Мета дослідження - вивчити показники цитокінового профілю в епітелії ротової порожнини дітей із цукровим діабетом (ЦД) 1-го типу з урахуванням наявних метаболічних порушень. Обстежено 12-річних дітей, хворих на ЦД 1-го типу (30 осіб), а також 30 соматично здорових дітей з ознаками хронічного катарального гінгівіту. Сформовано групу порівняння (30 соматично та стоматологічно здорових дітей того ж віку). Установлено рівні показників мРНК ІЛ-1beta, -10 та -17А епітелію ротової порожнини дітей з ознаками хронічного катарального гінгівіту за наявності ЦД. Проведено молекулярно-генетичне дослідження відносного рівня мРНК прозапальних цитокінів ІЛ-1beta і -17А, протизапального ІЛ-10 в епітелії ротової порожнини дітей показало, що на тлі ЦД суттєво збільшені відносні рівні мРНК ІЛ-1beta і -17А та низький рівень експресії мРНК ІЛ-10. Переважання рівня прозапальних цитокінів у букальному епітелії над рівнем протизапальних відображає дисбаланс у системі цитокінової регуляції в дітей I та II груп. Висновки: проведені дослідження мають велике значення для діагностики запальних процесів у тканинах пародонта і стану локального імунітету ротової порожнини, а також є підгрунтям для розробки лікувально-профілактичних програм для дітей, хворих на ЦД 1-го типу.

Проведено стоматологічне обстеження 100 дітей віком 9 - 16 років, хворих на цукровий діабет I типу, які перебували на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні ОКУ "Обласна дитяча клінічна лікарня" м. Чернівці та 60 соматично здорових дітей. Встановлено особливості перебігу захворювань тканин пародонта та різноманітні порушення структури твердих тканин зубів, що розвиваються на тлі метаболічних порушень за умов цукрового діабету.

Проведено мікробіологічне обстеження дітей, хворих на цукровий діабет I типу, та соматично здорових дітей віком 12 років. Представлено спектр мікробної флори в ротовій порожнині дітей із ознаками хронічного катарального гінгівіту за умов цукрового діабету. Доведено провідну роль резистентної облігатної анаеробної та аеробної мікрофлори у формуванні запального процесу в тканинах пародонта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено клініко-лабораторне обґрунтування удосконалених методів діагностики та лікування хронічного катарального гінгівіту в дітей, хворих на цукровий діабет. Обстежено 110 дітей, хворих на цукровий діабет типу 1, в яких установлено поширеність, інтенсивність та клінічні особливості хронічного катарального гінгівіту. Проведено мікробіологічний посів зішкрібу зі слизових оболонок ротової порожнини для визначення мікрофлори. Здійснено оцінку стану місцевого гуморального імунітету за вмістом sIgA, IgА, IgG та лізоциму в ротовій рідині. Визначено рівень експресії мРНК показників вродженого імунітету та цитокінового каскаду в букальному епітелії. Розроблено та апробовано патогенетично обґрунтований комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо хронічного катарального гінгівіту в дітей, хворих на цукровий діабет.

Запальні та пухлинні ураження слинних залоз становлять 15 - 20 % від усіх захворювань м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки у дітей. Відповідно до статистичних даних, у номенклатурі захворювань слинних залоз провідне місце займають кістозні утворення, в структурі яких до 61,2 % складають кісти малих слинних залоз, а частота ураження патологічними процесами окремих слинних залоз залежить від їх топографо-анатомічних та гістофункціональних особливостей. Лікування ретенційних кіст малих слинних залоз нижньої губи є однією із важливих проблем сучасної амбулаторної стоматології, оскільки вони продовжують займати досить значуще місце серед посттравматичних ускладнень щелепно-лицевої ділянки. Мета роботи - застосування хірургічної методики лікування (цистектомії) ретенційної кісти малої слинної залози нижньої губи. Лікування і спостереження проведено пацієнту віком 16 років із ретенційною кістою малої слинної залози нижньої губи справа. У ході дослідження використовували збір анамнезу, дані об'єктивного обстеження та обов'язкове гістологічне дослідження видаленого матеріалу за загальноприйнятими методиками. Лікування ретенційної кісти малої слинної залози хірургічне. Під місцевим знеболенням було проведено цистектомію з подальшим гістологічним дослідженням видаленого матеріалу та спостереження протягом 6 місяців, призначено нестероїдний протизапальний препарат і гель на основі холіну саліцилату. На 7-й день після оперативного втручання пацієнту знято шви. Висновок: видалена ретенційна кіста малої слинної залози нижньої губи справа (цистектомія) з подальшим гістологічним дослідженням видаленого матеріалу. Під час спостереження за пацієнтом протягом 6 місяців рецидиву не відбулося.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.661.210.40

