Індекс рубрикатора НБУВ: Р.я54(4УКР)3

Шифр НБУВ: Ж72559 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирована эффективность лечения больных системной красной волчанкой с поражением легких. Приведены результаты исследования вегетативных нарушений у больных с дискинезией желчевыводящих путей. Описаны особенности метаболизма оксида азота под влиянием разных кумулятивных доз антрациклиновых антибиотиков. Приведена сравнительная оценка активности ферментов синовиальной жидкости больных остеоартрозом и ревматоидным артритом. Рассмотрены вопросы применения интервальной нормобарической гипокситерапии в комплексном лечении гипертензивного синдрома у больных с сочетаемой патологией - стабильной стенокардией и хроническим гломерулонефритом. Представлены биохимическая характеристика стадии обострения атопического дерматита, сравнительная характеристика кишечного и диффузного рака. Определены морфологические особенности диабетической энцефалопатии больных церебральным инсультом. Изложены современные методы применения препарата "Имудон" в лечении пародонта. Освещены результаты традиционных методов лечения больных с бактериальными кератитами и гнойными язвами роговой оболочки.

Розглянуто предмет і завдання патологічної фізіології (ПФ), розкрито суть поняття про експеримент як основного метода ПФ. Висвітлено історію розвитку ПФ в Україні, а також основні положення загального вчення про хворобу, етіологію та патогенез, показано роль спадковості та реактивності у патології. Увагу приділено патогенній дії (ПД) факторів зовнішнього середовища, ПД біологічних факторів на організм, а також ПД на організм зміненого атмосферного тиску. Проаналізовано особливості ПФ імунної системи, сполучної тканини, старіння й ушкодження клітин. Охарактеризовано загальні принципи діагностики та лікування алергічних захворювань.

Рассмотрены предмет и задачи патологической физиологии (ПФ), раскрыта сущность понятия об эксперименте как основного метода ПФ. Изложена история развития ПФ в Украине. Освещены основные положения общего учения о заболеваниях, этиологии и патогенезе, показана роль наследственности и реактивности в патологии. Внимание уделено патогенному действию (ПД) факторов внешней среды, биологических факторов на организм, а также ПД на организм переменного атмосферного давления. Проанализированы особенности ПФ иммунной системы, соединительной ткани, старения и повреждения клеток. Охарактеризованы общие принципы диагностики и лечения аллергических заболеваний.

При остром синусите значительно увеличено содержание противовоспалительных интерлейкинов (ИЛ-2, ИЛ-4) в крови. При хроническом воспалении имеются разнонаправленные сдвиги: содержание ИЛ-2 увеличено, а ИЛ-4 снижено. Обсуждается вопрос о патогенетическом значении установленных фактов. В результате лечения в крови больных было увеличено содержание противовоспалительных интерлейкинов. Дисбаланс их содержания отражает остроту заболевания, вид лечения и характер интерлейкиновой регуляции воспаления.

С целью изучения стрессорной реактивности гипоталамо-гипофизарно-адреналовой системы у пациентов с термическими ожогами кожи II - IV степени определены содержание кортизола в крови, хемосенситивность глюкокортикоидных рецепторов на тромбоцитах и влияние на эти показатели инфузий дексаметазона. Обнаружено, что в I-ой группе пациентов с нормальным состоянием реактивности организма, имеющих повышенный исходный уровень кортизола, через 2 - 3 часов после инфузии дексаметазона содержание гормона возрастало на 34,1 %, а через 5 - 6 часов и в дальнейшем - снижалось. У пациентов II-ой группы с низким исходным уровнем кортизола введение дексаметазона вызывало пролонгацию гормонального ответа (концентрация кортизола повышалась через 2 - 3, 5 - 6, 24 часов на 57,9, 27,1, 16,9 % соответственно), что является проявлением его модифицирующего эффекта на стрессорную реактивность системы. Установленное у этих пациентов снижение хемосенситивности глюкокортикоидных рецепторов необходимо учитывать при оценке тяжести воспалительной реакции в связи с модулирующим воздействием стероидных гормонов на продукцию цитокинов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.1

Рубрики:

Травматологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Общей патофизиологической реакцией гипоталамо-нейрогипофизарной системы при черепно-мозговой травме является усиление секреторной активности нейронов, что проявляется увеличением объема ядер и ядрышек; активация в цитоплазме тел синтетического аппарата; накопление в перикарионе гранул нейросекрета. Эти процессы были тем более выражены, чем выше было содержание в крови вазопрессина. Для неблагоприятного течения были характерны: резкая активация нейросекреции и усиленное выведение нейросекрета в кровоток. Это сопровождалось снижением числа клеток II типа и нарастанием количества нейронов с явлениями дегенерации.

