Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-5

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж24369 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.112 + Р696.504.3-5

Рубрики:

Пієлонефрит

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Кісти нирок є однією з найчастіших патологій у практичній діяльності урологів: її діагностують у приблизно 50 % людей віком >> 50 років. У разі виявлення та верифікації кістозних захворювань нирок основний діагностичний пошук спрямований на диференціацію кіст від злоякісних новоутворень, адже кістозна форма нирково-клітинного раку становить 5 - 10 % усіх пухлин нирок. Провідне місце у виявленні об'ємних утворень нирок займають візуалізаційні методи: ультразвукове дослідження (УЗД), комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія, що мають високу специфічність, точність і чутливість. Проте у 5 - 7 % (за деякими даними - у 8 - 10 %) пацієнтів такі методи візуальної діагностики не надають достатньої інформації для чіткої диференціації патологічного процесу. У цих випадках доцільно застосовувати додаткові методи: УЗД з контрастуванням, біопсію. Перспективними є дослідження з виявлення специфічних ниркових онкомаркерів у різних середовищах організму. Ці методи, що потребують подальшого вивчення та вдосконалення, наразі використовують у комбінації з класичними променевими методами для диференційної діагностики у складних випадках.

Нирково-клітинна карцинома (RCC) посідає перше місце за рівнем смертності серед урогенітальних пухлин, а захворюваність - третє місце, поступаючись раку передміхурової залози (РПЗ) та сечового міхура. Кістозна форма нирково-клітинного раку становить 5 - 7 %, а за останніми даними - 10 % випадків усіх пухлин нирок. Діагноз RCC на ранніх стадіях дозволяє вчасно виконати необхідне лікування, що значно підвищує рівень виживаності. Рання і точна діагностика дозволяє уникнути неадекватного лікування, забезпечує сприятливий прогноз прогресування захворювання та дозволяє застосувати більш ефективну терапію. Більшість ниркових новоутворень, включаючи кістозні, діагностуються випадково під час обстеження з приводу інших захворювань. Пухлини маленьких розмірів, як правило, безсимптомні, що призводить до пізньої діагностики, а отже, і до низької ефективності лікування. Таким чином, чітко простежується необхідність застосування чутливих біомаркерів ранньої діагностики RCC та моніторингу його прогресування. На сьогодні вченими виконано багато спроб, які спрямовані на виявлення нового інформативного біомаркера пухлини нирок, що міг би застосовуватись для ранньої діагностики та виявлення прогресування захворювання, а також мав би прогностичні можливості. Ця оглядова стаття підсумовує останні досягнення у виявленні таких біомаркерів та їх клінічну цінність.

Рідинні утворення - одна з найбільш частих патологій нирок. Під час діагностики простих кіст нирок, як правило, не виникає проблем. Складні ниркові кісти часто створюють труднощі у диференціації злоякісних пухлин. Більшість ниркових новоутворень, включаючи кістозні, діагностують випадково під час обстеження з приводу інших захворювань. Складні кісти можуть бути як доброякісного (геморагічними, інфікованими, посттравматичними), так і злоякісного походження. В арсеналі сучасного лікаря є багато методів діагностики об'ємних новоутворень. Основними є ультразвукова діагностика (УЗД), комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія. Проте в окремих випадках доцільно використовувати УЗД з контрастуванням, ПЕТ/КТ, біопсію, а також визначення онкомаркерів. Кожен з цих методів має недоліки та переваги, свою нішу для застосування залежно від властивих йому особливостей. Чутливість і специфічність цих методів надає змогу ефективно використовувати їх у практиці та застосовувати індивідуальний підхід до кожного пацієнта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-5

