Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)64-7 + Ч214(4УКР) + Ч34(4УКР)

Рубрики:

Історія

Організація науки

Організація освіти

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено напрями діяльності державних інституцій, громадських організацій з охорони культурної спадщини Києва. Розглянуто всі види пам'яток - археології, історії, архітектури та містобудування, монументального мистецтва. Увагу приділено ролі пам'яток археології в історії стародавнього Києва, проблемам увічнення воєнної історії в пам'ятках, історико-культурній спадщині національних меншин міста.

Освещены направления деятельности государственных институций, общественных организаций по охране культурного наследия Киева. Рассмотрены все виды памятников - археологии, истории, архитектуры и градостроительства, монументального искусства. Уделено внимание роли памятников археологии в истории древнего Киева, проблемам увековечения военной истории в памятниках, историко-культурному наследию национальных меньшинств города.

Проаналізовано релігійну політику радянської влади в період 1960-х - 1980-х рр. Розкрито основні вектори та зміст радянської релігійної політи, її роль в нищенні Церкви, секуляризації населення. Простежено перехід від антирелігійної позиції радянської влади до сприяння розвитку церкви в кінці 1980-х - на початку 1990-х рр. Увагу приділено дослідженню міжконфесійних відносин в Україні в 1990-х - 2000-х рр. Розглянуто протиріччя в релігійній сфері в період незалежності країни, показано причини релігійних конфліктів і визначено заходи щодо їх подолання.

Висвітлено основні етапи трансформації наукових ресурсів України. Розкрито сутність історичних концепцій впливу соціальних факторів на технологічний та інноваційних процеси. Проаналізовано стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення вітчизняного наукового потенціалу, соціальні аспекти його розвитку, зокрема, проблеми зайнятості, вікового цензу, підготовки та підвищення кваліфікації тощо. Запропоновано заходи для подолання кризових явищ в українській науці та підвищення ефективності використання її досягнень в соціально-економічному житті країни.

Розкрито поняття етнополітичного конфлікту, особливості його перебігу в перехідному суспільстві. Виявлено причини виникнення та здійснено класифікацію етнополітичних конфліктів (ЕПК), які виникли в різних країнах і регіонах на сучасному етапі. Визначено структуру, стратегії, етапи та механізми їх врегулювання. Розглянуто міжнародно-правові механізми щодо гарантування прав національних меншин, зокрема, правові механізми, розроблені під егідою ООН, проблеми ефективності їх застосування. Проаналізовано європейське законодавство у сфері міжетнічних відносин, нормативно-правові акти Ради Європи, міжнародно-правові норми щодо конкретних прав національних меншин. Висвітлено досвід розробки та реалізації правових механізмів урегулювання міжетнічних відносин у країнах Східної Європи та в Росії. Розкрито причини й особливості ЕПК у сучасній Україні. Увагу приділено правовому захисту етнокультурних і мовних прав як запобіжному чиннику ЕПК. Визначено потенційні чинники ЕПК в Україні.

Розглянуто законодавчу діяльність ВР України в процесі формування громадянського суспільства (1991 - 2010 рр.). Висвітлено національно-культурні товариства України у життєвому просторі України. Увагу приділено сільському життєвому середовищу (1990 - 2000 рр.). Подано інформацію про демографічну складову життєвого простору України. Розглянуто екологію як один із чинників формування життєвого простору Ураїни (1991 - 2010 рр.). Викладено теорію та практику територіального чиннику в історії України доби незалежності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)6-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 16 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто світову історико-філософську спадщину як складний і багатовимірний процес еволюції філософської рефлексії людства. Простежено становлення та розвиток різноманітних напрямів, течій і шкіл від стародавнього світу до сучасності. Історію філософії викладено відповідно до принципів парадигмального підходу, що поєднує в собі загальність і цілісність конкретно-історичного уявлення про реальність. Оригінально осмислено співвідношення філософії та її історії. Зазначено, що ідея прямолінійного прогресу не працює в історії людської думки взагалі, а в історії філософії тим більше. Філософія як думка про вічне має таку міру незалежності від часу, що здатна дійсно бути вічною. У модальності історії думки неминуче збереження лінії часу, до якої прив'язуються люди і системи, тому це необхідний атрибут підручника, за яким викладення знання не має втрачати історичний зміст філософії. У цьому її парадокс: Платон або Кант можуть виявитися в чомусь більш сучасними, ніж люди сьогодення. Відзначено світоглядне та загальнокультурне значення історії філософії.

