Наведено результати мультифакторіального дослідження стану нервової системи у пацієнтів з хронічними гепатитами (ХГ), що дозволило уточнити патогенетичні механізми, характер, ступінь вираженості та частоту розвитку неврологічних та нейропсихологічних порушень за наявності ХГ. У пацієнтів з ХГ виявлено ураження центральної та периферичної нервової системи, причому частота виявлення ознак координаторної дисфункції, пірамідної недостатності, астено-невротичного синдрому, синдрому полінейропатії, рівень депресії у пацієнтів з ХГ статистично значущо не відрізнялися від таких у пацієнтів з цирозом печінки (ЦП). За даними клініко-неврологічного і нейропсихологічного обстежень, підтверджено розвиток за наявності ХГ ознак енцефалопатії різного ступеня вираженості. Встановлено, що в групі пацієнтів з ХГ підвищувався рівень тривожності, депресії та була тенденція до зниження показників самопочуття, активності і настрою. Виявлено когнітивні порушення у більш ніж половини пацієнтів при тестуванні за допомогою шкали MMSE та більш ніж у двох третин пацієнтів при тестуванні за допомогою батареї тестів на лобну дисфункцію. Розглянуто особливості змін параметрів реоенцефалографії (РЕГ) та реогепатографії (РГГ) у пацієнтів з ХГ в порівнянні з ЦП, які проявлялися більш частим порушенням венозного відтоку у вертебро-базилярному басейні та зниженням об'ємного кровонаповнення, а на РГГ частіше виявлялося підвищення тонусу крупних артерій, зниження тонусу дрібних артерій, подовження часу венозного відтоку та зниження опору дрібних судин. За результатами кореляційного аналізу даних реографічних досліджень церебральної та печінкової гемодинаміки у пацієнтів з ХГ виявлено, що характер змін і кореляційні зв'язки між основними реоенцефало- та реогепатографічними параметрами, які відображали різноманітні зміни артеріального кровонаповнення, тонусу судин різного калібру та зміни венозного кровотоку у різних судинних басейнах, були поліморфні, що потребує врахування в діагностичному процесі.

Мета роботи - вдосконалення діагностичних підходів до визначення основних характеристик ураження нервової системи в осіб молодого та середнього віку з хронічним гепатитом (ХГ) та цирозом печінки (ЦП). Обстежено 123 пацієнтів молодого та середнього віку зі встановленим діагнозом ХГ та ЦП. Комплексне обстеження передбачало: опитування з аналізом деталізованих скарг, загальносоматичне та стандартне лабораторне обстеження, дослідження неврологічного статусу і комплексне нейропсихологічне тестування (шкала MMSE, батарея тестів на лобну дисфункцію, тест малювання годинника), реоенцефалографію, реогепатографію. Проаналізовано основні скарги з боку нервової системи та неврологічні симптоми і досліджено їх частоту при ХГ та ЦП. Як у пацієнтів з ЦП, так і у пацієнтів з ХГ мала місце когнітивна дисфункція. За даними реоенцефалографічного та реогепатографічного обстеження виявлено порушення в артеріальній та у венозній ланках кровотоку, в головному мозку і печінці. Зроблено висновок, що у разі ХГ і ЦП наявні ураження як центральної, так і периферичної нервової системи. Семіологія уражень нервової системи у випадку ХГ та ЦП є подібною, але відзначено відмінності за частотою і ступенем прояву окремих показників неврологічного статусу та параклінічних методів. Доцільним є введення неврологічного та нейропсихологічного дослідження в комплексний план обстеження пацієнтів з ХГ та ЦП.

Мета роботи - узагальнення відомостей про особливості перебігу, клініки, діагностики, лікування епілепсії в осіб похилого віку. Проаналізовано літературні джерела та власні спостереження перебігу епілепсії у осіб похилого віку. Встановлено, що рівень захворюваності епілепсією в осіб віком старше 60 років значно вищий, ніж серед усіх вікових груп. Найчастіше серед інших чинників епілепсії в осіб похилого віку є цереброваскулярні захворювання - ЦВЗ (мозкові інсульти, дисциркуляторна енцефалопатія) - від 32 % до 53,8 %. Переважали симптоматичні та криптогенні форми епілепсії. Висновки: епілепсія в осіб похилого віку має особливості перебігу та тенденцію до зростання. Частіше епілепсія зустрічається в осіб похилого віку, які страждають ЦВЗ. Найчастіше епілепсія зустрічається у чоловіків. Для діагностики епілепсії окрім ЕЕГ слід застосовувати нейровізуалізаційні методи дослідження: комп'ютерну томографію, магнітно-резонансну томографію, магнітно-резонансну спектроскопію, позитронно-емісійну томографію тощо. Призначати антиепілептичні препарати слід індивідуально, враховуючи супутню соматичну патологію, вікові зміни метаболізму тощо.

