Розроблено науково-педагогічну концепцію, яка визначає теоретико-методологічні засади виховання гуманізму у творчості за сучасних умов. Запропоновано модель високорозвиненої особистості. Визначено рівні даного виду творчості у старших підлітків, їх якісні показники. Розроблено та експериментально перевірено технологію розвитку напрямків особистісної творчості у сфері гуманістичних стсунків, доброчинної позакласної роботи та самовдосконалення школярів. Показано особливості педагогічної діяльності класного керівника, засоби та шляхи залучення старших підлітків до самовиховання. Розкрито якісні зміни, які відбулися завдяки оздоровленню існуючих міжособистісних стосунків у колективах старших підлітків після формуючого експерименту.

Вперше теоретично обгрунтовано дидактичні умови формування інтелектуальних умінь старшокласників на уроках науково-природничих дисциплін. Уточнено зміст поняття "інтелектуальні уміння", конкретизовано їх перелік, структурні компоненти, критерії та рівні сформованості, а також місце, роль і специфічні ознаки, взаємозв'язок з іншими групами умінь. Створено організаційну модель формування інтелектуальних умінь засобами науково-природничих дисциплін і розроблено новий підхід щодо діагностування наявного рівня їх сформованості у старшокласників. Експериментально доведено ефективність запропонованих дидактичних методів і засобів формування інтелектуальних умінь на уроках науково-природничих дисциплін.

Розглянуто зміст і сутність методологічної культури майбутнього вчителя. Виокремлено підходи до її цілеспрямованого формування та розвитку за умов професійного становлення. Наголошено, що ефективність розвитку методологічної культури майбутнього вчителя залежить від ступеня інтеграції професійно-педагогічної освіти, науково-дослідної роботи студента й педагогічної інноватики і, у такий спосіб, обумовлюється єдністю особистісного й професійного зростання. Запропоновано концепцію розвитку методологічної культури майбутнього вчителя, що застосована на синтезі провідних стратегічних підходів, що забезпечують якісну підготовку сучасного фахівця.

Рассмотрены содержание и суть методологической культуры будущего учителя. Выделены подходы к ее целенаправленному формированию и развитию в условиях профессионального становления. Подчеркнуто, что эффективность развития методологической культуры будущего учителя зависит от степени интеграции профессионально-педагогического образования, научно-исследовательской работы студента и педагогической инноватики, и таким образом, обусловливается единством личностного и профессионального роста. Предложена концепция развития методологической культуры будущего учителя, которая основана на синтезе ведущих стратегических подходов, что обеспечивают качественную подготовку современного специалиста.

Розкрито теоретико-методологічні засади становлення й розвитку особистості в просторі культури. Проаналізовано культуротворчу функцію сучасного юнацтва у просторі взаємодії людини та культури. Досліджено ментальний образ особистісної надійності у студентської молоді. Викладено аспекти складової культури особистості: наукові розвідки щодо обгрунтування змісту, структури, функцій. Висвітлено передумови становлення ергономічної культури в Україні. Розкрито зміст і структуру інтелектуальної культури. Визначено фактори активізації етнокультурної освіти й виховання молоді. Викладено методику формування інтелектуальної культури майбутнього вчителя. Визначено шляхи формування професійної культури майбутніх менеджерів у системі професійної підготовки.

Обгрунтовано теоретичні і методичні засади розвитку методологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін. Проаналізовано теорію і практику, специфіку та особливості, здійснено історико-педагогічний аналіз розвитку змісту професійної підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін від тенденцій минулого до сьогодення. Виявлено теоретичні засади дослідження та розроблено компоненти методологічної культури. Розкрито зміст методики і висвітлено систему роботи з її розвитку в майбутнього вчителя природничих дисциплін у процесі професійної підготовки.

Розкрито сутність і зміст методологічної культури як складної багаторівневої структури, що може бути охарактеризована через функціонально-морфологічні та структурно-критеріальні компоненти. Визначено її місце в метаструктурі професійно-педагогічної культури та провідні функції в професійно-педагогічній діяльності вчителя природничих дисциплін. Обгрунтовано трактування методологічної культури в широкому та вузькому значеннях відповідно до особливостей методологічної діяльності та її ціннісних настанов у педагога-дослідника й вчителя-практика. Запропоновано концепцію розвитку методологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін, в основу якої покладено закономірності, загальні та специфічні принципи, а також ціннісно-орієнтаційний, гуманістичний, компетентнісний, культурологічний і системно-діяльнісний підходи. Створено модель, обгрунтовано педагогічні умови та відповідну їм методичну систему, доведено ефективність та результативність запропонованих засобів.