  Скачати повний текст

Мета роботи - вивчити натрійуретичну функцію нирок і вплив на неї ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за різних солереактивних форм есенціальної артеріальної гіпертензії (ЕАГ). Обстежено 56 хворих на ЕАГ II стадії віком 47 років. Об'єм циркулюючої плазми оцінювали за результатами глікемічної і постуральної проб, а також за порогом смакової перцепції натрію хлориду (NaCI). Натрійуретичну функцію нирок вивчали за кліренс-тестами на тлі максимально підтримуваного водного діурезу. Плазмові концентрації ангіотензину II і альдостерону вимірювали імуноферментним методом. Тип реакції артеріального тиску (АТ) на сольове навантаження визначали в балансовому протоколі, який складався з низько- і високосольової фаз. Хворих розподілили на солерезистентних (n = 20), солечутливих (n = 26) і осіб з парадоксальною реакцією (n = 10). Висновки. Солерезистентним хворим з ЕАГ властива близька до нормальної активність РААС, що зумовлює адекватний натрійурез і еуволемію у разі споживання будь-якої кількості NaCI в дієті. В солечутливих пацієнтів з ЕАГ на тлі високосольової дієти спостерігається недостатня супресія РААС, яка спричинює ниркову ретенцію натрію і гіперволемію. У хворих з ЕАГ із парадоксальною реакцією АТ низькосольовий раціон асоціюється з гемодинамічно значущою гіповолемією та залежною від неї гіперактивацією РААС, що зумовлює стійке підвищення АТ.

Определена важность внедрения лабораторной информационной системы в работу лаборатории, обозначены основные принципы создания и информационные особенности лабораторной информационной системы "УРАН".

Зазначено, що з урахуванням існування біоритмів вивільнення гормонів, медіаторів (у тому числі запалення), інших біологічно активних речовин, які істотно впливають на патогенез атопічної хвороби (АХ), методи хронобіоритмотерапії мають бути невід'ємною частиною у процесі лікування цих хворих. Клінічні та лабораторні дослідження підтверджують більшу ефективність дії медикаментозних і нетрадиційних методів лікування хворих на АХ із урахуванням біоритмів людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - определение содержания нейроспецифических белков, механизмов их образования и попадания в кровь при экспериментальной черепно-мозговой травме (ЧМТ) среднетяжёлой степени. Эксперименты были проведены на 95 белых беспородных крысах-самцах, которым наносили ЧМТ среднетяжёлой степени тяжести по модели В. Н. Ельського, С. В. Зяблицева (2005) [4]. При патологоанатомическом макроскопическом исследовании установлено, что воспроизведённая стандартная ЧМТ характеризовалась наличием кожной и "оболочковой" гематом в зоне удара, переломами костей свода черепа без смещения среднетяжёлой степени; раздроблением коры теменных и височных долей (в зоне удара) и основы лобных и височных долей (в зоне противоудара). В ткани головного мозга имели место диффузные мелкоточечные кровоизлияния. Показано накопление в крови в течение 21 суток после травмы нейроспецифических белков: уровень белка S100B повышался скачкообразно с двумя пиками - через 1 и 7 суток после травмы, уровень NSE нарастал постепенно, уровень GFAP - двухфазно с максимумами на 1 и 7 сутки. Очевидно, что именно на 7 сутки происходило вторичное усиление деструкции нервной ткани и проницаемости гемато-энцефалического барьера. Иммуногистохимическое исследование, проведённое на 7 сутки после травмы, показало, что в повреждённых нейронах исчезала и/или значительно уменьшалась интенсивность окраски S100, GFAP и NSE, что отражало резкие дегенеративные изменения в участках повреждения. Наряду с этим вокруг таких нейронов найдено высокой степени выраженности окрашивание S100, которое было характерно для глиоцитов и, в меньшей мере, для эндотелиоцитов, что можно было рассматривать как причину резкого увеличения уровня в крови нейроспецифических белков. Выводы: причиной повторного увеличения уровня в крови белка S100B, на наш взгляд, могла быть повторная активация его синтеза в активированных глиоцитахперифокальных зон и активный транспорт через гемато-энцефалический барьер, что активировало воспалительные реакции повреждения и способствовало прогрессированию процессов нейродеструкции на 7 сутки после травмы, отражалось в приросте уровня в крови GFAP и дальнейшем накоплении NSE. Эти события могли знаменовать собой начало нового звена патогенеза травматической болезни головного мозга - аутоиммунного воспаления, что способствовало прогрессированию посттравматического повреждения мозга в позднем периоде.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р252.65

Рубрики:

Цукровий діабет

Порушення обміну речовин і енергії

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-29

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зауважено, що наявність алелі 72Рго у чоловіків асоційоване з розвитком первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ). Ризик розвитку захворювання у чоловіків у віці старше 60 років підвищений у 2,8 раза в порівнянні з відповідною контрольною групою. У жінок наявність алелі 72Рго також асоційоване з розвитком ПВКГ. Ризик розвитку ПВКГ у жінок-носіїв алелі 72Рго у віці до 60 років підвищений у 2,3 раза у порівнянні з відповідною контрольною групою.

Отмечено, что наличие аллели 72Рго у мужчин ассоциировано с развитием первичной открытоугольной глаукомы (ПОУГ). Риск развития заболевания у мужчин в возрасте старше 60 лет повышен в 2,8 раза в сравнении с соответствующей контрольной группой. У женщин наличие аллели 72Рго также ассоциировано с развитием ПОУГ. Риск развития ПОУГ у женщин-носителей аллели 72Рго в возрасте до 60 лет повышен в 2,3 раза в сравнении с соответствующей контрольной группой.