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення внутрішньониркової гемодинаміки та фільтраційно-екскреторної функції з використанням динамічної реносцинтиграфії у хворих із сечокам'яною хворобою (СКХ) єдиної нирки на тлі цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Обстежено 62 пацієнти з єдиною ниркою, що залишилась після нефректомії, які були розподілені на 3 групи: перша група - 21 пацієнт з нефролітіазом єдиної нирки та супутнім ЦД 2-го типу; друга група - 23 пацієнти з нефролітіазом єдиної нирки; третя група - 18 пацієнтів зі "здоровою" єдиною ниркою, що залишилась після нефректомії. Пацієнтам проводили біохімічні дослідження крові (рівень креатиніну, сечовини) та динамічну реносцинтиграфію. У хворих з єдиною ниркою при виникненні СКХ діагностується нирково-венна гіпертензія, збільшується внутрішньоклубочковий тиск, формується гіперфільтрація та гіперсекреція. За наявності ЦД і його ускладнень поступово підвищується периферичний судинний опір у нирці зі зниженням фільтраційно-екскреторної функції. Висновки: при умовній компенсації ниркової функції за біохімічними показниками крові у хворих на нефролітіаз єдиної нирки при динамічній нефросцинтиграфії виявляються значні негативні зміни внутрішньониркового кровотоку та фільтраційно-екскреторної функції нирки, особливо у пацієнтів із ЦД 2-го типу.

Мета дослідження - оцінювання результатів комплексного лікування пацієнтів з уролітіазом та супутнім цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу після проведення екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) та контактної уретеролітотрипсії (УЛТ). У даному дослідженні було обстежено 60 пацієнтів з каменями сечоводу та супутнім ЦД 2-го типу після проведення ЕУХЛ та контактної УЛТ. Хворих згідно з призначеною післяопераційною терапією було розподілено на дві групи дослідження. Пацієнтам контрольної групи (n = 28) проводили класичну терапію, хворим основної групи (n = 32) додатково призначали фітопрепарат солідагорен у дозі 30 крапель тричі на день протягом 3 міс. Оцінювали вміст сечової кислоти крові та сечі, оксалатів сечі, функціональний стан нирок до та після лікування, динаміку відходження резидуальних конкрементів. Заключення: встановлено, що компоненти, які входять до препарату солідагорен, зменшують каменеутворення за рахунок зниження урикемії та підвищення екскреції оксалатів. Застосування препарату надає литокінетичний ефект, що підтверджується більш швидким відходженням конкрементів та їх фрагментів після ендоскопічних втручань та екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, сприяє відновленню функціонального стану нирок за рахунок антиоксидантних властивостей, а рослинне походження зумовлює добру переносимість препарату.

Мета роботи - проаналізувати історії хвороб пацієнтів із сечокам'яною хворобою (СКХ) та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, які мали єдину нирку та однобічний нефролітіаз, для визначення особливостей перебігу СКХ за наявності супутнього ЦД 2-го типу. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 109 пацієнтів із СКХ та супутнім ЦД 2-го типу, із них у 31 пацієнта була єдина нирка (1-ша група), у 78 - однобічний нефролітіаз (2-га група). Встановлено, що навіть за добре скоригованої гіперглікемії у хворих з єдиною ниркою вірогідність несприятливого перебігу СКХ та ЦД 2-го типу вище, ніж у пацієнтів з двома функціонуючими нирками. Більшість пацієнтів з єдиною ниркою мають знижені показники швидкості клубочкової фільтрації та гломерулярної гіперфільтрації, протеїнурію та артеріальну гіпертензію, що навіть за середньої тяжкості перебігу ЦД передбачає високий ризик швидкого зниження ниркової функції. Висновки: у хворих із СКХ, поєднаною з ЦД 2-го типу, які мають єдину нирку, об'єктивізовано високий шанс швидкого прогресування хронічної хвороби нирок. Обгрунтовано необхідність узгодження дій урологів та ендокринологів до визначення персоніфікованих схем лікування зазначеної категорії хворих.

Обстежено пацієнтів з кальцій-оксалатним нефролітіазом єдиної нирки, що залишилась після нефректомії, а також з двома функціонуючими нирками. Виконували біохімічні дослідження крові: вміст креатиніну, сечовини, паратгормону, кальцію іонізованого, фосфору та 25-гідроксивітаміну D. Аналізували наявність дефіциту або недостатності вітаміну D серед пацієнтів з сечокаміяною хворобою та зокрема при уролітіазі єдиної нирки. Виявлено, що відсоток пацієнтів з дефіцитом та недостатністю вітаміну D значно вище в групах хворих з нефролітіазом, найбільше серед пацієнтів з єдиною ниркою. Таким чином, це може свідчити про те, що дефіцит або недостатність вітаміну D є факторами ризику розвитку вторинного гіперпаратиреозу та утворення кальцієвих каменів нирок, особливо у осіб з єдиною ниркою на тлі виснаження функціонального ниркового резерву.