Розглянуто питання використання етнопедагогіки у фізичному вихованні дітей раннього віку. Визначено традиційні шляхи збереження здоров'я матері та дитини у період вагітності жінки, народні засоби, методи і форми фізичного виховання дітей до 3-річного віку. Запропоновано методику фізичного виховання дітей з використанням засобів етнопедагогіки.

З'ясовано ставлення старшокласників до уроків фізичної культури, висвітлено вплив секційних занять із баскетболу на фізичну підготовленість старшокласників.

Проаналізовано рівень інтересу студенток університету до фізичної культури і спорту, мотиви занять фізичними вправами та показники фізичного стану, про які вони найбільше турбуються.

Розглянуто проблему самовиховання студентів як передумову фізичного розвитку, вдосконалення, зміцнення здоров'я та формування здорового способу життя. Визначено етапи психологічної та педагогічної підготовки студентської молоді, методи та прийоми роботи над собою.

Надано рівень знань студентів Волинського національного університету ім. Лесі Українки про етнопедагогіку та національні традиції фізичного виховання. Показано шляхи формування в молоді системи знань та умінь використання їх у фізичному вихованні дитини.

Розкрито окремі методи формування та розвитку вокальних навиків у дітей середнього шкільного віку. Розглянуті фізіологічні зміни школярів, педагогічні методи вокального виховання мають цілий ряд прогалин, які необхідно вирішувати. Обговорено питання недостатньої кількості занять з музики, мало обґрунтованих методичних рекомендацій для підготовки вчителя музики до роботи зі школярами у мутаційний та післямутаційний періоди.

Наведено методику розучування пісень у хорі загальноосвітніх шкіл, яка допомагає розкрити творчий потенціал особистості дитини і скерована на його духовне збагачення та долучення до високого світу музичного мистецтва.

Розглянуто питання про особливості розуміння студентами поняття здорового способу життя, ставлення до фізичної культури та спорту під час навчання в університеті та їх життєвих пріоритетів.

Висвітлено роль Марії Сокіл в розвитку музичної культури України першої половини ХХ ст., зокрема у сфері вокального виконавства. Викладено факти особистісного та професійного характеру, що вплинули на вибір професії та простежено основні етапи її музичного становлення. Доведено, що характер виконавської майстерності співачки безпосередньо пов'язаний з її національним походженням.

Раскрыто значение деятельности Марии Сокил для развития музыкальной культуры Украины первой половины ХХ в., особенно в области вокального исполнительства.

The article highlights the role of Maria Sokil in the development of musical culture of Ukraine in the first part of the XX century, particularly in the area of vocal performance.

Щодо проблеми поставлено питання про недосліджену сторону трансформації рухливих ігор із ритуально-обрядових дійств в народні ігри. Як саме у народній грі збереглися приховані обрядові дійства з прадавніх часів на українських землях? Як саме людина минулого за допомогою ігрових рухових дій намагалася вплинути на сили природи. Як у прадавні часи людина, будучи об'єктом впливу навколишнього середовища, розпочала будувати себе й свою ігрову історію? Чому в народних іграх, що збереглися до наших днів, приховуються магічні рухи обрядових дійств давніх українців, у яких простежуємо міфи, легенди, перекази, стосунки, працю, військові події? Мета роботи - з'ясування передумов походження народної гри та спроба зрозуміти бачення світу давніх слов'ян за допомогою рухових дій. У викладі основного матеріалу розглядаємо трансформацію ритуально-обрядового ігрового дійства в народні ігри як явища цілісного й універсального продукту, як центру конструювання відносин колективу з природою. Викладено світобачення давніх слов'ян, а саме: як за допомогою руху в грі людина минулого бажала вплинути на сили природи; яким чином рух поєднував міфи, легенди, перекази в ритуально-ігрових дійствах; у яких теперішніх іграх приховано міфічні ритуально-обрядові дійства, що з плином часу перебудувалися в народні ігри та забави. Подано гру як засіб регулювання, збереження, відтворення й розвитку загальнолюдських стосунків і цінностей у соціокультурному просторі. У висновку констатуємо взаємозв'язок ритуально-обрядових рухових дій давніх українців із силами природи та трансформацію цих дій (із плином історичного часу) у народні ігри, що є залишками міфічного бачення світу давніх українців.

Охарактеризовано якість вищої медичної освіти у порівняльно-історичній ретроспективі. Обговорено стратегії розвитку та трансформаційні процеси освіти й медицини, педагогічні, філософські, лінгвістичні та психолінгвістичні проблеми змісту й організації навчального процесу інтеграції вищої медичної освіти України в європейський освітній простір. Висвітлено міжнародний досвід підтримки інклюзивної освіти, освітні та медичні реформи за умов глобалізації, перспективність зарубіжного медичного досвіду в Україні. Розглянуто питання мовної підготовки іноземних громадян у вітчизняних ВНЗ, міжкультурної комунікації лікаря за умов інноваційних процесів у глобалізованому світі. Викладено актуальні проблеми дистанційного навчання в системі медичної освіти, проблеми та перспективи розвитку вищої (медичної) освіти.