Вміщено основні статистичні дані про науково-технічний потенціал і результати діяльності Національної академії наук України. Розглянуто місце та роль НАН України в системі наукових організацій держави, у тому числі в секторальному розрізі, а також у світовому контексті. Статистичні дані наведено в основному за період з 2012 до 2017 рр. Використано матеріали Державної служби статистики України, щорічні звіти Національної академії наук України. Наведено також дані з міжнародних звітів і наукометричних баз даних. Проведено оцінювання результативності наукової та науково-технічної діяльності наукових організацій України.

Досліджено основні статистичні дані про науково-технічний потенціал та результати діяльності Національної академії наук України. Охарактеризовано місце та роль НАН України в системі наукових організацій держави, у тому числі в секторальному розрізі, а також у світовому контексті. Увагу приділено статистичним даним, що охоплюють в основному період з 2010 до 2014 роки. Під час підготовки довідника використані матеріали Державної служби статистики України, щорічні звіти Національної академії наук України, а також міжнародні наукометричні бази даних та наукові публікації.

В умовах соціально-турбулентних глобальних тенденцій проблематика демократизації всіх сфер суспільної життєдіяльності набуває нової актуальності та значущості. Деталізовано концептуально-теоретичний аналіз базових принципів демократизації сучасної науки. Серед них базовими визначаються рівність, кооперація, різноманітність та відкритість. Принцип рівних можливостей забезпечує свободу і рівноправну гідність партнерів у науці. Принцип співробітництва під час демократичної взаємодії сторін зумовлений складністю сучасного наукового пошуку. Принцип різноманітності відкриває необмежений простір для розгляду нових ідей та альтернативних точок зору. Принцип відкритості забезпечує право вільного вибору напрямку наукових досліджень, утвердження критичного мислення, чесність та публічність науки.

На засадах соціально-системного підходу та комунікативної філософії вперше доведено роль науки як стабілізаційного чинника суспільних процесів, що відбуваються в умовах перманентного посилення соціальної турбулентності. Усебічно розглянуто феномен науки як такий, що за своєю сутністю спрямований на виявлення сталих і незмінних характеристик певних систем релевантності, зокрема й суспільства як динамічної і відкритої системи. Зауважено, що виявлені наукою знання щодо закономірностей розвитку суспільства, підкріплені науково обґрунтованими знаннями щодо детермінації процесів у світі загалом, створюють необхідний теоретичний базис, спираючись на який розробляють ціннісні, світоглядні, методологічні та праксеологічні рекомендації стосовно збереження сталого розвитку суспільства й успішної протидії дестабілізаційним чинникам, передусім тим, які мають характер соціальної турбулентності. Соціальну турбулентність проаналізовано як особливий різновид соціальної детермінації, коли невизначеність істотної частини суспільних подій різко контрастує із запитом суспільства на сталий і прогнозований розвиток. Наголошено, що це зумовлює необхідність застосування превентивних дій для збереження і зміцнення наміченого курсу розвитку подій. Такі дії мають характер виконання чітко визначених операційних завдань відповідно до виявлених науковими дослідженнями функціональних потреб тієї чи іншої соціальної системи. Акцентовано, що завдяки такій науково обґрунтованій операціоналізації соціальні системи не виходять за рамки допустимого (порогового) соціально-інституційного дисбалансу або гарантовано відновлюють свій необхідний соціально-інституційний баланс.