Рубрики:

Карієс у дітей

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р128.93-387

Рубрики:

Гігієна дітей дошкільного віку і установ для них

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити поширеність та інтенсивність раннього дитячого карієсу в дітей Буковини. Оглянуто 349 дітей віком від 1 до 3 років, які народилися та проживали у м. Чернівці. У всіх дітей визначали індекси карієсу кпвз та кпппв, за якими оцінювали показники поширеності та інтенсивності захворювання. Рівень інтенсивності визначали за модифікованим та адаптованим до раннього дитячого віку індексом РІКрт (Біденко Н. В., 2012). Встановлено зростання частоти виявлення раннього дитячого карієсу зі збільшенням віку дітей, зокрема у віці 1 - 2 роки майже у кожної п'ятої дитини реєструвалися ураження твердих тканин зубів. У дітей старших на рік захворюваність зростала в 1,9 рази, а у віці 3 - 4 років в 2,4 рази та оцінювалася як висока за критеріями ВООЗ. Інтенсивність карієсу тимчасових зубів у дітей також зростала з віком та була вірогідно відмінною в дітей різних вікових груп. Під час проведення оглядів у дітей зафіксовано ускладнення карієсу. Відсоток дітей у віці 1 - 2 роки склав 2,0, 6,43 % - у 2 - 3 роки та 13,21 % - у 3 - 4 роки. Аналіз розташування каріозних порожнин по щелепах та групах зубів показав, що в дітей віком 1 - 2 роки домінуючою є локалізація ураження на фронтальних верхніх зубах. Друге місце за частотою ураження посідає перший тимчасовий моляр, який першочергово уражається на нижній щелепі, а потім на верхній. В обстежених віком 2 - 3 роки зростає відсоток ураження перших тимчасових молярів до 34,01 % зі збереженням тенденції до переважання зубів нижньої щелепи та діагностуються вперше ураження других тимчасових молярів. Щодо дітей 3 - 4 років, то найбільш ураженим зубом є нижній перший тимчасовий моляр, слідом за ним йдуть верхні фронтальні зуби, потім нижній другий моляр та верхній перший моляр та ікла верхньої щелепи. Висновки: показники поширеності та інтенсивності раннього дитячого карієсу в дітей, які проживають у м. Чернівці, є високими, мають тенденцію до зростання з віком, особливо різкий стрибок захворюваності виявляється у віці 2 років, що слід врахувати під час розроблення системи профілактики захворювання.

Карієс - захворювання тканин пародонта, зубо-щелепні аномалії і деформації незалежно від віку є найпоширенішими стоматологічними нозологіями як в Україні, так і в світі. Ураження пародонта є другою за чисельністю групою захворювань після карієсу. Мета дослідження - вивчити поширеність та клінічні особливості перебігу захворювань тканин пародонта в дітей Буковини. Для встановлення пародонтологічного статусу дітей Буковини було обстежено 839 дітей різного віку. Виділено такі групи спостереження: I - 306 дітей віком 6 років, II - 298 дітей віком 12 років, III - 235 дітей віком 15 років. Оцінено стан тканин пародонта за індексами РМА (1960) в модифікації Парма та СРІ (1997). Гігієнічний стан ротової порожнини визначено за допомогою індексів Silness-Loe та Stallard.Статистично оцінили ступінь вірогідності одержаних результатів. У результаті проведеного стоматологічного дослідження дітей різного віку встановлено високу поширеність захворювань тканин пародонта у дітей Буковини. Виявлено вірогідно гірші показники індексів РМА та СРІ в дітей 12 та 15 років порівняно із дітьми 6 років. Зокрема, значення проби Шиллера-Писарєва вищі на 10,56 % в 12-річних та на 11,80 % в 15-річних дітей, секстантів із зубним каменем та кровоточивістю більше в 12-річних відповідно на 86,27 та 50,57 %, а в 15-річних - на 82,05 та 57,54 %. Висновок: таким чином, враховуючи встановлену нами високу поширеність захворювань тканин пародонта в дітей різного віку на Буковині виникає необхідність детального параклінічного вивчення патогенетичних механізмів їх формування, що стане підгрунтям для удосконалення методів діагностики та розробки адаптованих лікувально-профілактичних програм.