Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-37

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены показатели эндогенной интоксикации у больных хроническим панкреатитом и гастродуоденитом с остеодефицитом. Выявлено эндотоксемию за счет увеличения эндогенной интоксикации. Также наблюдалось нарушение минеральной плотности костной ткани, что проявлялось развитием остеопороза и остеопении. Установлено развитие нарушений минеральной плотности костной ткани при более высокой выраженности эндогенной интоксикации организма.

Уперше встановлено зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) осьового скелета та стегнової кістки у хворих на поєднану патологію гастродуоденопанкреатичної зони та печінки (хронічний гастродуоденіт з панкреатитом, хронічний панкреатит на тлі хронічних гепатитів) з використанням методу двофотонної рентгенівської денситометрії. Показано залежність стану кісткової тканини від ступеня остеодефіциту й особливостей клінічного перебігу мікст-патології. Установлено, що вираженість остеодефіциту за хронічних запальних захворювань гастродуоденопанкреатичної зони та печінки є більшою зі збільшенням віку пацієнтів, тривалості захворювання та наявності менопаузи у жінок. Оцінено роль чинників ризику виникнення остеопорозу за хронічних запальних захворювань гастродуоденопанкреатичної зони та печінки. Доведено, що зниження МЩКТ корелює зі зростанням показників ендогенної інтоксикації та обміну сполучної тканини у сироватці крові. Запропоновано алгоритм моніторингу (залежно від змін кісткової маси), лікування та профілактики остеодефіциту, доведено їх ефективність і наведено клініко-патогенетичне обгрунтування лікувально-профілактичних заходів з використанням остеотропних препаратів і антирезорбентів. Установлено, що запропоновані методи лікування запобігають подальшим втратам кісткової маси у хворих з остеодефіцитом.

Обследовано 48 больных хроническим гастродуоденитом и язвенной болезнью в сочетании с неспецифическим реактивным гепатитом. Проведено клинико-биохимическое и иммунологическое исследование до и после лечения с применением тиотриазолина. Доказано, что тиотриазолин в комплексном лечении хронического гастродуоденита и язвенной болезни в сочетании с неспецифическим реактивным гепатитом способствует нормализации клинико-биохимических и иммунологических показателей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-58 + Р413.204.6-58

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що зміни функціонального стану печінки (біохімічних показників - активність трансаміназ, білірубін, холестерин, B-ліпопротеїди; окиснення ліпідів та імунної резистентності) коригували глутаргіном і неоселеном, які зменшували синдром цитолізу, нормалізували процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та імунну реактивність організму. Включення глутаргіну до комплексного лікування супроводжується більш швидким розвитком клінічної ремісії захворювання за рахунок зменшення синдрому цитолізу, зниження рівня білірубіну, процесів ПОЛ, відновлення функціонального стану антиоксидантної системи захисту; нормалізації циркулюючих імунних комплексів у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки з порушенням функціонального стану печінки.

У результаті клініко-біохімічного дослідження, визначення перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та імунної резистентності у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки виявлено порушення функціонального стану печінки: підвищення активності трансаміназ, білірубіну, холестерину, B-ліпопротеїдів, показників ПОЛ і пригнічення антиоксидантної системи захисту (АОСЗ), імунної резистентності організму. Включення до комплексного лікування неоселену забезпечує нормалізацію функціонального стану печінки, підвищує АОСЗ та імунологічну резистентність організму.

Зміни мінеральної щільності кісткової тканини поперекового відділу хребта у хворих на хронічні запальні захворювання гастродуоденопанкреатичної зони на тлі хронічних гепатитів коригували кальцеміном адванс, кальцеміном і міакальциком, які покращували стан мінералізації кістки. Включення кальцеміну адванс, кальцеміну та міакальцику супроводжувалося приростом кісткової маси на 2,3 та 3,1 % відповідно.