Приведены литературные источники и результаты исследований одного из распространенных заболеваний желудочно-кишечного тракта - хронического панкреатита (ХП). Проанализированы особенности и течение данного заболевания в сочетании с патологией других органов и систем организма, предложены клинические варианты хронического поражения поджелудочной железы у лиц различного возраста. Рассмотрены основные направления лечения ХП.

Зазначено, що поняття "метаболічний синдром" включає в себе гіперінсулінемію, порушення толерантності до глюкози, інсулінорезистентність, підвищення холестерину ліпопротеїнів низької щільності, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності, артеріальну гіпертензію. Причому зміни з боку ендокринної системи в цілому (та підшлункової залози як її частини), а також порушення діяльності серцево-судинної системи є обов'язковою складовою цього синдрому. Згаданий факт дав змогу передбачити важливу роль підшлункової залози у виникненні головних компонентів метаболічного синдрому та взаємообтяжливий вплив змін у інших системах.

Розкрито основні механізми розвитку форм хронічного панкреатиту, які нечасто зустрічаються, а саме: дисметаболічних панкреатитів. Глибше розуміння механізмів розвитку панкреатитів дає можливість призначення адекватної медикаментозної корекції.

Охарактеризовано судинні та мікроциркуляторні ланки патогенезу розвитку хронічного панкреатиту (ХП), що особливо є актуальним для пацієнтів похилого віку. Акцентовано увагу на особливостях патогенезу, діагностики та лікування ХП саме з урахуванням його ішемічної етіології.

Зазначено, що в основі патогенезу розвитку та прогресування хронічного панкреатиту (ХП) в пацієнтів літнього віку лежить надвиробництво деяких прозапальних цитокінів на тлі підвищення активності пероксидного окиснювання ліпідів, окисної модифікації білків і протеолітичної активності плазми крові. Це виявляється підвищеною чутливістю клітин до апоптозу та надалі призводить до формування фіброзу і склерозу підшлункової залози, та як наслідок - перевазі в клінічній картині зовнішньосекреторної недостатності залози. Використання препарату "Ербісол" у даній категорії хворих патогенетично обгрунтовано, тому що він сприяє швидкому досягненню клініко-лабораторної ремісії і може служити терапією вибору у ході комплексного лікування ХП у пацієнтів літнього віку.

Розкрито місце психогенних чинників у етіології та патогенезі хвороб шлунково-кишкового тракту, зокрема хронічного панкреатиту, а також запропоновано фармакотерапію психосоматичних розладів у пацієнтів гастроентерологічного профілю. Психосоматичні розлади призводять до торпідності клінічного перебігу, зниження працездатності, що змушує розглядати цю проблему як загальномедичну та соціальну. Отже, своєчасна діагностика психосоматичних розладів та їх правильне лікування сприяють поліпшенню функціонального стану хворих і допомагають психічній і соціальній адаптації пацієнтів. Рекомендовано для психокорекції у пацієнтів гастроентерологічного профілю такі препарати, як ноотропіл, еглоніл, флуоксетин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-52 + Р413.601.1-52

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Панкреатити

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