Розкрито підходи до управління самостійною роботою як складової професійної компетентності майбутнього вчителя. Виокремлено шляхи формування готовності майбутніх учителів до управління самостійною роботою учнів у процесі професійної підготовки. Подано зміст і структуру цього складного особистісного утворення. Акцентовано увагу на розмаїтті функцій методичного управління у контексті становлення готовності вчителя до управління самостійною робою учнів. Визначено умови, за яких відбувається повноцінне різнобічне формування всіх складових готовності до управління самостійною роботою.

Раскрыты подходы к управлению самостоятельной работой как составляющей профессиональной компетентности будущего учителя. Отделены пути формирования готовности будущих учителей к управлению самостоятельной работой учащихся в процессе профессиональной подготовки. Показаны содержание и структура этого сложного личностного образования. Акцентировано внимание на разнообразии функций методического управления в контексте становления готовности учителя к управлению самостоятельной работой учащихся. Определены условия осуществления полноценного разностороннего формирования всех составляющих готовности к управлению самостоятельной работой.

Approaches to independent learning management as a part of future teachers’ professional competence are covered. Ways of developing future teachers’ readiness for pupils’ independent learning management during the professional training are specified. Substance and structure of this complex personality feature are demonstrated. Special attention is paid to the variety of methodical management functions in the context of developing a teacher’s readiness for pupils’ independent learning management. Article specifies the conditions of providing a full and versatile holistic development of readiness for independent learning management.

Проаналізовано зміст і характер, спільні та відмінні риси науково-експериментальної та науково-дослідної діяльності (НДД) студентів; розкрито характер, етапи, підходи та напрямки НДД майбутніх учителів; зроблено акцент на активізації НДД майбутніх фахівців з метою формування та розвитку їх методологічної культури в процесі професійної підготовки. Вказано на ряд труднощів, які пов'язані з неоднозначним застосуванням основної термінології, недостатньою поінформованістю про необхідність НДД студентів та її роль у формуванні професіоналізму. Розкрито зміст етапів, підходів і напрямів НДД майбутніх учителів; зроблено акцент на необхідності її активізації з метою формування та розвитку студентської методологічної культури.

Висвітлено методологічні, теоретичні та методичні основи застосування здоров'язбережувальних технологій у освітньому середовищі. Розкрито особливості застосування здоров'язбережувальних технологій у закладах освіти різних типів: дошкільних, загальноосвітніх і вищих. Доведено важливість застосування здоров'язбережувальних технологій в освітньому процесі за умов здоров'язбережувального освітнього середовища та фізкультурно-оздоровчої діяльності.

За допомогою морфологічних досліджень одержано нові наукові дані про відмінність некротично-репаративних процесів в осередках печінки, що відбуваються після емболізації сегментарних артерій на тлі жовчної гіпертензії або без неї. Ця відмінність полягає в тому, що при механічній жовтяниці (МЖ) як у тканинах пухлини, так і в межуючій із нею паренхімі печінки некротичні процеси більш виражені, а процеси репарації гепатоцитів навпаки - проходять у більш тривалі терміни, що знижує функціональні резерви печінки, але збільшує протипухлинний ефект. Удосконалено наукові дані про показники функціонального стану печінки, при яких сегментарну хіміоемболізацію можна виконати безпечно. Науково доведено, що після проведеного рентгенхірургічного втручання спостерігається значне зниження основних біохімічних показників ендогенної інтоксикації, зокрема продуктів ліпідної пероксидації (МДА, ДК, NH3) і молекул середньої маси. Вдосконалено показання до комплексного етапного хірургічного лікування злоякісних новоутворень гепатопанкреатобіліарної зони, що ускладнені МЖ, із використанням рентгенхірургічних катетерних технологій з розробкою нових методик холангіодренування й удосконалення існуючих.

Зазначено, що монографія є першою в Україні, у якій наведено аналіз сучасної літератури та власні дані з діагностики та лікування хворих із злоякісними пухлинами різної локалізації за допомогою найчастіше використовуваних методів інтервенційної радіології, зокрема рентгенохірургічних втручань. Наголошено, що методи інтервенційної радіології мають важливе значення як у самостійному паліативному лікуванні злоякісних новоутворень, так і в комбінованому підході із застосуванням інших методів лікування, які значно розширюють можливості надання невідкладної та планової хірургічної допомоги онкологічним хворим, що в кінцевому підсумку істотно поліпшує безпосередні та віддалені результати лікування. Охарактеризовано рентгенендоваскулярні методи лікування злоякісних пухлин. Подано інформацію про методи локальної деструкції пухлин легень, внутрішньоартеріальні методи лікування раку нирки, можливості рентгенохірургічного паліативного лікування хворих після усунення механічної жовтяниці пухлинного генезу.