Представлено методики хірургічного та консервативного лікування лейоміоми матки, розроблені на основі даних літератури і результатів проведених досліджень. Розроблено показання і принципи вибору обсягу оперативного лікування, а також консервативної терапії залежно від віку та необхідності збереження репродуктивної функції. Розроблено та апробовано комплекс лікування лейоміоми з застосуванням агоністів Гн-Рг і дофамінергічних рецепторів на тлі антистресової, антиоксидантної, імуномодулюючої терапії.

Представлены методики хирургического и консервативного лечения лейомиомы матки, разработанные на основании данных литературы и результатов собственных исследований. Разработаны показания и принципы выбора объема оперативного лечения, а также консервативной терапии в зависимости от возраста и необходимости сохранения репродуктивной функции. Разработан и апробирован комплекс лечения лейомиомы с применением агонистов Гн-Рг и дофаминергических рецепторов на фоне антистрессовой, антиоксидантной, иммуномодулирующей терапии.

Ключ. слова: лейомиома матки, фенотип мононуклеаров крови, интерлейкины, лечение Эрбисол
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-52

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дифференцированный подход к лечению лейомиомы матки (ЛМ), основанный на клинико-морфологических особенностях, различиях в механизме развития и прогнозе исходов различных морфотипов ЛМ, даст возможность повысить эффективность ее органосохраняющего лечения и снизить частоту возможного рецидивирования ЛМ. Последнее особенно важно с учетом тенденции в последние десятилетия к "омоложению" ЛМ, изменения стиля жизни современной женщины с тенденцией к рождению детей в более старшем возрастном периоде и сложившейся в Украине демографической ситуации, характеризующейся негативной динамикой.

Проведенные исследования доказали более высокую эффективность комплексной терапии с применением препаратов "Климакт-Хеель", "Церебрум композитум", "Овариум композитум" и "Коэнзим композитум" в лечении ранних климактерических нарушений у женщин с лейомиомой матки в перименопаузе, что подтверждено не только быстрой редукцией клинической симптоматики, но и положительной динамикой содержания гонадотропных и половых стероидных гормонов.

Результаты исследований свидетельствуют о высокой клинической эффективности комплексной негормональной терапии в лечении предменструального синдрома (ПМС) легкой степени, что подтверждается достоверным снижением общего индекса Муса. Местное применение гестагенов ("Прожестожель") в комплексном лечении ПМС оказывает благотворное влияние на морфофункциональное состояние молочных желез, клиническим эквивалентом которого является достоверное уменьшение болевых ощущений (масталгии) и положительная сонографическая динамика.

На підставі клініко-лабораторних методів установлено особливості стану мікробіоценозу піхви, морфологічного стану ендометрія у пацієнток із гіперпроліферативними процесами ендометрія (ГПЕ), хронічними захворюваннями органів малого таза, ізольованими ГПЕ, хронічними запаленнями геніталій, а також у здорових обстежуваних.

Изучены возможности применения внутриматочной левоноргестрел-рилизинг-системы "Мирена" в лечении лейомиомы матки. Результаты исследования показали, что система "Мирена" является эффективным средством лечения лейомиомы матки и связанных с ней менометроррагий и может быть рекомендована как в качестве монотерапии для лечения опухолей малых размеров (при диаметре доминантного узла не более 2,5 см), так и в составе комплексной или комбинированной терапии. При применении после медикаментозной гипогормонемии или в комбинации с консервативной миомэктомией "Мирена" обеспечивает профилактику гиперполименореи, а также надежный противорецидивный эффект на фоне пролонгированной контрацепции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-15

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-59

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-59

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено питання зниження частоти лейоміоми матки та її ускладнень. Виявлено нові ланки патогенезу, клініко-патогенетичні варіанти розвитку пухлини й оптимізації тактики її органозберігального лікування. За результатами проведеного дослідження виділено два клініко-патогенетичні варіанти розвитку лейоміоми матки - ізольований і поєднаний з дисгормональною патологією молочної та щитовидної залози, які суттєво відрізняютьтся за механізмами розвитку, темпом росту, морфологічною структурою, особливостями клінічного перебігу й ехокардіографічними характеристиками. Встановлено, що як провідні ланки у патогенезі першого визначено запальний процес, переважно бактеріальної етіології, та локальну дигормонемію, а другого - дистрес, системні дисгормональні порушення, метаболічні й аутоімунні розлади. Вдосконалено методи діагностування виділених клініко-патогенетичних варіантів лейоміоми матки та запропоновано етапну систему їх диференційованого лікування з використанням патогенетично обгрунтованої терапії на першому етапі та застосуванням удосконаленого комплексу органозберігальних технологій - на другому.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що за наявності симптомної лейоміоми матки та проявів клімактеричного синдрому (КС) тяжкого ступеня в перименопаузі доцільно рекомендувати гістеректомію з наступною корекцією клімактеричних порушень. Проте жінкам, що відмовляються від оперативного лікування, за наявності тяжкої форми КС можливе проведення емболізації маткових артерій (ЕМА) з наступним призначенням гормональної терапії (ГТ) у формі препарату з переважанням гестагенного компонента та мінімальною дозою естрогенів, зокрема Фемостону 1/10. Таке лікування є ефективним і безпечним з огляду на можливий ріст міоми та збільшення її симптомності. Жінкам із проявами КС тяжкого ступеня на тлі лейоміоми матки, які негативно ставляться до ГТ, і пацієнткам із онкофобією на тлі тяжкої форми КС після здійснення ЕМА є можливим призначення комплексу негормональної терапії з фітоестрогенами та препаратами седативної, вегетостабілізувальної, антиагрегантної дії. Проведення терапії КС після ЕМА є безпечним методом з огляду на можливий ріст і посилення симптомності лейоміоми матки. Навпаки, оклюзія маткових судин призводить до ішемії, некрозу, гіалінозу та склерозу вузлів лейоміоми, що сприяє зменшенню менструальної крововтрати, припиненню маткових кровотеч і зменшенню об'єму пухлини. Застосування ГТ після ЕМА не зменшує позитивного впливу міні-інвазивного рентгенхірургічного втручання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59-59 + Р569.714.1-59