В неврології є багато симптомів та синдромів, які є ознакою ураження нервової системи. Але є і такі як, наприклад, синдром Горнера - Клода Бернара, який виникає у разі патології внутрішніх органів, про що мають знати не тільки неврологи, а й сімейні лікарі й інші клініцисти. Мета роботи - узагальнення відомостей про анатомо-фізіологічні основи виникнення синдрому Горнера - Клода Бернара, його значення для топічної діагностики рівня ураження нервової системи, а також у разі патології інших органів та систем організму. Проаналізовано й оброблено дані літератури про клініко-діагностичне значення синдрому Горнера - Клода Бернара в топічній діагностиці ураження нервової системи, а також за різноманітної патології різних органів і систем. Наведено анатомо-фізіологічні відомості про симпатичну інервацію ока на рівні структур спинного та головного мозку, а також етіологічні фактори та різноманітні захворювання, за яких може розвиватися синдром Горнера - Клода Бернара. Висновки: диференційована оцінка синдрому Горнера - Клода Бернара як неврологами, так і лікарями інших спеціальностей надає змогу своєчасно діагностувати не тільки захворювання нервової системи й інших органів та систем, але й своєчасно надати медичну допомогу.

За різноманітних соматичних захворюваннях виникають порушення з боку нервової системи. Одними з таких є захворювання печінки. Особливо, враховуючи невпинне зростання числа хворих на хронічні гепатити (ХГ) та цироз печінки (ЦП), проблема своєчасного виявлення та лікування змін з боку нервової системи при цих захворюваннях є актуальною. Мета роботи - дослідити особливості проявів вегетативних порушень, які виникають у разі полінейропатії у пацієнтів з хронічними гепатитами (ХГ) та цирозом печінки (ЦП). Обстежено 133 пацієнти працездатного віку, серед яких 74 пацієнти зі встановленим діагнозом ХГ, та 59 пацієнтів - з діагнозом ЦП. Під час детального неврологічного обстеження було виявлено ознаки синдрому полінейропатії у 76,5 % пацієнтів з ХГ, в тому числі у 75 % пацієнтів з ХТГ й 77,3 % пацієнтів з ХГ типу C (ХГC), а також у 81,4 % пацієнтів з ЦП. Серед пацієнтів з полінейропатією, у 75,4 % пацієнтів з ХГ, в тому числі - у 85,7 % пацієнтів з хронічним токсичним гепатитом - 58,8 % пацієнтів з ХГC, а також у 91,6 % пацієнтів з ЦП було виявлено різні вегетативні порушення в дистальних відділах кінцівок. Висновки: свідченням виникнення порушень периферичного відділу нервової системи вже на стадії ХГ є частота виявлення полінейропатії у пацієнтів з ХГ. Наявність дисоціації між частотою скарг на прояви полінейропатії та частотою виявлення симптомів полінейропатії підтверджує необхідність ретельного неврологічного обстеження всіх пацієнтів з ХГ та ЦП. Частота виявлення полінейропатії у пацієнтів з ХГ та з ЦП достовірно не відрізнялася, але вегетативні порушення достовірно частіше зустрічалися у разі ЦП, ніж ХГ.

Порушення спінального кровообігу дуже важливий розділ ангіоневрології. Знання основних клінічних проявів гострого порушення спінального кровообігу та діагностика цей патології, надання невідкладної медичної допомоги хворим має дуже важливе значення в практичній діяльності лікаря сімейної медицини. Мета роботи - привернути увагу на необхідність вивчення лікарями сімейної медицини дуже важливого розділу ангіоневрології - порушення спінального кровообігу. Проаналізовано дані анонімних анкет, а також результати співбесід з лікарями сімейної медицини, а також лікарями-інтернами сімейної медицини під час навчання їх на кафедрі неврології № 2 на циклі "Клінічна неврологія". Виявлено, що і лікарі сімейної медицині і тим більше лікарі-інтерни сімейної медицини мають незадовільні, поверхневі знання з питань діагностики гострих порушень спінального кровообігу та надання невідкладної медичної допомоги хворим. Висновки: для повноцінного засвоювання інформації стосовно гострих порушень спінального кровообігу необхідно збільшити кількість учбових годин для лікарів сімейної медицини, а також для лікарів-інтернів сімейної медицини на циклі "Клінічна неврологія".