За результатами геолого-петрографічних та рудно-мінералогічних досліджень виділено чотири типи порід: 1 - інтрузивні (габро, габро-норити, норити), 2 - осадові (марганецьвмісні доломіти), 3 - метасоматичні (магнезіальні скарни), 4 - ультраметаморфічні (плагіомігматити, слюдити, кварцові жили, апогаброві кристалосланці, пегматоїдні граніти). Встановлено золото-арсенідно-сульфідний (високотемпературний) та золото-срібно-сульфідний (низькотемпературний) типи мінералізації, локалізовані в магнезіальних скарнах.

Розглянуто економічні та соціальні передумови будівництва залізничних магістралей та гілок. Виділено основні етапи процесу будівництва й експлуатації залізничної мережі й її правового регулювання, а саме: період державного спорудження залізниць (1855 - 1865 рр.), період приватного будівництва (1866 - 1880 рр.), період державного будівництва й експлуатації (1880 - 1890 рр.), повернення до способу приватного будівництва залізниць (початок ХХ ст.). Зазначено, що створення й експлуатація залізничної мережі на території України перебували під жорстоким контролем державних органів. Акцентовано увагу на питаннях правового регулювання створення акціонерних залізничних товариств, відчуження землі та майна під будівництво залізничних магістралей і гілок, фінансування будівництва й експлуатації залізниць, введення та застосування тарифів.

Розглянуто основи теорії держави та права. Розкрито зміст норм і правових відносин основних галузей українського права, зокрема, трудового, житлового, адміністративного, сімейного, кримінального, земельного, господарського, бюджетного та податкового. Подано інформацію про функції та принципи права, форми державного устрою, правовий режим земель, господарські зобов'язання та правовідносини, порядок укладення та припинення трудового договору, права й обов'язки подружжя, вітчизняну систему оподаткування, а також державні та правоохоронні органи України.

Висвітлено вихідні поняття про право та правові явища. Розкрито зміст норм і правових відносин основних галузей українського права. Описано основи теорії держави і права: основні сучасні концепції держави, види її функцій, форми та методи їх здійснення, а також форми держави. Висвітлено механізм держави, її апарат та його місце в механізмі держави. Описано державні органи країни і громадянське суспільство. Розглянуто Конституційне право як провідну галузь національного права України, загальні засади демократичного конституційного ладу, громадянство як інститут конституційного права. Висвітлено конституційні права, свободи й обов'язки громадян, гарантії їх дотримання. Приділено увагу ролі Верховної Ради як єдиному органу законодавчої влади, Президента як глави держави, Кабінету Міністрів, центральним і місцевим органам виконавчої влади. Розглянуто теріторіальний устрій та місцеве самоврядування. Описано окремі галузі законодавства України: трудове, житлове, адміністративне, сімейне, кримінальне, цивільне право. Проаналізовано правові документи з трудового права, яке регулює трудові та тісно пов'язані з ним відносини: колективний договір, його зміст та порядок укладання; робочий час і відпочинок тощо. Розглянуто право громадян на житло, житловий фонд, порядок надання житлових приміщень, приватизацію державного житлового фонду тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)211.92-1 + Х811.252-1 + Х2(4УКР)53-62

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-5

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-54 + Р281.7/9

Рубрики:

Онкологія

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблеми теорії та практики конституційної правозахисної діяльності в Україні, основні суб'єкти, методи та форми діяльності щодо захисту основоположних прав і свобод людини. Обгрунтовано зміст і сутнісні ознаки категорії "конституційна правозахисна діяльність", здійснено періодизацію генезису правозахисної діяльності та її конституювання в Україні. Проаналізовано систему конституційної правозахисної діяльності й основні її складники. Викладено питання пріоритетності утвердження та захисту прав і свобод людини в діяльності Української держави. Висвітлено діяльність адвокатури як ефективного інституту захисту конституційних прав і свобод людини в Україні. Досліджено особливості правозахисної діяльності вітчизняних і міжнародних правозахисних організацій, а також правозахисний потенціал громадянського суспільства в цілому.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних основ конституційної правозахисної діяльності в Україні та формуванню пропозицій щодо удосконалення чинного конституційного законодавства у сфері утвердження, гарантування та захисту прав і свобод людини. Обґрунтовується, що за своїм суб’єктно-об’єктним складом, а також підставами виникнення, зміни, припинення та відновлення, правозахисна діяльність є самостійним видом конституційних правовідносин у сфері захисту прав і свобод людини. Предмет, методи і форми цієї діяльності - права та свободи людини, їх судовий і позасудовий захист і відновлення, а також система суб’єктів захисту прав і свобод людини, її завдання й функції, унормовуються у Конституції та законах України, які й становлять конституційну основу правозахисної діяльності. Доведено, що правозахисна діяльність, яка ґрунтується на нормах конституції та за своєю сутністю, змістом і формами є конституційною, поєднує в собі три основні форми конституційно-правової діяльності, спрямованої на захист і відновлення прав і свобод людини - правотворчу, правозастосовну та судову. Під конституційною правозахисною діяльністю пропонується розуміти цілеспрямовану правотворчу, правозастосовну та судову (правосудну або ж юрисдикційну) діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також інститутів громадянського суспільства та бізнесу щодо захисту та поновлення закріплених у конституції прав і свобод людини. Відзначено, що конституційна правозахисна діяльність в Україні та за кордоном має системний характер і репрезентована системою об’єктів - множиною конституційних прав і свобод та їх груп, а також системою суб’єктів конституційного права, уповноважених здійснювати захист і відновлення цих прав і свобод. Система відповідних суб’єктів репрезентована в Україні: 1) безпосередньо індивідумами (громадянами України, особами без громадянства, іноземцями та ін.), які є носіями конституційних прав і свобод та оскаржують їх порушення; 2) Українським народом, корінними народами і національними меншинами України; 3) Українською державою, органами державної влади, їх посадовими особами; 4) територіальними громадами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами; 5) громадянським суспільством та його інститутами; 6) інститутом адвокатури; 7) бізнесом - юридичними особами приватного права - суб’єктами господарської діяльності; 8) міжнародними правозахисними організаціями тощо. Ґрунтовно розкрито сутність, зміст, методи і форми правозахисної діяльності Української держави і її конституційних органів: Верховної Ради України і омбудсмена, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Конституційного Суду України, судів і прокуратури. Підкреслено, що категорія "правозахисна діяльність" зберігає у вітчизняному конституційному праві переважно теоретичний характер. Водночас забезпечення належного розвитку правозахисної діяльності в Україні вимагає унормування в Конституції України положення про здійснення та підтримку державою такого виду правової діяльності шляхом доповнення ст. 21 Конституції України новим абзацом такого змісту: "Держава визнає пріоритет правозахисної діяльності та сприяє її реалізації".