Использование модуляторов ГАМК-эргической системы при черепно-мозговой травме (ЧМТ) активно исследуется; определено их позитивное влияние на кровообращение мозга, торможение глутаматной эйксайтотоксичности, уменьшение свободно-радикального повреждения, улучшение метаболизма и энергообеспечения нейронов. Однако влияние карбацетама на функционирование нейро-гормональных систем при ЧМТ не изучено. Цель работы - изучить влияние карбацетама на состояние нейро-гормональных систем в динамике экспериментальной ЧМТ. Исследование проведено на белых крысах-самцах возрастом шесть месяцев, весом 180 - 220 г. ЧМТ моделировали по методике В. Н. Ельского, С. В. Зяблицева (2005) с соблюдением Хельсинской декларации, принятой Генеральной ассамблеей Всемирной медицинской ассоциации, общих норм и принципов Европейской конвенции о защите позвоночных животных. В группе сравнения вводили 1 мл физиологического раствора внутрибрюшинно. Животным опытных групп 1 и 2 внутрибрюшинно вводили карбацетам и актовегин в дозах 5 мг/кг и 16 мг/кг массы тела соответственно, в течение 10 суток после травмы. В крови определяли содержание адренокортикотропного гормона (АКТГ), соматотропного гормона (СТГ), кортикостерона и вазопрессина. Использование карбацетама в течение 10 суток после ЧМТ предотвращало первичную гиперактивацию и способствовало сохранению функционирования гипоталамо-нейрогипофизарной и гипоталамо-гипофизарно-кортикоадреналовой систем. В сравнении с актовегином возобновление секреции АКТГ, кортикостерона и вазопрессина на фоне использования карбацетама происходило быстрее (с 3 по 7 сутки). Использование карбацетама значимо в большей степени, чем актовегина, способствовало предотвращению гипосекреции СТГ. Выявленные модулирующие эффекты карбацетама могли создать условия для более эффективного возобновления метаболизма и процессов репарации головного мозга при ЧМТ. Выводы: использование в посттравматическом периоде карбацетама более эффективно, чем актовегина, возобновляет функционирование нейро-гормональных систем путём предотвращения их гиперактивации и истощения или чрезмерного торможения. Такой эффект можно считать модулирующим с позитивным восстанавливающим действием.

Ключовим фактором розвитку неоангіогенезу при діабетичній ретинопатії (ДР) за умов цукрового діабету 2-го типу (ЦД-2) є васкуло-ендотеліальний фактор росту (VEGF). На важливу роль генетичних поліморфізмів гена VEGFA вказує низка досліджень і метааналізи, які показали наявність їх асоціації з ДР, особливо з її проліферативним варіантом (ДПР), що варіює у різних популяціях. Мета роботи - з'ясування впливу поліморфних генотипів rs2010963 і rs699947 гена VEGFА на клінічні та лабораторні показники при ДР у хворих на ЦД-2 з української популяції. До дослідження залучено 302 хворих на ЦД-2 з ДР. Встановлення діагнозу проводилася за Міжнародною клінічною класифікацією, прийнятою Американською академією офтальмології (2003). Контрольну групу становили 98 осіб, які не мали ЦД-2 та ДР, а також інших офтальмологічних захворювань. Всі пацієнти були прооперовані з приводу катаракти. У внутрішньоочній рідині (ВОР), яку збирали під час операції, методом імуноферментного аналізу було визначено вміст VEGFA. Аналіз поліморфних ДНК-локусів гена VEGFA - rs2010963 і rs699947 - здійснювали за методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі з використанням уніфікованих тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Thermo Fisher Scientific (США). Результати. Аналіз результатів дослідження показав, що поліморфізм rs2010963 мав вплив на рівень у ВОР VEGFA (максимум - при генотипі ризику С/С). Цей поліморфізм був пов'язаний зі статтю (генотип С/С частіше зустрічався у чоловіків, ніж у жінок - 3:1), наявністю ДПР (найчастіше була визначена за наявності генотипу С/С: 45,4 %) та неоваскуляризацією диска зорового нерва (найчастіше була визначена за наявності гетерозиготи G/С: 21,4 %). Поліморфізм rs699947 мав вплив на гостроту зору (мінімальна наявна при генотипі С/С), товщину сітківки (максимальний показник - при генотипі С/С), рівень у ВОР VEGFA (максимальний рівень - при генотипі С/С), а також наявність ДПР та гемофтальму (найчастіше були визначені за генотипом С/С, відповідно 44,7 та 27,7 %). Висновки: патогенетичний вплив генотипу ризику С/С поліморфізму rs2010963 частіше визначався у чоловіків, реалізувався завдяки високому рівню у ВОР VEGFA та проявлявся максимальною частотою ДПР. Патогенетичний вплив генотипу ризику С/С поліморфізму rs699947 також реалізувався завдяки високому рівню у ВОР VEGFA, призводив до зниження гостроти зору, потовщення сітківки та проявлявся максимальною частотою ДПР і гемофтальму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