cell death.