Проаналізовано результати хірургічного лікування 176-ти хворих на виразкову хворобу шлунка з огляду на диспластичні зміни епітелію слизової оболонки шлунка. Опрацьовано алгоритм вибору обсягу операції у разі I - II типів шлункових виразок, зважаючи на наявність або відсутність диспластичних змін і використання органощадних операційних втручань.

Проанализированы результаты хирургического лечения больных язвенной болезнью желудка с учетом диспластических изменений эпителия слизистой оболочки желудка. Отработаны алгоритмы выбора объема операции при I - II типах желудочных язв, учитывая присутствие или отсутствие диспластических изменений и использование органосохраняющих операционных вмешательств.

Розглянуто методику визначення сім'ї частотних характеристик систем автоматичного керування за відомими границями їх стійкості в площині змінюваних параметрів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано лікування 135 хворих на гострий некротичний панкреатит. У 124 хворих підтверджено перитонеальний синдром із наявністю рідини в черевній порожнині. Первинний панкреатогенний перитоніт підтверджено у 115, вторинний - у 9 хворих. Деталізовано критерії діагностики та лікувальну тактику.

Розглянуто принципові аспекти застосування апарату теорії нечітких множин у процесі створення та використання реляційних баз даних. Обгрунтовано необхідність удосконалення існуючих інструментів та методів, що використовуються під час побудови методик оцінки ефективності набору контингенту вищих навчальних закладів. Запропоновано певні вдосконалення зберігання та обробки інформації на підставі нечітких баз даних. Розглянуто питання будування оцінок прогностичної валідності на підставі даних про результати тестування та експертної оцінки ступеня відповідності предметів.

Вивчено морфофункціональні просторові та імуноморфологічні характеристики периуцерозної зони дванадцятипалої кишки (ДПК). Виявлено три варіанти активності виразкового процесу за умов тривалих, рецидивних та зупинених кровотеч. Досліджено динаміку змін концентрації секреторного імуноглобуліну A (SIgA) та його кореляційний зв'язок з важкістю структурних уражень стінки ДПК за різних варіантів клінічного перебігу виразкової кровотечі. Встановлено значення динамічної оцінки вмісту SIgA як прогностичного критерію оцінки стану виразкового процесу, його активності та пов'язаного з ним ризику відновлення кровотечі. Застосовано шкалу операційно-анестезіологічного ризику за методом Detsky - Larsen - Goldman (1995) для об'єктивної оцінки безпеки оперативного втручання у хворих на гостру виразкову дуоденальну кровотечу різних вікових груп за умов поліморбідності.

На підставі вивчення великого комплексу джерел і наукової літератури проаналізовано процес формування військового найманого контингенту зі Східної та Північної Європи у складі візантійської армії X - XII ст., його структурно-функціональні характеристики та роль у внутрішній і зовнішній політиці Візантії. Досліджено етимологію та походження термінології, яка використовувалась для позначення зазначеного іноземного контингенту "рос", "варанги", "кульпінги". Розглянуто проблему найму вояків візантійської армії у контексті міжнародних відносин X - XII ст. Показано значення у політиці Русі, країн Скандинавії та Британських островів угод з Візантією щодо війського намйу. Виділено типові форми організації наймання. Досліджено фактори, які забезпечували стабільність існування контингенту: функції підрозділів, систему підпорядкування, юридичний статус, розміщення, оплату особового складу та інші фактори матеріальної мотивації, духовний вплив візайнтійської церкви на іноземних вояків, образ найманців у свідомості мешканців Візантійської імперії. Показано піклування візантійських імператорів про боєздатність саме цього іноземного контингенту, який використовувався у складі польових армій та у гарнізонній службі, та з якого набиралися гвардійські частини. Визначено етапи діяльності контингенту росів і варангів за змінами в його етнічному складі та структурних характеристиках.

Висвітлено питання етіології, патогенезу венозних тромбозів (ВТ) у системах нижньої та верхньої порожнистих вен і визначено шляхи колатерального кровообігу на різних рівнях локалізації тромботичного процесу. Проаналізовано особливості лабораторної та ультразвукової діагностики тромбозів венозної системи та наведено її результати. Особливу увагу приділено клінічним проявам тромбозів та їх ускладнень. Викладено сучасні методи консервативного та оперативного лікування гострих ВТ.