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто необхідність розроблення чіткої системи заходів лікування та профілактики метаболічного синдрому з урахуванням гендерних особливостей. У підлітків і молодих жінок з діенцефальними проявами і різними клінічними формами полікістозу яєчників існує необхідність створення рекомендацій щодо зменшення прогресування морфологічних та ендокринно-метаболічних змін для збереження або відновлення фертильності, а також з метою запобігання розвитку метаболічного синдрому у майбутньому. У пацієнток перименопаузального віку особливе значення має не тільки корекція ліпідного профілю і антигіпертензивна терапія, але й адекватний менеджмент гінекологічної патології у зв'язку із підвищеним ризиком розвитку гормонзалежної онкологічної патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.301.1

Рубрики:

Кольпіт (вагініт)

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження особливостей продукції та зв'язків між факторами росту в загальному та локальному кровообігу у жінок з ізольованою лейоміомою матки та лейоміомою матки на тлі аденоміозу.

У результаті досліджень виявлено порушення гормонального гомеостазу, а саме: підвищення гонадотропінів, відносну гіперестрогенію за рахунок локальної продукції, гіперпролактинемію, гіпокортизолемію та їх зв'язок з деякими автокринними механізмами патогенезу як ізольованого варіанта лейоміоми матки (ЛМ), так і її поєднання з аденоміозом. Поєднаний з аденоміозом варіант ЛМ розвивається на тлі стану відносної гіперестрогенії та гіперпролактинемії в загальному та, особливо, локальному кровообігу, в той час як за ізольованого варіанта такі зміни виявлено лише на локальному рівні. У жінок з ЛМ на тлі аденоміозу виявлено вищу концентрацію естрадіолу в матковій вені в порівнянні з такою в матковій артерії та, навпаки, нижчу - тестостерону та дегідроепіандростерону-сульфату (ДГЕАс), що свідчить про провідну роль у патогенезі цього захворювання збільшення локального синтезу естрогенів в матці за рахунок активної ароматизації андрогенів яєчникового та наднирково-залозного походження. За ізольованої ЛМ спостерігається зниження концентрації ДГЕАс і прогестерону в матковій вені відносно маткової артерії, що може свідчити на користь їх участі в процесах росту лейоміоми. Таким чином виявлено переважно локальну дисгормонемію у жінок з гіперпроліферативними захворюваннями матки, особливо за умови їх поєднання, що може свідчити про суттєву роль автономних механізмів регуляції пухлинного росту в патогенезі даної патології.

Зазначено, що сучасні погляди на патогенез міоми матки враховують роль хронічного запального процесу в зростанні пухлини, що робить актуальним питання вибору препаратів для проведення профілактичної антибактеріальної терапії після органозбережувальних операцій. Проведено дослідження з метою оптимізації ведення піляопераційного періоду після емболізації маткових артерій. Під наглядом перебували 63 жінки віком від 24 до 38 років, яким виконано емболізацію маткових артерій з приводу вузлової міоми матки. Жінок за допомогою методу рандомізації розподілено на 2 групи: основну склали 30 жінок, яким призначався орнидазол, а також ципрофлоксацин, флуконазол та анальгезувальна терапія; контрольну групу склали 33 пацієнтки, як антибактеріальну терапію одержували метронідазол, ципрофлоксацин, флуконазол і аналгезивну терапію. Виконане дослідження продемонструвало високу ефективність включення в комбіновану антибактеріальну терапію орнідазола, що надає можливість оптимізувати ведення постемболізаційного періоду та сприяє відновленню репродуктивної функції жінки.

Вивчено порівняльну характеристику ефективності препарату транексам у жінок з аномальними матковими кровотечами (АМК) за відсутності анатомічної патології. У дослідження ввійшли 60 жінок з АМК, які були розподілені на 3 групи: першу склали 20 жінок з тяжкою тривалою менструальною кровотечею, другу - 20 пацієнток з АМК на тлі лейоміоми матки, третю групу - 20 жінок з АМК на тлі аденоміозу. З метою вторинної профілактики розвитку АМК учасницям призначений транексам по 500 мг 3 рази на добу з першого по п'ятий день менструального циклу протягом трьох місяців. У всіх групах проведено терапію препаратами заліза, якщо рівень гемоглобіну був менше, ніж 110 г/л в ході дослідження. Моніторинг здійснено через 1 і 3 міс протирецидивної терапії. У ході досліджень доведено ефективність препарату транексам як у лікуванні, так і в профілактиці АМК у пацієнток з тяжкою тривалою менструальною кровотечею, лейоміомою матки та аденоміозом. У цьому випадку гемостатический ефект транексаму найбільш виражено реалізувався у пацієнток з лейоміомою матки. Побічні ефекти не зареєстровано.