Досліджено зміни концентрації секреторного імуноглобуліну А в біоптатах слизової оболонки периульцерозної ділянки дванадцятипалої кишки та його зв'язок з виникненням раннього рецидиву кровотечі.

Актуальним є питання вибору методів реваскуляризації кінцівки за критичної ішемії. Мета дослідження - визначити можливість застосування ендоваскулярних оперативних втручань та їх ефективність у хворих із критичною ішемією нижніх кінцівок. Об'єктом дослідження були 165 хворих на критичну ішемію нижніх кінцівок, віком від 53-х до 71-го років, яким було виконано ендоваскулярні оперативні втручання. Аналіз результатів евдоваскулярних оперативних втручань свідчить про те, що балонна ангіопластика з наступним стентуванням зони реконструкції та балонна ангіопластика балонами, покритими паклитакселом, надають менший відсоток геоклюзій та рестенозів у ранньому та пізньому післяопераційному періоді, ніж балонна ангіопластика артерій. Висновки: застосування ендоваскулярних оперативних втручань є перспективним методом лікування критичної ішемії нижніх кінцівок, особливо в осіб похилого та старечого віку, у них є високий ризик післяопераційних ускладнень; у разі критичної ішемії нижніх кінцівок слід використовувати балонну ангіопластику з наступним стентуванням або балонну ангіопластику балоном із лікувальним покриттям (паклитакселом).

Висвітлено життєвий шлях священика Стефана Лобачевського (1873 - після 1931 рр.). З'ясовано основні етапи здобуття освіти, церковне служіння й педагогічну діяльність в Одесі. Характеристику офіційних обов'язків доповнено аналізом сімейних, родинних і соціальних зв'язків. На матеріалах публіцистики реконструйовано окремі риси світогляду С. Лобачевського. Особливу увагу приділено науковій праці, зокрема монографії про життя, твори і морально-подвижницьке вчення св. Антонія Єгипетського, який стояв біля витоків східного чернецтва. Докладно з'ясовано перебіг слідчих дій щодо священика, які значною мірою визначали канву його життя у 1920-х - на початку 1930-х рр.

Лікування критичної ішемії нижніх кінцівок (КІНК) залишається актуальною проблемою. Серед ангіохірургів загальновизнано, що єдиним ефективним методом лікування КІНК є реваскуляризуючі операції. Однак є такі ситуації, де показання до їх виконання обмежені, у першу чергу, через недостатність колатерального кровообігу. Мета дослідження - обгрунтувати застосування PRP-терапії як методу "терапевтичного" ангіогенезу для стимуляції розвитку колатерального кровообігу із подальшим виконанням ендоваскулярних операцій. Для цього, до та після виконання PRP-терапії, у 47 хворих із КІНК III - IV ст. за класифікацією Фонтейна, перевірено її ефективність у плані зняття больового та ішемічного синдромів. Для цього було застосовано метод суб'єктивної оцінки больового синдрому та визначенням стрес-маркерів кортизолу, пролактину та глюкози у плазмі крові. Також проведено визначення тредміл-тесту, який виконували на рухомій доріжці із нульовим нахилом, зі швидкістю 3,2 км/год, до виникнення у пацієнта болю у нижніх кінцівках. Для оцінки кровопостачання кінцівки після PRP-терапії визначено стан мікроциркуляторного русла шляхом дослідження парціального тиску кисню у поверхневих м'яких тканинах нижньої кінцівки (транскутанна оксиметрія). Зміни у клінічному статусі нижніх кінцівок оцінювали за шкалою Рутерфорда (1997). Аналіз одержаних даних досліджень показав, що на 14 - 21-у добу після виконання PRP-терапії у переважної більшості хворих (40 - 85,1 %) відсутній больовий синдром та покращилося кровопостачання дистальних відділів кінцівки. На основі аналізу одержаних даних зроблено висновки - застосування PRP-терапії зменшує прояви КІНК, що засвідчує покращання кровопостачання кінцівки, а також про те, що PRP-терапія може бути застосована як засіб передопераційної підготовки хворих до виконання реваскуляризуючих операцій у разі КІНК.